Universalna_osvita

позааудиторний час для одного або для групи студентів з роз’ясненням незрозумілих або складних питань, тем, розділів програми в процесі вивчення навчальної дисципліни.

Види консультацій:

–попередня консультація – передує вивченню нового матеріалу;

–поточна – проводиться з метою корекції матеріалу, що вивчається на заняттях;

–заключна – проводиться після вивчення окремої теми чи розділу програми.

Окрім того, перед контрольним заходом – екзаменом, також проводиться консультація.

Індивідуальне завдання (ІЗ)– форма організації навчання, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці.

Індивідуальні завдання студенти виконують самостійно під керівництвом викладачів. Зазвичай, ІЗ виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів.

Відповідно інноваційним технологіям навчання різновидами ІЗ є індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ).

Курсова робота є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького, творчого чи проектноконструкторського характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з нової навчальної дисципліни, а й застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, електроннообчислювальною технікою, лабораторним обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології. За час навчання у вищому навчальному закладі освіти кожний студент виконує 2-3 курсові проекти (роботи) з навчальних дисциплін, які є базовими для відповідної спеціальності, їх конкретна кількість визначається навчальним планом.

Тематика курсових робіт визначається кафедрами відповідно до змісту і завдань навчальної дисципліни. Вона повинна бути

51

актуальною і тісно пов’язаною з вирішенням практичних фахових завдань.

Студентам надається право вільного вибору теми роботи. Керівництво курсовими роботами здійснюють професори і

доценти, які мають досвід науково-педагогічної роботи.

Захист курсової роботи проводить комісія у складі 2-3 викладачів кафедри, у тому числі керівника курсового проекту.

Дипломна робота – це індивідуальне завдання науководослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, яке виконується студентом на завершальному етапі фахової підготовки і є однією із форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв'язуванні конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних та виробничих завдань. Дипломні проекти виконують, як правило, студенти-випускники технічних, технологічних, та інших споріднених спеціальностей, а на гуманітарних спеціальностях виконується здебільшого дипломна робота.

Магістерська робота – індивідуальне завдання науководослідного, проектно-конструкторського характеру, яке виконує магістрант на завершальному етапі фахової підготовки і яке є однією з форм виявлення теоретичних і практичних знань, уміння застосовувати їх при розв’язанні конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних і виробничих завдань та містить елементи наукової новизни в даній галузі знань або напрямі практичної діяльності.

3. Контрольні заходи оцінювання навчальних досягнень студентів

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів – важлива складова навчально-виховного процесу у ВНЗ.

Це явище історичне. Як спеціально організована система контроль навчальної роботи виник у 18 ст. у вищій школі Німеччини. Там почали вивішувати списки студентів, у яких напроти кожного прізвища ставилися крапки (одна, дві, три). Ці крапки означали розряди: І – найвищий, ІІ – середній, ІІІ – найнижчий. Надалі середній розряд поділили, у свою чергу, на три. З часом кількість розрядів збільшилася до 12. У різних країнах кількісні оцінки варіювалися.

52

Необхідність контролю навчальної роботи й оцінки знань студентів має об’єктивний характер. Тут діє закономірний зв’язок у ланцюгу: мета навчання – процес – результат – нова мета.

Контроль досягнутих результатів має низку функцій:

1)освітня (навчальна): контроль сприяє поглибленню, розширенню, вдосконаленню знань студентів (зв’язок “студентвикладач”, “студент-студент”);

2)діагностична: виявлення знань, умінь і навичок студентів;

3)стимулююча: схвалення успіхів сприяє розвитку мотивів до навчання;

4)розвивальна: розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізувати і синтезувати, порівнювати й узагальнювати, абстрагувати й конкретизувати, класифікувати й систематизувати, а також мовлення, увага, уява, пам’ять;

5)виховна тощо.

Відповідно до місця у навчально-пізнавальній діяльності студентів виокремлюють міжсесійний (поточний) і підсумковий контроль.

Міжсесійний контроль полягає у контролюванні навчального процесу в період між сесіями. Йдеться про попередню, поточну, проміжну (тематичну) перевірку. Так, попередній контроль здійснюють на початку вивчення дисципліни чи окремої теми з метою виявлення рівня підготовленості студентів. Поточний контроль має на меті отримання оперативних даних про рівень знань студентів і якість навчально-пізнавальної діяльності на навчальних заняттях. Проміжний (тематичний) контроль здійснюється при закінченні вивчення розділу, теми.

Підсумковий контроль має на меті перевірку рівня засвоєння знань, умінь і навичок студентів за тривалий період навчання – семестр, рік, на час завершення курсу навчання і спрямований на виявлення системи і структури знань студента. Виокремлюють семестровий підсумковий контроль і державну атестацію.

Семестровий контроль у ВНЗ проводиться як семестровий екзамен.

Семестровий екзамен – форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни. Завданням екзамену є перевірка розуміння студентом програмного матеріалу в цілому, логіки та

53

взаємозв’язків між окремими розділами, здатності творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми начальної дисципліни.

