- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Вступ 4
- •1 Загальні вимоги
- •1.1 Вимоги до структури курсової роботи
- •1.2 Вимоги до змісту курсової роботи
- •1.3 Вимоги до оформлення курсової роботи
- •1.3.1 Загальні вимоги
- •1.3.2 Нумерація сторінок
- •1.3.3 Ілюстрації
- •1.3.4 Таблиці
- •1.3.5 Формули та рівняння
- •Тематика курсових робіт
- •Теми теоретичної частини курсової роботи
- •2.2 Завдання на практичну частину курсової роботи
- •1. Розрахунок собівартості продукції з використанням позамовного методу калькулювання.
- •2. Розрахунок собівартості продукції з використанням попередільного методу калькулювання та показників для прийняття управлінських рішень.
- •3. Розрахунок собівартості продукції з використанням нормативного методу калькулювання та показників для прийняття управлінських рішень.
- •Захист та критерії оцінювання курсової роботи
- •4 Приклад написання курсової роботи
- •4.1 Зміст теоретичної частини
- •2. Виклад основного матеріалу з питання, що досліджується.
- •3. Узагальнення отриманих результатів щодо теоретичного питання.
- •4. Практичний приклад за темою, що досліджується.
- •5. Висновки за теоретичною частиною (слово Висновок не вказується).
- •4.2 Зміст практичної частини
- •1. Розрахунок собівартості продукції з використанням позамовного методу калькулювання.
- •2. Розрахунок собівартості продукції з використанням попередільного методу калькулювання та показників для прийняття управлінських рішень.
- •3. Розрахунок собівартості продукції з використанням нормативного методу калькулювання та показників для прийняття управлінських рішень.
- •4. Висновки за практичною частиною (слово Висновок не вказується).
- •5 Список рекомендованої літератури
- •Курсовий проект (робота)
- •Завдання на курсову роботу
- •Приклад оформлення літературних джерел за видами, які включаються до списку використаної літератури
4 Приклад написання курсової роботи
4.1 Зміст теоретичної частини
Послідовність висвітлення питань теоретичної частини:
1. Огляд та аналіз сутності, особливостей обліку обраного об’єкта різними авторами та науковцями. Систематизація переваг та недоліків щодо підходів, методів в управлінському обліку. Порівняння з альтернативними підходами методів обліку, що досліджуються.
Наприклад: за об’єктами обліку витрат розрізняють позамовний та попередільний (попроцесний) методи калькулювання. Калькулювання за переділами - це система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат в межах окремих переділів (стадій виробництва, процесів).
Переділ – це частина технологічного процесу, що включає сукупність операцій, результатом яких є напівфабрикат, призначений для реалізації або для використання наступними переділами [22, с. 139].
У таблиці 4.1 проаналізовано та визначено погляди різних вчених на сутність попередільного методу калькулювання.
Таблиця 4.1 – Погляди вчених на сутність попередільного методу калькулювання
№ |
Вчений |
Сутність методу |
1 |
2 |
3 |
1 |
Корецький М. Х. [18, с.97] |
Всі або деякі прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, що виготовляється, а за переділами (процесами) виробництва. |
2 |
Голов С.Ф. [11, с.122] Атамас П.Й. [7, с.94] |
Метод являє собою систему калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва. |
3 |
Партин Г.О. Загородній А.Г. [24, с.118] |
Витрати списуються не на окремі вироби чи замовлення, а на окремі процеси або переділи (прямі-на основі первинних документів, непрямі - через розподіл пропорційно до обраної бази розподілу) |
Продовження таблиці 2.1
1 |
2 |
3 |
4 |
Нападовська Л.В. [22, с.139 - 140] |
Переділом вважає частину технологічного процесу, що включає сукупність операцій, результатом яких є напівфабрикат, призначений для реалізації або використанням наступним переділом. При цьому собівартість напівфабрикату кожного переділу складається з суми затрат конкретного переділу та собівартості напівфабрикату, який надійшов із попереднього переділу |
5 |
Думка автора |
На кожній стадії виробництва (переділі, процесі) визначається собівартість напівфабрикату. Собівартість переділу визначається, як сума понесених витрат цього переділу та собівартості напівфабрикату, переданого на цей переділ. |
Метод калькулювання за переділами має ряд особливостей. Основні з них наведено у таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 – Особливості калькулювання собівартості продукції за переділами на думку різних вчених
№ |
Вчений |
Особливості методу |
Сфера застосування |
1 |
2 |
3 |
4 |
1 |
Нападовська Л.В. [22, с.142] |
