- •ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
- •§ 1. Предмет екологічного права та види еколого-правових відносин
- •§ 2. Об’єкти та суб’єкти екологічного права
- •§ 3. Метод правового регулювання екологічних відносин
- •§ 4. Поняття екологічного права
- •§ 5. Принципи екологічного права та екологічної політики України
- •§ 6. Система екологічного права
- •Контрольні питання
- •§ 1. Загальна характеристика джерел екологічного права
- •§ 2. Закони як джерела екологічного права
- •§ 3. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права
- •§ 4. Міжнародно-правові акти як джерела екологічного права
- •Контрольні питання
- •§ 1. Поняття управління природокористуванням і охороною довкілля
- •§ 2. Система і компетенція органів управління природокористуванням і охороною довкілля
- •§ 3. Правові питання участі громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля
- •§ 5. Попереджувально-охоронні функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля
- •Контрольні питання
- •§ 1. Загальна характеристика системи екологічних прав громадян
- •§ 2. Конституційні екологічні права громадян
- •§ 3. Поняття та види екологічних обов’язків громадян
- •§ 4. Гарантії, охорона, форми та способи захисту екологічних прав громадян
- •Контрольні питання
- •§ 1. Особливості права власності на природні ресурси та комплекси
- •§ 2. Державна власність на природні ресурси та комплекси
- •§ 3. Комунальна власність на природні ресурси та комплекси
- •§ 4. Приватна власність на природні ресурси
- •§ 5. Охорона та гарантії права власності на природні ресурси та комплекси. Відповідальність за порушення прав власників та права власності на природні ресурси
- •Контрольні питання
- •§ 1. Поняття права природокористування
- •§ 2. Об’єкти права природокористування
- •§ 3. Суб’єкти права природокористування
- •§ 4. Правова класифікація видів природокористування
- •§ 5. Підстави і порядок виникнення права природокористування
- •§ 6. Підстави та порядок припинення, зупинення, зміни права природокористування
- •§ 8. Використання природних ресурсів на умовах оренди
- •§ 9. Захист прав природокористувачів
- •Контрольні питання
- •§ 1. Поняття, суб’єкти та об’єкти екологічної безпеки
- •§ 2. Види екологічної безпеки
- •§ 3. Правові заходи щодо забезпечення вимог екологічної безпеки
- •§ 4. Правове забезпечення ризику в галузі екологічних правовідносин
- •§ 6. Поняття надзвичайних екологічних ситуацій, їх ознаки та класифікація
- •§ 7. Поняття, правовий режим зон НЕС
- •§ 8. Правові заходи щодо забезпечення захисту населення та територій, запобігання та ліквідації наслідків НЕС
- •Контрольні питання
- •§ 2. Правове регулювання фінансування екологічних програм і заходів
- •§ 3. Збір за спеціальне використання природних ресурсів
- •§ 5. Екологічний аудит та страхування
- •Контрольні питання
- •§ 1. Землі як об’єкт правової охорони та використання
- •§ 2. Правове регулювання у сфері охорони земель
- •§ 3. Правове забезпечення раціонального використання земель як об’єкта природи
- •Контрольні питання
- •§ 1. Води як об’єкт правової охорони, використання й відтворення
- •§ 2. Правове регулювання у сфері охорони вод
- •§ 3. Правове регулювання використання вод
- •§ 4. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства
- •Контрольні питання
- •§ 1. Державний фонд надр як об’єкт правової охорони та використання
- •§ 2. Правове регулювання використання надр
- •§ 3. Правове регулювання основних видів використання надр
- •Контрольні питання
- •§ 1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання
- •§ 2. Правове забезпечення використання рослинного світу
- •§ 3. Правова охорона рослинного світу
- •§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ
- •Контрольні питання
- •ІІ. Право лісокористування та його охорона
- •§ 5. Загальна характеристика права лісокористування
- •§ 6. Право користування лісами та його види
- •§ 7. Підстави виникнення та припинення користування лісами
- •§ 8. Правові заходи щодо відтворення, охорони та захисту лісів
- •§ 9. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
- •Контрольні питання
- •§1. Тваринний світ як об’єкт правової охорони, відтворення і використання
- •§ 2. Суб’єкти, види і підстави права використання та охорони тваринного світу
- •§ 5. Правове регулювання інших видів спеціального використання тваринного світу
- •§ 6. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України
- •§ 7. Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу
- •Контрольні питання
- •§ 1. Загальна характеристика екологічної мережі України
