Тема 4. Вчення про жертву злочину (2 години)

Кримінальна віктимологія має не тільки теоретичне значення для правильного з'ясування такого соціального явища, як злочинність. Вона має і велике практичне значення - для кращої організації профілактики правопорушень і боротьби із злочинністю, зміцнення правопорядку в цілому. Зараз стає все більш очевидним, що із злочинністю можна успішно боротися як шляхом скорочення потенційних правопорушників, так і застосовуючи широкий комплекс заходів по зменшенню числа можливих жертв злочинів. Чим краще людина буде захищена від будь-яких посягань на її фізичну, майнову і моральну недоторканність, тим міцніше стане правопорядок. Основним завданням кримінальної віктимології якраз і є вироблення заходів, які допомагали б людині уникати таких ситуацій, коли приводом правопорушень можуть стати її особові якості або поведінка в передзлочинний період.

1. Поняття та предмет віктимології.

2. Історія віктимології.

3. Виникнення та розвиток кримінологічної віктимології.

4. Кримінологічна характеристика жертви злочину.

5. Віктимність та її основні характеристики (рівні та види віктимності).

6. Поняття і система віктимологічної профілактики.

7. Форми і методи віктимологічної профілактики. Особа потерпілого та її правовий захист.

Література:

1. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В Кримінологія / Київ, 2001.

2. Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. д.ю.н. проф. А .И. Долговой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство НОРМА, 2003.

3. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007.

4. Иншаков С. Зарубежная криминология / М. – ИНФРА-НОРМА, 1997.

5. Литвак О. М. Державний вплив на злочинність: Кримінологічно-правове дослідження. – К.: Хрінком Інтер, 2000.

6. Криминология. Учебник / Под ред. Коробейникова Б. В., Кузнецовой Н. Ф., Миньковского Г. М., М.: Юрид. лит., 1988.

7. Криминология / Под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова, Москва: Юристь, 1997

Тема 6. Кримінальна субкультура та негативні соціальні явища, що пов’язані із злочинністю (2 години)

Кримінальна субкультура з однієї сторони виступає як самостійна детермінанта злочинності, а з іншої, вона на ряду з іншими входить в сукупність всіх детермінант. Вона є незаперечною хоча і опосередкованою умовою, засобом, джерелом підвищення рівня злочинності. Кримінальна субкультура у широкому значенні – це сукупність специфічних духовних і матеріальних цінностей, що, по-перше, забезпечують регулятивний вплив на життєдіяльність злочинної спільноти, сприяючи її згуртованості, спадковості поколінь правопорушників, кримінальній активності та захисту від спроб придушення та ін., а по-друге, стрімко поширюються в законослухняному суспільстві, розхитуючи підвалини дійсної культурної спадщини людства. Найтиповішими носіями, творцями та передавачами кримінальної субкультури є рецидивісти, оскільки вся їх злочинна “кар’єра” супроводжується нею. Жодний з них не може бути абсолютно незалежним від цієї субкультури, оскільки опиняючись у місцях позбавлення волі, вони у будь-якому разі потрапляють під її інтенсивний вплив, принаймні, при визначенні свого місця у злочинній ієрархії.

Надати відповідь щодо місця кримінальної субкультури у генезисі рецидивної злочинності можна через призму функцій, виконання яких “покладено” на цю субкультуру. До таких відносяться: стратифікаційна, регулятивна, інформаційно-комунікативна, матеріально-фінансова, карально-виховна та дозвільна.

Питання до теми:

1. Кримінальна субкультура: поняття, структура, стан, динаміка.

2. Норми кримінальної субкультури.

3. Розподіл засуджених на субкультурні групи.

4. Кримінологічна характеристика атрибутивних елементів кримінальної субкультури: татуїровки, жаргон, клички.

5. Заходи нейтралізації кримінальної субкультури.

6. Фонові явища злочинності: безпритульність, безнаглядність, неформальні групи асоціальної спрямованості, алкоголізм, наркотизм, проституція.

Література:

1. Батиргареєва В.С. Роль кримінальної субкультури у генезисі рецидивної злочинності // Боротьба з організованою злочинністю  і корупцією (теорія і практика) – 2007. – № 17. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/bozk/2007/17text/g17_18.htm

2. Антонян Ю.М., Верещагин В.А., Калманов Г.Б. Тюремная субкультура и нейтрализация ее негативных проявлений // Государство и право. – 1996. – № 10. – С. 72–79.

3. Кочетков А.В. Проблемы противодействия криминальной идеологии в культуре: криминологические и уголовно-правовые аспекты: автореф. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Моск. гос. юрид. акад. – М., 2002. – 20 с.

4. Корецкий Д.А., Тулегенов В.В. Криминальная субкультура и ее криминологическое значение. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2006. – 243 с.

5. Александров Ю.К. Очерки криминальной субкультуры. – М.: Права человека, 2001. – 152 с.

6. 19. Біленчук П.Д., Гель А.П. Правова характеристика специфічних ознак мови та поведінка осіб, засуджених до позбавлення волі // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2001. – № 4. – С. 42.

7. Иншаков С.М. Культура и ее воздействие на преступность // Преступность и культура. – М.: Рос. криминолог. ассоц., 1999. – С. 7.