- •3. Вчення про права людини як узагальнення теоретичних знань, історичного досвіду.
- •9. Класифікація прав людини.
- •2) В залежності від змісту:
- •12. Поняття і зміст свободи особистості.
- •20. Інститут громадянства - державно – правовий вираз у зв*язку «громадянське суспільство – держава – людина».
- •23. Людина в економічній і соціальній структурі феодального суспільства.
- •24. Епоха відродження і її значення для формування гуманістичних ідей про гідність і права людини.
- •25. Розвиток ідеї гідності особистості в період Реформації.
- •26. Концепція прав людини, його гідності в лібералізмі.
- •27. Закріплення прав людини в американській Декларації незалежності .
- •28. Американський Білль про права, його зміст і значення.
- •29. Французька Декларація прав людини і громадянина 1789р., її зміст і значення.
- •Історичне значення Декларації прав людини і громадянина 1789р.
- •30. Формування першого покоління прав людини.
- •31. Розвиток прав людини і громадянина в 19 – 20ст. В законодавстві і суспільній практиці.
- •32. Міжнародно-правове співробітництво в галузі прав людини до іі світової війни.
- •33. Статут оон 1945р. Про утвердження віри в права людини.
- •34. Визнання прав людини в післявоєнних конституціях зарубіжних країн.
- •35. Формування другого покоління прав людини.
- •36. Міжнародний білль про права людини: склад, історія формування,значення.
- •37. Загальна декларація прав людини 1948 р.
- •38. Загальна характеристика Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурніі права.
- •Структура[ред. • ред. Код]
- •40. Загальна характеристика Європейської конвенції про захист прав і основних свобод.
- •Структура Конвенції[ред. • ред. Код]
- •42. Загальна характеристика Європейської культурної конвенції.
- •Стаття 1
- •Визначення «нетериторіальних мов»[ред. • ред. Код]
- •44. Людський вимір у світлі документів обсє.
- •45. Формування третього покоління прав людини.
- •47.Юридична природа міжнародних документів з прав людини.
- •48. Проблема імплементації міжнародно-правових норм про права людини.
- •49.Загальна характеристика прав людини в дорадянський період.
- •50. Загальна характеристика прав людини в радянський період.
- •51. Порушення прав людини в срср.
- •52. Правозахисний рух в срср.
- •53. Принципи правового статусу особистості в Україні.
- •54. Система прав і свобод особистості по конституції України.
- •55.Система громадянських прав особистості, їх характеристика.
- •56. Права, що забезпечують життя і цінність людської особистості.
- •57.Права, що забезпечують блага свободи і особистої безпеки.
- •58. Права, що забезпечують можливості визнання людини суб’єктом права гарантії рівноправності. Право на рівність перед законом
- •59. Права, що забезпечують блага особистої свободи і сімейного життя.
- •60. Права, що забезпечують засоби правового захисту (право на правосуддя).
- •61. Права, що забезпечують свободу пересування і вибір місця мешкання.
- •62.Права, що забезпечують свободу думки і слова.
- •63. Система політичних прав людини, їх характеристика.
- •64. Права громадянина, що пов’язані з участю в управлінні державними справами.
- •65. Основні політичні свободи.
- •66. Право на свободу обєднання.
- •67.Система економічних прав і свобод людини, їх характеристика.
- •Право на підприємницьку діяльність.[ред. • ред. Код]
- •Право на працю[ред. • ред. Код]
- •Право на відпочинок.[ред. • ред. Код]
- •Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)[ред. • ред. Код]
- •Відпустки.[ред. • ред. Код]
- •68. Право власності.
- •69. Право на підприємницьку діяльність.
- •70. Право трудящих.
- •Право на відпочинок.[ред. • ред. Код]
- •Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)[
- •Відпустки.[ред. • ред. Код]
- •71. Система соціальних прав людини.
- •72. Права, що забезпечують гідні людині умови життя.
- •73. Право на працю.
- •74. Права, що забезпечують охорону і можливість відновлення здоровя. Стаття 283. Право на охорону здоров'я
- •Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування[ред. • ред. Код]
- •75.Права осіб, що мають потребу в особливому соціальному захисті.
- •76. Система культурних прав людини.
- •Право на освіту.[ред. • ред. Код]
- •77. Право на освіту
- •78. Свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
- •79. Екологічні права особистості.
- •80. Конституційні обовязки особистості в Україні.
