- •1.Предмет і структура курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» Зв'язок з правовими дисциплінами.
- •2.М ова як засіб професійного спілкування
- •4. Поняття усного та писемного мовлення. Майстерність публічного виступу.Види підготовки до виступу.
- •5.Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань.Промови відомих адвокатів.
- •6. Кодифікація мови. Місце мови у комунікативній деонтиці юриста.
- •7.Функціональна диференціація сучасної української мови.
- •8.Офіційно – діловий стиль як один з функціональних стилів сучасної літературної мови.Особливості офіційно – ділового стилю.Кліше.
- •9.Сучасна українська ділова мова: етапи становлення,проблеми та перспективи розвитку.
- •10.Поняття про документ, його властивості, вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документа.
- •11.Мова і професія.Мовленева діяльність як один з основних відів діяльності людини.
- •12.Культура мови і мовлення.Основні ознаки культури мовлення юриста.
- •14.Правила культури спілкування (за. І.Томаном)
- •15.Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.
- •17.Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.
- •19.Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках
- •22.Допит як різновид переговорів
- •24.Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей,раціональність, правила критики і самокритики.Культура телефонного діалогу.
- •26.Основи комунікативної лінгвістики
- •27.Нлп як мистецтво комунікації.
- •28.Загальні засади психолінгвістики.
- •29.Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •30.Закон про мови в Українській рср – нормативно – правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •31.Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •32.Державна мова та її функції
- •33.Функції мови у суспільстві
- •34.Синтаксичні структури у професійному мовленні
- •35. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприкметникових та дієприслівникових зворотів.
- •37.Складні випадки керуванняя та узгодження у діловому мовленні.
- •38.Просте і складне речення у юридичному документі.
- •39.Документ – основний вид ділового мовлення.
- •40.Вимоги до складання та оформлення різних видів документів .Реквізити документу. Правила написання тексту документа.
- •41.Види документів та їх класифікація
- •43.Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту,правила оформленняя заголовків, видилення окремих частин тексту.
- •44.Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •45. Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
- •46.Види службових листів.Ділове листування.Вимоги до офіційного листування.
- •47.Етикет ділового листування
- •48.Кореспонденція за характером інформації.
- •49.Телеграма, факс.
- •50.Оформлення довідково – інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні та пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •У рефераті розглянуто такі форми довідково-інформаційної документації як звіт, факс, телеграма а телефонограма
- •51.Виробничі протоколи,витяг з протоколу
- •52.Управлінська документація.Оформлення стандартних документів
- •53.Розпорядчі документи: наказ, розпорядження,постанова
- •55.Позовна заява
- •56.Види договорів.
- •57.Протокол слідчої дії.
- •58.Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін, термінологію.
- •59.Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.
- •60.Лексіка сучасної української мови з погляду її походження.
- •61.Стилистична диференціація української лексики. Професійна лексика.
- •62.Канцеляризми і штампи
- •63.Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.
- •65.Поняття юридичного терміна.Класифікація юридичних термінів.
- •66.Запозичення в юридичній термінології.
- •67.Труднощі, що виникають при перекладі з української на російську мову.Синоними, омоніми та пароними в юридичній термінології.
- •68.Міжмовні пароніми.
- •69. Особливості використанняя різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •70.Іменники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вживання.Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •71.Відмінювання, імен, по батькові, прізвищ, географічних назв.
- •72.Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку Особливості відмінкових закінчень іменників у документах
- •У родовому відмінку однини іменники іі відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
- •74. Нормативність уживання граматичних форм прикметника Прикметник як частина мови
- •Морфологічні ознаки
- •Синтаксична роль
- •75.Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у ділових документах
- •77.Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.
- •78.Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по у діловому мовленні.
- •Правила використання прийменників у діловому стилі
- •79.Особливості українського правопису
- •80. Орфоепічні норми
- •Основні принципи української орфографії
- •82. Правопис призвіщ, імен та по-батькові в українській мові
- •83. Правопис складних іменників та прикметників
- •84. Правопис прислівників
- •85.Написання слів з великої літери
- •86. Особливості доречного слововживання
- •87. Словники енциклопедичні, перекладні, тлумачні та інші типи словників. Загальна характеристика словників
- •88. Багатозначні слова та омоніми.
- •89. Написання складноскорочених слів і графічних скорочень
9.Сучасна українська ділова мова: етапи становлення,проблеми та перспективи розвитку.
