Стадії перинатального сепсису:

1. Системна запальна реакція – тяжкий клінічний стан дитини – дихальна недостатність, тахікардія, клінічні ознаки перинатальної енцефалопатії, загальна інтоксикація, підвищення рівня лейкоцитів, нейтрофільоз, зріст С-реактивного білка без формування септикопіємічних вогнищ.

2. Септичний стан – синдром системної запальної відповіді, яка приводить до розвитку полі органної недостатності з формуванням септикопіємічних вогнищ або без них.

Септичний шок – синдром системної запальної відповіді з декомпенсацією гемодинаміки, розвитком полі органної недостатності, гострої ниркової недостатності.

Клінічні прояви сепсису:

• Недостатній температурний контроль, лихоманка понад 37,7^оС або гіпотермія менше 36,5^оС;

• З боку ЦНС: млявість або збудливість, гіпорефлексія, тремор чи судоми, кома, напруження (вибухання) переднього тім’ячка, аномальний рух очей, м’язова гіпотонія або збільшення тонусу;

• Дихальна система: тахіпное, апное, ціаноз, підвищена потреба у кисні, задишка, стогін на видиху, нерегулярне дихання, ретракція, хрипи;

• Травна система: слабке смоктання, блювання, діарея, метеоризм, набряк (еритема) черевної стінки, гастроінтестинальна кровотеча, позитивний тест на кров у випорожненнях, гепатомегалія, ехографічно збільшений жовчний міхур;

• Шкіра: висип, еритема, пурпура, петехії, пустули, параніхії, омфаліт, плями, склерема, набряки;

• Система крові: жовтяниця, особлива пряма гіпербілірубінемія, кровотечі, мпленомегалія, згущення крові;

• Система кровообігу: симптом „білої плями”, блідість або ціаноз, холодна шкіра, тахікардія, аритмія, артеріальна гіпотензія;

• Метаболізм: метаболічний ацидоз, гіпер- або гіпоглікемія, глюкозурія, синдром порушеної секреції антидіуретичного гормону та ін.

Клінічні ознаки септичного шоку:

• Погіршення перфузії тканин.

• Симптомі білої плями більше 5 секунд.

• Блідість, мармуровість шкіри.

• Зниження артеріального тиску.

• Зниження температури кінцівок.

• Тахікардія.

• Олігурія

• Пригнічення дитини

• Незасвоєння ентерального харчування.

Діагностичні заходи при сепсисі новонародженого:

• Загальний аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів;

• Біохімічний аналіз крові: С-реактивний протеїн, глюкоза крові, рівні креатиніну, азот сечовини, білірубін, ферменти печінки, Na⁺, К⁺, Са⁺, Cl^-, показники кислотно-лужного стану та газів крові

• Бактеріологічний посів крові з двох різних судин.

• Аналіз сечі загальний та бактеріологічний посів

• Люмбальна пункція після стабілізація стану дитини та сечі за відсутності геморагічного синдрому (підраховують цитоз спинномозкової рідини, фарбують за Грамом, визначають вміс білка, глюкози, проводять латексну фіксацію та бактеріологічний посів).

• Фарбування за Грамом та бактеріологічне дослідження виділень з ендотрахеальної трубки, кінчика катетера після його виділення, ураження ділянок шкіри, порожнин суглобів, виділень із очей, носоглотки, плеврального випоту, при амніоніті – із зовнішнього слухового проходу, посів кала.

• Визначення коагулограми при підозрі на ДВЗ-синдром.

• За показанням проводять специфічну вірусологічну діагностику: досліджують сечу, кал, кров.

• Бактеріологічне та патоморфологічне дослідження плаценти.

• Інструментальні дослідження: рентгенографія грудної клітки, черевної порожнини, ехографія нирок, НСГ, ехокардіографія, ЕКГ, тощо.

Для сепсису новонароджених характерно:

• Лейкопенія < 5 х 10⁹/л;

• Лейкоцитоз:

• До 4-ї доби життя > 30 х 10⁹/л;

• Після 4-ї доби життя – є підозра при кількості лімфоцитів >20 х 10⁹/л;

• Абсолютна кількість паличкоядерних нейтрофілів:

• До 4-ї доби життя > 500/мм³ (є підозра);

• Після 4-ї доби життя > 1000/мм³;

• Співвідношення паличкоядерних + інших незрілих нейтрофілів до загальної кількості нейтрофілів > 0,2;

• С-реактивний протеїн > 2 мг/дл;

• Тромбоцитопенія < 150000 х 10⁹/л

• Визначення прокальцитоніну (маркер сепсису). Збільшення його концентрації реєструється вже через 2-3 год після розвитку сепсису (при тяжких бактеріальних, грибкових та протозойних інфекціях); при вірусних інфекціях він майже не виявляється. Протягом перших двох діб життя дитини концентрація прокальцитоніну фізіологічно підвищена до 21 нг/мл; при відсутності сепсису, починаючи з 3-ї доби життя, вона нормалізується (норма у дітей – до 0,5 нг/мл).