- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Структура філософського знання.
- •6. Співвідношення філософських і загальнонаукових методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8. Основні функції філософії
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії і Стародавньому Китаї.
- •19. «Філософська антропологія» як напрям сучасної філософії.
- •12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •24. Філософські ідеї структуралізму.
- •25.Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
- •26 Структура світогляду
- •27.Історичні типи світогляду.
- •28.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •29.Основні рівні буття.
- •30.Філософський зміст категорії «матерія».
- •31.Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •33.Визначальні категоріальні характеристики світу
- •34.Поняття природи.
- •36.Поняття біосфери і ноосфери.
- •37.Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38.Глобальні проблеми сучасності.
- •39.Екологічні проблеми і шляхи їх розв’язання.
- •40.Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини.
- •41.Співвідношення понять «людина», «індивід», «особа», «особистість», «індивідуальність».
- •42.Проблема визначення сутності людини.
- •43.Проблема сенсу життя людини.
- •44.Проблема свободи і відповідальності.
- •45.Свідомість як найвища форма відображення.
- •46.Феноменологічна концепція свідомості.
- •47. Чуттєве,раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Евристична і творча функції інтуїції.
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50.Несвідоме, свідоме і над свідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Епістемологія та гносеологія
- •53.Можливості та межі пізнавального процесу.
- •54. Проблема істини у теорії пізнання
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56. Проблема критеріїв істини.
- •57. Істина і правда.
- •58. Поняття методу і методології.
- •61. Функції мови.
- •64.Обєкт та предмет філософії історії
- •65. Периодизація історії та її критерії
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67.Поняття суспільного та соціального у філософії
- •68.Основні характеристики суспільства
- •69.Соціальна структура суспільства
- •70.Сімя як соціальна ланка суспільства
- •71.Нація як соціокультурний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили та субєкти соціального процесу.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •74.Дух, душа, духовність:особливості взаємозв’язку.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •76. Гуманізм філософії.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79.Поняття власності та її форм.
- •82. Поняття політичної системи та її структури
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •85.Поняття культури
- •81. Поняття політики
- •87.Поняття цивілізації.
- •84. Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •88. Традиції і новаторство в культурі.
- •86. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •89.Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
- •83. Держава – основна складова політичної організації суспільства
85.Поняття культури
Культура – сукупність ідей, носієм яких виступає мова. Сам термін має 3 значення: 1. це певна сфера сусп., яка отримала інституціональне закріплення. В даному випадку ми говоримо про Міністерство культури, учбові заклади, пов’язані з культурою. 2. це сукупність духовних цінностей і норм, які властиві великій соц. групі, народу, нації. В даному випадку ми говоримо про укр. к-ру і т. ін. 3. високий рівень якісного розвитку духовних досягнень. Мова – сукупність слів, організованих за певними правилами, які складають її граматику.мова а культура а нація а держава Базові елементи культури: 1. Матеріальна – це всі фіз. об’єкти, створені руками людини. Їх можна побачити, відчути. Мають певну цінність як для себе, так і для суспільства. 2. Нематеріаль на – створена не руками людини, а її розумом і почуттями. Елементи духовної культури Правила, зразки, еталони, моделі і норми поведінки, закони, цінності, церемонії,
ритуали, символи, міфи, знання, ідеї, звичаї, традиції, мова
81. Поняття політики
Термін "політика" походить від давньогрецького слова "polis" (місто-держава) та його похідних: "politike" (мистецтво управляти державою), "politeia" (конституція), "polites" (громадяни), "politica" (державний діяч) та ін. Єдиного визначення поняття "політика" нема. Ще Платон під політикою розумів мистецтво, здатність жити в умовах поліса, що ставить людину у певні поведінкові рамки. М.Вебер вважав, що політика - це прагнення до влади, її завоювання, утримання в різних великих суспільних колективах; він розрізняв політику у широкому та вузькому розумінні: у широкому - це політичні відносини, пов'язані з управлінням окремими сферами людського життя, а у вузькому - керівництво політичною організацією, передовсім державою. Д.Істон розглядає політику як реалізований владою розподіл цінностей, а П.Меркл твердив, що у своїх найкращих проявах політика - це шляхетне прагнення до справедливості та розумного порядку, а у найгірших - це корислива жадоба влади, слави, багатства. Трактування політики, які є в політичній науковій літературі, можна згрупувати так: політика як процес боротьби за завоювання та утримання влади (Н.Макіавеллі, Ж.Бюрдо, М.Дюверже, Р.Арон та ін.); політика як специфічний вид діяльності соціальних суб'єктів, пов'язаний з боротьбою за владу, розподілом цінностей, управлінням державними та суспільними справами (М.Ільїн, А.Мельвіль, Ю.Федоров та ін.). Політика виникла з необхідності підпорядкувати індивідуальні та групові інтереси інтересові всезагальному, який полягає у збереженні цілісності та єдності розшарованого суспільства. Цей особливий вид людської діяльності покликаний з'ясовувати як довготривалі, так і поточні інтереси різних соціальних груп. Політика є засобом забезпечення інтересів як великих груп людей (наприклад, націй, класів), так і нечисельних груп (наприклад, фінансових чи регіональних кланів). Вона є усвідомленою діяльністю, зорієнтованою на забезпечення суспільних процесів, їх регулювання, розвиток у певному напрямку. За визначенням О.Семківа, "політика - це діяльність осіб, мікро- і макрогруп та інститутів, спрямована на завоювання і утримання влади; це система відносин у суспільній організації, що регулюється нормованою ієрархією підпорядкування". У політиці, як сфері життєдіяльності людей, виявляються відмінності інтересів різних груп, які, з одного боку - стикаються, а з іншого - взаємоузгоджуються. Політика є продуктом свідомої довільної, а часом - свавільної діяльності людей, рушійною силою якого є певний інтерес. Проте в цілому політика виражає інтегрований суспільний інтерес. Метою політики є забезпечення панування одних суспільних груп над іншими, одних інтересів - над іншими, або узгодження соціальних інтересів. Засобами політики є право, сила, мораль. Призначення політки у тому, щоб на основі спільних інтересів об'єднувати усі верстви суспільства і спрямовувати їх на дії на вирішення важливих суспільно-державних завдань.