2. Історичні аспекти генези туризму для неповносправних

У світі історія активного відпочинку і туризму для людей з обмеженими фізичними можливостями, як масове явище починається з 60-х років ХХ ст., коли прийшло усвідомлення захисту прав людини. З цього часу звертають увагу на інвалідів, як на повноправних членів суспільства. Процес трансформації  йшов двома паралельними шляхами: зміна людської свідомості призвела до розвитку сфери супроводу і опіки інвалідів, адаптація навколишнього середовища до їх потреб виклала розвиток інфраструктури технічних засобів, котрі допомогли б інваліду користуватися дорогами, парковими майданчиками, парками та зонами відпочинку.

Причини і наслідки інвалідності в різних країнах різні, що пояснюється соціально-економічними умовами і різними способами держав забезпечення благоустрою своїх громадян. Політика по відношенні до неповносправних – результат розвитку суспільства на протязі останніх двохсот років. Ця політика часто змінювалась: пройшла шлях від звичайного догляду за інвалідами в спеціальних закладах до отримання освіти дітьми-інвалідами і реабілітації осіб, які стали інвалідами вже у зрілому віці. Створені організації інвалідів, їх сімей і прибічників, які виступають за покращення умов життя інвалідів. Після Другої Світової війни з’явились такі концепції, як інтеграція та включення інвалідів в нормальне життя суспільства, які відображали розуміння потенційних можливостей інвалідів. В кінці 60-х років в деяких країнах організації інвалідів почали розробляти нову концепцію інвалідності. Ця концепція враховувала тісний зв’язок між обмеженнями, з якими стикається інвалід, структурою і характером середовища, яке його оточує і відношення населення до інвалідів. Права інвалідів вже на протязі довгого періоду часу є предметом особливої уваги з боку ООН та інших міжнародних організацій. Найбільш важливим результатом Міжнародного року інвалідів (1981 рік) була Всесвітня програма дій по відношенню до інвалідів, прийнята Генеральною Асамблеєю в її резолюції 37/52 від 3 грудня 1982 року. Міжнародний рік і Всесвітня програма дій дали вагомий поштовх прогресу в цій області. В ході їх здійснення підкреслювалось право інвалідів на рівні з іншими громадянами можливості і на рівне покращення умов життя в результаті економічного і соціального розвитку. Крім того, вперше інвалідність була визначена як функція відношень між інвалідами та їх оточенням. В 1987 році в Стокгольмі було проведено Глобальну нараду експертів для огляду ходу здійснення Всесвітньої програми дій по відношенню до інвалідів в середині Десятиліття ООН. На цій нараді було запропоновано розробити філософську концепцію з метою визначення пріоритетних заходів в майбутньому. В її основу мало бути покладене визнання прав інвалідів. Загальний проект був підготовлений Італією і представлений Генеральній Асамблеї. Пізніше Швеція виступила з заявою, що стосувалась Конвенції. Проте в обох випадках не було досягнуто консенсусу по відношенні потрібності такої конвенції. На думку багатьох представників, діючі документи, які відносяться до прав людини, гарантують інвалідам однакові права з іншими.

У 1989 р. Загальна Асамблея Об’єднаних народів прийняла Tallin Guidelines for Action on Human Resources Development in the Field of Disability (Талліннcькі Принципи щодо Дій з розвитку людських ресурсів в області інвалідності), які підкреслюють фундаментальну роль навчання і освіти цієї суспільної групи. 20 грудня 1993 р. Асамблеєю прийнято «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів». Розкриваючи Правило 11 «Відпочинок та спорт», зазначена Резолюція зобов’язувала держави-члени ООН вжити заходів для забезпечення інвалідам рівних можливостей для відпочинку та занять спортом. Державні заходи повинні передбачати підтримку персоналу, що здійснює програми з організації відпочинку та занять спортом, зокрема проекти, що передбачають розроблення методики забезпечення доступності.

