Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metod_kurs_Modelyuvannya_danyh-2012-ukr.doc
Скачиваний:
47
Добавлен:
13.04.2015
Размер:
237.57 Кб
Скачать

4.2 Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи з дисципліни «Основи систем баз даних та знань»

Виконання курсової роботи з дисципліни «Основи систем баз даних та знань» складається з таких основних етапів:

  • аналіз предметної області та постановка задачі;

  • проектування БД на її нормалізація;

  • обґрунтування вибору СУБД та розробка прикладної програми БД.

На першому етапі (етап концептуального проектування БД) необхідно детально проаналізувати предметну область, описати її особливості словесно та за допомогою діаграм «сутність–зв’язок» [7 ‑ 10].

У розділі «Постановка задачі», згідно з [12], наводиться змістовна постановка курсової роботи. Цей розділ містить у собі такі підрозділи:

  • характеристика комплексу задач (призначення комплексу завдань; перелік об'єктів, при управлінні якими вирішується завдання; з’ясовується періодичність вирішення задачі; основні показники, які мають бути досягнуті в умовах експлуатації задачі; обмеження на час вирішення задачі; терміни видачі інформації, способи взаємодії користувача із задачею);

  • вихідна інформація (форма подання повідомлень, опис структурних одиниць, періодичність видачі інформації чи частота її надходження);

  • вхідна інформація (форма подання повідомлень, опис структурних одиниць, періодичність видачі інформації чи частота її надходження);

На другому етапі необхідно здійснити логічне проектування БД [6 ‑ 10], тобто створити схему БД на основі реляційної моделі даних, описати всі її таблиці, із зазначенням ключів та зв’язків, та провести нормалізацію реляційної БД (визначення функціональні залежності всередині кожної сутності, приведення сутностей до третьої нормальної форми).

На третьому етапі необхідно провести аналіз існуючих СУБД [7 – 11], на основі якого бажано здійснити вибір конкретної СУБД, для якої й створити схему БД (етап фізичного проектування). Наприкінці етапу необхідно розробити прикладну програму БД.

5 Вимоги щОдо оформлення курсової роботи

5.1 Оформлення пояснювальної записки

Загальні вимоги. Пояснювальна записка (ПЗ) оформляється згідно з вимогами [1]. Вона виконується у комп’ютерний спосіб і роздруковується на одному боці аркуша формату А4 (210 х 297мм) через одинарний міжрядковий інтервал.

При написанні тексту ПЗ слід дотримуватися таких розмірів полів: верхнє, ліве і нижнє ‑ 20 мм, праве ‑ 10 мм. Для набору використовувати шрифт ‑ Times New Roman 14 pt; міжрядний інтервал ‑ 1,3; рядки основного тексту вирівнювати за шириною; абзацний відступ – 1,25 см.

Помилки, описки і графічні неточності допускається виправляти зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому самому місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом чи від руки.

Структурні елементи «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК Посилань») не нумеруються. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Заголовки структурних елементів записки і заголовки розділів необхідно розташовувати в середині рядка і друкувати прописними буквами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пункти і підпункти записки необхідно починати з абзацного відступу і друкувати великими буквами, окрім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж два рядки. Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Нумерація. Сторінки ПЗ слід нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту ПЗ. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Титульний аркуш, сторінки «РЕФЕРАТ» та «ЗМІСТ» включають до загальної нумерації сторінок ПЗ. Номер сторінки на них не проставляють. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок ПЗ.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти ПЗ слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи ПЗ повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1 ,2, 3 і т.д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т.д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т.д.

Ілюстрації. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми) слід розміщувати у ПЗ безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у ПЗ.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом «Рисунок __», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3.1 – Схема БД».

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу.

Якщо ілюстрація не вміщується та одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними позначають: «Рисунок __, аркуш __».

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті ПЗ.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово "Таблиця __" вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "Продовження таблиці __" з зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків у підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Переліки. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Наприклад:

а) …………;

б) …………:

1) ………….;

2) ………….;

в) …………..

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Посилання. Посилання в тексті ПЗ на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «...у роботах [1-7]...».

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланні слід писати: "... у розділі 4...", "...дивись 2.1...";, "...за 3.3.4 ...", "...відповідно до 2.3.4.1...", "...на рис.1.3..." або "...на рисунку 1.3 ...", "...у таблиці 3.2 ...", "...(див.3.2) ...", "...за формулою (3.1)...", "... у рівняння (2.1) ‑ (2.5)...", "...у додатку Б...".

Перелік посилань. Перелік джерел, на які є посилання в основній частині ПЗ, наводять у кінці тексту ПЗ, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.

Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів в переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання).

Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до стандартів з бібліотечної та видавничої справи [13].

Додатки. Додатки слід оформлювати як продовження ПЗ на його наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті ПЗ. Кожний такий додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої має бути надруковано слово "Додаток __" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ,Є,З,І,Ї,Й,О,Ч,Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.

Додатки повинні мати спільну з рештою ПЗ наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять зазначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатка Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатка Д; Ж.1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатка Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А.

В посиланнях у тексті додатка на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: "... на рисунку А.2 ...", "... на рисунку А.1 ..." ‑ якщо рисунок єдиний у додатку А; "... в таблиці Б.3 ...", або "... в табл. Б.3 ..."; "... за формулою (В.1) ..." , "... у рівнянні Г.2 ...".

Якщо у ПЗ як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документа даного виду (наприклад «Текст програми», «Посібник користувача»), його копію вміщують у ПЗ без змін в оригіналі. Перед копією документа вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово "ДОДАТОК __" і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документа нумерують продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок ПЗ (не займаючи власної нумерації сторінок документа).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]