QutGD0YDRgV8zNDA0LnBkZg==

При аварії в якій-небудь точці кільцевої мережі подача води до споживачів не припиняється, оскільки кожна ділянка живиться не менше чим з двох боків. В тупиковій водопровідній мережі в разі аварії на одній з ділянок об'єкт може повністю виявитися без води, оскільки ятір має однобічне живлення. На кільцевій мережі можна встановити більшу кількість пожежних автомобілів, тобто отримати більшу витрату, чим на тупиковій.

Водопровідні мережі мають бути кільцевими. Тупикові лінії водопроводів допускається застосовувати для подачі води на протипожежні і господарсько-протипожежні споживи (незалежно від витрати води на пожежогасінню) при довжині лінії не більше 200 м. В населених пунктах з кількістю жителів до 5 тис. чіл. при витраті води на зовнішню пожежогасінню до 10 л/с або при кількості внутрішніх пожежних кранів в будівлі до 12 допускаються тупикове лінії - довжиною більше 200 м в разі прибудую протипожежних резервуарів або водоймищ, водонапірної башти або контррезервуару в кінці безвиході.

Мінімальній діаметр труб водопроводу, об'єднаного з протипожежним, в населених пунктах і на промислових підприємствах - 100 мм, в сільських населених пунктах - 75 мм (СНіП 2.04.02-84, 8.46).

Водоводи. В кільцевих водопровідних ятерах повинне бути не менше двох водоводів. Водоводів є водопровідною лінією, що сполучає спорудження 1-го і 2-го підйомів, а також водопровідну мережу із спорудами 2-го підйому. З'єднання водоводів між собою може бути різним. При будьяких схемах відключення в разі аварії на одній з ділянок водоводів подача води в мережу не припиняється; аварійна ділянка відключається системою засувок.

Витрата води на зовнішнє пожежогасіння (на одну пожежу) і кількість одночасних пожеж в населеному пункті для розрахунку магістральних (розрахункових кілець) ліній водопровідної мережі повинні прийматися за табл. 5.54.

Витрата води на зовнішнє пожежогасіння (на одну пожежу) житлових і суспільних будівель для розрахунку сполучних і розподільних ліній водопровідної мережі, а також водопровідної мережі усередині мікрорайону або кварталу слід приймати для будівлі, що вимагає найбільшої витрати води, за табл. 5.55.

Витрата води на зовнішнє пожежогасіння на промислових і сільськогосподарських підприємствах на одну пожежу повинна прийматися для будівлі, що вимагає найбільшої витрати води, згідно табл. 5.56 або 5.57.

Витрата води на зовнішнє пожежогасіння будівель, розділених на частини протипожежними стінами, належить приймати по тій частині будівлі, де потрібна найбільша витрата води.

Витрата води на зовнішнє пожежогасіння будівель, розділених протипожежними перегородками, слід визначати за загальним обсягом будівлі і вищої категорії виробництва по пожежній небезпеці.

Витрата води на зовнішнє пожежогасіння одно-, двоповерхових виробничих і одноповерхових складських будівель заввишки (від підлоги до низу горизонтальних несучих конструкцій на опорі) не більше 18 м з несучими сталевими конструкціями (з межею вогнестійкості не менше 0,25 ч) і огороджуючими конструкціями (стіни і покриття) із сталевих профільованих або азбестоцементних листів із згораючими або полімерними утеплювачами, необхідно приймати на 10 л/с більш вказаних в табл. 5.56 і 5.57.

121

Таблиця 1.54 - Витрата води на зовнішнє пожежогасіння в населеному пункті

Число жителів		Розрахун-	Витрата води на зовнішнє пожежогасіння в населеному пункті на одну
в населеному		кова кіль-	пожежу, л/с
пункті, тис.		кість одно-	забудова будівлями заввишки до двох	забудова будівлями заввишки
чол.		часних по-	поверхів включно незалежно від сту-	три поверхи і вище незалежно
		жеж	пеня їх вогнестійкості	від ступеня їх вогнестійкості
До 1		1	5	10
Св.1	― 5	1	10	10
― 5 ― 10		1	10	15
― 10	― 25	2	10	15
― 25	― 50	2	20	25
― 50 ― 100		2	25	35
― 100	― 200	3		40
― 200 ―300		3		55
― 300	― 400	3		70
― 400	― 500	3		80
― 500	― 600	3		85
― 600	― 700	3		90
― 700	― 800	3		95
― 800 ― 1000		3		100

Примітки: 1. Витрата води на зовнішнє пожежогасіння в населеному пункті має бути не менше витрати води на пожежогасіння житлових і суспільних будівель, вказаних в табл. 1.55.