В 1997 р. підписано Амстердамський Трактат, який введений в життя в 1999 р. Сучасна стратегія направлена в першу чергу на: боротьбу з дискримінацією, протистояння.

Важливою для розуміння ролі рекреації в розвитку суспільства є і Заява про залучення 1999 р., затверджена Національним Товаристом терапевтичної рекреації США. В ній сказано: досвід проведення залучених відпочинкових заходів заохочує та посилює бажання людей із різною справністю гідно брати участь у спільних діях. Залучення відкриває потенціал особи до повної і активної участі у відпочинкових заходах і набуття досвіду. 2003 рік був оголошений Радою Європейського Союзу Роком Неповносправної Особи. Неповносправність набирає нового виміру, а особа з неповносправністю стала незалежним громадянином, повністю інтегрованим з суспільством. Будь-яка дискримінація осіб з вадами є порушенням прав людини. Неповносправним людям слід гарантувати рівні шанси, ліквідувати фінансові, фізичні, соціальні і психологічні бар’єри.

Важливим актом міжнародного права є прийнята резолюція №61/106 від 13 грудня 2006 р. Конвенція Прав Неповносправних Осіб. Відповідно до ст.9 Конвенції, держави-учасниці зобов’язались робити істотні кроки з метою забезпечення неповносправним особам рівного доступу до фізичного середовиоща, транспорту, інформації і комунікації, а також усунення бар’єрів в доступі до будинків, доріг і засобів транспорту. В ст. 30 з метою надання можливості неповносправним особам участі в рекреаційних і спортивних заняттях, та інших формах проведення вільного часу держави повинні здійснювати кроки, щоб ці особи мали гарантований доступ до місць, де проводиться спортивна, рекреаційна і туристична діяльність і доступ до послуг спорту, туризму і рекреації.

Інвалідний туризм в СРСР почав|розпочинав,зачинав| формуватися на початку 1970-х рр. в рамках|у рамках| всесоюзних інвалідних організацій сліпих (ВОС) і глухих (ВОГ). Головною формою заходів в цих організаціях|товариствах| були змагання 1 класу і походи вихідного дня.

В кінці|у кінці,наприкінці| 1980-х років було створено Всесоюзну організацію|товариство| інвалідів, яка з|із| розпадом Союзу|спілки,сполучника| переоформилося у Всеросійську організацію|товариство| інвалідів (ВОІ). ВОІ сприяла розвитку туризму серед інвалідів.11 червня 1999р|. Міністерством Юстиції РФ за №3714 з ініціативи громадських організацій інвалідів Росії зареєстрований Загальноросійський Союз|спілка,сполучник| громадських організацій інвалідів «Союз|спілка,сполучник| інвалідів Росії». Союз|спілка,сполучник| інвалідів Росії організовує добродійну|благодійну| діяльність і проводить різні суспільні|громадські| і державні заходи.

Захист прав інвалідів, навчальну роботу надають|роблять,виявляють,чинять| багато організацій, створених в країні, наприклад:

• «Перспектива», створена в 1997р|. на базі Усесвітнього|всесвітнього| Інституту з проблем інвалідності (ВІПІ). Метою цієї організації було – сприяння самостійності інвалідів в російському суспільстві|товаристві| і підвищення якості їх життя.

• Мережа|сіть| організацій інвалідів «Незалежне життя» в різних містах Росії і країнах СНД .

Підтримку і фінансування проектів також здійснює ряд|лава,низка| іноземних і міжнародних фондів|фундацій| (USAID|, Усесвітня|всесвітня| Організація Охорони здоров'я) [67].

У європейських країнах з|із| розвитком індустрії туризму щодо роботи з|із| інвалідами, неповносправними особами, людьми з|із| груп ризику, дітьми, домінуючу позицію займає поняття сімейного|родинного| дозвілля. Велику роботу щодо організації дозвілля неповносправних проводять музеї, театри, бібліотеки. Недобачаючим і недочуваючим неповносправним пропонуються наступні|слідуючі| послуги:

• Екскурсії мовою|язиках| жестів і знаків;

• Тексти магнітофонних екскурсій;

• Світлова сигналізація (мова|язик|);

• Допуск|допущення| собак-поводирів в музеї і інші місця|місце-милі| відпочинку;

• Гід-касети.

