QutGD0YDRgV8zNDA0LnBkZg==

наявність води в корпусі гідранта і в колодязі; герметичності клапана;

роботи гідранта з установкою пожежної колонки і визначення пропускної спроможності (витрати води) гідранта;

легкості відкриття і закривання клапана.

Для того, щоб забезпечити нормальну роботу гідрантів, необхідно виконувати основні правила протипожежної безпеки:

-протипожежна система водопостачання повинна постійно перевірятися на справність і містити необхідну кількість води для гасіння підзвітного об'єкту;

-факти підтримки і перевірки протипожежної системи водопостачання необхідно відображати

вспеціальному акті;

-оберігати пожежний гідрант від льоду і снігу, утеплюючи його в зимовий час;

-забезпечити до гідранта можливість вільного проїзду пожежної техніки у будь-який час дня і ночі;

-для під'їзду до гідранта встановити спеціальні знаки, що інформують про напрям руху до цього протипожежного устаткування. Знаки зобов'язані бути зі світловідбиваючою поверхнею;

-для пожежних кранів гідранта необхідно мати в наявності стволи . Їх необхідно перемотувати як мінімум один раз в рік.

Внутрішній протипожежний водопровід

Внутрішній пожежний водопровід призначений для гасіння пожеж в їх початковій стадії виникнення, а в деяких випадках, особливо в багатоповерхових будівлях, і для гасіння розвинутих пожеж як допоміжний засіб на додаток до струменів, що подаються від пожежних автомобілів.

Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водогону, кількість вводів у будівлю, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів визначаються, виходячи з вимог чинних будівельних норм СНіП 2.04.01-85 [30].

Складові частини внутрішнього протипожежного водопроводу (рис. 1.46): введення , обвідні лінії у водомірів, водопровідна мережа із стояками, пожежні крани. Внутрішній протипожежний водопровід об'єднують з господарсько-питним або виробничим водопроводом.

131

Рисунок 1.46 - Схема внутрішньої водопровідної мережі

а- з нижньою розводкою; б -.с верхньою розводкою;

1- місце приєднання мереж; 2 - введення в будівлю; 3 - водомірний вузол; 4 - зворотні клапани; 5 - засувка; 6 - вентилі; 7 - водорозбірні колонки; 8 - розводящі труби;

9 - стояки; 10 - магістральні трубопроводи; 11 - зовнішня водопровідна мережа

Багато будівель обладнуються внутрішнім протипожежним водопроводом. Внутрішні пожежні крани встановлюються у входів в середину приміщення, на майданчиках, опалювальних сходових клітках, у вестибюлях, коридорах. Найчастіше внутрішні пожежні крани розташовують в нішах, влаштованих в стінах будівель.

Внутрішній пожежний кран обладнується рукавом і стволом. Довжина рукава 10 або 20 метрів. Пожежний рукав за допомогою швидко з’єднуючихся голівок з гумовими прокладками з'єднується з краном і стволом. Після цього він скачується і укладається в шафку (рис. 5.47), а дверці шафки закриваються і пломбуються.

Рисунок 1.47 – Шафка під внутрішній протипожежний кран

При виникненні пожежі потрібно зірвати пломбу, відкрити дверці, розкотити пожежний рукав, після чого, якщо він не приєднаний до крана, а ствол до рукава, провести відповідні з'єднання. Потім поворотом вентиля крана пустити воду в рукав. Вентиль потрібно відкрити повністю.

132

При роботі із стволом не можна направляти струмінь води на електричні дроти, прилади і установки, що знаходяться під напругою, щоб уникнути ураження електричним струмом.

Використання внутрішніх пожежних кранів, а також рукавів і стволів, не пов'язаних з гасінням пожежі, або проведення тренувальних занять категорично забороняється. Винних осіб органи держпожнагляду притягують до адміністративної відповідальності.

