- •ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
- •§ 1. Предмет екологічного права та види еколого-правових відносин
- •§ 2. Об’єкти та суб’єкти екологічного права
- •§ 3. Метод правового регулювання екологічних відносин
- •§ 4. Поняття екологічного права
- •§ 5. Принципи екологічного права та екологічної політики України
- •§ 6. Система екологічного права
- •Контрольні питання
- •§ 1. Загальна характеристика джерел екологічного права
- •§ 2. Закони як джерела екологічного права
- •§ 3. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права
- •§ 4. Міжнародно-правові акти як джерела екологічного права
- •Контрольні питання
- •§ 1. Поняття управління природокористуванням і охороною довкілля
- •§ 2. Система і компетенція органів управління природокористуванням і охороною довкілля
- •§ 3. Правові питання участі громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля
- •§ 5. Попереджувально-охоронні функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля
- •Контрольні питання
- •§ 1. Загальна характеристика системи екологічних прав громадян
- •§ 2. Конституційні екологічні права громадян
- •§ 3. Поняття та види екологічних обов’язків громадян
- •§ 4. Гарантії, охорона, форми та способи захисту екологічних прав громадян
- •Контрольні питання
- •§ 1. Особливості права власності на природні ресурси та комплекси
- •§ 2. Державна власність на природні ресурси та комплекси
- •§ 3. Комунальна власність на природні ресурси та комплекси
- •§ 4. Приватна власність на природні ресурси
- •§ 5. Охорона та гарантії права власності на природні ресурси та комплекси. Відповідальність за порушення прав власників та права власності на природні ресурси
- •Контрольні питання
- •§ 1. Поняття права природокористування
- •§ 2. Об’єкти права природокористування
- •§ 3. Суб’єкти права природокористування
- •§ 4. Правова класифікація видів природокористування
- •§ 5. Підстави і порядок виникнення права природокористування
- •§ 6. Підстави та порядок припинення, зупинення, зміни права природокористування
- •§ 8. Використання природних ресурсів на умовах оренди
- •§ 9. Захист прав природокористувачів
- •Контрольні питання
- •§ 1. Поняття, суб’єкти та об’єкти екологічної безпеки
- •§ 2. Види екологічної безпеки
- •§ 3. Правові заходи щодо забезпечення вимог екологічної безпеки
- •§ 4. Правове забезпечення ризику в галузі екологічних правовідносин
- •§ 6. Поняття надзвичайних екологічних ситуацій, їх ознаки та класифікація
- •§ 7. Поняття, правовий режим зон НЕС
- •§ 8. Правові заходи щодо забезпечення захисту населення та територій, запобігання та ліквідації наслідків НЕС
- •Контрольні питання
- •§ 2. Правове регулювання фінансування екологічних програм і заходів
- •§ 3. Збір за спеціальне використання природних ресурсів
- •§ 5. Екологічний аудит та страхування
- •Контрольні питання
- •§ 1. Землі як об’єкт правової охорони та використання
- •§ 2. Правове регулювання у сфері охорони земель
- •§ 3. Правове забезпечення раціонального використання земель як об’єкта природи
- •Контрольні питання
- •§ 1. Води як об’єкт правової охорони, використання й відтворення
- •§ 2. Правове регулювання у сфері охорони вод
- •§ 3. Правове регулювання використання вод
- •§ 4. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства
- •Контрольні питання
- •§ 1. Державний фонд надр як об’єкт правової охорони та використання
- •§ 2. Правове регулювання використання надр
- •§ 3. Правове регулювання основних видів використання надр
- •Контрольні питання
- •§ 1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання
- •§ 2. Правове забезпечення використання рослинного світу
- •§ 3. Правова охорона рослинного світу
- •§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ
- •Контрольні питання
- •ІІ. Право лісокористування та його охорона
- •§ 5. Загальна характеристика права лісокористування
- •§ 6. Право користування лісами та його види
- •§ 7. Підстави виникнення та припинення користування лісами
- •§ 8. Правові заходи щодо відтворення, охорони та захисту лісів
- •§ 9. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
- •Контрольні питання
- •§1. Тваринний світ як об’єкт правової охорони, відтворення і використання
- •§ 2. Суб’єкти, види і підстави права використання та охорони тваринного світу
- •§ 5. Правове регулювання інших видів спеціального використання тваринного світу
- •§ 6. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України
- •§ 7. Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу
- •Контрольні питання
- •§ 1. Загальна характеристика екологічної мережі України
- •§ 2. Особливості використання і охорони об’єктів природно-заповідного фонду
- •§ 4. Особливості використання курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних зон
- •§ 5. Земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України
- •§ 6. Території, які є місцями перебування або зростання видів тваринного чи рослинного світу, занесених до Червоної книги України
- •§ 7. Водоохоронні зони
- •§ 8. Землі лісогосподарського призначення
- •Контрольні питання
- •§ 1. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони
- •§ 2. Поняття правової охорони атмосферного повітря
- •§ 3. Система правових заходів щодо охорони атмосферного повітря
- •§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря
- •Контрольні питання
- •§ 1. Відходи як об’єкт правового регулювання
- •§ 2. Правова класифікація видів відходів
- •§ 4. Особливості правового регулювання поводження з радіоактивними відходами
- •§ 5. Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з відходами
- •Контрольні питання
- •Алфавітно-предметний покажчик
Загальна частина
–нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
–нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування
імісцевих органів виконавчої влади.
