- •Якість питної води в Україні та стан водопостачання.
- •Вплив води на здоров’я людини
- •3. Погіршується матеріально-технічна база виробництва питної води ват “ак “Київводоканал”.
- •4. Не вирішеною залишається проблема захисту Дніпровського водопроводу міста Києва від забруднення.
- •5. Не здійснюється проектування і будівництво стаціонарної насосної станції для подачі Деснянської води на очисні споруди Дніпровського водопроводу.
- •Комбіновані методи знезараження питної води
- •Упровадження установок доочищення питної води
- •Радіаційно-гігієнічний моніторинг питної води
- •Лабораторний контроль за якістю питної води
- •I bok точності - занотовується в журналі лабораторного контролю і проводиться з використанням спеціально відібраної робочої проби з уведеною в неї добавкою стандартного зразка.
Комбіновані методи знезараження питної води
Знезараження хімічними окислювачами питної води, яка транспортується водорозподільними мережами, - процес обов’язковий і забезпечує відповідність якості питної води гігієнічним нормативам за мікробіологічними показниками, запобігає біообростанню водогінних мереж, є бар’єром для вторинного мікробного забруднення тощо.
Але спалахи інфекційних хвороб серед населення України, причиною яких є водний чинник, свідчать про те, що знезараження питної води хлором не завжди гарантує епідемічну безпеку води. Тому питна вода в Україні - небезпечний фактор ризику виникнення інфекційних хвороб, збудниками яких є патогенні віруси, бактерії, найпростіші.
Значимість водного середовища у поширенні інфекційних захворювань можна пояснити такими чинниками: помітно збільшилося мікробне забруднення води, змінилися властивості збудників (підвищилася їхня вірулентність та стійкість до впливу факторів зовнішнього середовища); знизилася загальна неспецифічна стійкість мікроорганізмів; зросла кількість випадків захворювань унаслідок частішого контакту людини з водою; вода стала причиною передачі збудників не тільки відомих раніше захворювань, а й тих, роль яких в інфекційній патології людини вважалася гіпотетичною.
Крім цього, актуальна також і проблема утворення побічних продуктів при знезараженні питної води окислювачами, що диктує необхідність досліджень, спрямованих на зниження ймовірності утворення потенційно небезпечних сполук при|збереженні мікробіологічної якості питної води.
Хлорування як метод знезараження не гарантує епідемічної безпеки питної води, особливо щодо вірусів.
Назріла потреба у новій стратегії знезараження, спрямованій на досягнення врівноваження ризиків зараження водними патогенами та ризиків упливу хімічних дезінфектантів та їх побічних продуктів.
Одним зі шляхів розв’язання цієї проблеми є дослідження та подальше впровадження у практику водопідготовки комбінованих методів знезараження води, переваги яких полягають у виникненні синергічних ефектів з посиленням антимікробної дії, зниженні концентрації побічних продуктів знезараження, збільшенні тривалості пролонгованого ефекту у водорозподільних мережах, економії знезаражувальних засобів тощо.
Комбіноване використання різних окислювачів між собою або у поєднанні з фізичними методами знезараження та очищення води є на сьогодні найбільш перспективним напрямом. Розробки у цьому напрямі широко проводять в усьому світі.
Ураховуючи теоретичні передумови, технологічні та економічні критерії процесу знезараження, ми зупинили свій вибір на дослідженні комбінованої дії діоксиду хлору (СЮ2) та хлору (СІ2) чи гіпохлориту нарію для знезараження питної води централізованого водопостачання.
Досліджено комбіноване послідовне застосування діоксиду хлору та хлору (хлор-газу чи гіпохлориту натрію) для знезараження природних вод на 5 підприємствах України, що готують воду централізованого господарсько-питного водопостачання, а також вивчено схеми введення цих окислювачів у технологічний процес підготовки питної води. Проведені органолептичні, фізико-хімічні, санітарно-токсикологічні, бактеріологічні, вірусологічні, експрес- токсикологічні дослідження проб води, оброблених за різними схемами уведення окислювачів.
Насамперед досліджено процес Сl02-поглинання природними водами, який, на відмінну від хлорпоглинання, вивчений недостатньо.
Процес Сl2O-поглинання природною водою досліджували аналогічно хлорпоглинанню, тобто вивчали залежність залишкової концентрації Сl2O від уведеної дози цього окислювача за ЗО хв. контакту. Особливістю визначення Сl2O-поглинання є можливість дослідження залежності концентрації утворених хлорит- та гіпохлорит аніонів від уведеної дози діоксиду хлору за ЗО хв. контакту. На рисунку представлена крива Сl2O поглинання річковою водою, хлорпо- глинання якої становить 5 мг/дм3.
Значення Сl2O -поглинання природної води за 30 хв. нижче від СІ2-поглинання у 2,5 разу (якщо вони виражені у мг/дм3). Таке саме співвідношення між цими значеннями характерне для інших досліджених
природних вод.
Максимальна концентрація хлоритів утворюється при дозі діоксиду хлору, що відповідає значенню Сl2O поглинання, подальше збільшення дози діоксиду призводить до зниження концентрації хлорит-аніону.
Стандартний процес підготовки питної води, що застосовується на більшості ВОС централізованого водопостачання, складається з передокислення, реагентної обробки, коагуляції, осадження, фільтрування та кінцевого знезараження (пост знезараження).
Передокислення неочищеної природної води з високим вмістом органічних речовин хлором призводить до утворення токсичних галогенорга- нічних сполук (тригалогенметани, галогеноцтові кислоти, галогенацето - нітрили та ін.), які не видаляються при подальшому очищенні води.
Досліджено технологічні схеми введення окислювачів - хлору (чи гіпохлориту натрію) та діоксиду хлору з різними комбінаціями послідовного застосування (див. таблицю).
Отримані результати дають підстави зробити такі висновки:
1. Технологічна схема № 1 (табл.) - передокислення хлором, коагуляція, фільтрування, постзнезараження хлором - при обробці річкової води з високим вмістом органічних сполук призводить до утворення трига- логенметанів (ТГМ), концентрації яких значно перевищують гігієнічні нормативи вмісту у питній воді. Хлорування води не гарантує епідемічної безпеки питної води, особливо щодо вірусів. Хлорована вода проявляє токсичну та мутагенну дію на бактеріальні тест-об’єкти.
2. Схема № 2 - передокислення хлором, коагуляція, фільтрування, поcтзнезараженння діоксидом хлору - не усуває утворення хлорорганічних сполук у воді з високим вмістом органічних сполук; забезпечує мікробіологічну якість питної води; обробка хлорованої води діоксидом хлору може призводити до виникнення токсичної та мутагенної дії питної води. Хлорити як основний побічний продукт діоксиду хлору, гранично допустима концентрація (ГДК) якого становить 0,2 мг/дм3, у присутності залишкового вільного хлору не утворюються.
3. Схема № 3 - передокислення діоксидом хлору, коагуляція, фільтрування, постзнезараження діоксидом хлору - усуває утворення ТГМ у питній воді, гарантує епідемічну безпеку питної води, ут. ч. щодо вірусів, але концентрації хлоритів у питній воді можуть перевищувати ГДК.
Включення діоксиду хлору до технології підготовки питної води на стадії передокислення призводить до зниження токсичності та мутагенної активності води при експрес-токсико- логічних дослідженнях на бактеріальних тест-системах, сприяє ефективному видаленню органічних сполук у процесах коагуляції.