- •§ 2. Особливості використання і охорони об’єктів природно-заповідного фонду
- •§ 4. Особливості використання курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних зон
- •§ 5. Земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України
- •§ 6. Території, які є місцями перебування або зростання видів тваринного чи рослинного світу, занесених до Червоної книги України
- •§ 7. Водоохоронні зони
- •§ 8. Землі лісогосподарського призначення
- •Контрольні питання
- •§ 1. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони
- •§ 2. Поняття правової охорони атмосферного повітря
- •§ 3. Система правових заходів щодо охорони атмосферного повітря
- •§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря
- •Контрольні питання
- •§ 1. Відходи як об’єкт правового регулювання
- •§ 2. Правова класифікація видів відходів
- •§ 4. Особливості правового регулювання поводження з радіоактивними відходами
- •§ 5. Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з відходами
- •Контрольні питання
- •Алфавітно-предметний покажчик
Загальна частина
§3. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права
Серед джерел екологічного права важливе місце належить підзаконним нормативним актам, які утворюють складну ієрархічну систему й займають відповідне місце у всій системі нормативного регулювання. До підзаконних нормативно-правових актів належать укази Президента України, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також нормативні акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Групупідзаконнихнормативнихактівподіляютьнавидизатакими критеріями: зазовнішньоюформоювиразу(постанови, накази, рішення, правилатаін.); засуб’єктами(нормативніактиуряду, центральних органіввиконавчоївлади, органівмісцевогосамоврядуваннятощо); за часом дії — постійні і тимчасові.
Особливе місце серед джерел екологічного права посідають нормативніправовіактиПрезидентаУкраїни. Президент, будучигарантом прав і свобод людини та громадянина, забезпечує узгоджене функціонуванняівзаємодіюорганівдержавноївлади. НормотворчакомпетенціяПрезидентаУкраїнипередбачена КонституцієюУкраїни, відповідно до якої Президент України видає укази і розпорядження в тому числі і у сфері екології, що є обов’язковими для їх виконання на території України.
Сфера екологічних відносин, що її регулюють нормативні правові актиПрезидентаУкраїни, значна— відрегулюваннязагальнихпитань охорони довкілля до затвердження положень про спеціально уповноваженіцентральніорганивиконавчоївладиусферіекології. Середних можна виокремити Указ Президента від 27 грудня 2005 року «Про положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України»1.
Серед джерел екологічного права значною є питома вага постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України. Вони приймаються на підставі та на виконання Конституції України, законів України, указів Президента і є обов’язковими до виконання.
СередпередбаченихуКонституціїповноваженьКабінетуМіністрів необхідно виокремити такі, що належать до регулювання і реалізації
1 Офіц. вісн. України. – 2005. – № 52. – Ст. 3257.
28
Розділ ІІ. Джерела екологічного права
екологічнихвідносин: забезпеченняполітикиусферіохорониприроди, екологічноїбезпекиіприродокористування; забезпеченнярівнихумов розвитку всіх форм власності; вживання заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина і деякі інші.
Середнормативно-правовихактівКабінетуМіністрівУкраїнислід виокремити постанови від 3 березня 2004 року «Про затвердження Типового договору оренди землі»1; від 4 березня 2004 року «Про затвердженняТиповогодоговорупророзробленняпроектуземлеустрою щодо відведення земельної ділянки»2; від 4 березня 2004 року «Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами»3; від 20 лютого 2004 року «Деякі питання Міністерства охорони навколишнього природного середовища»4 та ін.
Різновидом джерел екологічного права є нормативні правові акти міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, зокрема, накази, інструкції, правила тощо, прийняті центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні реалізації державної політики у сфері екології є Міністерство охорони навколишнього природного середовищаУкраїни(МінприродиУкраїни). Цеспеціальноуповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, а також гідрометеорологічної діяльності. Одним із основних завдань Мінприроди України є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, проведення моніторингу навколишнього природного середовища, поводження з відходами та інше.
