1.3 Система фінансово-кредитних інструментів ринку іпотечного кредитування

На ринку іпотечного кредитування використовуються як фінансові, так і не фінансові інструменти. Фінансовими інструментами є будь-які документи, що оформлені у письмовій формі і мають грошову вартість або засвідчують про грошову трансакцію.

Система фінансово-кредитних інструментів ринку іпотечного кредитування включає різноманітні інструменти та їх похідні, які можуть бути класифіковані у кілька основних груп. Це фінансові інструменти акумулювання ресурсів на цілі житлового іпотечного кредитування, іпотечні кредити як інструменти іпотечного фінансування, інструменти забезпечення іпотечних кредитів та їх сек’юритизації, інструменти державного регулювання іпотечного ринку житла, державного стимулювання іпотечного кредитування та спрямування заощаджень населення на інвестиційні цілі, інструменти інформаційно-аналітичного забезпечення учасників ринку іпотечного кредитування [12, c.241].

Основними фінансовими інструментами акумулювання ресурсів на цілі іпотечного кредитування є контрактні цільові житлові заощадження, іпотечні цінні папери та цінні папери, пов’язані з іпотекою, депозити, процентні ставки, перші внески позичальників, поліси страхування, пенсійні вклади тощо.

Контрактні цільові житлові заощадження, як інструмент, використовуються різноманітними інститутами ринку іпотечного кредитування, в першу чергу банками, ощадно-будівельними касами та ощадно-будівельними асоціаціями. Існують два різновиди контрактних житлових заощаджень: індивідуальні та колективні. Індивідуальні контрактні заощадження в основному використовуються банками. Колективні – ощадно-будівельними касами та ощадно-будівельними асоціаціями. Суть вказаних заощаджень полягає в тому, що інвестори, як в індивідуальному, так і в колективному порядку, нагромаджують на своїх рахунках протягом певного періоду часу – 3-х чи 5-ти років необхідну суму коштів, яка, як правило, складає 30-50 % вартості майбутньої квартири, а потім отримують іпотечний кредит на решту її вартості під заставу цієї квартири.

Важливим інструментом залучення ресурсів на цілі іпотечного кредитування є іпотечні цінні папери. Є кілька видів таких паперів. По-перше, це банківські іпотечні облігації [54].

Іпотечні облігації є особливим видом цінних паперів, що випускаються з метою залучення фінансових ресурсів на цілі іпотечного кредитування. З іншого боку, іпотечні облігації – це дохідні цінні папери, і тому їх придбання є ефективними інвестиціями. Банківські іпотечні облігації мають назву заставних листів.

Іпотечні облігації, що випускаються банками та іншими фінансово-кредитними установками (заставні листи), можуть мати документарну форму або випускатися у формі спеціальних записів, які здійснюються у банку-дипозитарії. Банківські іпотечні облігації можуть випускатися як на пред’явника, так і бути іменними.

Держава регламентує випуск іпотечних облігацій. Банки, які здійснюють випуск іпотечних облігацій, повинні мати на це відповідну ліцензію. По відношенню до цих банків встановлюються особливий державний нагляд. У ці банки призначаються так звані довірені особи, які представляють центральний державний орган, що здійснює банківський нагляд. По відношенню до іпотечних облігацій застосовується «стіна захисту». «Стіна захисту» - це відокремлення операцій з іпотечними кредитами та операцій, пов’язаних з емісією іпотечних облігацій, від інших операцій, які здійснює фінансово-кредитна установа. До вимог також відносяться застосування принципу «достатнього покриття вартістю заставленої нерухомості». Стандарти іпотечного кредитування передбачають, що обсяг випущених іпотечних облігацій за своєю вартістю не може перевищувати 60-70 % вартості заставленого майна. До вимог належать процедури чіткої оцінки вартості заставленого майна та оціночної діяльності. У Німеччині, наприклад, до особливих вимог, які стосуються банків, що імітують іпотечні облігації, також відносять ведення спеціального державного реєстру покриття іпотечних облігацій. Цей реєстр веде орган банківського нагляду. До вимог відносяться умови стосовно зберігання документів про активи відповідних фінансово-кредитних установ, а також про активи, які є покриттям іпотечних облігацій. Зберігання вказаних документів здійснюється під спільним контролем як банку-емітента іпотечних облігацій, так і спеціальної довіреної особи органу банківського нагляду, яка призначена у цю фінансово-кредитну установу [12].

