- •З м і с т
- •1. Введення в предмет. Понятя міри припустимого антропогеннго впливу на навколишнє середовище
- •Сутність нормування антропогенного впливу
- •Загальні уявлення припустимого навантаження
- •1.1.2. Визначення припустимихнавантажень на природні системи різних категорій
- •1.2. Санітарно-гігієнічнета екологічне нормування
- •1.2.1. Історія виникнення природоохоронних регламентів
- •В минулому, в колишньому Радянському Союзі, перші регламенти були офіційно задокументовані в 1922р., вони торкалися якості середовища робочої зони (по Al2o3, hCl, co, so2, nox).
- •1.2.2. Санітарно-гігієнічніта екологічні норми
- •1.3. Основні стандарти якості й критеріїїхньоговиконання
- •1.3.1. Характеристики нормативної бази природокористування України
- •1.3.2. Основні вимоги до нормативів
- •1.3.3. Підходи до визначення гдк
- •1.4. Основні показники нормування
- •1.4.1. Показники нормування атмосфери
- •1.4.2. Санітарно-гігієнічні показники водоймів
- •1.4.3. СНіП та норми навантажень на ландшафти
- •2. Основні положеняя токсикометрії
- •2.1. Характеристика етапів токсикометрії
- •2.1.1. Особливості переносу даних з тварин на людину
- •2.1.2. Теоретичні основи визначення порігових навантажень забруднюючих речовин
- •2.1.3. Психофізичний закон Вебера – Фехнера та його обмеження
- •2.2. Токсичнийефект дії різноманітних концентраційксенобіотиків
- •2.2.1. Опір організму людини ксенобіотикам.
- •Гостра форма- викликаєтьсявеликоюкількістю отруйних речовин, щонадійшли, при високих концентраціях. Характеризується короткочасністю впливу.
- •2.2.2. Залежність: «доза - ефект».
- •3. Нормування антропогенного забруднення повітряного середовища.
- •3.1. Розподіл домішок у приземному шарі атмосфери.
- •3.1.1. Атмосферні процеси, що сприяють розсіюванню домішок.
- •3.1.2. Вплив метеорологічних умов на тип димового факелу
- •3.1.3. Вплив атмосферних явищ на рівень забруднення атмосфери
- •3.1.4. Утворення смогів
- •3.2. Класифікація джерел забруднення.
- •3.3. Класифікація забруднюючих речовин.
- •3.4. Основні санітарно-гігієнічні правила і норми.
- •3.5. Забезпечення якості повітря.
- •3.5.1. Індекс забруднення атмосфери і коефіцієнт небезпеки підприємства кнп.
- •3.5.2. Визначення кнп- коефіцієнта небезпеки підприємства в залежності від данихпровикиди забруднюючих речовин в атмосферу
- •3.5.3. Визначення санітарно-захисної зони
- •3.5.3. Інвентаризація викидів в атмосферу.
- •3.6. Визначення концентрацій шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств.
- •3.6.1. Загальні положення і нормативні акти.
- •3.6.2. Визначення гдв для нагрітих і холодних газоповітряних сумішей.
- •3.6.3. Методи визначення максимальної концентрації.
- •3.6.4. Вимоги до охорони атмосферного повітря при розміщенні і проектуванні нових підприємств.
- •4. Нормування забруднень поверхневих і підземних вод.
- •4.1. Загальні аспекти проблеми забруднення води.
- •4.1.1. Екологічні наслідки забруднення води.
- •4.1.2. Механізм забруднення природних вод.
- •4.1.3. Роль мікроорганізмів у процесах розкладання
- •4.1.4. Механізм забруднення стоячих водоймів.
- •4.2. Принципи нормування забруднюючих речовин у воді водотоку і непроточних водоймах
- •4.3. Типізація водоймів і видиводокористування.
- •4.4. Загальнівимоги до якості іскладуводи у відповідності з категоріями водоймів.
- •4.5. Гдк і ознаки шкідливості, що лімітують
- •4.6. Нормування стічних вод
- •4.6.1. Загальна характеристика стічних вод
- •4.6.2. Характеристика промислових стічних вод
- •4.6.3. Характеристика водоспоживання
- •4.7. Розрахунок розведення в ріках, озерах, водоймищах
- •4.3.4. Розрахунок необхідного ступеня очищення стічних вод.
- •4.3.4.1. Необхідний ступінь очищення по зважених речовинах.
- •4.3.4.2. Розрахунок необхідного очищення стічних вод по розчиненому у воді водойми кисню.
- •4.3.4.3. Розрахунок температури стічних вод, що допускається.
- •4.3.4.4. Розрахунок необхідного очищення стічних вод, з огляду на зміну рН.