§4. Міжнародно-правові акти як джерела екологічного права
Міжнародно-правові акти (міжнародні договори, угоди, конвенції, пакти, протоколи та ін.) угалузі природокористування і охоронинавколишнього природного середовища, в яких бере участь Україна, традиційно визначаються як джерела національного екологічного права.
Належність міжнародно-правових актів (зокрема, міжнародних договорів) до джерел права України, у тому числі екологічного права, фактично випливає з Основного Закону України. Так, згідно зі ст. 9 КонституціїУкраїничинніміжнароднідоговори, згоданаобов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
ЗакономУкраїни«ПроміжнароднідоговориУкраїни» передбачено, що міжнародний договір України — це укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права договір, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо) (ст. 1).
Міжнародно-правові акти — це особливе джерело права. Його норминаділеніпріоритетомпереднормами, передбачениминаціональним законодавством. Так, згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнароднідоговори», якщоміжнароднимдоговоромУкраїни, якийнабрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного права. Надання міжнародному договору особливої ролі викликано потребою підтримання і забезпечення світового правопорядку у сфері взаємодії суспільства і природи.
Чинні міжнародні договори України підлягають реєстрації в Міністерстві закордонних справ України, а за його поданням — і в Секретаріаті ООН відповідно до її Статуту. Ці договори включаються вустановленомупорядкудоЄдиногодержавногореєструнормативних
32
Розділ ІІ. Джерела екологічного права
актів. Україна є учасницею значної кількості багатосторонніх міжнароднихдоговорів, угодіконвенцій. Отже, векологічномузаконодавстві України частка міжнародно-правових угод є досить вагомою.
Крімтого, КонституціяУкраїнидоджерелнаціональногоправавіднесла загальновизнані принципи і норми міжнародного права (ст. 18). Йдеться про принципи і норми, що містяться в міжнародно-правових актах, які не ратифіковані Україною, але в силу їх визнання світовою спільнотою стали джерелом і вітчизняного права.
Прикладом міжнародно-правового акта як джерела екологічного права є Декларація Ріо по навколишньому середовищу і розвитку. ВонабулаприйнятанаКонференціїООНпонавколишньомусередовищу і розвитку, яка проходила в 1992 році в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Унійсформульованінайважливіші 27 принципівекологічноїповедінки держав, якими вони мають керуватися.
Важливе значення як міжнародно-правове джерело екологічного права має Орхуська конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища (1998 рік).
Контрольні питання
1.Дайте визначення джерела екологічного права.
2.Якою є система джерел екологічного права?
3.Як можна класифікувати джерела екологічного права?
4.Які особливості джерел екологічного права?
5.Які основні норми Конституції України регулюють екологічні відносини?
6.Назвіть кодифіковані поресурсові нормативно-правові акти.
7.Які тотожні та відмінні риси притаманні поресурсовим кодексам?
8.Яку роль у регулюванні екологічних відносин відіграють постанови Верховного Суду та роз’яснення Вищого господарського суду України?
9.Які особливості характеризують міжнародно-правові акти як джерела екологічного права?
33
РозділІІІ
Правові основи управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища
(екологічне управління)
§1. Поняття управління природокористуванням і охороною довкілля
Світова спільнота в останні роки докладає багато зусиль для розробки та здійснення ефективної системи організаційних, технічних, економічних, правовихтаіншихзаходів, спрямованихнапопередження екологічної кризи, забезпечення екологічної безпеки та стійкої рівноваги в навколишньому природному середовищі. Важливим елементом досягнення поставленої мети є управління як необхідний механізм правового впливу на забезпечення раціонального природокористування, відтворення природних ресурсів, охорону та захист навколишнього природного середовища.