Законодавство зарубіжних країн також передбачає, що особи, які купили іпотечні облігації, мають переваги перед іншими позичальниками або кредиторами фінансово-кредитної установи, що емітує іпотечні облігації, у разі її банкрутства. Активи подібної кредитної установи, які забезпечують облігації, не включаються до ліквідаційної маси в процесі здійснення процедури банкрутства. Такі активи перебувають в її довірчому управлінні.

Є міжнародні стандарти випуску таких цінних паперів, зокрема в Європейському Союзі. Відповідно до директив Європейського Союзу, емісія іпотечних облігацій має базуватись на положеннях закону, які забезпечують захист прав власника облігацій. Діяльність з емісії іпотечних облігацій підлягає спеціальному нагляду з боку органів державної влади. Вимогою є інвестування коштів від реалізації облігації в активи, які протягом всього періоду обігу облігацій можуть покривати вимоги, пов’язані з цими облігаціями. Забезпечення облігацій має бути щонайменше 100% у формі кваліфікаційних активів – кваліфікаційних іпотек або державних боргових зобов’язань. обов’язковим є пріоритетне використання забезпечення облігацій на задоволення вимог їх власників за основною сумою боргу та процентами у випадку банкрутства емітента таких облігацій. Власники облігацій повинні мати спеціальний доступ до забезпечення облігацій у разі невиконання емітентом своїх зобов’язань. обов’язковим є також повідомлення Європейської комісії країнам-членам ЄС, що емітують іпотечні облігації, про виконання зазначених вимог.

Іпотечні облігації почали випускати і країни з перехідною економікою.

Власні облігації з іпотечним забезпеченням випускає в Україні «Аркада-Фонд», створений АКБ «Аркада».

Видом іпотечних цінних паперів є іпотечні сертифікати участі. Іпотечні сертифікати участі є емісійними цінними паперами, які емітуються операторами вторинного іпотечного ринку та іншими фінансовими установами на базі пулів іпотек. Власник іпотечного сертифікату участі стає співвласником пулу іпотек, тобто усієї маси заставленого в іпотеку житла, яке включене до цього пулу. Частка цього майна, що належить власникам іпотечних сертифікатів, визначається обсягом придбаних таких сертифікатів [54].

Власник іпотечного сертифікату має право на доходи від пулу іпотек, як у формі погашення позичальниками основної суми боргу за іпотечним кредитом, так і процентів, що сплачуються за цим кредитом.

Власники сертифікатів участі виступають у трьох якостях. Вони є співвласниками загальної власності на майно, яке використовується як покриття емітованих сертифікатів участі. Вони є засновниками довірчого управління зазначеним майном. Вони також є вигодо набувачами за довірчим управлінням майном, яке складає покриття зазначених сертифікатів участі.

Довірче управління майном, що є покриттям сертифікатів участі, здійснює емітент іпотечних сертифікатів.

Іпотечні сертифікати участі, як інструменти рефінансування іпотечних кредитів, мають вади. Власники сертифікатів не застраховані від довгострокового повернення іпотечних кредитів. При достроковому поверненні іпотечного кредиту власник сертифікату може втратити передбачені цим сертифікатом доходи. Йому у такому випадку достроково можуть бути повернені кошти, які були використані для придбання сертифіката за його номінальною вартістю.

В практиці США та інших країн запроваджено інший інструмент, за допомогою якого здійснюється рефінансування іпотечних кредитів – іпотечну облігацію закладів фінансування ліквідності.