Шафи пожежних кранів на об'єктах, що будуються і реконструюються, виконуються в будьякому з трьох варіантів (навісні, приставні і вбудовані), разом з можливістю розміщення в них устаткування пожежного крана, повинні дозволяти установку не менше двох ручних вогнегасників місткістю по 10 л. Розміри вбудованих пожежних шаф мають бути такими, щоб в них можна було розмістити два або чотири комплекти пожежних кранів з пожежними клапанами діаметром 70 мм, що розташовуються на спарених стояках (рис. 1.48 і 1.49 ). Пожежні рукави укладають в подвійну скатку або «гармошку».

Зовнішнє оформлення пожежної шафи повинне включати червоний сигнальний колір. Із зовнішнього боку дверець пожежної шафи указують порядковий номер після буквеного індексу «ПК» і номер телефону найближчої пожежної частки (ГОСТ 12.4.009-83, 2.5.4, 2.5.10).

Рисунок 1.48 - Встановлення пожежного крана 1 - вогнегасники; 2 - пожежний ствол; 3 - пожежний рукав

Рисунок 1.49 - Встановлення спареного пожежного крана

133

Кожен пожежний кран забезпечують пожежним стовбуром і пожежним рукавом завдовжки 10, 15 або 20 м. Діаметр рукава повинен відповідати діаметру сполучної голівки крана і стовбура. У одній будівлі сприски стовбурів, рукави і пожежні крани застосовують однакового діаметру, а пожежні рукави - однієї довжини.

Пожежні патрубки діаметром 80 мм для приєднання рукавів пожежних автомашин виводять назовні від внутрішньої мережі протипожежного водопроводу кожної зони будівлі висотою 17 поверхів і більш. Кількість таких патрубків приймають не менше двох, а в будівлі встановлюють зворотні клапани і засувки, керовані зовні (СНіП 2.04.01-85).

При монтажі пожежних кранів маховичок клапана розташовують так, щоб забезпечувалася зручність обхвату його рукою і обертання, а вихідний патрубок - так, щоб забезпечувалася зручність приєднання пожежного рукава. Пожежний кран забарвлюють в червоний колір (ГОСТ

12.4.009-83).

Арматура. Запірну арматуру встановлюють на кожному введенні і у підстави пожежних стояків з кількістю пожежних кранів п'ять і більш. У житлових і суспільних будівлях заввишки 7 поверхів і більш з одним пожежним стояком передбачають ремонтну засувку в середній частці стояка.

Діаметр умовного проходу лічильника приймають на пропуск максимальної (розрахункового) секундної витрати води з урахуванням подачі розрахованої витрати на внутрішнє пожежогасіння; при цьому втрати натиску в лічильнику не повинні перевищувати 10 м.

Обвідна лінія у лічильника обов'язкова за наявності одного введення в будівлю, а також у випадках, коли лічильник не розрахований на витрату води на внутрішнє пожежогасіння. Обвідну лінію розраховують на максимальну (з урахуванням протипожежної) витрату води. На ній встановлюють засувку, запломбовану в звичайний час в закритому положенні. Якщо лічильник не розрахований на максимальні витрати води на пожежогасіння, на обвідній лінії передбачають засувку з електроприводом, що автоматично відкривається одночасно з пуском пожежних насосів від кнопок, встановлених у пожежних кранів, або інших автоматичних пристроїв. На час пожежогасінні в районах житлової забудови допускається подачу води в систему гарячого водопостачання не передбачати. При цьому необхідно забезпечувати автоматичне відключення води в цю систему.

Внутрішній протипожежний водогін

Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.

Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з'єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях з наявності пилу пожежні крани повинні бути укомплектовані пожежними стволами, що подають воду як суцільним струменем, так і розпиленим.

Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

При виготовленні шаф рекомендується передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені відповідні покажчики за ГОСТ 12.4.026-76 [70].

Спосіб установлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен виключати різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання.

На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

134

Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам чинних стандартів.

Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.

Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання. Установлювані в будівлях з підвищеною кількістю поверхів відповідно до вимог будівельних

норм пристрої (зовнішні патрубки з приєднуваними головками, засувки, зворотні клапани) для приєднання рукавів пожежних машин та подавання від них води у мережі внутрішнього протипожежного водогону повинні утримуватись у постійній готовності для використання в разі необхідності.

У неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішнього протипожежного водогону повинна зливатись. При цьому біля кранів повинні бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників у приміщенні.

За наявності в неопалюваному приміщенні (будівлі) трьох і більше пожежних кранів на сухотрубній мережі внутрішнього протипожежного водогону в утепленому місці на вводі необхідно встановлювати засувку з електроприводом. Її відкриття та пуск насоса слід здійснювати дистанційно від пускових кнопок, установлених всередині шафок пожежних кранів.

Розрахунок внутрішнього протипожежного водопроводу здійснюється в відповідності із СНіП

2.04.01-85 [30].

1.3.2.4 Первинні засоби пожежогасіння

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єктів до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони.

Відповідно з Правилами пожежної безпеки [33] всі будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння та пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.

Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь - якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами.

Уперше збудовані, після реконструкції, розширення, капітального ремонту об'єкти (будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння (згідно з нормами належності) до початку їх експлуатації.

Всі первинні засоби пожежогасіння і протипожежний ручний інвентар, до якого відносять: вогнегасники, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати, драбини - стрем’янки, сокири, ломи, багри, ліхтарі електричні, ножиці для різання електропроводів, ємкості для води не менше 250 літрів (за наявності внутрішніх пожежних кранів з рукавом завдовжки 10 метрів і стволів, установка ємностей з водою не обов'язкова) - повинні завжди знаходитися в повній справності і бути готовими для застосування на випадок пожежі.

Первинні засоби пожежогасіння можуть розміщуватися на пожежних щитах (стендах) (рис. 1.50). Розміри пожежного щита в зібраному стані 1250х1250х19 мм, в розібраному стані

1260х180х50 мм.

Рисунок 1.50 - Щити, стенди і ящики пожежні

135

Пожежні щити (стенди) встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу до 5000 м2.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщаються на ньому, слід включати: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., відер пожежників - 2 - 4 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт., багрів - 2 - 4 шт.

Використання пожежного інвентарю і устаткування для господарських і інших потреб, не по- в'язаних з пожежогасінням, категорично забороняється.

Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу «ПЩ». Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів; зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих ви-

робів.

Ручний пожежний інструмент, розміщуваний на щитах, необхідно періодично очищати від пилу, бруду та слідів корозії, а також відновлювати потрібні кути загострювання інструмента та пофарбування після використання на пожежі або практичного заняття.

Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3,0 м3 та бути укомплектованими совковою лопатою. Конструкція ящика (вмістилища) повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати попадання опадів. Для запобігання злежуваності піску його необхідно систематично спушувати.

Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водопроводу та за наявності горючих матеріалів, а також на території об'єктів, у садибах індивідуальних жилих будинків, дачних будиночків тощо, їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250 - 300 м2 захищуваної площі.

Покривала з негорючих матеріалів повинні мати розмір не менш як 1x1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2x1,5 м, 2x2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів А, В, (Е).

Пожежний інвентар має бути пофарбований в червоний та білий кольори, а пожежний інструмент - в чорний.

Вогнегасники

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливіша роль відводиться самим ефективним з них - вогнегасникам. Встановлено, що з використанням вогнегасників успішно ліквідують загоряння протягом перших 4 хв. з моменту їх виникнення, тобто до прибуття пожежних підрозділів.

Вогнегасник - технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.

Вогнегасна речовина - хімічна речовина або суміш, за своїми фізико-хімічними властивостями придатна до застосування в технічних засобах пожежогасіння для припинення горіння.

Вогнегасник загального призначення - вогнегасник, призначений для забезпечення протипожежного захисту об'єкта.

Вогнегасник спеціального призначення - вогнегасник, призначений для забезпечення протипожежного захисту об'єкта із специфічними умовами експлуатації та (або) особливостями пожежної небезпеки виробництва і (або) за конструктивним виконанням відрізняється від вогнегасника загального призначення.

Переносний вогнегасник - вогнегасник, за масою і конструктивним виконанням придатний для перенесення та застосування однією людиною.

Маса спорядженого переносного вогнегасника не перевищує 20 кг.