- узагальнення затрат за переділами, а не за видами продукції на основі калькулювання кожної стадії; - узагальнення (визначення) затрат за звітний період, а не за кожним замовленням; - ведення аналітичного обліку за кожним переділом на аналітичних рахунках, що відкриваються до рахунка 23 «Виробництво»; - відносна простота методу, оскільки всі затрати переділу є прямими і не потребують розподілу. |
Застосовують для масових виробництв в умовах безперервного й нетривалого технологічного процесу. |
2 |
Корецький М. Х. [18, с.97] |
Виробничі витрати обліковуються у кожному переділі, включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому переділі. Калькулюють фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу. Тобто собівартість продукції кожного наступного переділу складається із здійснених ним витрат і собівартості отриманих напівфабрикатів. |
Застосовується на підприємствах з однорідною за вихідною сировиною і характером технології масовою продукцією. |
Продовження таблиці 4.2
1 |
2 |
3 |
4 |
3 |
Атамас П.Й. [7, с.95] |
Деякі підприємства, які використовують напівфабрикатний метод виробництва, продукцію, закінчену обробкою на окремому переділі передають на склад напівфабрикатів (і обліковують на синтетичному рахунку 25 «Напівфабрикати»), а потім зі складу передають для подальшої обробки у наступний технологічний процес або для реалізації іншим підприємствам. |
Характерне застосування у масовому та серійному виробництві (хімічна, нафтопереробна, металургійна, фармацевтична галузь). |
4 |
Партин Г.О. Загородній А.Г. [24, с.120] |
При застосуванні методу облік витрат ведуть за калькуляційними статтями витрат у розрізі окремих видів або груп продукції. Перелік переділів (фаз, стадій виробництва), за якими здійснюється облік витрат і калькулювання собівартості, порядок визначення калькуляційних груп підприємство встановлює самостійно. |
Застосовують у масовому та серійному виробництві зі стійкою номенклатурою виробів (целюлозно-паперова промисловість, текстильна, хімічна, металургійна, вугільна). |
Тож, метод застосовується у масовому та серійному виробництві таких галузей економіки, як гірничодобувна, металургійна, текстильна, харчова, цементна, нафтопереробна, целюлозно-паперова, хімічна, скляна та інші.
До особливостей масового типу виробництва належать:
- випуск незначної номенклатури виробів у великій кількості;
- спеціалізація робочих місць на виконанні однієї постійно закріпленої операції;
- значна питома вага механізованих і автоматизованих виробничих процесів [22, с. 140].
Метод альтернативний попередельному методу – це позамовний метод калькулювання. Порівняльна характеристика методів наведена в таблиці 4.3.
Або, наприклад: питання розрахунку трансферних цін досліджують науковці Друрі К. [15, с. 784 - 813], Атамас П.Й. [7, с. 363-366], Голов С.Ф. [12, с. 477-487], які одностайні щодо сутності, переваг та недоліків методів розрахунку трансфертних цін. В таблиці 4.4 представлена порівняльна характеристика методів розрахунку трансфертних цін з визначенням переваг та недоліків кожного.
Таблиця 4.3 – Порівняльна характеристика попередільного та позамовного методів калькулювання [7, с. 100]
Критерій порівняння |
Позамовний метод калькулювання |
Попередільний метод калькулювання |
1. Співвідношення виробництва і реалізації. |
Покупець відомий до початку виробництва, відомі його вимоги до якості продукції та її комплектації. |
Вироблена продукція стає товарними запасами, її майбутній покупець невідомий, вимоги до якості продукції стандартизовані. |
2. Витрати матеріалів. |
Обсяг необхідних матеріалів попередньо відомий, їх закуповують під замовлення і відносять на поточні витрати. |
Обсяг необхідних матеріалів часто невідомий, на складі зберігається мінімальний запас матеріалів для забезпечення безперервності виробництва. |
3. Кваліфікація робітників та характер їх праці. |
Загальний рівень кваліфікації робітників більш високий, робітники повинні вміти виконувати широкий спектр робіт. |
Менш високий рівень загальної кваліфікації робітників, роботи однотипні і чітко визначені. |
4. Рівень накладних витрат. |
Накладні витрати відносно невисокі, більшість витрат прямо відносяться на конкретне замовлення. |
Широке застосування автоматизації виробництва зумовлює більш високі накладні витрати. |
5. Періодичність калькуляції |
Собівартість замовлення визначається після закінчення робіт за конкретним замовленням. |
Собівартість продукції Визначається періодично (при складанні звітності: помісячно, поквартально, в кінці року). |
Таблиця 4.4 – Порівняльна характеристика методів розрахунку трансфертних цін
Метод |
Сутність |
Переваги |
Недоліки |
1 |
2 |
3 |
4 |
Метод договірної трансфертної ціни |
