3. Поняття, ознаки, значення та різновиди методів юридичної науки.

Самостійність науки визначається двома факторами:

1. Предмет дослідження

2. Метод дослідження

Сучасна юридична наука характеризує метод юридичної науки в єдності наукових підходів. Тобто, як засіб, спосіб чи прийом дослідження, що надає можливість отримати об’єктивні знання про предмет. Однак, в сучасній юридичній науці досить спірний характер мають питання щодо визначення методології, а також стосовно класифікації існуючих методів на групи.

Методологію як сукупність методів дослідження діпр розглядають на теоретичному (всі існуючі в науці методи, що забезпечують об’єктивне знання) та функціональному (лише ті методи, які в даний момент застосовуються для дослідження) рівнях.

Стосовно розділу методів на групи, то це питання сприймається вченими неоднозначно.

Найбільш обґрунтованим у сучасні науці є підхід до класифікації методів на 4 рівні:

1. Філософсько-світоглядові методи,що розробляються філософією, визначають світоглядне сприйняття предмету науки вченими та поширюються на всі без виключення науки. Юридичного значення цим методам надає теорія д іпр, в процесі виконання нею методологічної функції. Серед них:

• Діалектичний

• Метафізичний

• Матеріалістичний

• Ідеалістичний

2. Загальнонаукові методи, що розробляються теорією д і пр. та поширюються на всі юридичні науки. Серед них:

• Порівняльний

• Системно-структурний

• Функціональний

• Спеціально-юридичний

3. Спеціально - наукові методи розробляються не юридичними науками, однак є важливими для дослідження д і пр. Ці методи набувають юридичного значення завдяки теорії д і пр.. Серед них:

• Логічний

• Абстрагування

• Статистичний

• Філологічний

4. Приватно-наукові методи, що розробляються кожною із юридичних наук самостійно та підкреслюють її самостійний характер.

1. Марченко М.М. розрізняє 4 групи методів:

а) загальний (діалектико-матеріалістичний) – метод, що поширюється на всі науки без виключення та характеризує всі етапи наукових досліджень;

б) загально-наукові методи, що поширюються на всі юридичні науки та забезпечують їх єдність (основними серед них є метод порівняння, абстрагування, синтез та системно-структурний метод);

в) спеціальні – методи, що розробляються окремою наукою та визначають її особливості (серед них – математичний, статистичний, кібернетичний, конкретно-соціологічний);

г) приватні – методи, що використовуються лише галузевими юридичними науками (формально-логічний, метод тлумачення).

2. Черданцев О.Ф. класифікує методи лише за одним критерієм, визначаючи їх як загально-наукові та поділяє їх на:

а) загальні – методи, що використовується всіма науками;

б) приватно-наукові – методи, що використовуються однією наукою;

в) спеціальні – методи, що використовуються групами наук.

3. Байтін М.І. розподіляє методи на дві групи:

а) загальні – методи, що поширюються на юриспруденцію (історичний, логічний, порівняльний);

б) приватні – методи, що характеризують окрему юридичну науку (системно-структурний, функціональний, статистичний, моделювання, абстрагування).

У вітчизняній літературі склалися два підходи до характеристики методології:

1. класифікація запропонована Копєйчиковим визначає можливість існування трьох груп методів:

а) загальні,

б) спеціальні,

в) приватні.

2. Козюбра М.І. розрізняє 4 рівні методів:

а) філософськийрівень, що характеризує всі суспільні науки та визначає світоглядові позиції науковця;

б) загально-науковий рівень, що характеризує юридичну науку як різновид суспільної;

в) спеціально-науковий, що характеризує групу юридичних наук;

г) конкретно-науковий – характеризує окрему юридичну науку.

Різноманітність підходів до класифікації методів дослідження зумовлюється ступенем поширеності методів на різноманітні науки, а також можливістю визнання філософії фундаментальною суспільною наукою, що характеризує особливості розуміння оточуючого світу суб’єктів наукової діяльності.

На сучасному етапі розвитку науки виникли ще такі нові методи:

• Метод філософської антропології (Петрова) – метод пізнання природи людини. Поряд з позитивним правом (законодавчо встановлене) існує природне право (право породжене самою природою людини). Природне право є первинним по відношенню до позитивного, тому дослідження державно-правових явищ дає можливість визначення першоджерела права – людська особистість, або навпаки витоки відхилення від соціальних норм (правопорушення).

• Метод філософського раціоналізму.

• Метод феноменології.