Іпотечні облігації цих закладів випускаються на основі пулів іпотек, або на основі пулів іпотечних сертифікатів участі (перехідних сертифікатів). Іпотечні облігації гарантуються державою, що мінімізує ризики, пов’язані з їх використання як інструменту рефінансування. Ризики, пов’язані з їх використанням як інструменту рефінансування, також мінімізуються за рахунок того, що іпотечні облігації випускаються траншами, кожен з яких передбачає різні умови щодо термінів погашення іпотечних облігацій та їх дохідності. Різною є дохідність кожного з траншів. Ті транші, які швидко погашаються, мають мешу дохідність. Ті транші, які передбачають погашення через тривалий період часу і передбачають збільшення дохідності [26].

Що стосується процентної ставки як інструменту іпотечного кредитування, то він є дуже важливим з точки зору стимулювання залучення ресурсів, так і з точки зору забезпечення іпотечного кредиту. Процентні ставки за іпотечними кредитами знаходяться у прямій залежності від процентних ставок, за якими банк залучає кредитні ресурси, а також від ставок рефінансування, ризиків на іпотечному ринку житла та інших соціально-економічних факторів.

Перший внесок позичальника, як інструмент, використовується практично в усіх схемах іпотечного кредитування. Розмір першого внеску позичальника за іпотечною кредитною угодою складає від 30 до 50% вартості квартири, яка передається в заставу.

Використовуються й інструменти ринку іпотечного кредитування страхового характеру. Це страховий поліс як застава за іпотечним кредитом, страхові платежі, які використовуються як платежі в рахунок погашення іпотечного кредиту, та інші страхові інструменти.

Страхові фонди активно використовують такі інструменти, як іпотечні кредити, застава та заставні, оскільки почали самостійно здійснювати іпотечне житлове кредитування. Як інструменти ними також використовуються іпотечні цінні папери, які скуповуються страховими компаніями з метою збереження та приросту власних активів.

Пенсійними фондами використовуються такі нові фінансові інструменти іпотечного ринку, як пенсійні вклади, застава за іпотечним кредитом, а також внески до пенсійних фондів як платежі в рахунок погашення іпотечного кредиту.

Ключовим інструментом на іпотечному ринку є іпотечний кредит. Іпотечний кредит має ряд характерних рис. Це довгостроковий кредит під відносно низький відсоток. Це кредит, забезпечений заставою житла, а також оформленою заставною. Заставна, оформлена за іпотечним кредитом, може бути переуступлена іншій особі шляхом індосаменту. Іпотечний кредит передбачає страхування об’єкта застави, життя позичальника та його працездатності. Договори за іпотечним кредитуванням підлягають державній реєстрації, реєстрації також підлягають майнові права, що передаються у заставу. Іпотечні кредити можуть бути сек’юритизовані (трансформовані) в іпотечні цінні папери [47].

Основними інструментами забезпечення іпотечних кредитів та їх сек’юритизації є застава, заставна, цесія, тітризація.

У якості застави на іпотечному ринку житла використовується нерухоме майно, зокрема, квартири, житлові будинки, як ті, що перебувають на вторинному ринку, так і ті, що перебувають в стадії будівництва. Предметом застави може також бути закладна, іпотечні цінні папери, а також майнові права та права вимоги.

Важлива роль належить такому інструменту як закладна. Питання використання заставної є одним із дискусійних як в практиці, так і в теорії. Є різне бачення її сутності та ролі. Заставна є борговим зобов’занням (майновим забезпеченням кредиту). Заставна є особливим фінансовим документам, який засвідчує передачу майна в іпотеку, а також право власності на об’єкт застави.

В законодавстві Російської Федерації заставна – це іменний цінний папір. В Казахстані – це ордерний цінний папір. У Швейцарії є два види іпотечних заставних: застава на основі іпотечної заставної та застава на основі заставної за рентою на нерухомість. Заставні в цій країні оформляються у формі сертифіката з ознаками цінного папера. Наявність цього сертифіката дозволяє уступати права іпотечного кредитора за спрощеною процедурою.

У Німеччині заставна має назву іпотечного свідоцтва. Вона передається кредитору дільничним судом у випадках оформлення іпотечних угод за зворотною іпотекою. В цій країні є й інша форма іпотечних угод, так званих забезпечувальних, за умовами яких іпотечне свідоцтво не оформлюється. Останні іпотеки реєструються лише в поземельній книзі.

