4.3. Відшкодування збитків, спричинених власникам землі і землеко-ристувачам вилученням (викупом) земельних ділянок
Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами [2].
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 „ Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”[8] та постановою Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” від 14.01.2004 р. № 21 [9].
Види і розмір збитків визначають власники землі та землекористувачі у відповідній розрахунковій відомості. Постійно діюча оціночна комісія складає акт визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов’язаних з вилученням і наданням земельних ділянок для державних і суспільних потреб, в якому зазначає:
- розмір збитків;
- підприємства, які мають відшкодовувати відповідні кошти;
-землевласників, землекористувачів, яким будуть відшкодовані збитки. Акт складається в п’яти примірниках, його затверджує голова районної дер-жавної адміністрації (додаток У).
4.4. Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарсь-кого виробництва, викликаних вилученням сільськогосподарських і лісових угідь
Порядок відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарсь-кого виробництва, викликаних вилученням сільськогосподарських і лісових угідь, регулюється статтями 207-209 Земельного кодексу України.
Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон [2].
Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва ком- пенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та земле-користувачам і визначаються у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України „Про розміри і порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню ” від 17. 11. 1997 р. № 1279 [6].
Від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для:
- будівництва шкіл, дошкільних закладів;
- державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення;
- державних об'єктів дорожнього будівництва;
- культових споруд релігійних організацій, кладовищ;
- меліоративних систем;
- протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд;
- під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель;
- для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ;
- видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання;
- під об'єкти і території природно-заповідного фонду.
Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також грома-дянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогос-подарського виробництва.
Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумов-лені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підля-гають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах (відповідно до статті 209 Земельного кодексу України):
– обласним радам - 25 відсотків;
– районним радам -15 відсотків;
– міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків.
Кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільсько-господарського і лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі не допускається [2].
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279 „Про розміри і порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню” розпо-рядженням голови обласної державної адміністрації від 17.04.1998 р. № 289 затверджений „Порядок визначення розмірів і втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню на території Луганської області”.
Розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, визначається за формулою:
,
де Рв – розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. грн.;
Пд – площа ділянки сільськогосподарських угідь, га;
Нв – норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. грн.;
Бд – бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь;
Бо – бал бонітету сільськогосподарських угідь по області;
Кінт – коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь .
Територія області поділена на п’ять земельно-оціночних районів, відповідно до цього поділу складений перелік територій, які входять у відпо-відні земельно-оціночні райони, встановлені значення коефіцієнту інтенсив-ності використання сільськогосподарських угідь. Для кожного земельно-оціночного району встановлені розміри втрат і бали бонітету по шифрах агровиробничих груп ґрунтів окремо по ріллі, багаторічних насадженнях, сіножатях і пасовищах. По матеріалах бонітування ґрунтів 1993 року бали бонітету сільськогосподарських угідь по області складають: для ріллі – 40 балів, для багаторічних насаджень – 33, для сіножатей – 34, для пасовищ – 30 балів [7].
Обчислення проводять в розрахунковій відомості, яка є додатком акта визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов’язаних з вилученням і наданням земельних ділянок для державних і суспільних потреб. Акт складається в п’яти примірниках, його підписують члени постійно діючої оціночної комісії і затверджує голова районної державної адміністрації (додаток Т).