Мінприроди України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Так, зокрема, наказом Міністерства охорони навколишньогоприродногосередовищаУкраїнивід18 грудня2003 рокузатверджене Положення про порядок надання екологічної інформації5.
1Офіц. вісн. України. – 2004. – № 9. – Ст. 527.
2Там само. – № 10. – Ст. 596.
3Там само. – Ст. 595.
4Там само. – № 8. – Ст. 481.
5Там само. – № 6. – Ст. 358.
29
Загальна частина
У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінприроди Україниобов’язковідлявиконанняцентральнимиорганамивиконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами. У разі потреби Міністерство видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні нормативно-правові акти.
Державнийкомітет(державнаслужба), будучицентральниморганом виконавчої влади, вносить пропозиції щодо формування державної політикиусферіекологіїтазабезпечуєїїреалізацію, здійснюєвнійуправління, атакожміжгалузевукоординаціютафункціональнерегулювання з питань, віднесених до його відання. Так, Державний комітет України по водному господарству вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері розвитку водного господарства, меліорації земель, забезпечення потреб населення і галузей національної економіки у водних ресурсах і забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.
Наказами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади затверджуються інструкції. Так, наприклад, Інструкція про порядокздійсненняперевіроксуб’єктів, щовикористовуютьводніресурсиабовиконуютьгосподарськудіяльністьумежахводоохороннихзон, затверджена наказом ДержавногокомітетуУкраїниповодномугосподарству від 29 січня 2001 року.
Серед джерел екологічного права самостійне місце займають нормативні правові акти органів місцевого самоврядування (постанови, рішення, нормативні накази) та місцевих органів виконавчої влади (постанови, рішення).
Відповідно до Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають обов’язковідовиконаннянавідповідній територіїрішення. Так, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає повноваження органів місцевого самоврядування, що в межах своєї компетенції організовують розробку екологічних програм; збір, переробку, утилізацію і захоронення відходів на своїй території; регулювання планування і забудови та ін. Перелічені напрямки діяльності усферіекологіїреалізовуютьсязадопомогоюприйняттянормативних правових актів.
30
Розділ ІІ. Джерела екологічного права
Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Реєстрація покладена на Міністерство юстиції України і має на меті упорядкування відомчої правотворчості, установлення законності та усунення дублювання.
ВУкраїнському державному центріправовоїінформації Міністерства юстиції України створено банк даних про нормативно-правові акти, які занесені до державного реєстру.
Слід зазначити, що значну роль у правовому регулюванні екологічнихвідносинвідіграєдіяльністьсудів. Особливовеликурольмають відігравати постанови вищих судових органів, в яких містяться узагальнення судової та господарської практики, вказівки з питань застосування чинного екологічного законодавства України.
Керівні роз’яснення Пленумів Верховного Суду України і Вищого господарськогосудуУкраїнивпливаютьнаудосконаленняекологічних відносин та належать до числа документів правозастосовного нормативного тлумачення1. Так, наприклад, з метою однакового і правильного застосування у вирішенні спорів законодавства, яке регулює земельні відносини, дано роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права власності на землю і землекористування».
Разомзтимнеобхіднопідкреслити, щокерівніпостановиПленумів Верховного Суду України та Вищого господарського суду України не є джерелом екологічного права, оскільки ці суди не наділені правотворчою функцією.
Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України відповідно до ст. 150 Конституції України є обов’язковими для виконання на всій території держави. Такітлумаченнянеповинністворюватиновихнормправа, аленерідко офіційні тлумачення цього суду містять нові приписи, що регулюють у тому числі й екологічні відносини.
Отже, підзаконні нормативно-правовіактиякджерела екологічного права утворюють складну систему, в якій з урахуванням органу, що їх прийняв, розрізняють такі рівні:
–укази Президента України;
–нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України;
1 «Про судоустрій України» : Закон України від 7 лютого 2002 року // Офіц. вісн.
України. – 2002. – № 10. – Ст. 441.
31