короткий конспект религиоведение

Розділ 4. Нові релігійні течії…

Україні. В 1995 р. при Київському ліцеї ім. Муравйова Апостола було відкрито навіть Школу теософії.

НОВИЙ АКРОПОЛЬ (езотеричне суспільно релігійно філо софське об’єднання)

«Новий Акрополь» як суспільна організація, що займається питаннями філософії, релігії та просвітництва, була заснована Хорхе Анхелем Ліврагою у 1957 році в Буенос Айресі (Аргентина). Сам Хор хе Анхель в минулому був прибічником релігійних теософських по глядів О. Блаватської, членом Теософського товариства та навіть за снував свій власний теософський підрозділ «Аргентинська теософсь ка молодь», що не могло не накласти відбиток на всю його подальшу роботу вже після виходу з товариства. В основі ідеології Нового Акро поля покладена ідея О. Блаватської про космічну божественну ієрар хію тайних вчителів мудрості («махатм»), що через серію перевтілень отримали надприродні здібності і об’єдналися у так зване Біле Брат ство, з якими організація, як стверджується, зберігає тісний зв’язок. Наприклад, Олена Сікірич, яка заснувала відділення Нового Акропо лю у 1988 році в Росії (Антон Мусулін, її колишній чоловік, в свою чергу заснував подібне відділення у 1992 році вже в Україні) ствер джує: «Перше, що нам треба зрозуміти, що «Акрополь» — це не про сто школа. Що «Акрополь» заснований як черговий імпульс… котрі продовжуються з тих пір, як була заснована велика Біла ложа і як в світ людей зійшли високі єства, володарі і прометеї… в ХХ столітті єдиний канал до вчителів — це «Акрополь». Саме так як у ХІХ сторіччі було Теософське товариство. Це наша «родина». Єдиний канал и єдині взагалі, хто отримав право пройти випробовування, щоб заслужити езотеричну школу, — це «Акрополь».

Вчителі Нового Акрополю, таким чином, вчать, що їх товариство покликане дати світу імпульс і зруйнувати вже «застарілі» вірування, релігії та навіть держави, щоб звільнити місце для інших, молодих та сильних «без комплексів та обмежень», бо «нові ідеї потребують чис тих місць». Від своїх послідовників Новий Акрополь вимагає сліпої віри в існування сакральної ієрархії та тайної істинної доктрини. І хоча сам Хорхе Ліврага не вірив в особистого Бога та створення світу, і не називав Новий Акрополь релігійним товариством, все ж таки його вчення, як і вчення О. Блаватської, має певні релігійні ознаки: це віра в походження світу від «первісної реальності», із нічого, що і є богом всюди і в усьому, а завдяки вищий волі та розуму цієї «первісної ре альності», як стверджується, все сплановано та кероване; віра в над

– 51 –

Я. Л. Романенко$Бурлуцький

природних вчителів тайної доктрини; віра в реінкарнацію (перевтілен ня душі у різні тіла); віра в святість та силу «великих людей» (езоте риків) та інше.

4.5. Неоязичництво

Неоязичництво (древнє слов’янське слово «язик» означає народ, тому язичництво у перекладі — це «народництво») представлене су купністю течій та рухів, які з’явилися внаслідок намагань відродити дохристиянські вірування та обрядовість древніх політеїстичних релігій. До них належать: «Рідна віра», «РУНвіра», «Собор рідної віри», «Ладовірство», «Гновірство», «Орантійці» та інші. Діють в Україні. Одні організаційно оформлені, мають певну структуру, інші обмежилися лише обґрунтуванням свого вчення — специфічного язичницького бачення світу, Бога, людини. Окремі громади поширені й в інших краї нах, де компактно проживають українці (США, Канада). Деякі збе регли вірність політеїзму, інші на основі певної модернізації українсь кого язичництва сповідують монотеїзм — вшанування тільки одного з древніх язичницьких богів (Дажбога). І хоча у язичницьку добу (до поч. ХІ ст.) не було ніяких священних язичницьких текстів, тому що у древніх слов’ян до прийняття християнства не існувало писемності як такої, тем не менше сучасні неоязичницькі автори намагаються відродити древні вірування за допомогою збору усних переказів, не прямих писемних згадувань та навіть сучасних «одкровень». Цьому допомагає і те, що прадавня віра не була абсолютно втрачена з прий няттям християнства, але асимілювалася ним і частково збереглася у народних обрядах, повір’ях, сказаннях, тощо. Рідновірство сьогодні охопило окремі кола національно орієнтованої інтелігенції, яка вба чає в християнстві чужу для України релігію, а процес відродження язичництва розглядає як домінанту відродження українства, і це не зважаючи на жорстокість древніх язичницьких традицій та обрядів (на приклад, жертвоприношення тварин та навіть людей; рабовласницт во, право сильнішого і т. ін.).

РІДНА ВІРА Рідна Віра — це достатньо самостійний напрям

в українському неоязичництві, започаткований у 1934 р. професором В. Шаяном. Вивчаючи етніч ну релігію українців до прийняття християнства, елементи якої збереглися в так званому двовір’ї,

В.Шаян у книзі «Віра предків наших» пропонує

–52 –

Розділ 4. Нові релігійні течії…

повернутися до батьківської традиції, до коренів української ду ховності. Осередком Рідної віри українців має стати Орден Бога Сонця, головним лицарем якого вважається сам засновник. Мак симально зберігаючи давню українську обрядовість, Рідна віра спрямовує своє вчення на вдосконалення людської особистості, піднесення її національної самосвідомості. Рідновірці вдаються до автентичних язичницьких молитов і співів. Найбільша громада — при Святині Дажбожій у Гамільтоні (Канада). Існує декілька де сятків громад в Україні (Києві, Харкові, Чернігові, Львові, Одесі та інших містах і селах).