Пересувний вогнегасник - вогнегасник, змонтований на колесах чи візку, придатний для переміщення та застосування людиною.

Маса спорядженого пересувного вогнегасника не перевищує 450 кг.

Водяний вогнегасник ВВ - вогнегасник, який опоряджують водною вогнегасною речовиною

136

Водопінний вогнегасник ВВП - вогнегасник, який опоряджують водопійною вогнегасною речовиною

Аерозольний водопінний вогнегасник ВВПА – водопінний вогнегасник одноразового використання, з якого вогнегасна речовина подається в розпиленому вигляді.

Порошковий вогнегасник ВП - вогнегасник, який опоряджують вогнегасним порошком Газовий вогнегасник ВГ - Вогнегасник, який опоряджують газовою вогнегасною речовиною Вуглекислотний вогнегасник ВВК - Газовий вогнегасник, який опоряджують діоксидом вуг-

лецю Хладоновий вогнегасник ВХ - вогнегасник із зарядом вогнегасної речовини на основі галої-

дованих вуглеводнів.

Залежно від вживаної ВГР вогнегасники призначаються для гасіння:

твердих горючих речовин (клас пожежі А);

рідких горючих речовин (клас пожежі В);

газоподібних горючих речовин (клас пожежі С);

металів і металовмісних речовин (клас пожежі D);

електроустановок, що знаходяться під напругою (клас пожежі Е).

Класи пожеж, як правило, вказуються на корпусі вогнегасника піктограмами (рис.5.51).

Рисунок 1.51 – Графічне зображення класів пожеж:

клас А – загорання твердих горючих речовин; клас В – загорання рідких горючих речовин; клас С – загорання газоподібних горючих речовин;

клас D – загорання металів і металовміщуючих речовин;

клас Е – загорання електроустановок, що знаходяться під напругою;

Позначення вогнегасників

У нормативних актах НАПБ Б.03.991 - 2004 [71] прийняті такі позначення типів вогнегасників: ВВ - вогнегасник водяний; ВВП - вогнегасник водопінний;

ВВПА - вогнегасник водопінний аерозольний; ВВК - вогнегасник вуглекислотний; ВП - вогнегасник порошковий.

ВХ - вогнегасник хладоновий.

Схема позначення вогнегасників представлена на рис. 1.52 Приклад умовного позначення:

ВВП(Н)-10(г)-2А, 55В 1 У2 ГОСТ Р 51057-97.

ВВП - вогнегасник повітряно-пінний; Н - піна низької кратності; 10 - місткість корпусу, л;

г - витіснення вогнегасної речовини здійснюється газогенеруючим елементом; 2А, 55В - призначений для гасіння загоряння твердих горючих матеріалів (2-й ранг вогнища) і

рідких горючих речовин (ранг вогнища 55); 1 - модель 01; У2 - кліматичного виконання;

ГОСТ Р 51057-97 - державний стандарт.

Цифра після позначення типу вогнегасника означає масу вогнегасної речовини у кілограмах, що міститься у його корпусі. Цифра після позначення аерозольного водопінного вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в грамах, що міститься в його корпусі.

137

Під час будівництва, реконструкції, технічного переоснащення об'єкти (будинки, споруди, приміщення), будівельні майданчики, а також тимчасові споруди і підсобні приміщення повинні бути оснащені вогнегасниками відповідно НАПБ Б.03.991 - 2004 [71].

Вогнегасники як первинні засоби гасіння пожеж займають одне з головних місць в системі протипожежного захисту. Вони призначені для локалізації і гасіння пожежі на його початковій стадії, коли вогонь ще не набрав силу. Для гасіння вже розвинутої пожежі потрібні куди потужніші засоби. Від ефективності і надійності вогнегасників, а також від їх умілого вживання залежить не лише характер подальшого розвитку пожежі, розмір збитку, який може бути їм нанесений, але і життя людей. Статистика пожеж показує, що більшість пожеж ліквідовуються за допо-

могою вогнегасників ще до прибуття підрозділів пожежної охорони.

