56. Права, що забезпечують життя і цінність людської особистості.

Розглядаючи права людини, необхідно виділити фундаментальні та основні права. Фундаментальними вважаються право на життя та право на недоторканість особи. У рамках ООН створена широка система стандартів, які, особливо починаючи з 60-х років, було викладено у численних конвенціях, деклараціях, резолюціях, що переносять вже визнані права і політичні аспекти, які впливають на людський розвиток, у сферу прав людини. Таке широке застосування терміну “права людини” може відвернути увагу від його практичного значення, поняття “порушення прав людини” втратить свою вагу. Тому виникла потреба з широкої категорії прав людини виділити окрему групу. Усе більше використання знаходять терміни “елементарні” та “фундаментальні” права людини.

 

Що ж до основних прав, то до них належать ті, що мають абсолютний пріоритет у внутрішній та зовнішній політиці. Вони включають усі права, що стосуються первинних матеріальних та нематеріальних потреб людини. Якщо ці права не забезпечені, жодна людина не може гідно існувати. Основні права включають право на життя, право на певний рівень безпеки, право на недоторканість особи, свободу від рабства, тортур, незаконного позбавлення волі, дискримінації та інших актів, які зневажають людську гідність. Вони також включають свободу думки, совісті та релігії, а також право на забезпечення фізичних потреб (харчування, одяг, житло, медичне обслуговування) та інші суттєві права, необхідні для фізичного та морального здоров'я людини.

 

57.Права, що забезпечують блага свободи і особистої безпеки.

В системі особистих конституційних прав і свобод людини і громадянина важливе місце належить суб'єктивному праву на індивідуальну свободу і особисту недоторканність. Названу конституційну можливість закріплено в ст. 29 Конституції України, де наголошується, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність(2, 12). В літературі існують різні підходи до розуміння аналізованого конституційного права. Їх можна звести до широкого і вузького розуміння.

Широке розуміння конституційного права на свободу і особисту недоторканність охоплює такі конституційні можливості, як особисту свободу і безпеку, недоторканність житла, недоторканність таємниць листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, особистого і сімейного життя, честі і гідності, життя і здоров'я, свободи пересування, думки і слова, захисту в суді та інше(3).

Вузьке розуміння конституційного права на свободу та особисту недоторканність представлене працями В.Д.Арсентьєва та М.Ю.Рагінського, які включають сюди лише можливості свободи від незаконних та необгрунтованих арештів і затримань(4). В.Е.Гулієв і Ф.М.Рудин-ський конституційне право на недоторканність особи розглядають як можливості свободи від незаконних і необгрунтованих арештів, особистихобшуків, оглядів та інших примусових заходів з боку державних органів і посадових осіб та свободу від протиправних посягань з боку окремих осіб(5).

58. Права, що забезпечують можливості визнання людини суб’єктом права гарантії рівноправності. Право на рівність перед законом

Стаття 22. Всі рівні перед законом і мають право без усякої дискримінації на рівний захист прав і законних інтересів. Ніщо не повинно служити підставою для будь-якого ущемлення прав людини. Держава гарантує рівність прав і свобод людини і громадянина незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового положення, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, належності до громадських об'єднань. Забороняються будь-форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, національної, мовної чи релігійної приналежності.