Екзаменаційні білети та варіанти завдань розглядаються та затверджуються на засіданні відповідної кафедри; кожний білет підписує завідувач кафедри не пізніше, ніж за місяць до початку сесії. Зміст та структура білетів (їх близько 30) повинні відповідати програмі курсу.

Компонування білетів не повинно бути відомим студентам до початку екзамену (лише загальний перелік питань курсу).

Екзамен може проводитися в усній, писемній формі, а також у вигляді тестування. Перед іспитом проводиться колективна консультація для однієї або кількох груп.

Відповідно до КМСОНП підсумкова оцінка з навчальної дисципліни є сумою рейтингових балів, одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності. Оцінювання знань студентів здійснюється за 100-бальною (екзамен) або 65-бальною (залік) шкалою з наступним переведенням одержаних балів у національну (чотирибальну) шкалу оцінювання та шкалу ECTS відповідно до європейських вимог.

Результати підсумкового контролю фіксуються в індивідуальному навчальному плані студента.

Державна атестація студента здійснюється державною екзаменаційною комісією після завершення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характеристики.

Студенти, які закінчують ВНЗ, складають державні екзамени і захищають дипломні роботи.

Складання державних екзаменів і захист дипломних робіт проводиться на відкритому засіданні державної комісії за участю не менше половини її складу і за обов’язкової присутності голови комісії.

Державний екзамен є комплексною перевіркою знань студентів із дисциплін, передбачених навчальним планом, за білетами, складеними відповідно до навчальних програм та за методикою, визначеною ВНЗ.

54

Повторне складання державного екзамену можливе лише у наступний термін роботи державної екзаменаційної комісії (через рік) і лише один раз протягом трьох років.

Студенту, який успішно пройшов державну атестацію, рішенням державної комісії присвоюється кваліфікація з вищої освіти і видається відповідний диплом державного зразка, а також додаток до диплома. 75 % відмінних оцінок надає право студентові отримати диплом із відзнакою.

Література:

Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

Головатый Н.Ф. Учись учиться: Учебно-метод. разработка. – К.:МАУП, 2000. – 76 с.

Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

Енциклопедія освіти / Академія педагогічних наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком інтер, 2008. – 1040 с.

Організація самостійної та індивідуальної роботи студентів (КМСОНП): Методичні рекомендації / Уклад. О.В.Горун, Л.В.Мороз. – К.: КУТЕП, 2006. – 31 с.

Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. пос. – К.: Академвидав, 2006. -352 с.

Фоменко Н.А. Педагогіка вищої школи: методологія, стандартизація туристської освіти. – К.: Слово, 2005. – 240 с.

Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1997. – 512 с.

www.mon.gov.ua/education/higher/bolubash2.doc

Запитання та завдання для самоконтролю:

1.Підготуйте цікаву інформацію з історії застосування лекції як основної форми навчальної діяльності ВНЗ.

2.Назвіть і розкрийте функції лекції.

3.Подайте в табличній формі класифікацію лекції за способом викладу навчального матеріалу.

4.Порівняйте основні типи семінарських занять.

5.Охарактеризуйте різновиди консультативних занять.

6.Вкажіть відмінності між курсовою роботою та дипломною.

55

7.Розкрийте функції контролю за навчально-пізнавальною діяльністю студента.

8.Доберіть матеріал щодо різних національних систем оцінювання навчальних досягнень студентів ВНЗ.

56

Тема 4. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТУ

План

1.Самостійна робота як форма організації навчального процесу

2.Конспектування як процес розумової переробки тексту

3.Особливості написання рефератів, есе; підготовки доповідей, усних презентацій

4.Бібліотека університету та правила користування інформаційно-бібліотечними джерелами.

Основні поняття: Самостійна робота. Конспект. Реферат. Есе. Доповідь. Презентація. Абревіатура. Бібліотека. Абонемент. Абонент.

1. Самостійна робота як форма організації навчального процесу

Самостійна робота студента – це активна, цілеспрямована,

відносно самостійна його діяльність (індивідуальна чи колективна) та форма організації навчального процесу, яка включає заплановану навчальну і наукову роботу студента, що виконується ним у позааудиторний час під методичним керівництвом викладача.

Самостійна робота є важливою складовою частиною навчального процесу. Сучасною тенденцією в реформуванні галузі освіти є перехід від інформативних до активних методів навчання студентів із застосуванням різних форм самостійної роботи. З огляду на це, в умовах приєднання до Болонського процесу, запровадження європейських стандартів освіти і модульно-рейтингової системи організації навчального процесу особливий акцент робиться на самостійну роботу студентів, зокрема це знаходить свій прояв у скороченні аудиторного навантаження і збільшенні кількості годин на самостійну роботу.

Метою самостійної роботи є:

закріплення знань і навичок студента, що одержані ним під час аудиторних занять;

розширення і поглиблення теоретичного матеріалу;

57

формування умінь і навичок самостійної роботи з літературою та виконання практичних завдань;

розвиток здатності самостійно організовувати, планувати і контролювати свою діяльність, систематизувати інформацію, що отримується в процесі роботи.