Схема позначення вогнегасника

ХХ(Х) ХХ(х) ХХА;ХХВ;С (Х) Х ХХ

Тип вогнегасника по типу вогнегасної речовини (ВВ, ВВП, ВП, ВВК, ВХ)

Кратність п іни (Н, С) - відношення об єму’

отримано ї піни до об ’єму розчину піноутворувача , який міститьсяв піні:

Н - низька кратність до 20;

С - середня кратність від 20 до 200, або вид струменю для водних вогнегасників (к, р, м);

к - компактний струмінь (вода подається у вигляді суцільного нерозпиленого струменю);

р - з розпиленим струменем (середній діаметр краплин більше 100 мкм);

м - вогнегасники з дрібнодисперсним струменем (середній діаметр краплин менше 100 мкм).

М і с т к іс т ь к о р п у с у , л

П р и н ц и п в и ти с н е н н я в о гн е га с н ої р е чо в и н и (В Р ) (з , б , г, ж, т ):

з - за ка чні (за р я д В Р зн а хо ди ться п ід п о стій н и м ти ско м );

б - з ба ло н о м ви тісн я ю чо го га зу ; г - з га зо ге н е р ую чи м е ле м е н то м ;

ж- во гн е га сн и к , п о да ча во гн е га сн о ї р е чо ви н и (В ГР )

вя ко м у здій сн ю ється стр ум е н е м вітісн ю ю чо го

га зу п р и п р о хо дж е н н і й о го че р е з ка л брі о ва н и й

отв ір (е ж е кто р );

т- з те р м ічн и м е ле м е н то м .

Р а н г в о г н е г а с н и к а і к л а с п о ж е жі

М о д е л ь в о г н е г а с н и ка (0 1 , 0 2 і т .д )

К л і м а т и ч н е в и к о н а н н я в о г н е г а с н и к а

( У 1 , У 2 і т . д )

П о з н а ч е н н я н о р м а т и в н о г о д о к у м е н т а , п о я к о м у в и г о т о в л е н о в о г н е г а с н и к ( Г О С Т , Т У )

Рисунок 1.52 – Схема позначення вогнегасників

Умовне позначення вогнегасників приведене на схемі.

138

Класифікація вогнегасників

Вогнегасники розподіляються:

За видом вогнегасної речовини (ВГР), що використовується:

водні (ВВ);

повітряно-пінні (ВВП);

порошкові (ВП);

газові, у тому числі вуглекислотні (ВВК) і хладонові (ВХ).

За видом струменя вогнегасної речовини, що виходить (для водяних вогнегасників):

вогнегасники з розпорошеним струменем (Р): середній діаметр крапель спектру розпилення більше 100 мкм;

вогнегасники з дрібнодисперсним розпорошеним струменем (М): середній діаметр крапель спектру розпилення 100 мкм і менш;

вогнегасники з компактним струменем (К).

За кратністю піни (для повітряно-пінних вогнегасників):

низької кратності (Н) від 5 до 20;

середньої кратності (С) понад 20 до 200.

За принципом витіснення вогнегасної речовини:

закачні (з);

з балоном стислого газу (б);

з газогенеруючим елементом (г);

з ежектуючим пристроєм (ж);

з термічним елементом (т). За можливістю перезарядки:

такі, що перезаряджаються;

такі, що не перезаряджаються (одноразового користування). По величині робочого тиску:

низького тиску (робочий тиск рівний або нижче 2,5 МПа при температурі довкілля

(20±2)°С);

високого тиску (робочий тиск вище 2,5 МПа при температурі довкілля (20±2)°С).

Залежно від повної маси і можливості транспортування:

на переносні (загальною масою до 20 кг);

на пересувні (масою більше 20 кг).

Залежно від виду зарядженої вогнегасної речовини вогнегасники можуть використовуватися для гасіння загорянь одного або декількох з наступних класів пожеж горючих речовин:

твердих горючих речовин (клас А);

рідких горючих речовин (клас В);

газоподібних горючих речовин (клас С);

металів і металовмісних речовин (клас D);

електроустановок, що знаходяться під напругою (клас Е). За видом пускових пристроїв:

з вентильним затвором;

із запірно-пусковим пристроєм пістолетного типу;

з пуском від постійного джерела тиску.

