- •1.Початок формування людської цивілізації на території України.
- •2. Скіфо-сарматська доба та античні міста-держави Північного Причорномор'я.
- •3.Східні слов'яни в і - IX ст. Основщ.Тсорії етногенезу слов'ян. Розселення і заняття, звичаї, вірування, побут східних слов'яі Еволюція суспільного устрою.
- •4. Передумови утворення та теорії походження Київської Русі.
- •5. Київська Русь у період становлення (др. Пол. IX - кінець X ст.Ст.).
- •6. Київська Русь у період розквіту (кінець X - пер. Пол. XI ст.Ст.).
- •7. Політичний та соціальний устрій. Економічний розвиток Київської Русі.
- •8. Харгктерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі. Хрещення Русі та його історичне значення.
- •9. Причини феодальної роздробленості Київської Русі.
- •10. Змагання українських князівств за політичне лідерство (др. Пол. XI - кінець 3(?-х рр.XIII ст.).
- •11.Галицьхо-Волинська держава - спадкоємниця Київської Русі.
- •12.Боротьба Русі - України проти монголо-татарської навали.
- •13.Украина - Русь під ігом Золотої Орди.
- •14. Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського. Велике князівство Литовське як форма поліетнічної держави литовців, українців, білорусів
- •15.Польська експансія на українські землі наприкінці XIV - на початку XV ст.
- •16 Зближення Литви і Польщі. Крсвська унія 1385 р. Опозиція великого князя Вітовтг.
- •17. Українські землі у другій третині XV - XVI ст.: політичні та сошально-економічні процеси.
- •18. Люблінська унія: причини, хід подій, умови та наслідки.
- •19. Берестейська унія: причини, хід подій, умови та наслідки.
- •20.Українське козацтво: оцінка в історіографії; передумови виникнення та джерела формування.
- •21.Запорозька Січ: військовий та адміністративний устрій. Форму вання органів влади та управління.
- •22.Козацько-селянські повстання наприкінці хм - у першій третині XVII ст.
- •23.Діяльність гетьмана п. Конашевича - Сагайдачного.
- •24. Українське козацтво в системі міжнародних відносин.
- •25.. Причини, характер, рушійні сили, періодизація національно-визвольної війю;українського народу у другій половині XVII ст
- •26.Розгортання національно-визвольної війни під проводом б.Хмельницького.
- •27.Утворення Української козацької держави: військовий та адміністративний устрій, формування органів влади та у правління.
- •28. Громадянська війна та поділ козацької України на два геїьманства (вересень «657 - червень 1663 рр.). Гетьманство і. Виговського та ю. Хмельницького.
- •29. Гетьманування п. Тетері та і. Брюховецького.
- •30.Боротьба за возз'єднання Української держави. Гетьманство Петра Дорошенка.
- •32.Гетьман п. Орлик та перша Українська Конституція.
- •33.Колоніальна політика Московського царства (Російської імперії) щодо України у XVIII ст. Скасування Гетьманщини.
- •34. Запор! кжя у складі Російської держави. Лікві.Шия Запорозької Січі
- •36. Нова доба козацько-селянських війн: Гайдамаччина.
- •37.Поділи Речі Посполитої та їх наслідки для українських земель.
- •38) Російсько-турецькі війни XVIII ст. Та Україна
- •39). Заселення і економічне освоєння Півдня України. Заснування нових міст.
- •40.Адміністративний поділ та соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України в першій половині XIX
- •42. Українське національне відродження (кінець XVIII початок XX ст.): етапи та харатерні особливості.
- •43. Кирило-Мефодіївське товариство та його історичне значення.
- •44.Реформи освіченого абсолютизму в Австрійській імперії та їх наслідки для західноукраїнських земель.
- •45. Західноукраїнські землі в першій половині XIX ст. Соціально-економічний розвиток.Культурно-просвітницький рух.
- •46. Руська трійця та її історичне значення.
- •47. Революція 1848 р. Та західноукраїнські землі.
