Ланка управління – це орган управління або працівник апарату управління, які виконують групу близьких конкрентих або часткових функцій упрпавління.

На підприємствах складається різна комбінація зв’язків між елементами системи управління. Зв’язки по вертикалі відображають підпорядкованість ланок і працівників апарату управління, а зв’язки по горизонталі – зв’язки координації, інспекції і контролю, консультаційні і методичні зв’язки.

Консультаційне обслуговування стосується техніки, технології чи організації праці, але не в якому разі не можуть стосуватися всієї діяльності працівника, а також його адміністративної діяльності.

За характером зв’язків між робітниками апарату управління розрізняють лінійні, функціональні і лінійно-функціональні типи зв’язків.

При лінійних зв’язках підлеглий має тільки одного керівника, від якого отримує розпорядження по всім аспектам діяльності. Цьому типу характерні висока надійність, чіткість, оперативність, але вони не забезпечують високої якості управлінських рішень, тому що фахівці при цьому беруть участь у розробці, але відсторонені від реалізації рішень.

При функціональних зв’язках підлеглий водночас виконує вказівки декількох функціональних фахівців. Однак функціональні зв’язки, підвищуючи якість управлінського впливу, ускладнюють службові зв’язки, мають місце множеність у підпорядкуванні, дублювання розпоряджень різними керівниками.

При лінійно-функціональних зв’язках забезпечується безпосередня участь фахівців у розробці і реалізації управлінських рішень при збереженні загального керівництва за лінійними керівниками. Вона забезпечує ефективне поєднання з боку функціональних служб без порушення прав і обов’язків лінійних керівників.

Норма управляємості (діапазон, масштаб) – це оптимальна кількість осіб, зв’язані з виконанням управлінських функцій, які знаходяться під керівництвом свого безпосереднього керівника, а він в свою чергу взмозі ефективно ними управляти. Наприклад: норма для лінійних керівників – 8-10 робітників, для керівників первинних підрозділів – 15-30 чоловік.

3. Принципи і умови формування структури управління. Класифікація структур управління.

3.1. Принципи і умови формування структури управління

Виділяють наступні принципи формування організаційної структури управління:

1. принцип єдності – який передбачає відсутність дублюювання функцій управління на різних рівнях управління;

2. чіткий розподіл праці – це веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;

3. персональна відповідальність за прийняті рішення;

4. визначення меж компетенції лінійних і функціональних працівників апарату управління;

5. оптимальний розподіл контролю на усіх рівнях управління;

6. принцип чіткого функціонального обмежування між ланками управління, що знаходяться на різних рівнях системи управління;

7. принцип прав, обов’язків і відповідальності працівників апарату управління;

8. принцип гнучкості та економічності організаційної структури управління.

Гнучкість – вона повинна швидко сприймати зміни і відображати в своїй системі управління, а також це стосується нововведень.

Економічність – становище, щоб було якомога менше ланок та ступенів, тобто чим менше працівників управління, тим менше витрат на утримання апарату управління.

Умови формування організаційних структур управління:

1. відповідність між організаційною структурою підприємства і організаційною структурою апарату управління даного підприємства;

2. відповідність кількості ланок управління кількості і працеємкості виділених функцій управління;

3. оптимальна кількість ланок в системі управління;

4. оптимальна кількість ступенів системи управління;

5. дотримання оптимальної норми управляємості;

6. реальна можливість участі функціональних ланок управління в процесі управління виробництвом;

7. недопустимість дублювання функцій управління різнии ланками управління;

8. зосередження на кожному ступені управління необхідної кількості функцій управління.