36. Модель is- lm: визначеність та функція кривих is і lm, графічна інтерпретація моделі is- lm та її роль в макроекономічному аналізі Стр.91-95

37. Платіжний баланс: сутність, зміст його розділів, модель платіжного балансу, регулююча роль статті "резервні активи"

Усі результати зовнішньоекономічної діяльності країни відображаються в спеціальному статистичному документі – платіжному балансію Він складається з двох розділів. Основним розділом є рахунок поточних операцій (СА), який поділяється на 3 підрозділи: 1) баланс товарів та послуг, що відображає співвідношення між експортом та імпортом товарів та послуг;

2) доходи, що показують співвідношення між отриманими та сплаченим доходами у формі зарплати, дивідендів та відсотків;

3) поточні трансферти, що відображають співвідношення між отриманими та сплаченими пенчіями, грошовими переказами, дарунками та іншими трансфертами.

Другий розділ – рахунок операцій з капіталом та фінансовий рахунок або скорочено – рахунок капітальних операцій (КА). Він відображає співвідношення сіж припливом та відпливом капіталу у формі капітальних трансфертів, нематеріальних активів, інвестицій та кредитів.

Крім цих дво розділів, платіжний баланс включає також автономну статтю під назвою „Помилки та припущення” (ЕО). Вона відображає сальдо статистичних неточностей, які виникають під час іеднтифікації зовнішньоекономічних операцій, викликаних часовими та вартісними розбіжностями між митною та банківською статистикою. Сальдо цієї статі дорівнює різниці між сальдо СА та КА. Рівновага платіжного балансу забезпечується на умовах, коли сальдо СА дорівнює сальдо КА з протидежним знаком з одночасним урахуванням сальдо статті „Помилки та припущення”. Це можна виразити формулою ВР= СА+ КА + ЕО.

Платіжний баланс завжди є рівноважним. Якщо створюється умови для порушення його рівноваги. то вона відновлюється через статтю „Резервні активи”, яка входить до складу КА. Так, в умовах виникнення дефіциту платіжного балансу може мати місце таке співвідношення: -CA>КА+ЕО. Тоді з метою усунення дефіциту платіжного балансу сальдо КА додатно збільшується за рахунок використання іноземних активів, що за статтею „Резервні активи” відображається зі знаком „+”. Це означає. що зміни в статті „Резервні активи” прирівнюються до операцій імпортного типу. Іншими словами, використання іноземних активів країни на покриття дефіциту платіжного балансу розцінюється як іспорт (приплив) капіталу.

38. Валютний курс: сутність, види, парітет купівельної спроможності

Результати зовнішньоекономічної діяльності країни значною міробю залежать від валютного курсу. Він може встановлюватись у формі прямого котирування (наприклад, 1 дол. США = 5 грн.) або у формі оберненого котирування (наприклад, 1 грн = 0,2 дол. США). В Україні використовується метод прямого котирування.

Якщо валютний курс зростає, то потрібно менше національної вілюти для купівлі одиниці іноземної валюти. Проте кінцевою метою валютного обміну є купівля іноземних товарів. Щоб визначити купівельну спроможність національної валюти, слід враховувати не лише валютний курс, а й ціни. З цією метою розподіляють 2 види валютного курсу: номінальний та реальний.

Номінальний курс (е) – це курс, який обчислюється через кількість інохземної валюти, на яку фактично обмінюється національна валюта, наприклад, 1 дол. США = 5 грн. Реальний курс (е_r) додатково враховує співвідношення між іноземними та внутрішніми цінами. У формі прямого котирування реальний валютний курс визначається за формулою: , деPf, Pd – відповідно іноземні та внутрішні ціни.

Реальний курс валюти відображає співвідошення між ціами реального товару ( або ринкового кошика) тих країн, що перебувають у торговелтних відносинах . У формі прямого котирування релаьний валютний курс – коефіцієнт, що показує відношення іноземних цін до внутрішніх цін, виражених з допомогою спільної грошової одиниці.

Крім цін, на реальний валютний куср впливає номінальний курс валют. Чим нижчий номінальний курс гривні, тим більший коефіцієнт реального курсу валюти та вища конкурентоспроможність відчизняних товарів. Отже, між номінальним курсом та конкурентоспроможістю вітчизняних товарів теж існує обернений зв’язок.

Особливим варіантом визначення валютного курсу є концепція паритету купівельної спроможності (ПКС). В її основі лежить закон єдиної ціни,за яким ціна певного товару на всіх національних ринках має бути однаковою, оскількки різния між ними усувається валютними курсами. Чим вища національна ціна, тим нижчий курс національної валюти. І навпаки. Згідно з ПКС єдина ціна товару на національному ринку визначається за формулою: е – валютнй курс у прямому котируванні, Р – ціни окремих товарів в інозеній та національній валютах. Але насправді на валютний курс впливає не лише відношення цін. Тому ПКС визначає валютний курс лише в тенденці, тобто в довгостроковому пеіроді. У короткостроковому періоді він коливається під впливом попиту та пропозиції.

Залежно від режиму формування валютного курсу розрізняють 2 його види: фіксваний та плаваючий. Фіксований курс – твердий курс, який держава офіційно проголошує і зобов’язуться підтримувати. Різновидом фіксованого курсу є валютний коридор. Плаваючий курс – курс, який вільно формується ринком під впливом попиту ат пропозиції. Різновидом є керовано плаваючий курс.