У США заставна у вигляді іпотечного свідоцтва оформлюється у тих штатах, де титул власності на заставлене майно не передається кредитору.

Особа, яка передає своє майно у заставу, отримуючи кредит, називається заставодавцем. А особа, що надає іпотечний кредит і приймає заставу, називається заставотримачем.

Існують вимоги до заставної як до фінансового документа.

Право вимоги за заставними може бути передане заставотримачем шляхом передаточного напису іншій особі. Цей процес має назву цесії від латинського «cesio».

Уступка права вимоги за заставною дозволяє перетворити її у іншу форму цінних паперів – в емісійні цінні папери. Процес перетворення заставних та інших боргових зобов’язань як неемісійних цінних паперів в емісійні цінні папери має назву тітризації [12].

З метою мінімізації затрат, пов’язаних з іпотечним кредитуванням, у 80-х рр. ХХ ст. почав інтенсивно розвиватися процес сек’юритизації.

Сек’юритизація – це процес заміни банківських запозичень і кредитів емісією цінних паперів. Завдяки сек’юритизації позичальник може отримати кошти безпосередньо у інвестора, не користуючись послугами банку шляхом емісії облігацій та інших цінних паперів [49].

Сек’юритизація заставних – це процес конвертації, як правило, неліквідних іпотечних кредитів (заставних) у цінні папери, що вільно продаються на біржах і купуються інвесторами, в першу чергу, інституційними інвесторами.

Сек’юритизація заставних – це продаж іпотечних кредитів закладам фінансування ліквідності, траст-фондам та іншим фінансовим установам подібного типу, які формують вказані заставні у пули за стандартними ознаками і випускають на їх основі емісійні цінні папери.

Є й інші форми сек’юритизації.

Процес сек’юритизації активно розвивається у США, Канаді, Великобританії, Франції.

Спеціалісти з іпотечного ринку житла у США зазначають, що якби не вдалося задіяти інструментарій сек’юритизації, то іпотечна система в США розвалилася б ще у 80-х рр. ХХ ст..

Основними інструментами державного регулювання іпотечного ринку житла, державного стимулювання іпотечного кредитування та спрямування заощаджень населення на інвестиційні цілі є державний реєстр права власності на нерухоме майно іпотек і угод з ними, ліцензування кредитної діяльності, пов’язаної з наданням іпотечних кредитів, а також діяльності, пов’язаної з випуском іпотечних цінних паперів, податкові пільги учасникам іпотечного ринку, державні премії учасникам ощадно-будівельних кас та ощадно-будівельних асоціацій, державні цільові життєво-будівельні субсидії, державні гарантії за іпотечними облігаціями, державне страхування осіб, що отримують іпотечні кредити, часткова або повна компенсація державою першого внеска позичальника та процентних виплат за іпотечним кредитом, тощо.

Отже, система фінансово-кредитних інструментів ринку іпотечного кредитування включає різноманітні інструменти та їх похідні, які можуть бути класифіковані у кілька основних груп. Ефективність застосування фінансово-кредитних інструментів на ринку іпотечного кредитування залежатиме від створення в Україні відповідного ринку, який є об’єктивною необхідністю розширення банківського інструментарію впливу на позичальника та механізмів управління кредитними та процентними ризиками.

Здійснивши історичний огляд виникнення та розвитку іпотечного кредиту в світі й Україні зокрема, розглянувши запропоновані різними відомими науковцями класифікації моделей іпотечної системи та систему фінансово-кредитних інструментів ринку іпотечного кредитування ми робимо певні висновки.

Систематизувавши класифікацію й дослідивши основні ознаки іпотечного кредитування, нами визначені категорійні межі іпотечного кредитування та виділено сферу іпотечного кредитування з сукупності кредитів під заставу нерухомості або інвестиційних кредитів. На основі досліджень також були охарактеризовані економічна роль та соціальне значення іпотечного житлового кредиту.