2.При зонному водопостачанні витрата води на зовнішнє пожежогасіння і кількість одночасних пожеж в кожній зоні слід приймати залежно від числа жителів, що проживають в зоні.

3.Кількість одночасних пожеж і витрата води на одну пожежу в населених пунктах з числом жителів більше 1 млн. чол. належить приймати згідно вимогам органів Державного пожежного нагляду.

4.Для групового водопроводу кількість одночасних пожеж належить приймати залежно від загальної чисельності жителів в населених пунктах, підключених до водопроводу.

Витрата води на відновлення пожежного об'єму по груповому водопроводу слід визначати як суму витрат води для населених пунктів (відповідно кількості одночасних пожеж), що вимагають найбільших

витрат на пожежогасінню згідно пп. 2.24 і 2.25.

5.У розрахункову кількість одночасних пожеж в населеному пункті включені пожежі на промислових підприємствах, розташованих в межах населеного пункту. При цьому в розрахункову витрату води слід

включати відповідні витрати води на пожежогасіння на цих підприємствах, але не менш вказаних в табл.

Таблиця 1.55 - Витрата води на зовнішнє пожежогасіння

житлових і суспільних будівель

						Витрата води на одну пожежу, л/с, на зовнішнє пожежо-
	Призначення будівель					гасіння житлових і суспільних будівель незалежно від їх
						ступенів вогнестійкості при об'ємах будівель, тис. м3
						до 1	св. 1 до 5	св. 5 до 25	св. 25 до 50	св. 50 до 150
Житлові будівлі односекційні і багато-
секційні	при	кількості			поверхів:
до 2						10*	10	-	-	-
	св.	2	―	12		10	15	15	20	-
	―	12	―	16		-	-	20	25	-
	―	16	―	25		-	-	-	25	30
Громадські будівлі при кількості повер-
хів:	до	2				10*	10	15	-	-
	св.	2	―	6		10	15	20	25	30
	―	6	―	12		-	-	25	30	35
	―	12	―	16		-	-	-	30	35

122

_____________

* Для сільських населених пунктів витрата води на одну пожежу - 5 л/с.

Примітка. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння будівель заввишки або об'ємом зверху вказаних в таблиці. 5.55, а також громадських будівель об'ємом понад 25 тис. м3 з великим скупченням людей (видовищні підприємства, торгівельні центри, універмаги і ін.) належить приймати і погоджувати в установленому порядку.

123

Таблиця 1.56 - Витрата води на зовнішнє пожежогасіння на промислових підприємствах на одну пожежу

Ступінь вог-	Категорія приміщень		Витрата води на зовнішнє пожежогасіння виробничих будівель з ліхтарями, а також
нестійкості	по пожежній небез-		без ліхтарів шириною до 60 м на одну пожежу, л/с, при об'ємах будівель, тис. м3
будівель	пеці	до 3		св. 3 до 5	св. 5 до 20	св. 20 до 50	св. 50 до 200	св. 200 до 400	св. 400 до 600
I і II	Г, Д	10		10	10	10	15	20	25
I і II	А, Б, В	10		10	15	20	30	35	40
III	Г, Д	10		10	15	25	35
III	В	10		15	20	30	40
IV і V	Г, Д	10		15	20	30
IV і V	В	15		20	25	40

Таблиця 1.57 - Витрата води на зовнішнє пожежогасіння на сільськогосподарських підприємствах на одну пожежу

