1) Усвідомлення вчителем необхідності здійснювати графічний розвиток школярів на уроках трудового навчання;

2) рівень підготовленості вчителя до здійснення графічного розвитку учнів на уроках трудового навчання;

3) систематичність в організації практичної діяльності школярів на уроках трудового навчання, яка ґрунтується на чіткій системі графічних вправ і завдань;

4) відсутність в процесі розв’язування графічних завдань елементів, пов’язаних з непродуктивною діяльністю учнів.

У процесі науково-методичних досліджень обґрунтовано, що результативність розумового розвитку школярів в значній мірі залежить від систематичності залучення їх до графічної діяльності. Тому важливо, щоб ця діяльність відбувалась послідовно і систематично на кожному з уроків трудового навчання.

Вченими обґрунтовано дидактичні функції уроків трудового навчання у формуванні графічних умінь учнів:

1) забезпечення належних умов для міцного засвоєння учнями основних теоретичних положень з основ графічної діяльності і креслення;

2) формування в учнів умінь і навичок розв’язувати типові графічні вправи та завдання;

3) активізація розумової діяльності учнів у процесі виконання графічних завдань;

4) виключення непродуктивної графічної діяльності учнів, пов’язаної з переписуванням чи перекреслюванням умови графічного завдання;

5) прищеплення охайності та культури поводження з креслярськими інструментами і техніки виконання графічних побудов;

6) створення умов для вдосконалення початкової методики навчання кресленню та виконанню практичних побудов .

4) «Елементи графічної грамоти в системі політехнічної підготовки учнівської молод»: Трудове виховання тісно пов'язане з політехнічною освітою, яка передбачає ознайомлення людини з різноманітними виробничими, технологічними процесами, оволодіння вміннями обслуговувати найпростіші технологічні процеси. Залучення особистості до конкретної праці якнайкраще сприяє пізнанню виробничих процесів, ознайомленню з різноманітними технологіями, а головне — оволодінню вміннями обслуговувати певні технологічні процеси. Оволодіння змістом освіти, який наповнений елементами політехнізму, система трудового виховання спрямовані на поліпшення політехнічної підготовки вихованців, що так важливо для підготовки людини до активної діяльності в умовах технократичних тенденцій у суспільстві.

Історичні тенденції розвитку економіки України на засадах ринкових відносин висувають необхідність економічного виховання членів суспільства. І розпочинати цю роботу потрібно з раннього віку. Економічне виховання — це передусім категорія моральна. Воно певною мірою пов'язана з розумовим, трудовим та естетичним вихованням. У процесі трудового виховання на всіх етапах його проведення є необхідність і можливість розв'язувати завдання економічного виховання школярів. Основні з них такі:

• сприяння розвитку економічного мислення людини;

• формування економічної культури через оволодіння економічними знаннями;

• формування специфічних рис поведінки і моральних якостей: працелюбності, відповідальності, бережливості, діловитості, організованості, ініціативності, практичності, самостійності;

• оволодіння вміннями й навичками економічних взаємин між людьми в суспільстві, здійснення правого виховання в галузі економічних взаємин між людьми.

У чому сутність професійної орієнтації та які її функції?

Провідне завдання навчально-виховної роботи освітньо-виховних закладів системи освіти України — підготувати конкретну людину до активної та професійної діяльності у сфері матеріального й інтелектуального виробництва. Важливе місце у цій діяльності має займати науково обґрунтована орієнтація молоді на певні види професій з урахуванням особистих інтересів та психолого-фізичних можливостей людини.

Для особистості вибір професії — це вибір долі. Тому загальноосвітня школа має допомогти кожному вихованцеві обрати доцільну для нього професію.

Професійна орієнтація — це цілеспрямована діяльність вихователя, що передбачає надання допомоги вихованцеві у правильному виборі професії. Це сукупність психолого-педагогічних, медичних та організаційних заходів впливу на вихованців з метою виявлення і формування їхніх професійних інтересів та здібностей і вплив на вибір професії відповідно до соціально-економічних потреб, особистих схильностей, психічних і фізичних можливостей.

У процесі профорієнтації варто дотримуватися таких принципів: виховувального характеру профорієнтації; політехнічної спрямованості профорієнтації; формування професійних намірів вихованців згідно із економічними потребами держави з урахуванням особистих інтересів, психолого-фізіологічних можливостей; єдності виховного впливу школи, сім'ї та громадських чинників.

Профорієнтація спрямована на виконання таких функцій: соціальної, економічної, психолого-педагогічної, медико-фізіологічної.

Соціальна функція профорієнтації передбачає процес засвоєння вихованцями певної системи знань, норм, цінностей, які дозволяють їм здійснювати свою соціально-професійну діяльність як повноправні члени суспільства і самовдосконалюватися згідно з державними й суспільними стосунками.

Економічна функція означає поліпшення якісного складу робочої сили, підвищення задоволення молоді змістом праці, зниження плинності кадрів, підвищення професійної активності та продуктивності праці, економію робочого часу.

Психолого-педагогічна функція — це передусім виявлення і формування інтересів, схильностей, здібностей школярів, допомога їм в усвідомленні покликання, вибору такої професії, яка б відповідала індивідуальним особистостям особистості, її можливостям.

Медико-фізіологічна функція — це реалізація вимог до здоров'я й окремих фізіологічних якостей, необхідних для виконання тої чи тої професійної діяльності.