1 Загальні вимоги

1.1 Вимоги до структури курсової роботи

Дослідження за темою курсової роботи розпочинаються зі складання змісту. При його розробці необхідно виходити з того, що виконання окремих розділів і підрозділів слід розглядати з позиції розкриття теми в цілому. Тому структура змісту має бути логічною, а питання - взаємопов’язані.

У загальному вигляді курсова робота повинна мати таку структуру:

- реферат;

- зміст;

- вступ (актуальність обраної теми; мета та завдання курсової роботи; об’єкт та предмет роботи; інформаційна база);

- основна частина, яка складається з трьох обов’язкових розділів:

- перший розділ: Теоретико-методологічні засади питання, що досліджується (теоретична частина);

- другий розділ: Калькулювання собівартості продукції та розрахунок показників для прийняття управлінських рішень (практична частина);

- третій розділ: Пропозиції щодо вирішення проблемних питань обліку об’єкта, розглянутого в теоретичній частині.

- висновок;

- список використаної літератури;

- додатки (за необхідності).

1.2 Вимоги до змісту курсової роботи

Титульна сторінка оформлюється за формою НК-04-11 (Додаток А).

Тема курсової роботи, зазначена у виданому завданні.

Реферат повинен відображати інформацію у такій послідовності (Додаток Б):

- обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків;

- кількість використаних джерел;

- мета роботи;

- завдання, які треба вирішити для досягнення мети;

- основні результати.

Далі наводиться перелік ключових слів (5 – 15) написаних прописними літерами у називному відмінку в рядок через кому (назва “Перелік ключових слів” не пишеться).

Зміст подається на наступному після реферату аркуші. Він містить назви всіх розділів і підрозділів з прийнятою в роботі нумерацією (Додаток В).

Вступ – це обґрунтування актуальності вибраної теми, її сутність і значення, визначається мета роботи, завдання, які необхідно вирішити для досягнення мети. Вказується об’єкт, предмет дослідження (Додаток Г).

Основна частина курсової роботи складається із трьох розділів.

Перший розділ – Теоретико-методологічні засади питання, що досліджується (узагальнення та систематизація думок вчених та науковців, виконання літературного огляду):

• огляд та аналіз сутності об’єкта, що досліджується;

• вивчення особливостей обліку обраного об’єкта;

• систематизація переваг та недоліків щодо підходів, методів в управлінському обліку;

• порівняння з альтернативними підходами методів обліку, що досліджуються;

• узагальнення отриманих результатів стосовно досліджуваного питання з наданням власної думки;

• наведення практичного прикладу за темою, що досліджується.

Другий розділ – Калькулювання собівартості продукції та розрахунок показників для прийняття управлінських рішень:

- розрахунок собівартості позамовним методом калькулювання;

- розрахунок собівартості методом калькулювання за переділами;

- складання внутрішнього Звіту про фінансові результати з використанням методу калькулювання «Директ-костинг» та повної собівартості;

- виконання аналізу беззбитковості;

- розрахунок собівартості нормативним методом калькулювання;

- розробка управлінських рішень за отриманими розрахунками.

Третій розділ – Пропозиції щодо вирішення проблемних питань обліку об’єкта, розглянутого в теоретичній частині:

- визначення спектру проблемних питань щодо питання теоретичної частини;

- розробка пропозицій щодо вирішення проблемних питань.

Повинен відображати ставлення студента до досліджуваного питання, критично оцінити дану проблему в системі управлінського обліку, проявити схильність до розробки конкретних пропозицій, уміння обґрунтувати ці пропозиції.

Висновкиє заключним етапом курсової роботи, в якому студент коротко викладає результати проведених досліджень. Висновки містять найбільш важливі узагальнення та практичні рекомендації, одержані в роботі, які висвітлюють рівень вирішення проблеми, що досліджується, та її значення для використання на практиці. Висновки розміщуються на окремому аркуші у вигляді пронумерованих абзаців. Висновки повинні мати об'єктивний, лаконічний, конкретний характер, відображати встановлені закономірності, режими, умови, практичні рекомендації. Бажано, щоб висновки не нагадували анотацію або реферат з перерахуванням обсягів виконаної роботи та її досягнень, не слід також вживати умовну форму утверджень (додаток Д).

При написанні висновків необхідно стежити за тим, щоб вони давали відповідь на завдання, які визначені у Вступі. Висновки краще нумерувати арабськими цифрами. Таке викладення дає змогу не узгоджувати окремі висновки між собою.

Логічно викласти основні результати досліджень і ефективність розроблених пропозицій, узгоджуючи наступний абзац з попереднім.

Список використаних літературних джерелповинен складатися з літератури, безпосередньо використаної при виконанні курсової роботи (кількість джерел 30). Літературні джерела слід розміщувати таким чином: спочатку законодавчі акти (закони, укази, постанови, державні та галузеві стандарти тощо), а потім інші джерела в алфавітному порядку за прізвищем автора, а якщо автор відсутній – то за першою буквою назви літературного джерела. Приклад посилань на літературні джерела наведено в розділі 4.1 та приклад оформлення літературних джерел за видами наведено в додатку Е.

Додатки до роботи включають (за необхідністю) подання допоміжного матеріалу, для більшої повноти сприймання роботи в цілому. До додатків включають:

• першоджерела інформації (оперативна бухгалтерська та фінансова звітність);

• додаткові ілюстрації або таблиці;

• ілюстрації та методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ та ін.

Додатки оформляються як продовження роботи на її наступних сторінках, або окрема частина, розташовуються додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи.

Кожен додаток починається з нової сторінки й повинен мати заголовок, надрукований вгорі великими літерами симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовками великими літерами друкується слово “Додаток___”.

Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б і т. ін. Додатки мають спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Якщо додаток складається з двох і більше сторінок, то на другій, третій і т.д. сторінках роблять таку позначку “Продовження додатку А” (В, Г і т.д.). Позначку “Продовження додатку…“ (вказують букву додатку, який необхідно продовжити) розміщують по правому краю сторінки (Додаток Д).