Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
default.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
174.08 Кб
Скачать

Тестовий контроль до лабораторної роботи №5 дослідження штучного освітлення виробничого середовища

  1. Характеристика насиченості приміщення світлом ―це:

  1. циліндрична освітленість;

  2. горизонтальна освітленість;

  3. вертикальна освітленість;

  4. природна освітленість.

  1. В люксах вимірюють:

  1. світловий потік;

  2. освітленість;

  3. силу світла;

  4. яскравість.

    1. Яскравість джерела світла ― це:

  1. світловий потік на одиницю площі;

  2. щільність світлового потоку;

  3. щільність сили світла;

  4. сила світла на площу.

    1. КПО (коефіцієнт природної освітленості) ― це:

  1. середня освітленість;

  2. доля природної освітленості;

  3. відношення робочої освітленості до освітленості поза будинком;

  4. відношення освітленості в точці всередині приміщення до горизонтальної освітленості.

    1. Прилад вимірювання освітленості ― це:

  1. яркомір;

  2. міліамперметр;

  3. люксметр;

  4. гальванометр.

    1. Суміщене освітлення ― це поєднання:

  1. природного і штучного;

  2. загального і комбінованого;

  3. бокового і верхнього;

  4. аварійного і охоронного.

    1. Фотоелектричний ефект ― це явище при якому з'являється:

  1. світло;

  2. електрони;

  3. індукція;

  4. струм під дією світла.

    1. Кількісна величина, якою нормується штучне освітлення ― це:

  1. видимість;

  2. освітленість;

  3. контраст об’єкту з фоном;

  4. коефіцієнт пульсації.

    1. Для розрахунку зовнішнього прожекторного освітлення використовують метод:

  1. світлового потоку;

  2. точковий;

  3. питомої потужності;

  4. світлового потоку і точковий.

    1. Предмет, що розглядається, окрема його частина чи дефект, які необхідно розпізнавати в процесі роботи, має назву:

  1. об’єкт розподілу зорових робіт;

  2. об’єкт розрізнення;

  3. об’єкт освітлення;

  4. об’єкт зорових робіт.

Тестовий контроль до лабораторної роботи №6 визначення категорії вибухопожежонебезпеки приміщень і зон

  1. Найнижча температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари і гази, здатні спалахнути від джерела запалювання, але швидкість їхнього утворення ще недостатня для наступного горіння ― це:

  1. температура спалаху;

  2. температура самозаймання;

  3. температура горіння;

  4. температура займання.

  1. Приміщення в якому зберігаються рідини з температурою спалаху вище 61 оС відносяться до категорії за вибухо- та пожежонебезпекою:

  1. Г;

  2. Б;

  3. А;

  4. В.

  1. Процес виникнення стійкого горіння, що продовжується і після видалення джерела запалювання називається:

  1. горіння;

  2. займання;

  3. самозаймання;

  4. спалах.

  1. Для визначення температури спалаху рідини розрахунковим методом, необхідно знати:

  1. температуру самозаймання;

  2. температуру займання;

  3. температуру кипіння;

  4. температуру горіння.

  1. Під час визначення температури спалаху експериментальним шляхом за допомогою приладу ПВНЕ контролюють наступні параметри рідини:

  1. температуру спалаху;

  2. температуру кипіння, швидкість кипіння;

  3. температуру та густину;

  4. температуру, швидкість нагрівання, час нагрівання.

  1. Від значення температури спалаху рідини залежить:

  1. спосіб зберігання рідини в приміщенні та групи речовин, з якими не допускається їх зберігання;

  2. клас пожежі;

  3. види засобів тушіння пожежі;

  4. категорія приміщення за вибухо- та пожежонебезпекою.

  1. Швидкість нагрівання рідини в латунному тиглі під час визначення температури спалаху контролюють за допомогою:

  1. напруги в ЛАТРі;

  2. різниці між виміряною та розрахунковою температурами;

  3. температури рідини;

  4. часу нагрівання.

  1. Прилад ПВНЕ застосовується для визначення:

  1. температури спалаху нафтопродуктів;

  2. температури спалаху будь-яких рідин;

  3. температури спалаху горючих рідин;

  4. температури спалаху легкозаймистих рідин.

  1. Під час експерименту рідина досягла температури, що менше на 10 оС розрахункової температури спалаху, то проводять:

  1. переміщування рідини;

  2. перевірку на спалах при підвищенні температури рідини на один градус Цельсія;

  3. перевірку температури;

  4. продовжують нагрівання.

  1. При визначенні температури спалаху рідини вводять поправку на:

  1. температуру зовнішнього середовища;

  2. вологість зовнішнього середовища;

  3. швидкість нагрівання рідини;

  4. барометричний тиск.