- •1.Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •3.Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •4.Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Україні.
- •5.Поняття та ознаки злочинності.
- •6.Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •8.Функції злочинності.
- •9.Показники злочинності та їх загальна характеристика.
- •12.Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •10.Поняття структури злочинності.
- •10.Поняття динаміки злочинності.
- •13.Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •15.Характеристика злочинності в срср (1917-1991 p.P.).
- •16.Характеристика злочинності в Україні на сучасному етапі (1991-2009 p.P.).
- •17.Основні світові тенденції змін злочинності.
- •19.Біологічні концепції причин злочинності.
- •21.Психологічні теорії причин злочинності.
- •22.Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •25. Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •24. Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •26. Економічний детермінізм та його значення для сучасного розуміння причин злочинності. Критична кримінологія.
- •28.Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •29.Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргінапізація).
- •30.Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •31.Маргінальність та злочинність.
- •32.Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •33.Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •38.Соціалізація та її роль у формуванні особистості злочинця.
- •37.Типологія та класифікація злочинців.
- •41. Механізм злочинної поведінки.
- •42.Мотивація злочинної поведінки.
- •43.Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •46.Віктимізація та віктимність.
- •48.Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика.
- •49.Методика кримінологічних досліджень.
- •50.Інтерв'ю. Техніка кримінологічного інтерв'ювання.
- •52.Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •53.Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •56.Основи кримінологічного планування.
- •57.Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.
- •58.Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •59.Профілактичне значення кримінального закону.
- •60.Законодавство України по боротьбі зі злочинністю: загальна характеристика.
- •61.Прокуратура як суб'єкт попереджувальної діяльності.
- •62.Органи внутрішніх справ як суб'єкт профілактичної діяльності: загальна характеристика.
- •65.Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •66.Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.
- •67.Ситуативна профілактика злочинів.
- •69-70.Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •72.Роль та функції спеціалізованих установ оон по боротьбі зі злочинністю та поводженню з правопорушниками.
- •73.Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •75.Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні.
- •76.Попередження насильницьких злочинів.
- •79.Попередження злочинності неповнолітніх.
- •82.Організована злочинність в Україні. Кр. Х-ка.
- •85.Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •86.Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції: загальна характеристика.
- •88.Вивчення та попередження економічної злочинності.
- •89.Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •91.Протидія тероризму за законодавством України.
- •92.Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •93. Попередження професійних злочинів.
- •94.Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
- •98.Кримінологічна характеристика та попередження необережних злочинів.
- •93. Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю.
46.Віктимізація та віктимність.
Віктимологія - напрямок кримі¬нології, що вивчає кількісну та якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їхніх взаємовідносин зі злочинцями, з метою вдосконалення форм і методів запобігання злочин¬ності.
Предметом віктимології, а точніше кримінальної віктимо¬логії, є: жертви злочинів; відносини, що пов'язують злочинця та жертву; ситуації, які передують злочину. Функції віктимології: пізнавальна -полягає у вивченні особи потерпілого, станів віктимності та віктимізації з метою розробки відповідних за¬ходів запобігання їм; інформаційна - передбачає надання рекомендацій щодо розкриття та розслідування діянь, скоєних за наявності взаємо¬зв'язку між злочинцем і жертвою; прикладна - визначається тим, що її знання використову¬ються у правотворчій і правозастосовній діяльності, зокрема, при індивідуалізації відповідальності підсудних, зважаючи на поведінку потерпілих, а також для розробки науково о᬴рунтованих заходів віктимологічної профілактики злочинів.
Завданням віктимології є встановлення більш повної картини латентної злочинності через виявлення потерпілих від невідомих або прихованих злочинів, а також удосконалення механізмів компенсації шкоди потерпілому на справедливій основі.
Потерпілий від злочину (ст. 49 КПК України) - особа, котрій злочином безпосередньо заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим, особа, що проводить дізнання, слідчий і суддя виносять по¬станову, а суд - ухвалу.
Беручи до уваги наведене визначення, віктимологічна характеристика потерпілого охоплює більш широке коло ознак.
Жертва у віктимології - це особа або певна спільнота людей, котрій прямо чи опосередковано завдано будь-якої шкоди від злочинного посягання. Таке широке трактування особи потерпілого дає можливість комплексно дослідити всі її ознаки.
Виходячи з положень філософії, вітчизняні кримінологи, насамперед, вказують на об'єктивні та суб'єктивні зв'язки між злочинцем і потерпілим.
Об'єктивний зв'язок існує між потерпілими та злочин¬цями незалежно від того, знають вони одне одного чи ні. їх об'єднує час і місце вчинення злочину. У деяких випадках зло¬чинних посягань об'єктивний зв'язок між різними незнайоми¬ми людьми перетворює їх на співпотерпілих (потенційних або реальних) і часто зумовлює їхню поведінку та спільні дії.
Суб'єктивний зв'язок "злочинець-жертва" наявний за умови, що вони знають одне одного. Зв'язок "злочинець-жертва" у віктимології розглядається не тільки як відношення, але й як тривала подія, що існує в певному просторі та часі, зміст якої визначає поведінку потерпілих, їхню взаємодію зі злочинцями до, під час, а інколи й після скоєння злочину.
Зв'язок "злочинець-жертва" може розглядатись і як пев¬ний стан, коли в одній особі "уживаються" злочинець і жертва одночасно чи почергово.
Важливе значення має також ситуація вчинення злочину. Злочинець, як і потерпілий, діє не тільки відповідно до реальної ситуації, але й так, як вона сприймається й інтерпретується ним. У процесі взаємодії злочинця та потерпілого виникає віктимо-криміногенна ситуація, в якій і скоюється злочин.
Віктимність - це така соціально-психологічна сукупність рис особи, що зумовлює високу ймовірність стати об'єктом зло¬чинного посягання. Треба зауважити, що віктимність - це якіс¬ний показник: чим вища віктимність особи, тим більша ймовірність того, що вона стане жертвою злочину.
Віктимність конкретної особи (індивідуальна віктим¬ність) - це об'єктивно притаманна людині (реалізована зло¬чинним актом або залишена як потенційна) здатність, схильність стати за певних обставин жертвою злочину. Залежно від особистісних рис і поведінки конкретного індивіда ступінь його вразливості може перевищувати середній (підвищена віктимність) або бути нижчим від середнього (мінімізована віктимність). Індивід не придбав віктимність у процесі життє¬діяльності, а є віктимним з моменту народження та до смерті; він не може не бути віктимним, оскільки живе в суспільстві, де не ліквідована злочинність, отже, існує об'єктивна мож¬ливість стати жертвою злочину.
Віктимізація - це процес перетворення особи чи групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу; віктимізувати означає перетворити когось на жертву зло¬чину. Девіктимізація - зворотний процес явища.
Віктимна ситуація - життєва ситуація, що складається у зв'язку з характеристиками особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяння їй шкоди.