1.2. Теоретико-методичне обгрунтування туристсько-рекреаційних ресурсів Долинського району

В останні роки з’явилося ряд публікацій на тему туристсько-рекреаційних ресурсів Долинського району. Короткий історичний нарис щодо організації і розвитку заповідної справи в Галичині на початку ХХ століття, зокрема й силами УГКЦ, приводиться в монографії колективу природоохоронців за редакцією М. Приходька та В. Парпана “Природно-заповідні території та об’єкти Івано-Франківщини” [34].

Олені Гайдукевич належать публікації, які висвітлюють саме природоохоронну діяльність УГКЦ в Галичині у 1920–1939 рр.

В 2006 році працівниками Долинського музею «Бойківщина» ім. Тетяни та Омеляна Антоновичів була проведена експедиція по вивченню природно-заповідного фонду Долинського району.

Іван Вагилевич був першим з українських дослідників, який в основному визначив територію розселення бойків Карпатським хребтом між верхів'ям річок Сяну і Лімниці та підгірськими землями на півночі, а також займався вивченням матеріальної культури Бойківщини. 1839 року опублікував у чеському журналі велику статтю «Бойки, русько-слов'янський люд у Галичині», де всебічно і науково висвітлює історію, побут, територію розселення. [Гаврилів]

Любомир Михайлів являється автором багатьох поетичних збірок, краєзнавчих книг, виступав редактором поетичних та прозових книг місцевих авторів. В 1988 році випустив краєзнавчий нарис «Долина». Займався дослідженнями рідного села Кропивник.

З 2000 року Любомир Михайлів Член Національної Спілки письменників, а також очолював регіональну газету «Вісті Бойківщини». [53]

Серед відомих громадських діячів, які жили і творили на Долинщині слід відзначити священника, письменника, етнографа - Миколу Дерлицю, йому належить етнографічний нарис «Селянські діти», в якому він подав тексти колискових пісень , записаних ним у селах Західної України. Окремі варіанти до записів Дерлиці зробив і додав Іван Франко. [53]

Іван Франко присвятив історії та культурі цього краю низку художніх, публіцистичних та наукових творів («Етнографічна експедиція на Бойківщину», «Карпато-руське письменство» та інші).

Протягом 1934–1939 в Самборі виходив «Літопис Бойківщини» — видання, присвячене дослідженню історії, культури та побуту етнографічного регіону. В період незалежності воно знову почало виходити, але тепер у Дрогобичі. [47]

«Бойківське сузір'я» — книга-довідник Наталі Кляшторної, яка вийшла друком у 2012. Словник з короткими відомостями про 300 видатних осіб, котрі своїм походженнням, життям чи діяльністю пов'язані з бойками і Бойківською землею. Також подані відомості про представників інших етнічних груп та національностей, котрі кожен у своїй царині допомагали бойкам, популяризували їхню культурну спадщину та в цілому сприяли розвою Бойківщини. Книга стала дипломантом І ступеня XVI Бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу імені Мирона Утриска від 30 серпня 2012 року в Турці.

Хоча проблемам археології Долинщини приділено багато уваги однак дослідження мають фрагментарний характер, досліджуються окремі періоди. Ось зокрема в районі Долини знайдено кам’яні сокири та інше знаряддя, котрі, на думку співробітника Львівського інституту геології і геохімії горючих копалин АН УРСР В. М. Ковалевича служили для добування солі. Отже, виходячи з цього, можна твердите, що оселя Долина сягає своїм корінням у незапам’ятні часи. І тільки завдячуючи тому, що тут били солені джерела - джерела життя і багатства. У другій половині Х ст. Долинщина разом з територією Рожнятівського району дісталася руському князю Андрійовичу. Про це дізнаємось із дослідження "Монографічні штрихи Долинських соляних родовищ", яка була опублікована в Львові 1907 року. [ 36, c. 20-22].

Також про давнє походження Долини свідчать записи монаха Теокліста, датовані 1112 роком, які пізніше, в 1900-х роках використав інженер Фелікс П’єстрак в своїх дослідженнях долинського солеваріння. В ході свого дослідження Ф. П’єстрак дійшов до висновку, що 979 рік можна вважати роком відкриття соляних джерел в Долині. [6, c.29]

Весною 2007 року на книжкових полицях появилася дуже потрібна наукова книжка – ілюстрований словник-довідник «Українська сакральна дерев’яна архітектура», яку видав Інститут народознавства НАН України, автор Ярослав Тарас.

Пізніше в 2010 було випущено “Архітектурно-етнографічне картографування об’єктів сакральної дерев’яної архітектури, як основи історико-етнографічного районування та адміністративно-територіального устрою України”

В 2012 був надрукований довідник «Сакральна Бойківщина», який є своєрідним підсумком роботи краєзнавчої експедиції, під час якої дослідники збирали відомості про храмові споруди, монастирські комплекси, каплиці, придорожні хрести, скульптури та інші об’єкти. Зібраний матеріал був використаний в науково-освітніх та культурних цілях. Автори: В. С. Великочий, Т. Д. Парфан, Т. З. Маланюк, О. В. Новосьолов. [9]

Дослідниця Катерина Вінтонів займалася вивченням флори, зокрема, Рідкісних рослин оліготрофних боліт Бойківщини.

Вивчення флори Прикарпаття започаткував А. Завадський, який досліджував флоронаселення тодішніх Стрийського й Станіславівського повітів. Дещо пізніше він же опублікував список рослин Галичини та Буковини, в якому наведено 1491 вид.

На цей же час припадають дослідження Ф. Гербіха. Йому належить двадцять наукових публікацій, у тому числі капітальна праця «Флора Буковини», в якій наведені описи 1146 видів судинних рослин.

Дослідження флори в Станіславівському повіті після А. Завадського продовжили Кахно і К.Боровицька. []

До робіт, які містять певну інформацію про флоронаселення Прикарпаття, слід віднести також публікації А. Ремана.

Вивчення рослинного населення великих мультирегіонально-адміністративних територій Галичини і Буковини, які включають окремі частини Прикарпаття, присвячені роботи Дж. Кнаппа, Е. Туринського, Дж. Дьорфлера, Й. Пачоського.

На XIX ст.. припадають й перші систематичні огляди окремих критичних груп (родів, родин, відділів) для територій, в котрі включене й Прикарпаття. А. Реман здійснив систематичну обробку нечуйвітрів (рід Hieracium L.) розповсюджених у Галичині, Буковині й Карпатах.

Перші відомості з геології району Долини знайдено в праці Є.Дуниковського, яка була надрукована в 1891 році. [51]

Висновки до першого розділу

Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, ми розкрили значення поняття «туризм», «туристсько-рекреаційні ресурси», «рекреалогія» та «рекреація» . Завдяки працям вчених та дослідників ми дізнаємося про походження міста, архітектуру, природу, флору та фауну району. Також розглянуто дослідження культури Бойківщини.