2. Кодифікація

Кодифікація законодавства — вид систематизації нормативних актів, які мають спільний пред­мет регулювання, що полягає в їх змістовній переробці (усунення розбіжностей і супе­речностей, скасування застарілих норм) й створенні зведеного нормативного акта.

У процесі кодифікації укладач намагається об'єднати і систематизувати чинні норми, що виправдали себе, а також переробити їх зміст, викласти нормативні приписи внутріш­ньо узгодженими, щоб забезпечувалася максимальна повно­та регулювання відповідної сфери відносин. Кодифікація спрямована на те, щоб критично переосмислити чинні нор­ми, подолати протиріччя і неузгодженість між ними.

Характерні риси кодифікації:

• кодифікація охоплює як зовнішню, так і внутрішню переробку нормативно­го матеріалу. Відбувається таке об'єднання нормативних актів, яке дає змогу підго­тувати до прийняття новий єдиний документ;

• зміст нового нормативного акта може бути істотно перероблений відповідно до вимог державно-правового регулювання. Вносяться додатки, скасовуються за­старілі норми, змінюються деякі положення, вимоги, правові принципи тощо;

• кодифікаційна робота здійснюється виключно державними органами згідно з їх компетенцією і має офіційний характер;

• мета кодифікації —оновлення законодавства, усунення суперечностей, про­галин, приведення до вимог сучасності.

Види кодифікаційних актів: кодекси, статути, регламенти і положення, зводи за­конодавства.

Кодекс — кодифікаційний акт, що забезпечує докладне правове регулювання пев­ної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підроз­діли, статті, які певною мірою відображають зміст тієї чи іншої галузі законодавства.

В сучасному законодавстві існують кодекси: кримінальний, адміністративний, про шлюб і сім'ю, кримінально-процесуальний, земельний, водний та ін.

Статути, регламенти і положення — кодифікаційні акти, в яких визначається статус певного виду державних органів і організацій. До них не належать положен­ня про індивідуально визначені органи, що не мають загального характеру.

Види кодифікації:

—загальна—підготовка зведених кодифікованих актів за основними галузями прана:

• галузева — систематизація нормативно-правових актів у межах однієї галузі або підгалузі;

• спеціальна — передбачає об'єднання та переробку нормативного матеріалу в межах одного або кількох інститутів.[27]

Глава 2. Історія створення і роботи кодифікаційної комісії.

Координаційний науковий-експертний центр, утворений згідно з указом Президента України «Про заходи щодо здійснення правової реформи в Україні» від 19.06. 1995. Діяла на підставі Положення, затверджений Президентом України 23.08. 1995.

З метою більш ефективного використання інтелектуального потенціалу України для вдосконалення законодавства, с координованості дій щодо його кодифікації, визначення наукових засад розбудови Української держави, здійснення правової реформи було постановлено:

1. Утворити Комітет законодавчих ініціатив при Президентові України (далі - Комітет) як консультаційно-дорадчий орган. Установити, що основними завданнями Комітету є:

- визначення і наукове обгрунтування пріоритетних напрямів розвитку законодавства України щодо реформування економіки, інших сфер державного і суспільного життя;

- розроблення концептуальних засад проектів законодавчих актів з найважливіших питань розвитку суспільства і держави;

- організація підготовки проектів указів Президента України з економічних питань, не врегульованих законами України;

2. Затвердити персональний склад Комітету (додаток N 1).

Призначити БУРЧАКА Федора Глібовича головою Комітету. Ф.Бурчаку подати у двотижневий строк проект Положення про Комітет законодавчих ініціатив при Президентові України. Надати Комітету право залучати до роботи спеціалістів центральних органів виконавчої влади, провідних учених, у тому числі на договірних засадах, та одержувати інформацію, необхідну для його роботи.Організаційне та інші види забезпечення діяльності Комітету покласти на Адміністрацію Президента України.

3. Утворити Українську кодифікаційну комісію як координуючий науково-експертний центр. Установити, що основними завданнями Української кодифікаційної комісії є:

- визначення наукових засад здійснення кодифікації законодавства України, черговості та послідовності у підготовці кодексів, інших кодифікованих законодавчих актів з окремих галузей права;

- розроблення загальних принципів побудови кодифікованих законодавчих актів, їх взаємної узгодженості з метою забезпечення повноти законодавчого регулювання відповідних сфер суспільних відносин;

- організація широкого громадського обговорення проектів кодексів, інших кодифікованих законодавчих актів, у тому числі шляхом організації наукових конференцій, "круглих столів" тощо;

- забезпечення належної наукової експертизи проектів кодифікованих законодавчих актів шляхом залучення до її проведення як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців;

- підготовка наукових висновків щодо законопроектів, які вносяться на розгляд Верховної Ради України.

4. Затвердити персональний склад Української кодифікаційної комісії ( додаток N 2 ). Призначити Ф.Бурчака головою Української кодифікаційної комісії.Ф.Бурчаку подати у двотижневий строк проект Положення про Українську кодифікаційну комісію.

5. Утворити Українську комісію з питань юридичної термінології. Установити, що основними завданнями Української комісії з питань юридичної термінології є:

- вивчення законодавчого матеріалу з метою визначення та уніфікації юридичної термінології, складання реєстрів українських правових термінів, укладання юридичних словників;

- підготовка рекомендацій щодо однакового застосування юридичних термінів у різних галузях права;

- здійснення термінологічно-мовної експертизи проектів актів законодавства.

6. Затвердити персональний склад Української комісії з питань юридичної термінології ( додаток N 3 ). Призначити ГОЛОВАТОГО Сергія Петровича головою Української комісії з питань юридичної термінології. С.Головатому подати у двотижневий строк проект Положення про Українську комісію з питань юридичної термінології.

7. Погодитися з пропозицією Української Правничої Фундації щодо здійснення нею організаційного та інших видів забезпечення діяльності Української кодифікаційної комісії та Української комісії з питань юридичної термінології.

СКЛАД

Української кодифікаційної комісії

Бурчак Федір Глібович - віце-президент Академії правових наук України, науковий консультант Президента України, доктор юридичних наук, професор, голова Комісії;

Герасименко Ельвіра Георгіївна - перший заступник Керівника Юридичного управління Адміністрації Президента України;

Головатий Серій Петрович - народний депутат України, кандидат юридичних наук (за згодою);

Грошевий Юрій Михайлович - віце-президент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, профессор;

Дацюк Владислав Володимирович - Генеральний прокурор України;

Мамутов Валентин Кирлович - директор Інституту економіки, академік НАН України, доктор юридичних наук, профессор;

Мацюк Анатолій Романович - завідувач Науково-експертного відділу Секретаріату Верховної Ради України, доктор юридичних наук, профессор;

Онопенко Василь Васильович - Міністр юстиції України;

Опришко Віталій Федорович - директор Інституту законодавства Верховної Ради України, доктор юридичних наук, профессор;

Пiдопригова Опанас Андронович - професор Київського національного

університету імені Тараса Шевченка, академік Академії правових наук

України, доктор юридичних наук;

Пiдпалов Леонід Васильович - заступник Глави Адміністрації Президента України;

Селивон Микола Федосович - заступник Міністра Кабінету Міністрів України, кандидат юридичних наук;

Тацiй Василь Якович - президент Академії правових наук України, ректор Української юридичної академії, доктор юридичних наук, профессор;

Теплюк Михайло Олексійович - завідувач Юридичного відділу Секретаріату Верховної Ради України;

Черниш Володимир Миколайович- перший заступник Міністра юстиції України;

Шемшученко Юрій Сергійович - директор Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України, академік НАН України, доктор юридичних наук, професор.[22]