Ступінь во-	Категорія примі-			Витрата води на зовнішнє пожежогасіння виробничих будівель без ліхтарів
гнестійкості	щень по пожеж-			шириною 60 м і більш на одну пожежу, л/с, при об'ємах будівель, тис. м3
будівель	ній небезпеці	до	св. 50 до	св. 100 до	св. 200 до	св. 300 до	св. 400 до	св. 500 до	св. 600 до	св. 700 до
		50	100	200	300	400	500	600	700	800
I і II	А, Б, В	20	30	40	50	60	70	80	90	100
I і II	Г, Д, Е	10	15	20	25	30	35	40	45	50

Примітки до табл. 1.56 і 1.57:

1.При двох розрахункових пожежах на підприємстві розрахункова витрата води на пожежогасінню слід приймати по двох будівлях, що вимагають найбільшої витрати води.

2.Витрата води на зовнішнє пожежогасіння допоміжних будівель промислових підприємств, що окремо стоять, слід визначати по табл. 1.55 як для громадських будівель, а вбудованих у виробничі будівлі — за загальним обсягом будівлі по таблиці. 1.56.

3.Витрата води на зовнішнє пожежогасіння будівель сільськогосподарських підприємств I і II ступенів вогнестійкості об'ємом не більше 5 тис. м3 з виробництвами категорій Г і Д слід приймати 5 л/с.

4.Витрата води на зовнішнє пожежогасіння складів лісових матеріалів місткістю до 10 тис. м3 слід приймати по табл. 1.56, відносячи їх до будівель V ступеня вогнестійкості з виробництвом категорії В. При більшій місткості складів слід керуватися вимогами відповідних нормативних документів.

5.Витрата води на зовнішнє пожежогасіння будівель радіотелевізійних станцій, що передають, незалежно від об'єму будівель і числа людей, що проживають в селищі, належить приймати не менше 15 л/с, якщо по табл. 1.56 і 1.57 не потрібна більша витрата води. Вказані вимоги не розповсюджуються на радіотелевізійні ретранслятори, що встановлюються на існуючих і проектованих об'єктах зв'язку.

6.Витрата води на зовнішнє пожежогасіння будівель об'ємами, більш вказаних в табл. 1.56 і 1.57, належить встановлювати за узгодженням з територіальними органами Державного пожежного нагляду.

7.Ступінь вогнестійкості будівель або споруд належить визначати відповідно до вимог ДБН В.1.1-7-02.

8.Для будівель II ступеня вогнестійкості з дерев'яними конструкціями витрата води на зовнішнє пожежогасіння слід приймати на 5 л/с більше вказаного в табл. 1.56 або 1.57.

124

Для цих будівель в місцях розміщення зовнішніх пожежних сходів повинні передбачатися сто- яки-сухотруби діаметром 80 мм, обладнані пожежними сполучними голівками на верхньому і нижньому кінцях стояка.

Примітка. Для будівель шириною не більше 24 м і заввишки до карниза не більше 10 м стоякисухотруби допускається не передбачати.

Витрата води на зовнішнє пожежогасіння відкритих майданчиків зберігання контейнерів з вантажем до 5 т слід приймати при кількості контейнерів:

від 30 до			50 шт. — 15 л/с;
св. 50		―	100 ―		— 20 л/с;
―	100	―	300	―	— 25 л/с;
―	300	― 1000		―	— 40 л/с.

Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за нормами витрати та напір води. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі.

На відкритих складах лісоматеріалів ємкістю понад 10 000 щільних куб.м слід передбачати протипожежний водопровід високого тиску з кільцевою водопровідною мережею без тупіків.

На відкритих складах лісоматеріалів ємкістю до 10 000 щільних куб.м допускається передбачати протипожежний водопровід низького тиску.

Розрахункове число одночасних пожеж на відкритих складах лісоматеріалів слід приймати: при площі складу до 50 га одна пожежа; понад 50 га - дві пожежі.

Тривалість гасіння пожежі на відкритих складах лісоматеріалів слід приймати не менше 5 г. Витрата води на пожежогасіння відкритих складів лісоматеріалів на одну пожежу слід прийма-

ти не менше величин, вказаних в табл. 5.58.