- •81. Гарантії прав особистості в Україні.
- •82. Міжнародні механізми захисту прав людини: поняття,види,загальна характеристика.
- •83.Діяльність Ради безпеки оон в галузі прав людини.
- •84. Діяльність Міжнародного Суду оОн в галузі прві людини.
- •85. Верховний комісар оОн з прав людини.
- •86. Комітет оон з прав людини: склад, порядок формування.
- •Умови подання скарги[ред. • ред. Код]
- •Компетенція Європейського суду з прав людини[ред. • ред. Код]
- •Рішення Європейського суду з прав людини[ред. • ред. Код]
- •93. Єспл : порядок розгляду індивідуальних скарг про порушення прав людини.
51. Порушення прав людини в срср.
У 1922 році з’явилася Радянська держава. Союз Радянських Соціалістичних Республік (скорочено — СРСР або Радянський Союз) — це соціалістична федеративна, тоталітарна держава, яка існувала у 1922—1991 роках у Східній Європі, Центральній та Північній Азії. Радянська держава розглядалася як джерело прав людини. Тому, на думку Девіда Шимана, радянський закон відхилив західні поняття «верховенства права», як віра в те, що закон повинен бути більше, ніж просто інструментом політи- ки. Політичні та громадянські права вважалися безглуздими без основних економіч- них прав, які на державному рівні забезпечують первинну медико-санітарну допомогу, достатнє харчування, право на освіту замість ліберального права власності. Нарешті, кожен був зобов’язаний пожертвувати своїми особистими правами і бажаннями на користь колективних потреб. У Радянському Союзі ініціатором захисту прав людини виступала держава шля- хом прийняття законів, проголошуючи основні права людини та громадянина, але ж насправді ці закони не виконувалися самою державою. Розглянемо це питання детальніше. Де-юре: громадяни мали широкий спектр прав, зокрема Конституція СРСР 1936 року і Конституція СРСР 1977 року всім громадянам надавали рівні права: загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні; право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення в старості і в разі хвороби, свобода совісті, слова, друку, зборів і мітингів; проголошувалися недоторканість особи і таємниця листування. Де-факто: багато хто цих декларованих норм не дотримувався. Наприклад, цензу- ра в СРСР мала тотальний та ідеологічний характер, а листування піддавалося масово- му перегляду. У СРСР склалася тоталітарна держава. Основні права та інтереси грома- дян проголошувалися лише формально. Було фактично зведено нанівець дію законів. У Конституції СРСР 1977 року говорилося, що громадяни СРСР «мають усю по- вноту соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, проголошених і гарантованих Конституцією СРСР та радянськими законами». Разом з тим зазна- чалося, що «використання громадянами прав і свобод не повинно завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян» (ст. 39). 3і створенням у 1922 році Радянського Союзу, в тенетах якого опинилася й Україна, постала нагальна проблема вирішення прав трудящого народу, соціально-економічних питань як неодмінної передумови створення світлого майбутнього для трудящих. Такі тенденції знайшли свій розвиток у наступних соціалістичних конституціях.
52. Правозахисний рух в срср.
Правозахисний рух в Україні — частина руху опору в СРСР 1960-1980-х років . Він виник у середині 70-х років ХХ століття, існував май- же виключно завдяки інтелігенції — за вкрай несприятливих соціально-політичних умов в радянському суспільстві. Владні структури в СРСР на чолі з Л. Брежнєвим (в Україні — на чолі з В. Щербицьким) взяли курс на згортання хрущовської “ відлиги ”, консервацію радянських суспільно-політичних від- носин, зміцнення монопольного становища правлячої КПРС. Середина 1960-х — початок 1980-х рр. — період загострення кризи радянської моделі суспільно-політичного розвитку,сповільнення темпів економічного зростання.
У дисидентському русі можна виділити три основні напрямки:
перше - громадські рухи ("політики"). Наймасштабнішим серед них було правозахисний рух. Його прихильники заявляли: "Захист прав людини, його основних громадянських і політичних свобод, захист відкрита, легальними засобами, в рамках діючих законів - становила головний пафос правозахисного руху ... Відштовхування від політичної діяльності, підозріле ставлення доідеологічно забарвлених проектів соціальної перебудови, неприйняття будь-яких форм організації - ось той комплекс ідей, який можна назвати правозахисної позицією ";