За давністю писемності українська належить до старописемних
мов: її писемності понад тисячу років.
За призначенням українська мова – національна мова українського
народу, державна мова України.
Питання про походження української мови й досі є предметом
особливої уваги науковців. Відповідаючи на питання «З якого часу існує
українська мова ?», звичайно, слід пам’ятати слова О. Потебні про те, що
поява мови – це «не народження дитини і не падіння яблука, про яке при
спостереженні можна сказати, що воно сталося о такій-то годині,
хвилині. Тут встановлюється тільки сторіччя, пізніше за яке могло
відбутися виділення мови».
Cеред науковців немає одностайності щодо проблеми походження
української мови, зародження й розвитку її як окремої слов’янської. Так,
згідно з офіційним поглядом радянської науки, підтримуваним деякими
мовознавцями й тепер, українська мова виникла в ХІV ст. після розпаду
давньоруської мови (мови Київської Русі) на три окремі мови – російську,
українську, білоруську. Появу цих трьох мов було зумовлено поділом
Київської Русі на кілька князівств, монголо-татарською агресією проти
східних слов’ян. Ця теорія з’явилася в 50-тих роках ХХ ст. й ілюструвала
радянський міф про Київську Русь як „колиску трьох братніх народів”, у
якій був „старший брат” – російський народ.
Другий погляд полягає в тому, що джерелом розвитку української, як
й інших слов’янських мов (польської, чеської, сербської, хорватської,
болгарської та ін.), була праслов’янська (давня слов’янська) мова, розпад
якої розпочався в VІІ ст. Цю думку поділяли такі видатні вчені, як
Ф.Міклошич, А.Шляйхер .
Деякі мовознавці намагаються довести, що українська мова почала
формуватися три тисячі років тому, оскільки має багато спільного з
латинською, особливо на рівні граматики. Інші твердять, що українська –
основа мов усіх народів, тому що має багато спільного (понад п’ять тисяч
коренів слів) із давньоіндійською мовою, проте ці гіпотези потребують
наукового доведення.
У своєму розвитку українська мова пройшла кілька етапів. . Поширеною є періодизація, запропонована О. Горбачем:
1 Протосхіднослов’янська доба – 500/800 – 900/1000 по Хр.
2 Староукраїнська доба – 900/1000 – 1350 по Хр.
3 Середньо-українська доба – 1350/1400 – 1750/1800
4 Ново-українська доба – 1780/1800 – ХХ вік.
За теорією Ю. Шевелєва, у розвитку української мови слід зазначати
чотири періоди від часу розпаду праслов’янської мови:
1 Протоукраїнська мова (VII – XI ст.).
2 Староукраїнська мова (ХІ – ХІV ст.).
3 Середньоукраїнська мова (кінця ХІV – початку ХVІІІ ст.).
4 Нова українська мова.
Кожний період мав свої особливості, мова невпинно розвивалася,
набувала нових ознак, розширювала чи звужувала сфери вживання,
змінювала свій статус, зазнавала утисків, заборон, насильницької
асиміляції, знову відроджувалася й сьогодні сягає найбільших державних
висот. Українська мова впродовж багатьох століть була поставлена в такі умови, що можна тільки дивуватися, як вона вижила й зберіглася взагалі. Накладене ще в другій половині XYII ст. табу великим тягарем лежало на ній майже до кінця XX ст. Звичайно, процес взаємопроникнення слів з однієї мови в іншу — закономірний процес; . Однак, коли слова з чужої мови вживаються бездумно, безсистемно, коли перекручується їх зміст і спотворюється звукове оформлення, це засмічує мову . Таких слів, що ввійшли до нашої мови непроханими гостями, є багато. Ми настільки звиклися з ними, що часто й не помічаємо, як вони зриваються з уст. Також слід зауважити, що під впливом російскої мови ігноруються лексичні, фонетичні, граматичні, акцентувальні форми, наприклад, говорять: ад, бутилка, брезгувати, карніз, блєф, магазін, бабушка, замітити, гардеробщиця, новий. український…. Ігнорується кличний відмінок: Ваня, Вася, Міша, Свєта… Відбувається проросійська вимова цілого ряду звуків і звукосполучень, це: - оглушення дзвінких приголосних звуків у кінці слів та в кінці складів; - м'яка вимова звука ? ч? ; - оглушення вимови дзвінкого фарингального звука ? г? .