- •48. Реформи 1860-70-х рр. В Російській імперії та соціально-економічний розвиток українських земель другої половини XIX ст.
- •51.Західноукраїнські землі в другій половині XIX ст. Соціально-економічний розвиток. Культурно-просвітницький та політичний рух.
- •53.Піднесення українського національного руху під час першої російської революції.
- •54. Україна в роки Третьочервневої монархії (червень 1907 - липень 1914 рр.).Столипінська аграрна реформа.
- •55.Західноукраїнські землі на початку XX ст. Соціально-економічний розвиток.Культурно-просвітницький та політичний рух.
- •56. Українські землі в роки Першої світової війни. Національно-визвольний рух в умовах війни.
- •57. Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну.
- •58.Створення Центральної Ради та проголошення автономії України.
- •59. Проголошення унр. Війна Радянської Росії проти унр. Четвертий УніверсалЦентральної Ради.
- •60. Українська Держава часів гетьмана п. Скоропадського.
- •61.Західноукраїнська народна республіка. Окупація Північної Буковини, Бессарабії та акарпаття іноземними військами.
- •62.Унр за доби Директорії. Боротьба за владу в Україні в 1919. Проголошення усрр (урср). Запровадження політики "воєнного комунізму ". Боротьба проти Денікіншини
- •63. Встановлення радянського режиму в Україні у 1920 рр.
- •64. Радянсько-польська війна та Україна.
- •65.Усрр на початку- 20-х років Міжнародне і внутрішнє становище.-неп. Створення срср.
- •66.Соціально-економічні перетворення в радянській Україні. Індустріалізація. Колективізація.
- •67.Голодомор 1932 - 1933 рр. В Україні та його наслідки.
- •68.Процес формування тоталітарного режиму в срср.
- •69.Національно-культурне будівництво. Політика коренізації. «Розстріляне відродження».
- •70.Західноукраїнські землі у 20 - 30-ті роки у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини.
- •71. Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни. Пакт Молотова - Ріббентропа. Входження західноукраїнських земель до складу срср. Радянізація.
- •73.Окупаційний режим в Україні (1941 - 1944 рр.). Політичні та економічнії плани нацистів щодо України та методи їх реалізації.
- •74.Рух опору проти німецько-фашистського режиму на території України. Радянський партизанський рух. Збройна боротьба формувань оун - упа.
- •75.Звільнення України від німсцько-фашистських окупантів. Завершення Другої світової війни. Внесок Українського народу в перемогу над фашизмом.
- •76.Україна в повоєнне десятиріччя (1945 - 1955 рр.). Повоєнні адміністративно-територіальні зміни. Зовнішньополітична діяльність урср.
- •79.Суспільно-політичне життя в Україні (1956 - 1985 рр.). Хрущовська "відлига". Шістдесятники. Наростання кризи в суспільно-політичному житті. Дисидентський рух.
- •80.Головні чинники, що зумовили процес перебудови; проведення економічних та політичних реформ в срср.
27.Утворення Української козацької держави: військовий та адміністративний устрій, формування органів влади та у правління.
Під час Визвольної війни на визволених від магнатів і шляхти землях ліквідувалася польсько-шляхетська адміністративно-політична система і складалася нова воєнно-адміністративна і політична система, формувалася українська національна державність. В основу цих перетворень були покладені традиції Запорозької Січі. Вся територія визволених українських земель поділялася на полки і сотні, які одночасно були і адміністративними, і військовими одиницями. На чолі полку стояв полковник, що здійснював військове і адміністративне управління на даній території. Формально вся повнота влади на території України належала загальновійськовій раді, але з часом головні питання життя вирішувало вузьке коло старшинської ради.
Цього часу в Україні складалася своєрідна піраміда військово-адміністративної влади: гетьман, генеральний обозний, суддя, писар, хорунжий, бунчужний, підскарбій.