Таблиця 1.58 - Витрата води на пожежогасіння відкритих складів лісоматеріалів

Вигляд і спосіб зберігання лі-	Витрата води на пожежогасінню, л/с, при ємкості
соматеріалів	відкритого складу лісоматеріалів, щільних куб.м
	до 10 000	біл. 10 000	біл. 100 000	біл.
		до 100 000	до 500 000	500000
Пиломатеріали в штабелях:	По СНіП 2.04.02-84, але не ме-
пакетні	нше 45 л/с при ємкості складу	90	120	150
рядові	понад 5000 щільних куб.м	120	150	180
Круглі лісоматеріали в шта-
белях	Те ж	90	120	150
Балансова деревина, осмо-
лення і дрова в купах	"	150	180	240
Тріска і тирса в купах	"	90	120	150
Кора і деревні відходи в ку-
пах	"	60	90	120

Протипожежний водопровід слід розраховувати з умови зрошування кожної точки штабелю або купи лісоматеріалів не менше чим двома компактними струменями з лафетних стволів. При витраті води на пожежогасінню від 150 до 180 л/с протипожежний водопровід повинен забезпечувати одночасну роботу три, і при витраті від 180 л/с і більш - чотирьох лафетних стволів.

Витрата води на зовнішнє і внутрішнє пожежогасіння закритих складів пиломатеріалів слід приймати відповідно не менше 45 і 15 л/с.

Управління пожежними насосами слід передбачати з диспетчерської складу, пожежної частини складу, насосної станції, а також від стаціонарних лафетних стволів.

Тиск в мережі протипожежного водопроводу має бути не менше 0,2 МПа (2 кгс/кв.см), при пожежі - за розрахунком, але не менше 0,6 МПа (6 кгс/кв.см).

Розділення мережі протипожежного водопроводу на ремонтні ділянки повинне забезпечувати при виключенні однієї з ділянок відключення не більше двох стаціонарних лафетних стволів або двох пожежних гідрантів.

125

Розставляння пожежних гідрантів на водопровідній мережі повинне забезпечувати пожежогасінню кожного обслуговуваного даною мережею штабелю, купи, будівлі, спорудження складу не менше чим від двох гідрантів в радіусі не більше 100 м.

Відстані від пожежних гідрантів до підстав штабелів і куп лісоматеріалів слід приймати не менше 8 м. До гідрантів має бути забезпечений під'їзд.

На території складу слід передбачати пожежні резервуари або водоймища місткістю не менше 500 куб.м. Розміщення і устаткування пожежних водоймищ або резервуарів слід передбачати відповідно до вимог СНіП 2.04.02.-84* [63].

При розміщенні складу уздовж берега природного або штучного вододжерела слід передбачати пожежні під'їзди до берегової лінії через кожних 200 м з пристроєм майданчиків або пірсів розмірами не менше 12х24 м.

Вказані майданчики або пірси слід враховувати при розміщенні на території складу пожежних резервуарів або водоймищ.

Водопровідну насосну станцію з пожежними насосами слід розміщувати на відстані не менше 40 м від підстав штабелів і куп лісоматеріалів.

Види протипожежних водопроводів. Протипожежний водопровід низького тиску створює вільний тиск, що забезпечує висоту компактної частини струменя не менше 10 м при розташуванні пожежного ствола на рівні поверхні землі. В цьому випадку гасіння пожежі здійснюється від пожежних автомобілів, встановлених на гідранти.

Тиск на введенні в будівлю над поверхнею землі при одноповерховій забудові -- не менше 10 м, при більшій поверховості -- на кожен поверх добавляти по 4 м. Для окремих багатоповерхових будівель або їх групи в районах з меншою поверховістю забудови або на підвищених місцях допускається передбачати місцеві насосні установки для підвищення тиску. Як правило, проектують протипожежні водопроводи низького тиску. Протипожежний водопровід високого тиску створює вільний натиск, що забезпечує висоту компактної частини струменя не менше 10 м при розташуванні пожежного ствола на рівні найвищої точки найвищої будівлі, Максимальний вільний натиск в мережі об'єднаного водопроводу не повинен перевищувати 60 м. В цьому випадку гасіння пожежі здійснюється безпосередньо від гідранта. Протипожежний водопровід високого тиску проектують лише при відповідному обґрунтуванні (для найбільш пожежонебезпечних об'єктів, за наявності спринклерных установок і ін.).

