5. Утворення та суспільно-політичний устрій імперії Наполеона Бонапарта

У 1801, 1802 р. Англія і Австрія підписали вигідний для Франції мир. У 1802 р. Бонапарт проголошений пожеттєвим консулом, а у 1804 р. – імператором французів. Наполеон був коронований папою римським у 1807 р.. Було створено нове імперське дворянство. Демократи опинилися у в’язницях, заборонено свободу слова і введено цензцрц друку. Але Бонапарт не лише зберіг перерозподіл власності, а й зміцнив буржуазну власність. Було здійснено амністію емігрантам і дозволено їм повертатися до Франції. Наполеон гарантував володіння землями селянам, а у договорі з папою скасував десятину, зайве сільське населення йшло в армію, робітники отримали робочі книжки і підлягали покаранню за страйки і бурлакування.

У 1805 р., 1806-1807 рр. Третя і Четверта коації проти Франції (Англія, Росія, Прусія, Саксонія, Швеція) зазнали поразки. Росія перетворилася у союзника Франції за Тільзійським миром, а навколо Англії встановилася континентальна блокада.

До складу Французької імперії ввійшли Бельгія, Голландія, Північна і Центральна Італія, Далмація. Населення зросло з 25 млн. до 75 млн. Решта Західної і Центральної Європи перебували у васальній залежності від Франції. У загарбаних країнах встановлювалися нові буржуазні порядки, але їх і розорювали.

Наполеон проводив широкі кодифікаційні роботи. Цивільний кодекс виходив з цивільно-правової рівності і необмеженої приватної власності.

За кодексом Наполеона чоловік – голова сім’ї, що концентрує у своїх руках усе сімейне майно. Влада над дітьми належить батькові, ув’язнення на строк до 6 міс. дітей. Розпоряджатися майном за заповітом, якщо була 1 дитина, можна було половиною майна, якщо двоє – четвертою частиною. Якщо не було дітей, а були батьки, по ¾. Успадковувати майно могли родичідо 12 ступеня. Кодекс роз’єднав владу і власність, хоча держава централізована, департаменти поділені на округи і комуни на чолі з чиновниками, які підпорядковувалися центральній владі.

У кримінальному кодексі збережені основні принципи демократії в галузі кримінального права. Принцип справедливості і непорушності приватної власності, принцип рівності всіх, проведено систему складу політичних злочинів, відновлено таврування, виставлення біля ганебного стовпа. Проте у 1808 р. повстання в Іспанії, партизанські рухи в Італії, Прусії, австрійському Тіролі. 24 червня 1812 р. Наполеон вторгся в Росію, сподіваючись на допомогу Польщі (у вересні 1812 р. Бородінська битва, французів – 58 тис., 47 кращих генералів. У триденній битві під Лейпцигом (16-18 жовтня 1813 р.) – битва народів. Союзники зламали опір Наполеона і 30 березня 1814 р. він написав зречення.

6. Друга республіка у Франції, конституція 1848 р.

Політичне становище у Франції після поразки Наполеона (1814 р.) і реставрації влади короля із династії Бурбонів визначалося компромісом між буржуазією й емігрантськими колами.

Людовік ХVІІІ видав у 1814 р. Хартію, за якою Франція проголошувалася конституційною монархією.Ст. 14 Хартії оголошувала короля верховним главою держави, головнокомандувачем сухопутними і морськими силами, він оголошує війну, укладає договори, назначає всіх чиновників, скріпляє всі регламенти. Парламент складався з палати перів і палати депутатів. Члени палати перів призначалися королем, а другі обиралися шляхом двоступеневих виборів за існування високого майнового і вікового цензів. За умовами Віденського конгресу 1814-1815 рр. Франція була введена у кордони 1792 р., зобов’язана була сплатити 700 млн. франків контрибуції та утримувати на власній території 3 р. 150 тис. армію антинаполеонівської коаліції.

Буржуазія втратила владу, засуджено за політику в країні понад 10 тис. осіб., з держапарату вигнано понад 100 тис. чиновників, 12 тис. офіцерів. У 1815 р. Карл Х прийняв постанову про виплати компенсацій колишнім емігрантам за втрачені землі у сумі 1 млрд. франків. Для покриття видатків підвищені податки і знижені відсоткові ставки по облігаціях.

У 1830 р.уряд намагався розпустити парламент, фактично ліквідував конституцію. Виникло повстання, королем проголошений Луі-Філіп Орлеанський. Король увів нову конституцію, яка розширила права законодавчих зборів (скасувала спадковість перів, розширила виборчі права буржуазії (240 тис. замість 100 тис.). Проведено чистки держапарату від реакціонерів. Франція вийшла на друге місце у світі за рівнем промисловості, лише пасивна була колоніальна політика.

У середині 40-х рр. Франція на грані голоду, у 1848 р.буржуазія проводила банкети-мітинги. 25 лютого 1848 р. Франція була проголошена республікою. Королівський трон було спалено, відновлено свободу слова, друку, зборів, введено 10 год робочий день, розроблено нову конституцію.

Відповідно до Конституції законодавча владапереходила до однопалатних Національних зборів, що складалися з з 750 депутатів. Вибори депутатів були прямими, загальними за таємної подачі голосів чоловіками, старшими 21 р. Для попереднього розгляду законопроектів і контролю за адміністративними органами створювалась Дрежавна рада. Виконавча влада належала президенту, який обирався строком на 5 р. (обрали племінника Наполеона І – Наполеона Луї Бонапарта). 2 грудня 1851 р. під проводом захисту конституції 1848 р. президент здійснив державний переворот. Були заарештовані лідери опозиції, розпущені законодавчі збори, термін повноважень президента збільшений до 10 р. Наполеон створив три вищі установи: Державну раду, члени якої призначалися президентом і функції якої полягали у підготовці законопроектів; Законодавчий корпус, члени якого обиралися на основі загального виборчого права і який готував закони і бюджет; сенат, члени якого призначалися президентом і який мав охороняти конституцію і політичні свободи.