За багато десятиріч механізм управління в цій сфері суттєво змінився. Багатовчомуцезалежаловідзавдань, якіформувалисякожним історичним періодом перед довкіллям і диктувалися прагненням максимально повно узгодити його інтереси з інтересами економічного розвитку, забезпечення потреб виробництва, населення і світового
34
Розділ ІІІ. Правові основи управління природокористуванням...
господарства. Перетвореннявуправлінніприродокористуванняміохороною навколишнього природного середовища багато в чому були пов’язані з еволюційними процесами всієї системи управління світовим господарством, процесами його глобалізації.
Українаяксувереннаінезалежна, демократична, соціальна, правова держава, що стала на шлях розвитку ринкових відносин, не може перебувати осторонь загальнопланетарних процесів становлення екологічноїполітики, геополітичнихісоціально-економічнихособливос- тей екологічного розвитку світової спільноти. Для України першочерговим є необхідність зміни пріоритетів у механізмі управління природокористуванням іохороноюнавколишнього природногосередовища, де в центрі уваги повинна бути людина, для якої Конституція закріпила право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище. Це вимагає зміни стереотипів щодо цінностей, гуманізації суспільства. Управління в цій сфері повинно здійснюватися так, щоб забезпечити рівність можливостей розвитку і збереження природних ресурсів, навколишнього природного середовища як для нинішнього, так і для майбутніх поколінь, забезпечення екологічної безпекивсіхлюдей, щопроживаютьупевномурегіоні, івсьоголюдства на планеті.
У сучасній науковій юридичній літературі, підручниках, навчальних посібниках та інших навчально-методичних виданнях, які стосуються проблем екології та правового регулювання екологічних відносин, пропонуються різні визначення поняття управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища. Проте при всьому різноманітті вони характеризуються певними загальними рисами. По-перше, управління — це діяльність органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування; по-друге, це діяльність у сфері публічних екологічних відносин, що виникають у зв’язку з природокористуванням, відтворенням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки; по-третє, ця діяльність має чітко визначену управлінську (адміністративно-право- ву) спрямованість.
Таким чином, управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища — це механізм організації та система діяльності органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування у сфері публічних екологічних відносин, що виникають у зв’язку з природокористуванням, відтворенням природних ре-
35
Загальна частина
сурсів, охороноюнавколишньогоприродногосередовища, забезпеченням екологічної безпеки.
Управлінська діяльність у сфері публічних екологічних відносин забезпечує: здійснення заходів по скороченню з подальшою повною ліквідацією надходження в навколишнє природне середовище небезпечних для життя і здоров’я людини речовин; створення екологічно обґрунтованого розміщення і подальшого розвитку продуктивних сил
вокремих регіонах і державі в цілому; формування системи спостереження за показниками здоров’я населення з урахуванням стану навколишнього природного середовища; створення і розвиток на території держави мережі природно-заповідного фонду з метою збереження еталонів якості навколишнього природного середовища, захисту й охорони історичних і культурних природних цінностей; досягнення раціонального природокористування за допомогою землеустрою, лісовпорядкування, паспортизації водних об’єктів, устрою територій заповідного, оздоровчого, історико-культурного і рекреаційного призначення.
Для цього потрібен якісно новий рівень управління природокористуванням, екологізації економіки, перехід до нового ступеня матеріальної культури, поєднаної і збалансованої з природно-ресурсним потенціалом.
Зміст управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища характеризується такими принципами: законностівздійсненніуправління; пріоритетувзабезпеченніекологічної безпеки, раціональногоприродокористуванняіохоронинавколишнього природногосередовища; плановостідержавногоуправліннявційсфері; поєднання державного управління з місцевим самоврядуванням.
Залежно від сфери впливу на підконтрольні об’єкти розрізняють такі види управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища: державне (управління здійснюється
вмасштабахвсієїдержавиабоїїокремихрегіоніворганамидержавної виконавчої влади або місцевого самоврядування); галузеве (управління здійснюється в масштабах окремої галузі народного господарства, наприкладсільськогосподарської, транспортноїтощо, природоохоронними органами, що діють у структурі відповідної галузі); виробниче (управлінняздійснюєтьсяврамкахокремоговиробництваприродоохороннимиорганами, щодіютьуйогоструктурі); громадське (управління здійснюється в масштабах всієї держави або її окремих регіонів
36