Уводопроводі високого тиску стаціонарні пожежні насоси обладнуються пристроями, що забезпечують пуск насосів не пізніше ніж через 5 хв. після подачі сигналу про виникнення пожежі. Для населених пунктів з кількістю жителів до 5 тис. чол., у яких не передбачається професійна пожежна охорона, протипожежний водопровід приймають високого тиску.

Розрахунок вільного напору. У зовнішній водопровідній мережі вільний напір розраховують для найбільш невигідно розташованого гідранта (найбільш віддаленого або низько розташованого).

Необхідний тиск в зовнішній водопровідній мережі біля розрахункового гідранта складається з вільного тиску на рівні поверхні землі (у водопроводах низького тиску) або на рівні найвищої точки найвищої будівлі (у водопроводах високого тиску), втрат тиску в гідранті і пожежній колонці (при розрахунковій пожежній витраті води), геометричної висоти підйому води (від осі водопровідної труби до відмітки, установки ствола) і втрат тиску в рукавній лінії:

Пожежні гідранти і водойми повинні мати під'їзди з твердим покриттям. У разі наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12 x 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.

Уразі неможливості безпосереднього забирання води з пожежного резервуара (водойми) слід передбачати приймальні (мокрі) колодязі об'ємом не менше 3 куб. м, з'єднані з резервуаром (водоймою) трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед приймальним (мокрим) колодязем на з'єднувальному трубопроводі необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку з виведеним під кришку люка штурвалом.

Витрачений під час гасіння пожежі протипожежний запас води з резервуарів має бути відновлений у якомога короткий термін, але не більше за той, що зазначений згідно з СНиП 2.04.02-

126

84* [63].

На підприємствах, що мають водогінні мережі, заповнення пожежних водойм слід здійснювати від існуючої мережі трубопроводами діаметром не менше 77 мм із установленням на них запірної арматури.

Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води. Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід встановлювати утеплені ополонки ро-

зміром не менше 0,6 x 0,6 м, які мають утримуватись у зручному для використання стані. Підтримання у постійній готовності штучних водойм, водозабірних пристроїв, під'їздів до во-

доджерел покладається: на підприємстві - на його власника (орендаря); у населених пунктах - на органи місцевого самоврядування.

Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути встановлені покажчики (об'ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них:

для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева);

для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.

Водонапірні башти повинні бути забезпечені під'їздом і пристосовані для відбору води пожежною технікою будь-якої пори року. Не допускається використовувати для побутових та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння.

На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.

Не допускається використовувати для побутових, виробничих та інших господарських потреб протипожежний запас води, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах.

Мережі тимчасового протипожежного водопроводу повинні знаходитися в справному стані і забезпечувати потрібну по нормах витрату води на потреби пожежогасінні. Колодязі з пожежними гідрантами розміщуються з урахуванням прокладки рукавів від них до місця гасіння пожежі на відстані не більше 150 м при водопроводі високого тиску і 100 м – низького тиску. Відстань від гідрантів до будівель має бути не більше 50 і не менше 5 м; від краю дороги – не більше 2,5 м.

Пожежні гідранти. Гідранти поділяються на підземні (ГОСТ 8220-85) і наземні (ГОСТ 13816-80). Найчастіше застосовують підземні гідранти, що випускаються Московським заводом «Водоприлад». Основні параметри і розміри гідрантів повинні відповідати вказаним в табл.1.59 і на рис. 1.44

Таблиця 1.59 - Основні параметри і розміри гідрантів

Найменування параметрів	Норми
Робочий тиск Рр МПа (кгс/см2), не більш	1 (10)
Внутрішній діаметр корпусу, мм	125
Хід клапана, мм	24—30
Люфт шпинделя в опорі по осі, мм, не більш	0,4
Висота гідранта Н, мм	500—3500 з інтервалом через 250 мм
Число зворотів штанги до повного відкриття клапана	12-15
Гідравлічний опір в гідранті при H = 1000 мм, с2 м-5,	1,2·103
не більше*
Маса гідранта при Н =1000 мм, кг, не більше**	95
Приєднувальне різьблення	G21/2(G3) ГОСТ 6357
Кількість вихідних патрубків	1 або 2
Зусилля відкриття і закривання не більш, Нм	2
Температура робочого середовища °С	От +3 до +50

*Зміна гідравлічного опору на кожних 250 мм висоти - не більше 0,05 103 с2 м-5.

