1 Естафета "Як козаки картоплю саджали "

 

Перший учасник команди  біжить, тримаючи у руці картоплину,  до «городу» - обруча, який покладений перед кожною командою на відстані 9-10 метрів,  «саджає» - кладе картоплю, повертається до команди, передає естафету. Наступний учасник  біжить до «городу», «збирає врожай» - забирає картоплю і повертається до команди. Завдання по черзі виконує уся команда. Перемагає команда, яка першою зібрала врожай.

 

2 естафета "Як козаки кашу варили»

 

Біля кожної  команди -  ємкість з водою, у першого учасника в руках ложка. Він набирає  ложкою воду, несе до протилежного кінця залу, де стоїть пуста  ємкість. Виливає  в неї  воду  з ложки, повертається до команди, передає  ложку наступному.  Виграє  команда, у якої більше води потрапило до пустої  ємкості .

 

3 естафета «Як козаки через річку переправлялися»

 

Кожна команда отримує  1 гімнастичний обруч. Перший учасник стоїть «на другому березі річки» - на відстані 9-10 метрів навпроти своєї команди в середині  обруча. За сигналом біжить до команди, накидує  обруч на наступного учасника і  вони   разом «переправляються» - біжать до місця переправи, де перший учасник залишається, а другий вертається за наступним,  і так далі , поки вся команда не переправиться на «другий берег річки». Виграє  команда, яка виконала вправу скоріше за всіх.

 

4 естафета «Як козаки розважалися»

 

Біг у мішках. Перший учасник кожної  команди стоїть в мішку. За командою  виконує  пересування стрибками в мішку до позначки  та назад до команди. Виконують всі  учасники команди. Виграє команда, яка першою завершить естафету.

 

5 естафета  «Як козаки гуртувалися»

Усі члени команди стоять один за одним та тримають ліву руку на лівому плечі  того, хто стоїть попереду, а правою рукою тримають свою праву ногу. За сигналом всі  команди починають стрибати на одній нозі  до протилежного кінця залу. Виграє  команда, яка прибула першою і  жодного разу не розірвала ланцюг.

 

Заключний конкурс. "Як козаки силою вихвалялися"

 

Перетягування канату. Виконують всі  команди між собою. Виграє команда, у якої  більше перемог.

 

Оголошуються підсумки змагань.

 

Нагородження переможців.

 

Команди покидають зал під звуки "Козацького маршу"

Подорож у країну здоров’я

УЧИТЕЛЬ. Здоров`я ніхто не дарує, Не можна здоров`я купити. Здоров`я нам доля дарує, З ним легко і радісно жити. Так добре, коли не хворієш, Коли усміхаєшся днині. Тоді все на світі ти вмієш, Тоді ти весела дитина. Стрибаєш, співаєш, танцюєш, Біжиш то з гори, то під гору. І кожну синичку почуєш, І з квіткою в полі говориш.

УЧЕНЬ 1. Зрозуміло, всім відомо, Що приємно буть здоровим, Тільки треба знати, Як здоровим стати.

УЧЕНЬ 2. Кожен день по розпорядку Маємо робить зарядку. Для здоров`я вона плюс, Намотай собі на вус.

УЧЕНЬ 3. Якщо хочеш бути здоровим, Правило запам`ятай: Сам про своє здоров`я дбай, На лікарів цю турботу не перекладай.

УЧЕНЬ 4. Лікарі лікують хворих, Здоров`я вони не творять. Людина повинна сама Дисциплінована бути й вольова.

УЧИТЕЛЬ. Діти, сьогодні ми з вами вирушаємо у цікаву подорож – в Країну Здоров`я. В недалекому майбутньому ви виростете. Вам вирощувати хліб, лікувати хворих, стояти на захисті Батьківщини. Кожен із вас повинен бути здоровим, дієздатним громадянином України. Я хочу, щоб ви були наполегливі, щоб не дозволяли керувати вашим інтелектом шкідливим звичкам.