Гетьманський адміністративний апарат поряд з виконанням функцій, зумовлених війною, вирішував і соціальні завдання. Під час Визвольної війни тисячі селян не виконували феодальних повинностей і переходили в стан козаків.
Зборівський мир. Навесні 1649 р. після невдалих переговорів бойові дії відновились. Польське військо на чолі з королем сконцентрувало свої сили на Волині біля фортеці Збараж. Війська Хмельницького і кримських татар почали облогу Збаража, який обороняв польський загін на чолі з Яремою Вишневецьким, що очікував прибуття головних сил, очолюваних королем. Б. Хмельницький, розгадавши наміри поляків, напав на королівську армію під Зборовом і оточив її. Але кримський хан Іслам Гірей завадив остаточному розгрому поляків і, таємно змовившись з польським королем, припинив бойові дії, погрожуючи розвернути їх проти війська Хмельницького, якщо той не укладе з королем миру. Хмельницький виконав ці умови. 8 серпня 1649 р. він підписав з польським королем Зборівський договір, умовами якого були:
• поширення влади гетьмана на Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства;
• збільшення реєстру до 40 тис. козаків;
• призначення на вищі посади представників української шляхти;
• передача на розгляд сейму питання про скасування Брестської унії 1596 р.;
• залишення України у складі Речі Посполитої;
• право польської шляхти повертатися в свої маєтки;
28. Громадянська війна та поділ козацької України на два геїьманства (вересень «657 - червень 1663 рр.). Гетьманство і. Виговського та ю. Хмельницького.
Прагнучи забезпечити спадковість верховної влади і тим уберегти державу від непотрібних потрясінь міжусобиць, Б. Хмельницький ще за життя домігся обрання новим гетьманом 16-річного сина Юрія" Але відразу після смерті Богдана на таємній нараді найвпливовіших полковників було вирішено, що з огляду на юний вік та недосвідченість у державних справах 10. Хмельницького функції гетьмана до його повноліття виконуватиме І. Виговський. А вже 21 жовтня 1657 р. на Генеральній козацькій раді в Корсуні останнього обрали повноправним гетьманом. Це рішення не тільки призвело до скасування принципу спадковості гетьманства, а й стало одною з причин Руїни.
Ідучи слідами Б. Хмельницького, гетьман Іван Виговський (1657—1659) основне завдання вбачав у здобутті Україною повної незалежності. На цьому шляху було укладено союз зі Швецією, відновлено відносини з Кримом, розпочато переговори з Польщею та Туреччиною. Відносини з Москвою Виговський намагався будувати на принципах рівноправності та невтручання у внутрішні справи України. Крім того, він сподівався, що Москва допоможе йому в боротьбі проти опозиції.
Проблема полягала в тому, що гетьман Виговський, не усвідомивши необоротності соціально-економічних та політичних здобутків народу в процесі революції, став на шлях фактичного відновлення дореволюційної моделі розвитку. Зокрема, він потурав прагненню козацької старшини та православної шляхти взяти під свою владу селян і дрібних козаків. Це призвело до зростання соціального напруження, політичної дестабілізації.
На поч. 1658 р. чітко окреслився збройний конфлікт між урядом і опозицією, головними осередками якої стали Запоріжжя і Полтавський полк. Спроби Виговського порозумітися з їх провідниками — Я. Барабашем і М. Пушкарем нічого не дали. Тоді в червні 1658 р. він, покликавши на допомогу татар, під Полтавою погромив війська опозиції. Ця братовбивча боротьба коштувала Україні до 50 тис. жертв, ослабивши її як військово, так і політично.
Зрозуміло, що Москва вирішила скористатися з цього антагонізму. Підтримуючи опозицію, вона намагалася позбутися "самостійника" Виговського, а відповідно й обмежити незалежність України. Така антиурядова спрямованість московської політики поставила гетьмана перед дилемою: або змиритися з поступовим перетворенням держави на провінцію, або боронити її суверенітет. Він вибрав друге й розірвав союз із Москвою.