Основними формами роботи з|із| неповносправними при цьому виступали:

• Вечори спілкування (свята, дитячі ранки, вечори відпочинку).

• Концертні доброчинні|благодійні| заходи і спектаклі (навіть на платні заходи багато установ культури залишають безкоштовні квитки для інвалідів).

• Вечори знайомств для дітей, метою|ціллю| яких була допомога дітям інвалідам знайти нових друзів. Нерідко|незрідка| такі вечори проводяться спільно із|із| здоровими дітьми. Діти-інваліди, беручи участь з|із| ними в продуманих конкурсах (найчастіше інтелектуальної або пізнавальної тематики) вчаться відчувати себе такими ж нормально розвиненими розумово, як і здорові діти.

• Вечори знайомств для дорослих, метою|ціллю| яких виступала допомога інвалідам в підборі пари і створенні|створінні| сім'ї.

• Тематичні бесіди і зустрічі з|із| фахівцями|спеціалістами| (лікарями|лікарками|, представниками професій, представниками організацій).

Основними завданнями|задачами| суспільних|громадських| організації, діяльність яких спрямована|спрямована| на роботу з|із| неповносправними, є|з'являються,являються|:

- сприяння широкій участі неповносправних в суспільній|громадській|, соціальній і культурній діяльності;

- участь в розвитку духовних і культурних процесів в суспільстві|товаристві|;

- участь в розробці проектних рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| на будівництво будівель, споруд|споруджень| з урахуванням|з врахуванням| потреб інвалідів;

- участь в розробці і реалізації державних програм, спрямованих|спрямованих| на соціальну реабілітацію інвалідів і молоді;

- сприяння в працевлаштуванні інвалідів;

- психологічна і юридична допомога інвалідам;

- підтримка прямих міжнародних контактів і зв'язків із|із| зарубіжними суспільними|громадськими| об'єднаннями інвалідів і молоді.

Асоціація «Апарель», що займається роботою з|із| інвалідами, була|з'являлася,являлася| організатором проведення першого Міжнародного Фестивалю молодих інвалідів в м. Москві влтку 1992 року. Спортивна реабілітація людей з|із| обмеженими фізичними можливостями|спроможностями| відіграє одну із провідних ролей в діяльності АМІ “Апарель”. Організація щорічно|щорік| проводить туристичні зльоти для інвалідів, змагання з стрільби|стрільбі| і дартсу, а також організовує участь членів Асоціації «Апарель» в спортивних заходах, що проводяться іншими об'єднаннями інвалідів. Щорічно|щорік| проводяться змагання по кульовій стрільбі|стрільбі| серед інвалідів. Проведення Північних міжрегіональних туристичних зльотів інвалідів (2001-2006 рр.) Як правило, в зльоті беруть участь люди, що мають другу групу інвалідності з|із| вираженими|виказувати,висловлювати| порушеннями функцій опорно-рухового апарату. Саме тому маршрут вибирається відповідний - сплав по річці|ріці| з|із| мінімальними пішими переходами. Як показала практика проведення зльотів, такий шлях|колія,дорога| долається|переборює| учасниками достатньо|досить| успішно без особливих утруднень|скрути|. Щорічний проект «Туризм в Підмосков'ї»: змагання по туристичному багатоборству для інвалідів (2000-2006 рр.). Серед учасників змагань, як правило, є «кістяк», який вже багато років займається туризмом і має необхідні навики|навички|. Вони навчають|виучують| і наставляють своїм прикладом|зразком| новачків, тому змагання стають доступними для всіх охочих. Змагальний ефект досягається тим, що команди змішані формуються – з|із| «професіоналів» і початківців. Зазвичай|звично| в змаганнях беруть участь команди по чотири особи, що представляють|уявляють| різні об'єднання інвалідів. Проект «Марафон інвалідів-колясочників «Співдружність» (2005-2006 рр.). Організатори свідомо сформували команду людей з|із| різними можливостями|спроможностями|. По суті, цей марафон був не спортивною, а показовою акцією, що поставила перед собою мету|ціль| вплинути на суспільну|громадську| свідомість і змінити|зраджувати| відношення|ставлення| суспільства|товариства| до інвалідів.