Отож, перша зупинка – «Спорт та фізкультура».

Інсценівка «Любіть спорт». Дійові особи: дві дівчинки і бабуся.

1-ША ДІВЧИНКА. Ми зі спортом не дружили, Ми зарядку не любили.

2-ГА ДІВЧИНКА. Тільки спали, тільки їли І за партою сиділи.

БАБУСЯ. Що ж тепер такі сумні? Може, ви щасливі?

ДІВЧАТКА. Ні

БАБУСЯ. То чому ж, скажіть мені?

1-ША ДІВЧИНКА. Ми не вмієм доганяти, Ми не вмієм присідати. А іще, що дуже прикро, Не навчились танцювати.

БАБУСЯ. Я обом допоможу, Покажу і розкажу. Щоби вам не червоніти, То потрібно спорт любити. Як люблю його і я, Спорт – розрада моя. (Запрошує всіх дітей виконувати спортивні вправи за нею).

* * * Хлопчики й дівчатка, зробимо зарядку. Руки в боки, вгору, вниз, 1, 2, 3 – не помились, У долоні хлоп – хлоп, І ногами топ – топ. Мов годинник зробим так: Тік – так, тік – так.

* * * Руки всі розвели, підвели їх догори. Кулачками потрусили, руки знову опустили. Опустили і присіли, хай рівненькі будуть спини. Головою покрутили вліво – вправо, повторили.

* * * Руки вгору підняли, повітря вдихнули. Через рот хутчіш назад його повернули. Вниз – угору, вгору – вниз руками змахнемо. Потім підемо у ліс, там гриби зберемо. Нахилились, піднялись, у кошик поклали. Ось грибочок, ще один, безліч їх зібрали. А тепер йдемо назад, повітря вдихаєм, Пострибаємо до школи, пісеньку співаєм.

* * * Ось ведмедиця іде, ведмежа купать веде. 1-2 – нахилились, зі струмочка гарно вмились, 3-4 – походили, лапки у воді помили. Похитали головою і притупнули ногою. А на 5 – всі дружно встали І назад помандрували.

Наступна зупинка «Шкідливі звички».УЧЕНЬ 1. Таке життя барвисте і цікаве, Багато невідомих в нім перлин. Як хочеться робити справжні справи І досягти омріяних вершин.

УЧЕНЬ 2.Так хочеться зробити щось прекрасне, Щоб користь людям і собі була, А те, що шкодить – відрубати вчасно, Щоб мрія справжня по життю вела.

УЧЕНЬ 3. Я хочу не тліти, а горіти, Щоб слід красивий залишився на землі. Про все на світі знати, все уміти Й не опинитись раптом у імлі.

УЧЕНЬ 4. Все, що блищить, не завжди цінність має. Відкинемо з душі усе сміття. Залишим те, що жить допомагає, Щоб твердо йти у майбуття.

УЧИТЕЛЬ. У житті важливо своєчасно відмовитися від того, що не потрібне вашій душі. Сказати твердо «Ні!» не кожен уміє, але треба вчитися відстоювати себе, щоб не розчинитися як особистість. Дуже часто буває так.

Інсценізація казки «Колобок» на новий лад

ВЕДУЧИЙ. Жив на світі Колобок, Дуже гарний парубок. В школу кожен день ходив, Знав багато, дещо вмів. Ось і зараз поспішає, Часу зайвого не має. А назустріч Вовк іде, Щось під ніс собі гуде.

ВОВК. Колобок! Привіт послухай.

КОЛОБОК. Ой! Від тебе в`януть вуха.

ВОВК. Зупинися хоч на мить, В мене вся душа горить. Давай вип`ємо хоч трішки, На закуску є горішки.

КОЛОБОК. Що ти, Сірий, я не п`ю, Не сором школу мою.