Дослідження історичних засад виникнення і розвитку іпотеки надають актуальності питанням практичної реалізації можливостей, що з’явилися в рамках принципово нового законодавчого поля, та окреслені першочергові завдання для подальшого розвитку іпотеки в Україні.

Попри велике значення іпотечної системи для фінансової стабільності в країні, іпотечний ринок, або ринок іпотечного капіталу, відіграє важливу роль в розвитку економіки, адже він, об’єднуючи фінансовий ринок з ринком нерухомості, сприяє капіталізації ресурсів. Його розвиток залежить від загального макроекономічного стану та структури законодавчого забезпечення в державі, в свою чергу він сам стає стимулом для розвитку економіки.

Становлення ринку іпотечного кредитування у розвинутих країнах тривало десятиліття. Україні не вистачає добре організованого всього фінансового сектору економіки. Тому слід зазначити, що нам не потрібно одразу намагатися створити «американську» відкриту модель іпотечної системи із вторинним ринком. Потрібно зосередитись на створенні надійної однорівневої моделі з державним контролем за стійкістю її до коливань на фінансовому ринку. Після запровадження такої моделі почне формуватися і вторинний ринок іпотечних кредитів. Звичайно, за наявності сформованого попиту на іпотечні цінні папери на сучасному етапі розвитку іпотечного ринку стримувати розвиток вторинного ринку немає сенсу, але і зосереджувати на ньому всю увагу також не потрібно. Ми можемо розраховувати на успішний розвиток національного ринку іпотечного кредитування та суміжних з ним секторів фінансового ринку і галузей промисловості

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про іпотеку: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №38.

2. Про іпотечні облігації: Закон України // Офіційний вісник України. – 2006.

3. Про заставу: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 47.

4. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №1.

5. Андрєєва Г.І. Діяльність комерційних банків в системі іпотечного кредитування: Автореф. дис. канд. ек. наук: 08.04.01 / Укр. акад. банк. справи. – Суми, 2005. – 18 ст.

6. Александрова М.О. Глобальні наслідки іпотечної кризи США // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №8(86). – с. 23-29.

7. Берегуля О. Іпотечне кредитування як банківська операція // Вісник НБУ. – 2007. - №10, с.46.

8. Блащук Ю. Перспектива – десятикратний приріст // Дзеркало тижня. - №23 (602). – 17-23 червня 2006р.

9. Блідченко В. Окремі проблеми застосування норм іпотечного законодавства // Вісник НБУ.- 2005. - №1, с. 40-44.

10. Борецький М. Проблеми довгострокового кредитування // Банківська справа. – 2006. - №4. – с.85-93.

11. Бублик Є.О. Моделі іпотечного кредитування: зарубіжна та вітчизняна практика // Банківська справа. – 2006. - №5-6, с. 57-65.

12. Бублик Є.О. Іпотечні інструменти стимулювання розвитку фінансового ринку // Наукові записки. Серія «Економіка». – 2006. – с.240-245.

13. Бублик Є.О. Попередження кризових явищ на іпотечному ринку України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №3(82).– с.64-68.

14. Волков С.С. Іпотечне кредитування в Україні: передумови, ризики, перспективи // Українська Національна Іпотечна Асоціація.

15. Гладких Д. Доходи і витрати як складові ціни банківських послуг // Вісник НБУ. – 2006.- №4(122). – с.22-27

16. Говоруха С.А. Становлення і тенденції розвитку іпотечного кредитування в Україні // Наукові записки. Серія «Економіка». – 2006. – с.61-68.

17. Гринько О.Л. До визначення економічної категорії “іпотечний кредит” // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Сер.: Економіка. – Острог, 2003. –Вип. 4. - С.68 – 74.

18. Гринько О.Л. Фінансові потоки іпотечного кредитування // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки: Економічні науки. – 2001. – №4. – С. 235 – 239.

19. Гринько О.Л. Формування і розподіл банківських ресурсів на іпотечне кредитування // Фінанси України. – 2005. - №7, с. 119-131.