• Заснований на досягненні консенсусу між підрозділом-продавцем і підрозділом-покупцем відносно ціни продукту або послуги на підставі договірної ціни • Використовується в умовах відсутності ринку проміжних продуктів, аналогічних продукції підрозділу підприємства |
• Використання в умовах повного і неповного завантаження виробничих потужностей підприємства • Можливість надання автономності центру відповідальності • Можливість реалізації та придбання продукції підрозділами не тільки всередині, але і за межами компанії |
• Конфлікти при формуванні трансфертних цін через протилежні інтереси договірних сторін • Порушення цілісності підприємства внаслідок надмірної лібералізації діяльності підрозділів |
Продовження таблиці 4.4
1 |
2 |
3 |
4 |
Ринковий метод |
Центр відповідальності, що купує не повинен платити усередині підприємства більше, ніж зовнішньому продавцю, як і центр, що продає, як правило, не повинен одержати більше доходу, ніж при продажу зовнішньому покупцю |
Об’єктивне оцінювання взаємовідносин підрозділів, що продають та купують. |
«Справедлива» ринкова ціна не завжди чітко виражена, оскільки різні постачальники можуть встановлювати різні ціни на практично однакові товари |
Витратні методи:
метод повної фактичної собівартості |
• Витратні трансфертні ціни встановлюються за відсутності договірної ринкової ціни • Передбачає абсолютну реалізацію напівфабрикатів за встановленою ціною |
• Можливість перенесення повних витрат, які склалися за поточний період, на центр-покупець незалежно від їх тенденцій зміни, що залежать від центру –продавця • Простота, об’єктивність і точність розрахунків ціни • Більш точне визначення трансфертної ціни сприяє прийняттю вірних рішень у виборі цінової політики і ринкової стратегії |
• Відсутність стимулу передаючого центру відповідальності у зниженні своїх фактичних витрат • При розширенні обсягу виробництва дана система не може бути орієнтиром, оскільки включає в трансфертну ціну і постійні витрати • Відсутність надійної бази для оцінки роботи центрів відповідальності, в умовах суб’єктивного характеру нормативу прибутку • Можливість виникнення конфлікту інтересів підприємства і центрів відповідальності • Додаткові витрати на контроль • Незацікавленість центру-продавця у виявленні непродуктивних витрат |
метод нормативних витрат |
Порівняння фактичної трансфертної ціни і нормативною |
• Дозволяє оцінити ефективність роботи центру відповідальності • Формування необхідної інформаційної бази для аналізу й контролю затрат • Наочність у відображенні відхилень від плану в процесі формування затрат • Мінімізація облікової роботи, пов’язаної з калькулюванням собівартості • Своєчасне забезпечення менеджерів інформацією про очікувані затрати на виробництво |
• Неприйнятний у індивідуальному і дрібносерійному виробництві • Успішність застосування залежить від складу та якості нормативної бази • Неможливість встановити норми щодо окремих видів затрат |
Продовження таблиці 4.4
1 |
2 |
3 |
4 |
метод змінної собівартості |
Ґрунтується на використанні інформації щодо змінних витрат в системі «Директ-костинг»
|
• Можливість забезпечення ефективного використання ресурсів підприємства • Можливість побудови оптимальної цінової політики і контролю за центрами відповідальності • Можливість використання в умовах повної і неповної загрузки виробничих потужностей підприємства • Потрібна інформація може бути отримана з регулярної фінансової звітності без створення додаткових облікових процедур • Прибуток періоду не залежить від постійних накладних затрат за зміни залишків запасів • Зменшується трудомісткість розподілу накладних затрат, з'являється можливість визначити внесок кожного виду продукції у формування прибутку підприємства • У поєднанні з методом «Стандарт-костинг» дає змогу оптимізувати виробничу програму, обґрунтовано визначити ціни на нову продукцію • Мотивація потреби або відмови в нових замовленнях • Дає змогу зробити вибір між власним виробництвом або закупівлею продукції |
• Недостатні можливості трансфертної ціни у покритті постійних витрат • Відсутність стимулу для контролю витрат центру відповідальності • Неможливість реальної оцінки ефективності діяльності центрів витрат • Багато видів затрат не можуть бути однозначно віднесені до категорії змінних чи постійних • Перекручування фінансового результату через зменшення або збільшення вартості раніше виробленої продукції • Створює ілюзію прибутковості технологічно складних проектів, які потребують великих інвестицій |
На підставі даних таблиці 4.4 можна зробити висновок, що будь-який з методів розрахунку трансфертних цін можна розглядати в двох аспектах:
1) реалізації функцій внутрішнього контролю витрат та доходів за центрами відповідальності;
2) управлінських рішень.