ВОВК (співає). В школу зовсім не хочеться, Та коли ж це все скінчиться? От би випити чарочку, Щоб душа ожила. Дискотека аж ввечері, Тож розправимо плечі ми. Цілий день «по приколу» щоб, Голова щоб гула… Приспів. А я світлії дні Залишаю собі, А похмурі деньки Віддаю я журбі.

КОЛОБОК. Я спішу! Пока! Гудбай!

ВОВК. Ну куди ж ти? Постривай!

ВЕДУЧИЙ. Тут Ведмідь в диму чвалає.

ВЕДМІДЬ. Круглий! Я тебе вітаю. Все в турботах, все в ділах. В тебе не життя, а жах. Ну ходім в кафе, покурим І зануримся в амури.

КОЛОБОК. Я не можу – час летить!

ВЕДМІДЬ. Розкажу приємну мить. (Звучить фонограма « А я и не знал» Ф.Кіркорова)

ВЕДМІДЬ. Від цигарки приємно, солодко так. Це – багатство для мене, духмяний табак. Прийдеш в школу, дихнеш на усіх вчителів – Кайф по класу пливе. От і все, що хотів. Приспів. Раніше не знав, Що тютюн може бути таким, Що душею злітатиму з ним, Я не знав.

КОЛОБОК. Я з тобою забаривсь, Прощавай! Я покотивсь.

ВЕДУЧИЙ. А тут Заєць шкандибає, Косим поглядом вітає.

ЗАЄЦЬ. Ой! Кругленька голова! Чи ти в школу поспішаєш? Що ти в школі тій забув? Ти про кайф в житті не чув?

КОЛОБОК. Відчепись! Часу не гай!

ЗАЄЦЬ. Круто, друже! Постривай! Слухай, друже, що скажу, Може, чимсь допоможу. (Звучить фонограма «Два брильянта, три карата” гурту «Прем`єр – міністр».)

ЗАЄЦЬ. От би травку покурить, Голова чомусь болить. Ой, хоча б вколотись маком, зі смаком. То весело стало б нам жить, І тусовка б удалась, Дуже круто завелась, І мені приємно. Приспів. Очі все блищать, як брильянти і карати, Я під кайфом вже, розум втратив геть, хлоп`ята, Губи вже мої усмішку зображають, І все кругом пливе, що аж душу вражає.

ВЕДУЧИЙ. Тут назустріч йде Лисиця – легковажная дівиця.

ЛИСИЦЯ. Круглий, ну ти – клас! Що за розкладом у нас?

КОЛОБОК. В мене першим – фізкультура.

ЛИСИЦЯ. Жартівник же ти, в натурі! Я питаю, йдем куди?

КОЛОБОК. Ти – туди, А я – сюди.

ЛИСИЦЯ. Таємницю відкриваю: Я місця чудові знаю. (Звучить фонограма «А я все летала», група «Блестящие»).

ЛИСИЦЯ (співає, пританцьовуючи). Ми з тобою в школу не йдем. Класно час у кафе проведем. Ти неси мене на руках, І я вже лечу під дах. Нам з тобою весело так, Це – фортуни вже радісний знак, Нам би випить і покурить, Трохи кайфу собі залить. Приспів. А я все літала І звжди я знала, Що грошей немало Треба мені.

КОЛОБОК. Гарно кажеш і цікаво! Я спішу – у мене справи.

ВЕДМІДЬ. Отак юний Колобок, Невеличкий парубок, Мало не скотивсь до краю. Як же далі буть? Не знаю. (Виходить гурт дітей)

УЧЕНЬ 1. Твердо на своєму стій! Звабам «Ні!» сказати вмій!

УЧЕНЬ 2. Спорт і праця допоможуть. Лінь пускати в дім не можна.

УЧЕНЬ 3. День змістовний і цікавий, Ритм дають хороші справи.

УЧЕНЬ 4. Наполегливість і сила Злет дають, як справжні крила.

УЧЕНЬ 5. Тож вперед! Крокуй сміливо! Життя стане справжнім дивом.