Види завдань для самостійної роботи залежать від особливостей дисципліни і можуть включати:

– опрацювання інформації, що отримана безпосередньо під час аудиторних занять (лекції, практичні, семінарські заняття);

– робота з навчальними посібниками, підручниками та конспектом лекцій;

– самостійне вивчення окремих тем або питань (мозковий „штурм”) із розробкою власного конспекту, плану;

– робота з додатковою (монографіями, науковими статтями, матеріалом з мережі Internet тощо) та довідковою літературою (словниками, енциклопедіями, глосаріями тощо);

– виконання письмових завдань і робіт, в т.ч. творчих (презентацій, рефератів, повідомлень, виступів, доповідей на актуальні та дискусійні теми, есе, письмових відповідей на проблемні питання, курсових, дипломних і магістерських робіт);

– виконання індивідуальних завдань (аналітична, дослідницька робота, моделювання ситуації тощо);

– виготовлення наочності (таблиць, схем, проектів);

– складання картотеки літератури за змістом певної теми чи питання;

– підготовка до лекційних, семінарських, практичних занять;

– набуття професійного досвіду в процесі проходження навчальної та виробничої практики;

– участь у наукових конференціях, семінарах, «круглих столах», дискусіях, бесідах;

– робота над вирішенням ситуаційних задач („кейс-метод”),

проблемних ситуацій, участь у рольових і ділових іграх, тренінгах;

– складання словника термінів, понять та категорій з теми чи дисципліни;

58

–створення кросвордів1, блок-схем та інтелект-карт в рамках заняття;

–самостійна робота студентів в мережі Інтернет (пошук і обробка інформації, організація діалогу, складання тематичних Web – сторінок тощо) та інші види завдань і занять.

Залежно від форм занять, що проводяться зі студентами, можна виокремити різні види самостійної роботи (таблиця 2).

Таблиця 2

Види самостійної роботи студентів залежно від форми заняття

Форма заняття	Вид самостійної роботи студентів
	Слухання лекції, конспектування, самостійна робота з
лекція	літературою і джерелами при підготовці до слухання
	лекції та ін.
	Самостійна робота з літературою і джерелами при
семінарське	підготовці до семінару, написанні доповідей, виступів,
заняття	рефератів, презентації реферату, дискусія з теми,
	проблеми тощо.
	Опрацювання основної, додаткової і довідкової
практичне	літератури та джерел, робота з методичними вказівками й
(лабораторне)	рекомендаціями, експериментально-дослідницька робота
заняття	та оформлення її результатів та ін.
	Вирішення ситуативних задач і завдань, розподіл
ділова гра	ролей і підготовка до виступу, робота з дидактичним
	матеріалом тощо
	Самостійна робота з літературою і джерелами,
домашня	виконання творчих і контрольних завдань, вирішення
робота	задач, розв’язування тестів, складання бібліографії з теми
	та ін.

2. Конспектування як процес розумової переробки тексту

Запис є найефективнішим шляхом засвоєння та запам’ятовування інформації. В практиці використовується кілька форм

1Кросворд (від англ. Cross-Word — слова, які перехрещуються) — гра, яка полягає

взаповненні буквами рядів-клітинок, що перехрещуються так, щоб по горизонталі і вертикалі вийшли задані за значенням слова. Автором першого кросворда є англієць Артур Вайн, який опублікував свій кросворд 21 грудня 1913 року.

59

записів. Вибір певної з них залежить від призначення запису, а також від індивідуальних особливостей того, хто навчається, його досвіду, якостей пам’яті тощо.

Слово “конспект” традиційно вживається у двох значеннях: спосіб фіксації навчального матеріалу та результат цієї роботи, тобто сам запис інформації з певної дисципліни.

Конспект (від латинського “conspectus”, що означає “огляд”, “виклад”) – короткий, систематизований, логічно зв’язаний запис змісту матеріалу.

Конспект є найбільш досконалою формою запису. Він відбиває основний зміст лекції, концентрує увагу на істотному, в невеликих за обсягом формулюваннях узагальнює найважливіші положення. На відміну від плану, який вміщує лише логічно послідовний і чітко сформульований перелік головних складових частин теми, та тез, які є стислим викладом змісту інформації, конспект зберігає наведені лектором основні факти, дати, аргументацію, систему причинно-наслідкових зв’язків, схеми, окремі приклади тощо. Все це дозволяє з потрібною повнотою відновити, розгорнути матеріал лекції при подальшій роботі з конспектом.

Найбільш розповсюдженими недоліками студентських конспектів є:

1.Спроба досягти стенографічної точності запису лекції, що на практиці зводиться до механічного скоропису. При цьому майже виключається осмислення інформації, її систематизація, поділ на головну й другорядну; вона погано запам'ятовується. Вимушені пропуски в запису навчального матеріалу стають майже невідновлюваними. Через деякий час після лекції текст конспекту сприймається як вперше побачений.

2.Складання тільки плану лекції замість її конспектування призводить до величезних втрат інформації, які збільшуються з плином часу. Такий запис дає лише орієнтацію в переліку питань, що висвітлювались викладачем, а не в їх змісті.

3.Вибірковий запис окремих фрагментів лекції, коли студент намагається зафіксувати насамперед невідомі йому або найбільш складні, на його погляд, частини матеріалу. При такому

60