Практичне заняття 2 Правовий режим земель: с/г призначення, населених пунктів, промисловості, транспорту, лісового та водного фонду

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей (ст. 22 Земельного кодексу України).

Юридичним критерієм віднесення земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення є:

а) передача земель у власність чи надання їх у користування громадянам та юридичним особам для виробництва сільськогос­подарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури;

б) призначення земель для цілей виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної інфраструктури.

Призначення земель для зазначених цілей може встановлюватися шляхом зміни цільового призначення земельних ділянок, які не належать до земель сільськогосподарського призначення і є зем­лями запасу, з віднесенням їх до земель сільськогосподарського призначення.

Землі сільськогосподарського призначення підлягають використанню тіль­ки за цільовим призначенням. Землі, придатні для потреб сільського господарс­тва, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Слід також пам’ятати, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадян­ства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

У межах території населених пунктів розташовуються різні за своїм при­значенням земельні ділянки. Одні з них слугують місцем проживання, інші − місцем здійснення виробничої та іншої діяльності, використовуються для ко­мунально-побутових і соціально-культурних цілей тощо. Але серед цих земель у межах населених пунктів найважливіше значення мають землі житлової та громадської забудови. Обов’язковою умовою для віднесення відповідних земе­льних ділянок до земель житлової та громадської забудови є знаходження їх у межах населених пунктів (міст, селищ і сіл), а також специфічне цільове при­ значення для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування. Указані землі призначені для розмі­щення певних об’єктів загального користування, тобто вони використовуються як просторово-територіальна основа.

Використання земель житлової та громадської забудови характеризується своїми особливостями. Воно здійснюється на плановій основі, тобто відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Землі природно-заповідного фонду є однією з категорій, що входять до складу земель України; Віднесення земель до цієї категорії чи зміна цільового призначення здійснюється на підставі рішень органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України, а також пунктом 37 статті 26 і пунктом 24 стат­ті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду надається згідно із Законом України від 16 червня 1992 року «Про природно-заповідний фонд України». Цим Законом також встановлені види використання земель даної ка­тегорії:

• у природоохоронних цілях;

• у науково-дослідних цілях;

• в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

• в освітньо-виховних цілях;

• для потреб моніторингу навколишнього природного середовища та ін.

До земель лісового фонду належать лісові та нелісові землі. Такий розподіл земель лісового фонду зумовлений їх різним цільовим призначенням. Так, лісові землі передбачені для вирощування лісів, раціонального та ефективного їх вико­ристання, відтворення, підвищення продуктивності і поліпшення якісного скла­ду насаджень, нарощування природоохоронного потенціалу лісів і т. ін. До них віднесено й ті ділянки лісового фонду, які не вкриті лісовою рослинністю (зру­би, згарища, пустирі тощо), але призначені для заліснення і тому віднесені до лісових земель.

Нелісові землі не тільки не зайняті лісовою рослинністю, а й не призначені для її вирощування. Їх призначення полягає в обслуговуванні різних цілей лісо­вого господарства − будівництво шляхів, просік, трас ліній електропередач, сі­ножатей, пасовищ, вони можуть бути зайняті болотами та водоймами тощо.

Земель­ний кодекс України виділяє кілька видів земель водного фонду. До першого ви­ду належать землі зайняті безпосередньо водними об’єктами, болотами та ост­ровами. Фактично всі водні об’єкти займають земельні ділянки, на яких вони розташовані. Виняток складають тільки підземні води та джерела, оскільки вони розташовані в надрах. До другого виду земель водного фонду можна віднести землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм і т. д. Окрему групу земель водного фонду складають землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами. На землях водоохоронних зон встановлюється особливий правовий режим господарювання. Використання земель водного фонду, як і лісового, може бути двох ви­дів − загальне та спеціальне.