Зупинка «Цілющі скарби землі української».

1. Вікторина:

• Яка рослина лікує 99 хвороб? (Звіробій)

• Назвіть відомі вам рослини, що допомагають при застуді? (Липа, мати-й-мачуха, шипшина, калина)

• Яка рослина лікує рани, порізи? (Подорожник, тисячолисник)

Упізнай за описом.

• У її листі містяться вітаміни С і К, провітамін А, корисні мінеральні солі й білки. З неї навесні варять борщ. З цієї рослини добували зелену фарбу. В давнину з її волокон ткали мішковину. Має здатність обпікати того, хто до неї торкнеться. Назвіть цю рослину. (Кропива)

Назвіть лікарські рослини за гербарієм.

Відгадай загадку:

• Ніхто не лякає, а вона вся тремтить. (Осика)

• Зелена, а не поле, біла, а не сніг, кучерява, а не людина. (Береза)

• Плаття знімає, а гудзики залишаються. (Горобина)

• Його називають патріархом лісів (Дуб)

• Це дерево цвіте найпізніше. (Липа)

УЧЕНЬ 1. Здоров`я людини – найбільше багатство. Його неможливо ніколи купити. Його не буває в житті забагато. Без нього не можна у щасті прожити.

УЧЕНЬ 2. Здоров`я – це думка і сила щоденна, Які нам даються від рідної хати. За нього не ставлять оцінки в щоденник, Його неможливо, як лист, надіслати.

УЧЕНЬ 3. Щоб бути здоровим – поради вагомі В читальному залі, в книжках і журналах. Вони не нові, але добре знайомі, Їх можна зустріти у світлих спортзалах.

УЧЕНЬ 4. Ми іноді чуєм: шкідливо палити. Та нас не дивує, що диму багато. Хворобу не важко в житті заробити, Та краще ніколи про неї не знати.

УЧЕНЬ 5. Нам треба здоров`я своє шанувати, Бо люди – це частки безмежного світу. В нас вірять щоденно і батько і мати, Ми їхні найкращі омріяні квіти.

УЧИТЕЛЬ. Ось і закінчилась наша гра – подорож. Я впевнена, що всі ми навчимося цінувати своє здоров`я, уникати шкідливих звичок.

Усе в житті піде чудово, Якщо будеш ти здоровим. Пам`ятати будеш твердо, Що і як робити треба, Щоб тобі земля і небо У ділах допомагали, Силу і любов давали. Тож розумного навчайся, А шкідливого цурайся, Будь веселим і кмітливим, Будь здоровим і щасливим!

Рухливі ігри

Прихований дзвіночок

Цю гру можна проводити і на вулиці, і в кімнаті. Визначивши того, хто водитиме, всі стають по колу або по прямій лінії. Тримаючи руки за спиною, гравці обережно, так, щоб дзвіночок не задзвенів, передають його один одному, а той, хто водить, старається визначити, у кого знаходиться дзвіночок та вихопити його. Якщо він стоїть далеко від дзвіночка, гравці можуть задзеленчати, щоб подражнити його. Водити починає той, у кого дзвіночок забрали.

Дзвіночок тут

У центр кола виходять троє гравців: двом із них зав'язують очі, а третьому дають дзвіночок. Гравець час од часу дзвонить, а двоє інших намагаються його вихопити. Той, в чиїх руках дзвіночок, може створювати такі ситуації, коли гравці з пов'язками на очах ловлять один одного. Коли хтось із учасників упіймає того, хто носиться з дзвіночком, вони міняються ролями.

