Тема 4. Фінансова діагностика в комплексі фінансово-економічної безпеки фку

Однією з основних складових запропонованої нами системи є пі­дсистема фінансової діагностики. Саме від її ефективності залежатиме кінцева результативність системи в цілому. Ця підсистема має вико­нувати такі функції: прогнозування настання кризи; оцінка вірогід­ності її появи в перспективі; визначення масштабів кризи, а також причин, що її викликали. Також підсистема повинна оцінювати ефек­тивність діяльності банку в цілому та визначати можливі зони неефек­тивної роботи.

Діагностика, на нашу думку, - це певний набір методичних роз­робок, який дозволяє на ранніх стадіях виявити кризові ситуації, оці­нити ступінь їх загрози для фінансової безпеки банку та фактори, що їх спричинили.

Основна мета даної підсистеми - своєчасно інформувати про мо­жливі проблемні ділянки роботи банку, а також оцінювати рівень його фінансової безпеки.

Завдання, які поставлені перед підсистемою фінансової діагно­стики:

аналіз внутрішнього і зовнішнього середовищ банку;

визначення кризового середовища банку та виділення критичних ризиків;

оцінка ризиків і можливості настання кризи;

виявлення проблемних місць у роботі банку, спираючись на дані проведеного аналізу;

оцінка ефективності діяльності банку;

формування загальних висновків про рівень фінансової безпеки банку.

Таким чином, діагностика є базою для ухвалення управлінських рішень, що дозволяють попередити кризові ситуації, а також вона оці­нює загальну ефективність фінансово-економічної діяльності банку.

Практично ці функції пропонується реалізовувати шляхом прове­дення багаторівневого комплексу діагностичних заходів.

Експрес-діагностику необхідно проводити щомісячно, комплексну -щокварталу. Це дозволить, з одного боку, здійснювати поточний конт­роль за рівнем фінансової безпеки, а з іншого - оптимізувати розподіл зусиль при здійсненні діагностичних заходів. Розглянемо докладніше ін­струментарій, який використовується при проведенні діагностики.

При здійсненні діагностики банку можна виділити два основні об'єкти аналізу:

результати діяльності банку за період і його стан на даний момент часу;

основні бізнес-процеси банку.

Не можна обмежувати Інструментарій діагностики розрахунком тільки фінансових показників. Вони повинні використовуватись на кі­нцевій стадії діагностики. Оскільки діагностика служить цілям управ­ління, то аналізувати слід не тільки бізнес-процеси, які забезпечують "фінансову функцію" банку, але й всі основні бізнес-процеси, пов'язані з діяльністю банку [280].

Стосовно конкретних методів для здійснення процесу діагности­ки, то в економічній літературі виділяють дві великі групи методів проведення діагностики - якісні й кількісні.

Якісні методи базуються на використанні експертних оцінок при визначенні певних параметрів. Кількісні методи мають на увазі розра­хунок конкретних показників з подальшою оцінкою і тлумаченням отриманих значень.

Для здійснення експрес-діагностики ми пропонуємо використо­вувати тільки кількісні методи, оскільки вони дозволяють швидко й об'єктивно оцінити поточний стан банку. При проведенні комплексної діагностики ми пропонуємо використовувати комбінацію з кількісних і якісних методів.

Рівень фінансової безпеки також безпосередньо залежить від якості активів банку. Більшість українських банків є універсальними кредитними установами, тому основним напрямом їх діяльності є кредитування фізичних і юридичних осіб. Таким чином, важливим показником є відношення суми проблемних кредитів до загальної ве­личини кредитного портфеля. В умовах банківської системи України, як показав аналіз, проведений в першому розділі роботи, даний показ­ник є особливо актуальним, оскільки здатний на ранніх стадіях сигна­лізувати про зниження рівня фінансової безпеки.

