Висновки та пропозиції

Податкові витрати мають здійснюватися відповідно до бюджетного розпису й фактичного виконання бюджету, а також за цільовим призначенням. Після закінчення бюджетного року обсяги проведених податкових витрат мають відображатися у звітності про виконання державного бюджету. Вказана система надання податкових пільг використовується, приміром, у США.

Запровадження даного методу надання податкових пільг надасть можливість:

— створити систему якісного моніторингу податкових витрат для проведення аналізу ефективності їх впливу на окремі сектори економіки, а також надання надалі тільки економічно обґрунтованих, інноваційно спрямованих і соціально ефективних податкових пільг;

— уникнути випадків надання податкових пільг упродовж бюджетного року без відповідної компенсації втрачених бюджетних надходжень;

— забезпечити чіткий, прозорий і передбачуваний рух коштів державного бюджету, а також належний контроль використання податкових витрат. При цьому до контролю надання та цільового й ефективного використання коштів окрім податкових органів можливо буде залучати органи державної контрольно-ревізійної служби, а також контрольно-ревізійні підрозділи профільних міністерств (при виділенні коштів окремим підприємствам);

— для фізичних осіб-підприємців потрібно впровадити диференційований фіксований місячний податок та скасувати норму щодо заборони іншим платниками включати до своїх витрат суми потрачені на придбання

товарів, робіт, послуг у фізичних осіб-підприємців;

— впровадження спрощеної системи оподаткування малих підприємств та фізичних осіб-підприємців дозволило створити сприятливе середовище для розвитку малого бізнесу, збільшити кількість малих підприємств та зайнятих у них найманих працівників. Однак постійне посилення соціально-податкового навантаження на малий бізнес привело до того, що спрощена система оподаткування стала економічно не вигідною для платників, що її використовують, і тому кількість малих підприємств та фізичних осіб-підприємців в останні роки знижується.

Але, як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, при відсутності закону про малий бізнес і чітких критеріїв визначення малого бізнесу податковими пільгами малого бізнесу можуть користуватися великі фірми, які склада­ються з малих фірм і часто є монополістами на ринку нових технологій. З метою запобігання таким негативним проявам доцільно було б передбачити в законі систему контролю податкових, антимонопольних органів і банків за відповідністю рівня податкового характеру діяльності структурі та обсягу злиття власності. Зобов'язати банки та інші кредитні установи посилити відповідальність за неподання податковим органам відомостей про відкриття, зміну розрахункових та інших відомостей, включаючи ва­лютні й депозитні відомості про фінансово-господарські операції. Це дозволить повніше аналізувати та перевіряти господарську діяльність і не допускати застосування пільг оподаткування великим бізнесом, який маскується малими підприємствами.

Розрахунок можливих пільг має проводитись відповідно до можливостей бюджету ці пільги сплатити, а сама пільга має розглядатись як витрати бюджету і відноситись до видаткової частини бюджету. При дефіциті скорочувати максимально пільгове оподаткування.

Основне завдання пільгового оподаткування ми маємо запозичити у Німеччини, а саме пільгове оподаткування має регулювати внутрішню економіку країни, стимулювати галузі які потребують розвитку, також стимулювати інвестування.

Потрібно чітко визначити які пільги саме потрібні , запозичити це з зарубіжного досвіду, наприклад диференціювати податок на прибуток корпорацій як це практикується у Сполучених Штатах, що буде давати простір для отримання прибутків малим підприємствам і обмежувати мега-прибутки крупних гравців ринку.

Застосування окремих інструментів податкового регулювання в національній податковій системі України має значну та суперечливу історію, при чому визначення чітких пріоритетів у здійсненні податкової політики є одним з питань, яке постійно постає перед кожним урядом країни. Переважання фіскальних аспектів у здійснюваній державній податковій політиці, а також несистемне застосування інструментів податкового регулювання протягом всього періоду незалежності України призвело, також, і до суттєвих перекосів у оподаткуванні окремих галузей національної економіки та груп суб’єктів господарювання. Крім того, орієнтація системи оподаткування на фіскальну функцію, наявність суттєвих недоліків у адмініструванні податків (особливо ПДВ) стало однією з причин скорочення обігових коштів підприємств та зниження рівня безпосередньо підприємницької активності. Виходячи з вище зазначеного, саме прийняття Кодексу є одним з необхідних елементів як стабілізації нормативно-правової бази та зниження рівня податкових ризиків, так і створення стимулів для активізації економічних процесів в Україні. Однак, перші підсумки реалізації новацій Кодексу свідчать про недостатність запропонованих заходів податкового стимулювання та необхідність подальшого підвищення ефективності застосуванні інструментів податкового регулювання в національній податковій системі. Застосування податкових пільг найбільш доцільним є в частині оподаткування прибутку підприємств та відповідних нарахувань на фонд оплати праці. Саме зміщення акцентів з виконання фіскальної функції прямими податками на оподаткування споживання є резервом для зниження податкового навантаження на реальний сектор економіки. Необхідною умовою впровадження таких заходів є подальше розширення бази оподаткування шляхом упорядкування застосування податкових пільг та інших вилучень з загальних правил оподаткування, руйнуванням схем ухилення від сплати податків, залучення до такого оподаткування тіньових оборотів, що дозволить підвищити фіскальну ефективність національної податкової системи та відповідно знизити податковий тиск на платників податків України.

Міністерство доходів і зборів спільно з Міністерством економіки та Міністерством фінансів ініціювало інвентаризацію системи податкових пільг і дотацій, яку підтримала місія Міжнародного валютного фонду. У державному бюджеті на 2013 рік обсяг податкових пільг становить 70,4 млрд. грн.