1.5. Зарубіжний досвід управлінського обліку

У вітчизняній і перекладній іноземній літературі часто під терміном «управлінський облік» розуміється тільки його значна, але не вичерпна частина – облік і контроль витрат і доходів, пов’язаних з основною діяльністю. В зв’язку з цим іноді між термінами «облік витрат» і «управлінський облік» ставиться знак рівності. Такий підхід не підходить для великих підприємств, так як коло проблем тут набагато ширше.

В закордонній практиці існує два підходи до структури плану рахунків:

1. автономний, в якому відокремлюються автономні системи фінансового і управлінського обліку. Первинний облік за елементами витрат ведеться у фінансовому обліку. Фінансовий результат визначається по структурних підрозділах та деталізований за видами продукції;

2. інтегровані, в якому рахунки фінансового і управлінського обліку кореспондують між собою в межах єдиного плану рахунків.

Перший підхід використовують країни Європейського Союзу, другий – США, Канада, Австралія.

Для країн, які використовують другий підхід сформували три системи рахунків: загальну, інтегровану, переплетену.

Загальна система обліку використовується малими підприємствами. Суть цієї системи полягає в тому, що протягом звітного періоду в обліку не відображається рух запасів, а їх залишки та відпуск розраховується за допомогою даних інвентаризації в кінці звітного періоду.

Інтегровану систему обліку використовують країни анто-саксонської групи, яка забезпечує калькулювання окремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво. Суть цієї системи полягає в тому, що рахунки управлінського обліку включаються в загальну систему обліку плану рахунків і вільно кореспондуються з рахунками фінансового обліку.

Переплетена система обліку полягає в тому, що ведуться окремо рахунки фінансового та управлінського обліку, які не кореспондують між собою. Суть цієї системи полягає в тому, що на рахунках фінансового обліку відображають витрати за елементами, дебіторську і кредиторську заборгованість.

Всі ці системи використовуються і в нас в Україні.

В Україні використовують такі методи калькулювання собівартості продукції: позамовний, попередільний, попроцесний, нормативний. В закордонній практиці крім цих методів використовують також: метод однорідних секцій, метод «стандарт-кост», метод калькулювання собівартості по операціям, метод обліку за центрами відповідальності, метод «тариф-година-машина», метод «точно в строк», метод «таргент-кост», метод нормативного розподілу постійних витрат, метод ЛТ-калькулювання, метод прямої ідентифікації, метод середньозваженої ціни, метод FIFO, метод LIFO.

В закордонних країнах управлінський облік вже давно став окремою галуззю науки. І на підприємствах почали назначати не тільки фінансових керівників, а й управлінських, з’явилися спеціальні управлінські плани рахунків, управлінські звіти. В нашій країні управлінський облік як наука виник недавно, і ми в його розвитку багато в чому спираємося на досвід зарубіжних держав.