Дзвін

У цій грі можуть брати участь 20—30 чоловік. Перед початком гри один із учасників за жеребкуванням починає водити, його називають «язичком». Інші учасники гри беруться за руки й утворюють коло, тобто «дзвін», і починають повільно рухатися то в праву, то в ліву сторону. У цей час «язичок» намагається роз'єднати руки гравців, — розбити «дзвін», і вирватися з кола. Якщо йому це не вдалося з першого разу, він має право на ще дві спроби, віднайшовши найбільш слабкі місця в колі. Тільки-но «язичкові» вдасться вирватися з кола, він прагне добігти до прапорця, платка або шапки, покладеної від кола на відстані 50 м, а всі, хто стояв у колі, біжать за ним і стараються торкнутися до нього рукою, перед тим, як він ухопить прапорець. Хто це зробить, той і починає водити, тобто стає «язичком» і займає місце в центрі кола. Якщо ж той, хто водить, добіг до прапорця і ніхто його не впіймав, то він повертається на своє місце, і гра продовжується спочатку.

Хто шепоче?

На середину кола або кімнати виходить один із гравців з пов'язкою на очах. До нього по черзі підходять усі інші та кожен щось шепоче на вухо. Потрібно по голосу дізнатися, хто шепоче, назвати його ім'я, і тільки тоді можна зняти пов'язку та помінятися з ним ролями. Щоб не бути впізнаним, кожний старається змінити голос і манеру розмови, і це дуже ускладнює задачу. Потрібно бути дуже уважним, щоб навіть у зміненому голосі вловлювати знайомі інтонації та визначати, хто шепоче.

Гілочка

У грі можуть одночасно брати участь 15—20 і більше чоловік. Для гри потрібна гілочка верби або іншого дерева. Учасники гри утворюють погано зімкнене коло. Руки тримають за спиною та передають один одному гілочку. У центрі кола — той, хто водить. Його задача — знайти та захопити гілочку. Задача нелегка. Якщо той, хто водить, трішки повернеться спиною до того, у кого гілочка, то останній швидко проводить гілочкою по його спині, відразу ж гілочку забирає назад і передає по колу. Якщо тому, хто водить, вдається захопити гілочку, він перестає водити та стає в коло. На його місце стає той гравець, у якого була виявлена гілочка. Якщо під час передачі гілочки по руках вона впаде на підлогу чи на землю та той, хто водить це помітить, тоді гравець, у якого впала гілочка, замінює того, хто водить.

Рибки

Для цієї гри потрібна «вудочка», тобто довга мотузка. «Вудочку» одним кінцем прив'язують до загорожі, стіни дерева або спеціально вбитої в центрі майданчика палиці. Один із гравців за жеребкуванням обирається «приманкою». Узявшись за вільний кінець мотузки, він старається, не випускаючи мотузку з рук, торкнутися когось із гравців, тобто впіймати «рибку». Інші гравці намагаються «клюнути приманку» — легенько вдарити того, хто водить, щоб «приманка» його не впіймала. Гравець, упійманий «приманкою», стає до «вудочки» і робиться «приманкою», після чого продовжується гра.

Біла паличка

У цій грі всі учасники діляться на дві команди та вибирають із свого середовища двох капітанів. Це зазвичай найсильніші та найспритніші гравці, які вміють відстояти свою команду. У кожної команди своя паличка. Вона має довжину 40—50 см і товщину 2—3 см. Зовні палички однакові, але кожна має свій розпізнавальний знак, який повинні знати всі члени команди. Суддя, який слідкує за правилами гри, шикує обидві команди з капітаном попереду та подає сигнал. За першим сигналом капітани міняються своїми паличками. За другим сигналом вони кидають паличку якомога далі. Суддя ж слідкує за тим, щоб ніхто не виходив за лінію і не вибігав раніше. Після того, як палички кинуті, гравці обох команд біжать уперед, стараючись швидше добігти до своєї палички. Задача капітанів — якомога далі закинути палички, щоб гравці команди «суперника» не встигли раніше доставити їх судді. Команда, яка змогла першою віддала паличку, вважається переможцем. Але передавати її судді може тільки капітан. Тому той, хто перший піднімає паличку, повинен встигнути її передати як естафету капітанові, а той уже біжить із нею до судді.