Контрольні питання

Слід вітати формулювання частини 8 статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: «Усі майнові права на використання твору, які передаються за авторським договором, мають бути в ньому зазначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорові як передані суб’єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним».

Контрольні запитання

1.Чи залежить авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, у якому відображено твір, одне від іншого згідно із законодавством України і США?

2.Як у США розуміють передання володіння копірайтом?

3.Чи вважається у США невиняткова ліцензія переданням копірайту?

4.Як Ви розумієте невиняткову ліцензію на використання копірайтного твору?

5.Чи передбачене в США передання копірайту в усній формі?

6.Що означає принцип «роздільності» копірайту?

7.Що означає принцип «нероздільності» копірайту?

8.Чим викликана поява принципу «роздільності» копірайту?

9.Які основні права у США охороняються копірайтом?

10.Які виняткові права має в Україні автор чи особа, яка володіє авторським правом?

11.Коли у США вперше було чітко визнано виняткове право на публічний показ?

12.Як Ви розумієте «добропорядне використання» копірайтних творів?

13.У чому полягає зміст «доктрини першого продажу»?

14.Чи дозволяється у США пряма або опосередкована оренда комп’ютерного забезпечення?

15.Ваше розуміння реєстрації контракту як «конструктивного повідомлення» громадськості про володіння копірайтом.

16.Що в Україні, згідно із Законом «Про авторське право і суміжні права», вважається «презумпцією авторства»?

17.Чи передбачає законодавство України можливість укладання ліцензійного договору на використання твору?

18.Чи можна, згідно із законодавством України, розглядати авторський договір як різновид ліцензійного договору на використання твору?

133

Лекція VІІ

19.Хто в Україні вважається співавторами твору?

20.Чи всі об’єкти авторських творів можна в Україні вільно відтворювати в особистих цілях?

21.Коли в Україні твір переходить у суспільне на дбання?

22.Як в Україні відбувається відчуження майнових прав суб’єктів авторського права?

23.Як передати в Україні права на використання твору?

24.Чим відрізняється в Україні авторський договір про передання виняткового права на використання твору від авторського договору про пере дання невиняткового права на використання твору?

25.Чи можна в Україні договір про передання права на використання твору укласти в усній формі?

26.Що в Україні вважається суттєвими умовами договору про передання прав на використання творів?

27.Де в Україні вирішуються спори про відповідальність за невиконання умов авторських договорів?

134

§2. Цехове право й секрети виробництва

ЛІЦЕНЗІЙНЕ ВИКОРИСТАННЯ НОУ&ХАУ Й ШОУ&ХАУ

§1. Ліцензування секретів виробництва

Як вже зазначалося, у перекладі з англійської мови know$how означає знати, як, а show$how — показати, як. І те, й інше є секретом виробництва.

Охорона комерційної таємниці на теренах України є новим явищем. За часів панування соціалістичних виробничих відносин у колишньому СРСР такого поняття, як комерційна таємниця, просто не було. Зрозуміло, що не можна володіти тим, чого немає.

З огляду на це аналізувати проблеми, що виникають у процесі використання секретів виробництва на ліцензійній основі, доведеться в цій лекції на матеріалах США та Європейського Співтовариства, які накопичили в цій царині значний досвід.

Спочатку зупинимося на загальних питаннях ліцензування секретів виробництва.

Ліцензія є контрактом, згідно з яким власник секрету виробництва дозволяє іншій особі (ліцензіатові) використовувати секрет, як правило, за винагороду. Фахівці зауважують, що ліцензування секрету виробництва надає його власникові гнучкості й можливості накопичити капітал, використовуючи секрет виробництва. При цьому виходять з того, що особи, які залишають за собою титул власності, а об’єкт власності лише ліцензують іншим особам для використання, мають більше важелів для контролю над тим, як одержувач використовує об’єкт, порівняно з тією ситуацією, коли титул власності продається цілком. Зокрема, ліцензування особливо подобалося виробникам і дистриб’юторам комп’ютерного забезпечення. Шанси на збереження секретів виробництва в комп’ютерних програмах, спираючись на механізм ліцензування, різко зростають. У випадках з програмами, виконаними за замовленням, чи з програмами, що поширюються серед обмеженого кола споживачів, виробники комп’ю- терних програм, як правило, надають їх споживачам на звичайній

135

Лекція VІІІ

ліцензійній основі, а не продають їх відразу. В ліцензійних угодах компанія-виробник вимагає, щоб споживач зберігав програму конфіденційно й поводився з нею так, аби зберегти її секретність. Зокрема, ліцензія може стосуватися зобов’язання споживача не застосовувати зворотний інжиніринг (декомпіляцію) для з’ясування того, як вона працює.

