- •Самостійна робота № 1.
- •Види економічних моделей
- •Коментар до п.1. Зародження економічної науки та основні етапи її розвитку.
- •Коментар до п. 2. Сучасні напрями і школи світової економічної думки.
- •Самостійна робота № 3 Тема: економічні потреби суспільства План.
- •1. Економічні потреби суспільства, їхня суть та структура
- •2. Класифікація економічних потреб.
- •3. Економічний закон зростання потреб
- •Взаємовплив потреб і виробництва
- •Взаємозв’язок потреб і виробництва як основа економічного розвитку
- •1. Сутність економічної системи та її ознаки.
- •2. Основні структурні елементи економічної системи
- •3. Типи економічних систем.
- •Самостійна робота № 5.
- •Коментар до п. 2. Економічний закон конкуренції
- •Коментар до п. 3. Види економічної конкуренції
- •Класифікація видів конкуренції
- •Коментар до п. 4. Методи конкурентної боротьби
- •Самостійна робота № 6.
- •Коментар до п. 2.Класифікація монополій
- •Коментар до п. 3.Антимонопольна політика держави. Антимонопольне законодавство
- •Антимонопольна політика і антимонопольне законодавство в Україні
- •Самостійна робота № 7. Тема: суть, причини, види та соціально-економічні наслідки інфляції. План:
- •Коментар до п. 1. Основні причини та сутність інфляції.
- •Коментар до п. 2. Типи інфляції.
- •Коментар до п. 3. Соціально-економічні наслідки інфляції.
- •Економічні наслідки інфляції
- •Соціальні наслідки інфляції
- •Самостійна робота № 8. Тема: валютні курси. Конвертованість грошей. План:
- •Коментар до п. 1. Валютний курс: сутність та види.
- •Коментар до п. 2. Купівельна спроможність грошей
- •Самостійна робота № 9.
- •Коментар до п. 3. Форми власності підприємств.
- •Самостійна робота № 10. Тема: амортизація. План:
- •Коментар до п. 1. Форми зношування основного капіталу.
- •Зношування основного капіталу
- •Фізичне
- •Моральне
- •Коментар до п. 2. Амортизаційні відрахування та норми амортизації.
- •Коментар до п. 3. Методи амортизації
Коментар до п. 3.Антимонопольна політика держави. Антимонопольне законодавство
Монополії, процес монополізації економіки мають істотні негативні наслідки:
по-перше, монополії придушують конкуренцію — важливу рушійну силу економічного прогресу;
по-друге, вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції і підвищуючи її ціну;
по-третє, схильні до уповільнення науково-технічного прогресу;
по-четверте, схильні до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля;
по-п'яте, розорюють малий та середній бізнес;
по-шосте, монополізують засоби масової інформації (пресу, радіо, телебачення), за допомогою яких впливають на свідомість населення у необхідному їм напрямку;
по-сьоме, здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв тощо.
Однак монополії мають і суттєві позитивні риси.
Завдяки привласненню високих прибутків монопольні структури мають більше можливостей фінансувати науково дослідні роботи, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників. Крім того, ефект "масштабу виробництва" великих підприємств дає змогу їм виробляти дешеву і якісну продукцію. Великі підприємства більш стійкі в умовах криз, що зменшує рівень безробіття і соціальну напругу у суспільстві.
Тому сучасна економічна наука вважає, що не можна ототожнювати поняття "монополія" з поняттям "велике підприємство", навіть якщо воно має високу частку виробництва і реалізації продукції. Монополією слід вважати лише те підприємство, яке використовує ринкову владу — диктує ціни на ринку, придушує конкуренцію і здійснює інші негативні дії. Проти таких підприємств-монополістів з метою запобігти зловживанню їх монопольним становищем держава здійснює антимонопольну політику.
Антимонопольна політика — комплекс заходів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.
Перший антимонопольний (антитрестівський) закон — так званий Закон Шермана — був прийнятий у США у 1890 р. Пізніше Закон Шермана було доповнено Законом Клейтона (1914 р.), законом про Федеральну торгову комісію (1914 р.) та іншими, які склали основу антитрестівського законодавства США.
За прикладом США в інших країнах світу також схвалювали антимонопольні закони. Антитрестовське законодавство за типом американського було прийняте у Великобританії в 1948 р., у Франції в 1963, в Італії 1964 р. У країнах Східної Європи антимонопольне законодавство почали розробляти наприкінці 80-х років XX ст.
Однак американська і європейська антимонопольна політика мають свої особливості:
американська — спрямована, головним чином, проти монополії як структурної одиниці;
європейська має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.
У сучасних умовах національний та наднаціональний рівні конкурентного законодавства в Європі створюються за умов інтеграційних процесів в економіці та посилення міжнародної конкуренції. В кожній країні Європейського Союзу діє національне конкурентне законодавство, скоординоване з загальноєвропейським. Конкурента політика ЄС має регулятивний характер, тобто спрямована проти недобросовісних монополістичних прийомів.
Протягом останніх років конкурентна політика та конкурентне законодавство ЄС зазнали істотних змін порівняно з початком 60-х років XX ст., коли формувалася загальноєвропейська політика у сфері конкуренції. Нові підходи до конкурентної політики базуються на новому — більш економічному, ніж правовому — підході до змісту конкуренції та конкурентних відносин.
Антимонопольне законодавство Японії вважається "жорстким", оскільки ґрунтується на Законі "Про заборону приватної монополії та забезпечення чесних угод".