Невдовзі до українських кордонів рушило велике московське військо, знову активізувалася опозиція. У пошуках союзників гетьман Виговський 16 вересня 1658 р. уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою, який передбачав: 1) Україна у складі Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств під назвою Великого князівства Руського об'єднувалася з королівством Польським і Великим князівством Литовським персональною унією; 2) законодавча влада належала Національним зборам депутатів від усіх українських земель; 3) виконавчу владу очолював гетьман; 4) Україна мала свій суд, скарбницю, грошову одиницю, 40-тисячне військо; 5) передбачалася загальна свобода віри, слова, Друку тощо.
Укладаючи Гадяцький договір, І. Виговський прагнув, щоб Україна ввійшла до Речі Посполитої як рівноправний суб'єкт федерації. Однак Польща у принципових питаннях виявила непоступливість. Було відкинуто домагання українців про включення до складу Князівства Руського західноукраїнських земель; обмежувалися його права на міжнародні відносини; фактично ліквідовувалася створена під час революції нова модель соціально-економічних відносин. Тому Гадяцький договір не міг повністю задовольнити українських державників.
Звістка про укладення Гадяцького договору призвела до початку відвертої українсько-московської війни. Понад 100-тисячне московське військо рушило на Україну. Вирішальні події відбулися 7—9 липня 1659 р., коли в Конотопській битві московську армію було вщент розбито.
Здобувши блискучу перемогу, І. Виговський, однак, не лише не зумів скористатися з неї, щоб успішно завершити війну з Московією та припинити внутрішні усобиці, а й змушений був зректися влади. До цього призвели невдала соціальна політика гетьмана, його орієнтація на Річ Посполиту, яка не мала підтримки в суспільстві, активізація діяльності опозиції тощо.
Новим гетьманом було обрано Юрка Хмельницького (1659—1662). Однак сподівання, що авторитет роду Хмельницьких допоможе знову об'єднати народ, зупинити негативні тенденції в українському суспільстві, не справдилися. Фактично опинившись між двома вогнями: Московщиною, з одного боку, та Річчю Посполитою — з другого, 18-річний юнак опанувати ситуацію не зумів.
Уже 27 жовтня 1659 р. новообраний гетьман під тиском 40-тисячного московського війська змушений був погодитися на ухвалення нового Переяславського договору, що складався з підроблених царським урядом умов угоди 1654 р. Згідно з ним, українсько-московські відносин переходили зі сфери конфедеративного союзу в площину обмеженої автономії України у складі Московії: 1) заборонялися зносини Української держави з іноземними країнами; 2) Україна позбавлялася права без царської згоди переобирати гетьмана: обрана на цю посаду особа мала їхати до Москви на затвердження; 3) гетьман без Козацької ради не міг призначати та звільняти старшину, а також розпоряджатися військом без дозволу царя; 4) значно збільшувався контингент царських військ в Україні; 5) передбачалася смертна кара для українців, які відмовлялися присягнути на вірність царю, тощо.
Нав'язавши Україні сфальсифікований документ, московський уряд фактично перестав рахуватися з молодим гетьманом. Воєводи втручалися в державне управління, роздавали на свій розсуд землі, московські залоги грабували населення. Гетьманська влада стала номінальною. Зростало невдоволення українського народу.
Щоб остаточно перемогти в боротьбі за українські землі, московський уряд перервав перемир'я з Польщею і розпочав війну. Однак під Чудновом, на Волині, його війська зазнали поразки від поляків і змушені були капітулювати, а гетьман Хмельницький зі старшиною погодився на мир з Польщею. Тут же, на полі бою, 17 жовтня 1660 р. був підписаний Чуднівський договір, який практично повторював Галицьку угоду. Україна отримувала автономію на чолі з гетьманом.
І без того хаотична ситуація ускладнилася ще більше. Неспроможний покласти цьому край, молодий гетьман восени 1662 р. оголосив про зречення від влади. Доба Руїни в Україні сягнула апогею.