Зрозуміло, що компанії-виробники не мають можливості укладати традиційні ліцензійні угоди з кожним користувачем комп’ютерних програм масового застосування. Ось чому було запроваджено так звану «ліцензію, вкладену в пакет» (shrink$wrapped license). Ззовні упаковки масової програми в целофановому пакеті міститься те, що називається «правовим документом». У ньому попереджається, що відкриття опечатаної упаковки й використання вказуватиме на згоду покупця з положеннями й умовами договору. Якщо він з цим документом не згодний, то може повернути невикористану програму для одержання сплачених за неї грошей. Сплачені за програму гроші не означають передавання права власності на виріб, де зафіксована програма, споживачеві, а є ліцензійними платежами за використання комп’ютерної програми, право власності на яку залишається за виробником. У цьому виді ліцензії зазначається, що програма є секретом виробництва виробника, і покупець не може застосовувати щодо неї зворотного інжинірингу, декомпіляції, демонтажу чи перекладу об’єктного коду. Виконання споживачем будь-якої названої вище дії означає розірвання ліцензійного договору і притягнення споживача до відповідальності1.

§2. Цехове право й секрети виробництва

Перейдемо тепер до аналізу тієї ситуації, коли секрети виробництва створюються у зв’язку з виконанням службового завдання, тобто коли діють взаємостосунки «роботодавець — найманий працівник».

Цехове право (shop$right) — це право, яке не підлягає відкликанню. Воно є невинятковим і таким, що не передається, правом на використання секрету виробництва без зобов’язання сплачувати ро-

1 Barrett M. Intellectual Property. St. Paul, 1995. P. 45–46.

136

§2. Цехове право й секрети виробництва

ялті. В одному із судових рішень у США було зафіксовано, що це право є застосуванням принципів справедливості, бо оскільки найманий працівник використовує час, обладнання й матеріали свого господаря для одержання конкретного результату, то господар справедливо має право на використання того, що втілює його власність. Як правило, цехове право поширюється на об’єкти, які мають зв’я- зок з підприємницькою діяльністю працедавця. Окрім часу, обладнання й матеріалів, найманий працівник для одержання секрету виробництва, в принципі, може залучати ще й кошти, кадри та інші види ресурсів працедавця. В деяких судових рішеннях у США прозвучала ще й вимога про те, що однією з умов визнання за працедавцем цехового права є первинний дозвіл найманого працівника своєму працедавцеві використовувати секрет виробництва без сплати спеціальної винагороди за це.

З метою уникнення невизначеностей, які містяться в законодавстві, щодо прав власності на секрети виробництва, значного поширення набула практика, коли від найманих працівників завчасно вимагають укладення договорів про передавання працедавцям будьяких секретів виробництва, створених за період працевлаштування відповідних найманих працівників.

Ставлення американських судів до таких угод є досить схвальним за умови, що секрети виробництва резонним чином стосуються підприємницької діяльності працедавців, а термін їх чинності не виходить занадто далеко за межі періоду працевлаштування найманих працівників у відповідних працедавців.

Для того, аби зменшити можливості працедавців для зловживання, низка американських штатів прийняла закони, які регулюють передавання найманими працівниками відповідним працедавцям своїх службових винаходів. З цеховими правами на використання підприємцями секретів виробництва, створених їхніми найманими працівниками, тісно пов’язані угоди працедавців і найманих працівників про уникнення конкуренції після закінчення періоду працевлаштування та про нерозкриття секретів виробництва, які стали відомі в результаті виробничої діяльності.

Багато трудових контрактів у країнах ринкової економіки і, зокрема, у США містять положення, згідно з якими наймані працівники зобов’язуються не розкривати довірені їм секрети виробництва й не конкурувати з працедавцем після зміни місця роботи.

137