19.3. Формування податкової стратегії на підприємстві

По мірі росту якісних та кількісних параметрів бізнесу він стає дедалі все більш складним організмом. Який потребує структурованої форми управління фінансовими та податковими відношеннями для обробки зростаючого потоку інформації.

Пошук путей оптимізації податкових платежів представляє собою одно з напрямків податкового планування, що здійснюється в інтересах бізнесу (рис. 19.1).

Рис. 19.1 Зміст податкового планування з позиції податкоплатника

Податкова робота – це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами.

Основними елементами податкової роботи є:

1. Законодавча база – це сукупність юридичних норм, які встановлюють види податків, порядок їх стягнення.

2. Інструктивно-методичне забезпечення – це конкретизовані правила обчислення, нарахування і розрахунків податків.

3. Облік платників і надходжень податків – це комплекс заходів щодо визначення складу платників та їх економічних характеристик.

4. Порядок і форми розрахунків із бюджетом – це система методів і способів стягнення та перерахування податків. Основними формами розрахунків з бюджетом є розрахунки за фактичними даними і авансовими платежами з наступними перерозрахунками. Невнесені у встановлені терміни суми податків називаються н е д о ї м к о ю.

Способами стягнення податків є: – до джерел одержання доходу; – на підставі декларації; – на основі платіжного повідомлення.

Податкові пільги - невід'ємна частина будь-якого податкового законодавства. Пільги можуть носити прямий і непрямий характер. Характеризуючи прямі види пільг, необхідно відзначити той факт, що вони носіть цільовий характер. До них відносять пільги організаціям інваліді; пільги відносно оподаткування прибутку у вільних економічних зонах з іноземним капіталом та пільги, які передбачаються для окремих видів товарів (наприклад щодо ПДВ на дитяче харчування вітчизняного виробництва).

Отже, внаслідок чітко ви значених прямих податкових пільг платники можуть і повинні формувати свою податкову стратегію.

Щодо непрямих податкових пільг, то їх суть полягає у наступному. Платник податку може зменшувати фонд оплати праці, пришвидшувати амортизацію основних засобів, змінювати цінову політику. Таким чином, він самостійно впливає на процес собівартості власної продукці ї, робіт чи послуг, збільшуючи або зменшуючи її, і тим самим керує процесом формування сум податкових платежів.

Складання бізнес-плану на наступний фінансовий рік дозволить суб'єкту господарювання чітко спланувати свої витрати, в тому числі і щодо відрахувань по обов'язкових платежах. Реальне фінансове планування можливе тільки на підставі глибокого та детального аналізу фінансових показників за попередні роки діяльності з урахуванням майбутніх витрат та специфіки ринку. Також не слід забувати і за індекс інфляції, який також постійно змінюється.

Таким чином, правильно спланувавши свою фінансову діяльність, платник позбавить себе фінансового ризику щодо відсутності вільних грошових коштів та бюджетної заборгованості по платежах до бюджетів та фондів .

Як і будь-яка фінансова діяльність, дана сфера потребує визначення оцінки її ефективності. Така оцінка може бути проведена за допомогою визначення основних показників при оподаткуванні.

Коефіцієнт ефективності оподаткування відображає співвідношення чистого прибутку до суми податкових платежів:

Е = ЧП / П_п

де Е - коефіцієнт ефективності оподаткування;

ЧП - розрахунковий чистий прибуток;

П_п - сума планових податкових платежів.

Визначення ефективність застосованої податкової політики дає змогу виявити доцільність застосування тієї чи іншої моделі податкових взаємовідносин.

Недосконалість діючого податкового законодавства та б ажання отримати максимальні доходи або прибутки створюють для платників податків величезну спокусу недоплатити або взагалі ухилитися відсилати податків і зборів та інших неподаткових платежів.

Суспільна небезпечність ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів полягає в умисному невиконанні обов'язку кожної юридичної і фізичної особи сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.