20. Данілов О.Д., Вихор О.І. Вторинний іпотечний ринок в Україні: становлення та розвиток // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – 2005. - № 1 (28), с. 37-42.

21. Євтух А.Т. Іпотека: теорія і практика. – Луцьк:Медіа,1999 – 467ст

22. Євтух О. Нові види вартості в іпотеці // Фінанси України. – 2005. - №4. – с.100-108.

23. Євтух О. Іпотека та іпотечний ринок // Вісник НБУ. – 2003. - №9, с. 18-22.

24. Іванілов О.С., Тітенкова М.В. Іпотечне кредитування у країнах Західної Європи, США та України // Фінанси України. – 2007. - № 4, с. 28-35.

25. Іпотечне кредитування // Цінні папери України. - №9 (501), 06.03.08.

26. Карплюк В. Досвід іпотечного кредитування у розвинених країнах та можливості його застосування в Україні // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – 2004. – №2 (24), с. 53-59.

27. Кияк А. Іпотечний ринок як система // Дзеркало тижня. – 2006.- 17-23 червня, №23 (602).

28. Клюско Л.А. іпотечний банківський кредит: проблеми залучення фінансових ресурсів // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – 2006. - № 1-2 (33), с. 109-115.

29. Княжанський В. Ціна – вища за хмари // День. – №218. – 13.12.2006.

30. Коваленко Л.О., Середа О.В. Ризики іпотечного кредитування в Україні // Економіка та держава. – 2007. - №1, с. 33-35.

31. Коваленко Л.О. Концептуальні засади розробки кредитної політики для продуктів іпотечного кредитування // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №4(82). – с. 213-216.

32. Копишинська Н.В. Становлення іпотеки в Україні // Фінанси України – 2004. - №5, с. 54-60.

33. Костюкевич О.І. Зарубіжний досвід побудови іпотечної системи та можливості його використання в Україні // Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва. – 2008. – с.239-241.

34. Костюкевич О.І. Теоретичні аспекти функціонування іпотечного ринку // Економіка та держава. – 2009. - №1. – с.24-26.

35. Красилова О.М. З історії іпотечного кредитування в Україні // Фінанси України. – 1998. - №4, с. 94-104.

36. Кривенко В.Г. Проблеми розвитку ефективної системи іпотечного кредитування в Україні // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – 2008. - № 2 (41) - с. 156-161.

37. Кривенко В.Г. Іпотечне кредитування: досвід та реалії для України // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – 2008. - № 4 (43) - с. 30-35.

38. Кривенко В.Г. Проблеми розвитку іпотечного кредитування в Україні// Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва. – 2008. – с.242-243.

39. Лабецька Л.М. Історико-правові аспекти іпотеки //Регіональна економіка. – 2007. - №1, с. 209-214.

40. Лис І., Борисик К. Підвищення рівня ліквідності банків на основі використання іпотечних продуктів // Банківська справа. – 2007. - №4.- с.14-19.

41. Міщенко В.І. Удосконалення управління кредитними ризиками при кредитуванні житла // Банківська справа. – 2006. - №4.- с.3-14.

42. Міщенко В.І., Лисенко Р.С. Взаємодія органів державного управління як фактор подолання фінансової кризи // Фінанси України. – 2009. - №1. – с. 50-57.

43. Олійник О. Ефективність довгострокового кредитування населення та проблеми її зростання // Економіст. – 2007. - №12. – с. 48-51.

44. Паливода К. Становлення та розвиток іпотечного ринку житла в Україні // Вісник НБУ. – 2006. – 12. – с.3-9.

45. Перспективи розвитку ринку іпотеки // Цінні папери України. - №12 (455) 05.04.2006

46. Погорєльцева Н.П. Світовий досвід організації іпотечного ринку // Вісник Львівського університету. – Серія економічна. – Випуск 32. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – с. 444-453.

47. Придибайло О. Іпотека як фінансовий інструмент ринку // Фінанси України. – 2004. - №6, с. 136-140.

48. Румянцев С. Розвиток ринку іпотечного кредитування // Цінні папери України. – 2007. - №33 (476).