Всі вогнегасники ранжирують залежно від їх здатності гасити модельні вогнища пожежі різної складності. Чим вище ранг модельного вогнища пожежі, яку може загасити даний вогнегасник, тим вище у нього вогнегасна здатність.

Вогнегасна здатність вогнегасників

Вогнегасна здатність вогнегасників визначається в відповідності з вогневими випробуваннями, які виконуються в відповідності з додатком Б ДСТУ 3675 – 98 [76] і додатком А ДСТУ 3734 – 98

(ГОСТ 30612-99) [77].

Ранг вогнегасників повинен встановлюватися за здатністю до гасіння модельних вогнищ пожежі класів А та (або) В згідно з ГОСТ 27331 [41].

Вогнегасна здатність переносних вогнегасників, що рекомендуються для гасіння пожежі класу

139

А (горіння твердих речовин), повинна визначатися методом випробувань, описаним у додатку Б ДСТУ 3675 – 98 [76], та оцінюватись за максимальним модельним вогнищем пожежі, погашеним в умовах випробувань та відповідно до критеріїв, описаних у додатку Б.

Мінімальні величини модельних вогнищ пожежі класу А, гасіння яких гарантовано повинно забезпечуватись вогнегасниками різних типів залежно від кількості вогнегасної речовини, наведені у таблиці 5.61.

Таблиця 1.61 - Мінімальна вогнегасна здатність вогнегасників за гасінням модельних вогнищ пожежі класу А

	Номінальний заряд вогнегасної речовини			Позначення		мо-	Мінімальна
				дельного	вог-		вогнегасна
	вогнегасний	газові вогнегасні речовини	водяні та водопінні во-
				нища пожежі			здатність, м2
	порошок, кг	(крім діоксиду вуглецю), кг	гнегасні речовини, л
	до 2 включно	до 6 включно	до 6 включно	1А			4,70
	більше 2 до 4 -	більше 6 до 8 включно	більше 6 до 9 включ-	2А			9,36
	включно		но
	більше 4 до 6		більше 9 до 12 вклю-	3А			13,89
	включно		чно
	більше 6 до 9			4А			18,66
	включно
	більше 9 до 12			6А			27,70
	включно

Вогнегасна здатність переносних вогнегасників, що рекомендуються для гасіння пожежі класу В (горіння рідких речовин), повинна визначатися методом випробувань, наведеним у додатку Б ДСТУ 3675 – 98 [76], та оцінюватись за максимальним модельним вогнищем пожежі, погашеним в умовах випробувань та відповідно до критеріїв, описаних у додатку Б.

Мінімальні величини модельних вогнищ пожежі класу В, гасіння яких у робочому діапазоні температур експлуатації гарантовано повинно забезпечуватись вогнегасниками різних типів залежно від кількості вогнегасної речовини, наведені у табл. 1.62.

Таблиця 1.62 - Мінімальна вогнегасна здатність вогнегасників за гасінням модельних вогнищ пожежі класу В

	Номінальний заряд вогнегасної речовини							Позначення	Мінімальна
			газові вогнегасні				водяні та водо-	модельного
	вогнегасний	діоксид вугле-							вогнегасна
			речовини (крім діо-				пійні вогнегас-	вогнища по-
	порошок, кг	цю, кг							здатність, м2
			ксиду вуглецю), кг				ні речовини, л	жежі*)
	до 1 включно	до 2 включно	до 1 включно					21В	0,66
	більше 1 до 2	більше 2 до 5	більше	1	до	2	до 2 включно	34В	1,07
	включно	включно	включно
	більше 2 до 3		більше	2	до	4	більше 2 до 4	55В	1,73
	включно		включно				включно
	більше 3 до 4		більше	4	до	6	більше 4 до 6	70В	2,20
	включно		включно				включно
	більше 4 до 5							89В	2,80
	включно
	більше 5 до 6		більше	6	до	8	більше 6 до 9	113В	3,56
	включно		включно				включно
	більше 6 до 9						більше 9 до 12	144В	4,52
	включно						включно
	більше 9 до							183В	5,76
	12 включно

140