Москву сьогодні можна вважати|лічити| піонером соціального туризму в країні. Щоб|аби| переконатися в цьому, досить познайомитися з|із| маршрутами, які пропонує Фонд|фундація|. Прогулянка по Москві-річці|ріці|, оглядова екскурсія по місту, відвідини|відвідування| Третьяковської галереї, Історичного музею, музею-садиби «Архангельське», історико-архітектурного комплексу «Царіцино», Троїце-Сергієвої Лаври, музею Чайковського в Клину, Кремля в Коломні, будинку|дому,хати|-музею С. Есеніна в Константіново. Серед зарубіжних поїздок – Мармаріс (Туреччина|Турція|), а також термальний курорт Лутраки в Греції.

В Україні туризм для неповносправних осіб розпочатий Товариством Зелений хрест в 1995 році як новий вид туризму, недоступний до цього для осіб з інвалідністю. Від того часу Товариство Зелений хрест активно розвиває цей напрям діяльності і на даний момент має багато послідовників як на Україні, так і за кордоном.

Окрім того, перед “Євро 2012” Україна та конкретно м. Львів зацікавлені у формуванні престижного іміджу нашої країни, реконструкції інфраструктури і саме розвиток місцевого туризму відіграє величезне значення.

В Україні живе приблизно 5-8 млн. неповносправних (до неповносправних ми відносимо також вагітних жінок та матерів із колясками), а це потенційні клієнти для людей, які займаються туристичним бізнесом

Виходячи з усього цього, мимоволі виникає запитання: чому, маючи такий високий потенціал Українських спортсменів-інвалідів, наша держава ще й досі не внесла до Єдиної Загальнодержавної Спортивної Класифікації такий вид спорту, як „спортивно-оздоровчий туризм для інвалідів", який є домінуючим видом спорту у більшості розвинутих країнах Європи? Відповідь на це питання може критися у тому факті, що у масовій свідомості, особливо серед медичних і соціальних працівників, а також у широких колах туристів, туризм вважається недоступним для інвалідів видом діяльності, у той час, коли на Заході вже сформовано цілу індустрію соціального туризму для інвалідів та громадян похилого віку.

Сьогодні ареал туризму для людей з обмеженими фізичними можливостями включає багато різноманітних куточків земної кулі, у тому числі такі екзотичні, як тундри, савани та пустелі.

Першими кроками для України на шляху розвитку „спортивно-оздоровчого туризму для інвалідів" має стати внесення його " до Єдиної Загальнодержавної Спортивної Класифікації видів спорту. Наступним етапом має бути організація, на базі існуючих громадських організацій товариств інвалідів, змагань з туристського багатоборря, нескладних туристських походів. У літній період необхідно проводити загальноукраїнські туристські злети та відкривати туристські табори для інвалідів. Важливим завданням повинно стати сприяння розвиненню спортивно-оздоровчого та екскурсійного туризму, як засобу соціальної адаптації та оздоровлення.

Очевидно, що порушується конституційне і громадянське право конкретної частини українського суспільства на повноцінне і достойне життя, відпочинок.

Проблема ускладнюється тим, що попри те, що неповносправні мають рівні з іншими громадянами права, в щоденному житті їхні можливості обмежено. На наш погляд, держава, суспільство, кожен з нас повинні допомагати їм. Сьогодні найголовніше для нашого суспільства, це позбутися того принизливого – і для них, і для нас – упередження.