12. Діагностика професійної придатності

Психологічнапридатність до професії - це властивість особистості, про яку можна судити за двома критеріями: успішному оволодінню професією і ступеня задоволення людини своєю працею. У процесі відбору виділяють кілька взаємозалежних етапів: 1.Психологічневивчення професії з метою виявлення вимог до людини. Таке вивчення (профессиография) завершується докладною характеристикою професії - професіограмою і психограмма. 2.Вибірпсиходіагностичнихметодів дослідження, в тому числі тестів, в найбільшій мірі характеризують ті психічні процеси іпрофесійнідії, стосовно яких треба оцінювати професійну придатність. 3.Психодіагностика-психологічневивчення претендентів на оволодіння професією,оцінкаїх загального розвитку, спрямованості на оволодіння даною професією, ступеня розвитку у них якостей, найбільш важливих для успіхів в оволодінні професією, іоцінказдатності виконання ними елементів цілісної діяльності в різних умовах. 4.Психологічнийпрогноз успішності навчання та подальшої діяльності на основі зіставлення відомостей про вимоги професії до людини і отриманих психодіагностичних даних.

13. Психодіагностика психічних станів

Психічні стани розглядаються як загальний фон, на якому розгортається усе психічне життя особистості , що є одночасно засобом організації психічних процесів особистості та внутрішньою причиною характеру впливу зовнішніх чинників на особистість.

Вивчення психічного стану завжди включає три рівні: психічні рівні реагування (переживання), фізіологічні рівні реагування (соматика, вегетатика) та поведінку людини.    Сучасний розвиток досліджень психічних станів відбувається у двох напрямках: діяльнісному та особистісному.

У сучасних дослідженнях виділяють наступні групи методів діагностики психічних станів :

1. методи виміру функціональних показників, психофізіологічних індикаторів актуальних психічних станів;

2. обсерваційні методи - методи спостереження та самоспостереження;

3. праксиметричні методи, що засновані на аналізі продуктів діяльності;

4. суб'єктивно-оціночні методи, засновані на аналізі відповідей досліджуваних на питання та судження опитувальників, на аналізі виборів альтернативних суджень, виборів градацій шкал і т.д.;

5. асоціативні методи, засновані на аналізі асоціативних відповідей та виборів досліджуваних, сюди ж відносяться кольорові методики, пов'язані з вибором кольорів та за асоціацією з поняттями, які пропонуються.

14. Поняття рис особистості та особистісні опитувальники

Риси особистості — це стійкі психічні властивості, що характеризують

здатність індивіда на певні об’єктивні впливи закономірно відповідати

адекватними психічними діями.Гол.ознака рис особистості-закономірний і

систематичний прояв відповідних психічних властивостей у різних видах

діяльності та ситуаціях. Вимірювання рис особистості здійснюється тестом 16

PF,який було розроблено під керівництвом Р.Кеттела.Тест дає можливість

визначити ступінь прояву полярних ознак 16 рис особистості. Серед

базових рис — одні бажані, інші — не дуже. Але люди — це особи у всій

своїй багатогранності, і тому одні риси переважають в одній діяльності,

інші — в іншій. За результатами тестування отримують «формулу»

особистості або «формулу» групи суб'єктів діяльності, яка утворюється за

ознаками спільних рис.

Кожну особистість сприймають як носія певних рис, властивостей, якостей. С. Крате у 1991 р. виявив риси схожості в описах батьками немовлят віком менше двох місяців: вісімнадцять із них перелічили 63 різні ознаки. Найчастіші характеристики: активний, жвавий, серйозний, щасливий, чутливий, боязкий, невпевнений, упертий, безпосередній, свавільний, незалежний і схильний до реакцій уникнення тощо.

Особистісні опитувальники забезпечують виявлення кращого стилю поведінки людини на роботі. Професійний особистісний опитувальник SHL ( OPQ- один з найбільш широко використовуваних психометричних методів оцінки,дає інформацію про сильні сторони особи та недоліки . Методи оцінки особистості (особистісні опитувальники) можуть використовуватися в режимі реального часу або на паперових носіях.