Коефіцієнт кредитних ризиків є додатковим показником, що до­зволяє оцінити, чи достатньо сформованих резервів для того, щоб по­крити можливі збитки за проблемними кредитами. Якщо значення да­ного коефіцієнта перевищує одиницю, то це вказує на погіршення фінансової безпеки банківської установи, оскільки в даному випадку масове неповернення кредитів може призвести до збитків і спровоку­вати банкрутство банку.

Також вважаємо, що одним з найважливіших показників рівня за­хищеності банку є коефіцієнт співвідношення кредитів і зобов'язань. Він характеризує агресивність кредитної політики і рівень кредитної стійкості банку. Тип кредитної політики, що проводиться банком, здійснює безпосередній вплив на рівень його фінансової безпеки. Оп­тимальним діапазоном для даного коефіцієнта прийнято вважати -0,53-0,9. Якщо значення нижче 0,53, то банківська установа може ви­явитися неспроможною заробити достатньо коштів для виконання своїх зобов'язань перед вкладниками і кредиторами банку. Якщо ж значення вище 0,9, то в даній ситуації практично всі залучені банком кошти використовуються для кредитування. А оскільки кредитування є достатньо ризиковою операцією, то рівень фінансової безпеки зни­жується.

За останні декілька років вітчизняні банки і компанії істотно збі­льшили активність на міжнародних фінансових ринках. Тому вважає­мо, що важливість контролю за валютною позицією істотно зросла. Це пов'язано як з нестабільністю на міжнародних валютних ринках, так і невизначеністю в політиці Національного банку щодо валютного ре­гулювання в країні. Ігнорування даних ризиків може призвести до втрат у фінансовій діяльності банку. Тому необхідно здійснювати постійний контроль за рівнем валютних ризиків банку. Основним  показником, що характеризує рівень валютного ризику, є відношення величини відкритої валютної позиції до капіталу.

В економічній літературі виділяють дві групи методів проведення діагностики – якісні й кількісні. Якісні методи базуються на використанні експертних оцінок при визначенні певних параметрів. Кількісні методи передбачають розрахунок конкретних показників із подальшою оцінкою і тлумаченням отриманих значень. Для здійснення експрес-діагностики доцільно використовувати тільки кількісні методи, оскільки вони дозволяють швидко й об’єктивно оцінити поточний стан банку. При проведенні комплексної діагностики необхідно використовувати кількісні та якісні методи. Якісну оцінку рівня фінансової безпеки банку можна здійснювати шляхом заповнення анкети. Анкету повинен заповнювати експерт з діяльності конкретного банку. Це може бути представник вищого керівництва або начальник аналітичного відділу банку. Анкета заповнюється таким чином: по черзі розглядається кожний з наведених критеріїв і виставляється оцінка 0 або 1 залежно від варіанта відповіді на поставлене питання згідно з розподілом балів, поданих у табл. 4.1. Залежно від кількості набраних балів пропонується такий перелік станів фінансової безпеки банку: 1) 25-30 – високий рівень фінансової безпеки банку; 2) 20-25 – достатній рівень фінансової безпеки банку; 3) 15-20 – низький рівень фінансової безпеки банку; 4) менше 15 – критичний рівень фінансової безпеки. Якщо загальна оцінка нижча від критичного рівня, необхідно провести комплексний аналіз, який дозволить виявити проблемні місця в діяльності банку. Повноцінний аналіз штатного режиму проводиться у рамках комплексної (щоквартальної) діагностики. У разі негативних результатів експрес-діагностики необхідно здійснювати наступний рівень діагностики (комплексний) поза чергою. Комплексна діагностика проводиться щокварталу і складається з таких типів аналізу: 1) якісний аналіз діяльності банку; 2) комплексний аналіз із застосуванням коефіцієнтів. Для оцінки рівня фінансової безпеки за кількісними методами використовується скорингова методика. Основою формування даної методики є розрахунок кількості балів, який формується за оцінками фінансових коефіцієнтів і показників.