49. Рябокінь М.В. Сек’юритизація іпотеки як фінансова інновація в Україні // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – 2007. - № 4(39) - с. 79-84.

50. Сірош Т.О. Правові та економічні передумови розвитку іпотеки в Україні // Економіка АПК. – 2006. - №8, с. 85-90.

51. Терещенко Г.М., Яковенко С.М. Особливості іпотечного кредитування: зарубіжний досвід і вітчизняна практика // Фінанси України. – 2008. - №8. – с. 20-26.

52. Тимошик В.Ю. Роль організації іпотечного ринку в комплексному розвитку кредитно-фінансової системи України // Економіка та держава. – 2006. - №2, с. 76-78.

53. Ткаченко О., Збруцька О. Проблеми розвитку іпотечного кредитування в Україні // Вісник НБУ. – 2004. - № 11, с. 26-28.

54. Тригуб О.В. Механізм використання іпотечних цінних паперів як інструментів регулювання грошово-кредитного ринку // Підприємництво, господарство, право. – 2007. - №4, с. 92-94.

55. Тригуб О.В. Економічні передумови розвитку іпотечного кредитування будівництва житла в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - № 9 (87). – с. 190-196.

56. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: навч. посібник. – Ірпінь, Академія ДПС України, 2001. – 501с.

57. Шевченко К. Ризики на ринку житла // День. - №143. – 29.08.2007.

58. Бюлетень Національного банку України: Аналітично статистичне видання, 5 (158) // Бюлетень Національного банку України. – 2005. – 147с.

59. Бюлетень Національного банку України: Аналітично статистичне видання, 4 // Бюлетень Національного банку України. – 2006. – 147с.

60. Бюлетень Національного банку України: Аналітично статистичне видання, 6 // Бюлетень Національного банку України. – 2007. – 147с.

61. Бюлетень Національного банку України: Аналітично статистичне видання, 3 // Бюлетень Національного банку України. – 2008. – 147с.

62. Бюлетень Цінні папери України // securities.org.ua

63. Бюлетень «Офіційний вісник України» // www. gdo.kiev.ua

64. Офіційний сайт АКБ Укрсоцбанк // www. ukrsotsbank.ua

65. Статистичний бюлетень за 2005 рік / Відпов. за вип. Забродський П.П. – Київ: Державний комітет статистики України, 2006. – 161с.

66. Статистичний бюлетень за 2006 рік / Відпов. за вип. Забродський П.П. – Київ: Державний комітет статистики України, 2007. – 169с.

67. Статистичний бюлетень за 2007 рік / Відпов. за вип. Забродський П.П. – Київ: Державний комітет статистики України, 2008. – 154с.

68. Офіційний сайт видання «Экономические известия» // www.eizvestia.com

69. Аналітичний портал Русіпотека // rusipoteka.ru

70. Офіційний сайт всеукраїнського громадсько-політичного тижневика «Інформаційний бюлетень» //www.infb.net

71. Офіційний сайт Європейської іпотечної федерації // www. hypo. оrg

72. Офіційний сайт Української національної іпотечної асоціації // www. unia. com. ua

73. Офіційний сайт Державної іпотечної установи // www. ipoteka. gov. ua

74. Офіційний сайт інтернет видання // www. terkom. com

75. Офіційний сайт інтернет видання // www. finance. ua

76. Офіційний сайт інтернет видання // www. ipoteka. net. ua

77. Офіційний сайт інформаційно-консультативного агентства Bonds // www. bonds. com. ua

78. Офіційний сайт агентства нерухомості aleks-group // aleks-group.com.ua

79. Офіційний сайт маркетингової компанії Простобанк Консалтинг // www.prostobank.com

80. Офіційний сайт Промінвестбанку // www.prominvestbank. com..ua

81. Офіційний сайт Асоціації українських банків // www. aub. com. ua

82. Офіційний сайт Державного комітету статистики // www. ukrstat. gov. ua

83. Офіційний сайт Національного банку України // www. bank. gov.ua.