18. Массовая и элитарная культура, проблема из взаимодействия.

Елітарна культура — культура, що грунтується на існуванні специфічних форм мистецтва зрозумілих лише невеликій групі людей, які мають досить високий інтелектуальний рівень, відповідні духовні запити, особливу художню сприйнятливість.

Популя́рна культу́ра (або по́п-культу́ра, ма́сова культу́ра) — культура, яка, серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, в спорті і літературі) — контрастуючи з «високою культурою».

19. Нтр, их роль в развитии современного этапа культуры.

Науково-технічна революція — революційні перетворення науки, техніки і технології, які зумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини і природи, особистісних і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил та її речової (техніко-економічної) форми, що, у свою чергу, детермінує перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу, принципові зміни ролі людини в суспільному виробництві.

Наука як продуктивна сила — сфера розумової діяльності людства, яка полягає в розробленні й теоретичній систематизації знань про реальну діяльність, що використовується для підвищення ефективності виробництва матеріальних і духовних благ.

Уперше за історію цивілізації особистість починає виконувати функції, які відповідають її природі, що забезпечує широкий простір для розвитку її сутнісних сил. Відтепер вирішальну роль відіграватимуть потреби людини у вільній і творчій праці, універсальному характері діяльності, власному вдосконаленні, виявленні талантів, у максимально можливому подовженні активного життя та ін. Така особистість стане могутнім фактором економічного й суспільного прогресу, який, постійно збагачуючись, прискорюючись, своїм ефектом перевершить сукупну дію всіх інших елементів системи продуктивних сил.

20. Религия в духовном наследии человечества.

Религия относится к той области культуры, которая занимается познанием и рефлексией мира, человека и межчеловеческих отношений. Религия – это система верований, культа и осуществляющих его религиозных институтов. Происхождения термина «религия» можно толковать двояко: религия «связывает» человека с Богом, а также «связывает» самого человека системой норм и догматов. При этом верующий человек через свою веру в Бога преодолевает чувство беспомощности и неуверенности по отношению к природе и обществу, а также очищает свою совесть.

Религии как форма духовного освоения мира осуществляет мысленное преобразование мира, его организацию в сознании. В ходе этого процесса вырабатывается определенная картина мира, нормы, ценности, идеалы и другие компоненты мировоззрения, определяющие поведение человека, его отношение к миру. Конкретные образцы, ценности и нормы поведения вырабатывают морально-правовая и эстетическая системы. Религия же обосновывает и узаконивает существование самого ценностно-нормативного порядка, придает нормам и ценностям абсолютный характер. В системе религиозного мировоззрения существует особый элемент – сакральный мир, с существованием которого соотносит свою жизнь человек. Религия противопоставляет мирскому, социальному ценности веры, надежды, любви, утверждает приоритет духовного над материальным.

Религия состоит из 3 элементов: мифология, представления, эмоции, чувства, обряды, действа.

Функции: мировоззренческая, легитимизирующая, интегративная, компенсанаторная, коммуникативная, регулятивная

Религия является социальным институтом, представляющим собой сложную централизованную и иерархичную систему. Основная ее функция – осуществление нормативного воздействие на членов общества, формирование у них определенных целей, ценностей, идеалов.