**Зміна маси на кожних 250 мм висоти - не більше 10 кг

127

* Розміри для довідок

а)

б)

Рисунок 1.44 – Пожежний гідрант

а – загальний вигляд гідранта; б – улаштування гідранта; 1 - кришка; 2 - ніпель; 3 - корпус; 4 - штанга;

5 - шпиндель; 6 - сідло; 7 - кільце; 8 - клапан

Їх встановлюють на фланець пожежної підставки зовнішньої водопровідної мережі. Висота чавунної колонки гідранта залежить від глибини заставляння труб; для підземних гідрантів вона складає 0;85...2,5 м. В районах з глибшим заставлянням водопровідних труб застосовують пожежні гідранти Новосибірського заводу «Бурова техніка». Пропускна спроможність підземного гідранта при втратах натиску в нім 10 м складає 40 л/с.

Підземні гідранти встановлюють в колодязях на трубопроводах діаметром 100...400 мм. При трубах великих діаметрів їх встановлюють на лініях, що прокладаються паралельно трубопроводу більшого діаметра.

Наземний пожежний гідрант або гідрант-колонка служать для відбору води на пожежні і господарські потреби. Гідрант-колонка використовується в основному в селах і невеликих промислових підприємствах. Її пропускна спроможність - 20 л/с. Для використання наземних гідрантів встановлювати пожежну колонку не потрібно. Крім того, до гідрантів цього типу забезпечується доступ в будь-який час. Взимку наземні гідранти замерзають, тому їх застосовують в основному в південних районах країни. В районах з низькими температурами їх утеплюють.

Перевага підземних гідрантів над наземними полягає в тому, що вони не замерзають або значно менше схильні до замерзання зимою. Недолікам їх є трудність виявлення в темноті і необхідність вживання пожежних колонок.

Відбір води з підземного пожежного гідранту на пожежні потреби виконується за допомогою пожежної колонки КПА ГОСТ 7499-71. Вид пожежної колонки приведено на рис. 1.45, а технічні характеристики в табл. 1.60.

128

Рисунок 1.45 - Пожежна колонка Таблиця 1.60 - Колонка пожежна

Найменування	Тиск раб.,	Умовний діаметр	Габаритні ро-	Маса, кг
виробу	МПа	з’єднуючих голівок, мм	зміри, мм
Колонка пожежна	1,0	80	1060х430	18

Пожежні крани служать для підключення до водної мережі пожежних рукавів і іншого спеціального устаткування. Виготовляються з бронзи або ковкого чавуну з умовним проходом 50 або 65 мм. По своїй конструкції діляться на прямоточні і кутові, з внутрішнім або зовнішнім різьбленням.

При роботі кришку відкидають. На різьблення ніпелю нагвинчують пожежну колонку до щільного притиснення прокладки. Поворотом рукоятки пожежної колонки проти годинникової стрілки обертають штангу з муфтою 4, яка у свою чергу обертає шпиндель 5 гідранта. Обертаючись, шпиндель відкриває клапан і вода через прохід, що утворився, поступає в корпус гідранта і потім в пожежну колонку.

Після закінчення відбору води гідрант закривають в зворотній послідовності.

Вода, що залишилася в корпусі, зливається через зливний канал, розташований у фланці патрубка. При відкритому клапані зливний канал перекривається гумовим ущільненням.

Пожежні гідранти розміщують уздовж автомобільних доріг на відстані не більше 2,5 м від краю проїжджої частини, але не ближче 5 м від стін будівель; допускається розташовувати їх на проїжджій частині. Установка гідрантів на відгалуженнях від лінії водопроводу не допускається.