- •4.3.4.5. Розрахунок необхідного ступеня очищення стічних вод по з'єднаннях шкідливих речовин.
- •4.3.5. Визначення ступеня екологічної безпеки водяних об'єктів.
- •4.3.6. Встановлення зон санітарної охорони.
- •4.3.7. Розрахунок гдс у водоймах.
- •5. Нормування забруднень грунту.
- •5.1. Шляхи влучення забруднень у ґрунт. Класифікація ґрунтових забруднень.
- •5.2. Розрахунок ступеня забруднення ґрунту.
- •5.3. Основні порушення та захворювання.
4.1.2. Механізм забруднення природних вод.
Забруднення можна класифікувати, розділивши на біологічні, фізичні, та хімічні забруднення. Також класифікують фактори, що сприяють забрудненню:
1) біомікроорганічні і здатні до шумування органічні речовини;
2) токсичні хімічні сполуки, що різко впливають на хімічний склад води, сольовий склад і на рН середовища;
3)фактична спеціалізація фізичних забруднювачів, нагрівання, охолодження, радіоактивність.
Серед усіх забруднювачей води особливу небезпеку представляють органічні сполуки, їхній загальний зміст визначаються як БПК і ХПК.
БПК - кількість кисню яка необхідна деструкторам для повної мінералізації органіки за 2, 5, 7 доби.
ХПК – та кількість кисню, яка необхідна для повної мінералізації органіки в присутності сильних окислювачів (NaCr2O7, K2Cr2O7, KMnО4).
ХПК завжди більше БПК. Недоліки нормативів в тому, що вони цілком не можуть відобразити зміст органіки, особливо в присутності нітритів. У стічних водах великих європейських міст кількість розчинених і зважених часток, що викидаються вприбережні води, розраховані на душу населення приблизно як 190г/добу. З цієї кількості: 54г – органічні речовини, здатні до шумування і потребуючі 50г кисню, інші забруднення або залишаються, або самознищуються. Різні частки можуть відстоюватися.
Основна характеристика стічних вод – їхнє поступове перемішування, яке сприяє полігенності проточної води, як у природному, так і в забрудненому станах. Зони забруднення показані на Рис.4.1.
Рис. 4.1. Зони забруднення.
Олігосапробна зона – зона чистої води, де практично відсутні органічні речовини, кількість бактерій 1000 – 10000.
Зона деградації – чиста вода змішується з полютантами.
Зона максимального забруднення – зона активного розмноження мікроорганізмів, спочатку аеробних мікроорганізмів, бактерій і грибів, а потім анаеробних мікроорганізмів, коли концентрація кисню менше 1 мг/л (середнє – 2 мг/л). І ті й інші розкладають органіку, яка уявляє необмежені харчові ресурси для зростання чисельності.
Зона відновлення – поступове очищення води і відновлення її первісних характеристик
Іноді першу і другу зони поєднують у полісапробну зону. Тут протікають гнильні процеси анаеробного типу, і вода крім промислових забруднень містить велику кількість фітопланктону, залишків рослин, зоопланктону, білкової тканини та інше. Але нижче за течією:
Мезосапробна зона – повна мінералізація органіки, а кількість бактерій підвищується до 100000 у літрі.
Олігосапробна зона – чиста вода.
Характерна риса проточної води – здатність до самоочищення, у результаті якого виникають такі ефекти як виникнення градієнтів концентрацій кисню, живильних елементів, біооб’єктів. Її можна порівняти із системою, що знаходиться в стані шумування і здатної до самовідновлення, а сам процес очищення: видалення розчинених чи зважених органічних речовин, полютантів та інших хімічних сполук. Отже, хімічний склад даних відкладень фактично впливає на водяний біоценоз.
4.1.3. Роль мікроорганізмів у процесах розкладання
У стічних водах забруднюючі органічні сполуки різко збільшують кількість мікроорганізмів, для яких ця органіка – живильне середовище. Розвиваються патогенні і сапрофітні організми, гетеротрофні бактерії і гриби, що розкладають органіку.
Ці організми входять у детритні харчові ланцюги, і чим більше різноманітність мікрофлори, тим більш повно здійснюється розкладання всього комплексу забруднення. Отже, щільність біологічної популяції зменшується вниз за течією в напрямку зниження концентрації живильних речовин.
Крива БПК по зонах відповідає кривої зміни чисельності бактерій. Крім того, у водах, забруднених органікою, завжди існують дрібні організми, гетеротрофи, мікрохижакі, що харчуються і цими бактеріями, і продуктами їхньої життєдіяльності, продуктами розкладання органіки. Саме наявність таких організмів у воді дозволяє довести процес до кінцевої стадії – повної мінералізації.