Розставляння пожежних гідрантів на водопровідній мережі повинне забезпечувати пожежогасіння будь-якого обслуговуваного даною мережею будівлі, споруди або його частини не менше чим від двох гідрантів при витраті води на зовнішнє пожежогасіння 15 л/с і більш і від одного - при витраті менше 15 л/с з врахуванням прокладки рукавних ліній біля доріг з твердимо покриттям.

На кожному гідранті має бути нанесено маркування, що містить наступні дані: товарний знак підприємства-виготівника; рік випуску

129

позначення діючого стандарту; зображення державного Знаку якості для гідрантів, яким він в установленому порядку привла-

снений.

Робоче положення гідрантів - вертикальне. Гідранти встановлюють в колодязях за допомогою пожежної підставки по ГОСТ 5525 на промитих водопровідних мережах перед їх гідравлічними випробуваннями. Установка і обслуговування гідрантів на водопровідній мережі - відповідно до вимог ГОСТ 12.3.006, ГОСТ 12.4.009.

Розміщення гідрантів в колодязях повинне забезпечувати вільну установку кришки колодязя і відкриття кришки гідранта, а також повне намотування пожежної колонки і зручність проведення ремонтних робіт.

Відкриття і закривання гідранта проводять уручну за допомогою ключа пожежної колонки. Воду з гідрантів відбирають лише на пожежні потреби, а також при проведенні технічного об-

слуговування.

Довжину рукавних ліній, залежно від виду пожежної техніки, приймають 200 м за наявності автонасосів і 100...150 м - за наявності мотопомп. При розрахунку відстані між гідрантами враховують сумарну витрату води на пожежогасіння і пропускну спроможність встановлюваного типу гідрантів.

На мережі водопроводу населених пунктів з кількістю жителів до 500 чол. замість гідрантів допускається встановлювати стояки діаметром 80 мм з пожежними кранами (СНіП 2.04.02-84, 8.16, 9.30).

Світлові і флуоресцентні покажчики. Ці покажчики встановлюють біля місця розташування підземних пожежних гідрантів відповідно до вимог ГОСТ 12.4.009--83 і ГОСТ 12.4.026--76. Шрифти на покажчиках розмічають відповідно до додатка ГОСТ 10807--78. Покажчики розміщують на видному місці на висоті 2...2,5 м на опорах або на кутах будівель, розташованих на відстані від дороги не більше 25 м. Флуоресцентні покажчики встановлюють в радіусі 5 м від світильників зовнішнього освітлення.

Фасадна панель світлових покажчиків -- із скла або світлопроникного матеріалу (білого світлотехнічного полістиролу і ін.) завтовшки 5 мм. Виконують їх об'ємними з електричним підсвітленням.

Флуоресцентні покажчики виконують плоскими з листового металу завтовшки 1,5 мм. Букви і цифри наносять на фасадну частину покажчика фарбою -- помаранчевою або темно рожевою флуоресцентною.

Відповідальними за технічний стан пожежних гідрантів, установлених на мережі водогону населених пунктів, є відповідні служби (організації, установи), які відають цими мережами водогону, а на території підприємств - їх власники або орендарі (згідно з договором оренди).

Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщуватися згідно з вимогами будівельних норм та інших нормативних документів таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями.

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, не рідше двох разів на рік (навесні й восени). Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води.

Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекомендується фарбувати в червоний колір.

У разі відключення ділянок водогінної мережі та гідрантів або зменшення тиску мережі нижче за потрібний необхідно сповіщати про це підрозділи пожежної охорони.

Для контролю працездатності мережі зовнішнього протипожежного водопостачання необхідно 1 раз на рік проводити випробування на тиск та витрату води з оформленням акта. Випробування водогону повинне проводитися також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водогону.

Технічний стан всіх гідрантів перевіряють двічі в рік: навесні і осінню. Технічне обслуговування гідрантів включає перевірку:

справність люка і кришки водопровідного колодязя, кришок і різьблення ніпеля, верхнього квадрата штанги і корпусу гідранта;

130