РУНВІРА (РІДНА УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ВІРА) Засновник — Л. Силенко, українець за походженням, який емі

грував у США. Вважається посланцем Бога, учителем і пророком, який, реформуючи політеїстичну дохристиянську віру, запропону вав нову монотеїстичну систему поглядів на світ, стверджуючи, що Бог був явлений українцям під ім’ям Дажбога. Він — свідомість світу, вічна енергія несвідомого і свідомого буття, свята правда. Головні положення РУНвіри викладено в «Святому Писанні» — «Мага Вірі» й катехізисі «Повчання. Пісні. Молитви». Основна культова спору да РУНвіри — собор святої матері України поблизу Нью Йорка (США). Рунвісти не визнають зображення Дажбога, оскільки він — І Святий Дух, і Воля, і Правда, і Любов, і Милосердя. В РУНвірі відправляють обряди вінчання, освячення дитини, поховання, спе цифічні молитви і свята. Громади (станиці) є в Америці, Канаді, Англії та інших країнах, де проживають українці. В Україні їх на лічується понад 30 громад.

СОБОР РІДНОЇ ВІРИ Це — одна з течій українського язичництва, що виникла в 1994 р.

на Вінниччині. Послідовники вважають своїми ідейними поперед никами В. Шаяна, М. Шкавритка, Л. Силенка, С. Кокряцького, кожний з яких зробив помітний внесок у створення основ Рідної віри, але, як вважається, не зміг повністю здійснити історичного завдан ня щодо її відродження; але їх праці, взаємодоповнюючи одна одну, утворюють цілісне вчення, поширити яке покликаний Собор рідної віри. Його місія зумовлена тим, що Поділля є «серцем України», тут найдовше (до 1620 р.) Болохівські князі боронили «рідну віру» — язичництво. Послідовники цієї течії толерантні щодо інших рідно вірівських громад.

– 53 –

Я.Л. Романенко$Бурлуцький

4.6.Синтетичні релігії

Синтетичні або «змішані» релігії у своїх віросповідних догматах та культовій практиці спираються на поєднання елементів різних тра диційних релігій, створюючи власні вчення, систему обрядових дійств, церковну організацію, претендуючи при цьому на статус надрелігії, останнього заповіту, вищої істини. У них розвинуті культ лідера, авто ритет власних віросповідних джерел, наявна ідея богообраності їх по слідовників. До цієї групи належать: Біле братство, Муніти або Церк ва єднання (або ще Церква уніфікації), Всесвітня віра Бахаї та інші.

БІЛЕ БРАТСТВО (тоталітарний культ)

Заснував його у Києві в 1990 р. фахівець у галузі кібернетики Ю. Кривоногов. Має ще одну назву — «ЮСМА ЛОС», яке розшифро вується: ЮС — Юоан Свамі (сам Ю. Кривоногов), МА — Марія Деві (його дружина М. Цвигун), ЛОС — Логос (Ісус Христос). Під аналогіч ною назвою в 1993 р. Біле братство друкувало газету. Воно проголосило себе надрелігією («епохальною релігією прийдешнього»). Основні ідеї Біле братство запозичило з різних віровчень, еклектично поєднавши їх з сучасною науковою термінологією. Суспільство засновники культу оха рактеризували як сатанинське (позначене «числом звіра» 666), якому за грожував кінець (мав відбутися за їх пророкуванням у листопаді 1993 p.). Марію Цвигун було проголошено «Богом Живим Марією Деві Христос» («Матір’ю світа») тобто Христом у другому своєму пришесті в тілі ма тері; Ю. Кривоногова — Юоаном Свамі, втіленням Іоанна Богослова. Інші проповідники отримали імена біблійних пророків та новозавіт них апостолів. Завдяки активній місіонерській діяльності рух швидко зростав за рахунок неосвіченої в релігійному плані молоді. Громади Біло го братства виникли в різних регіонах України і поза її межами. Коли діяльність Білого братства стала набирати відверто анти суспільного спрямування (самовільний захват культових споруд, заклики до само спалення послідовників, використання наркотичних речовин у своїх обрядах), його було заборонено. У 1994—1996 p. p. відбувся суд над його організаторами. Зараз існує потай.

МУНІТИ (ЦЕРКВА ЄДНАННЯ) (тоталітарний культ)

Одна з найпоширеніших новітніх релігійних течій, в якій поєднані риси східних релігій і християнства, різних філософських і соціальних вчень. Засновником і керівником церкви є кореєць міліонер Сун Міунг Мун. Він стверджував, що до нього прийшов у видінні сам Христос та

– 54 –

Розділ 4. Нові релігійні течії…

доручив закінчити справу об’єднання всіх релігій, а також встановлення миру на Землі. У 1954 р. він заснував «Асоціацію Святого Духа для уні фікації світового християнства». У 1960 р. переїхав до США, де розгор нув активну релігійну діяльність. Головні положення викладено в творах Муна, які заперечують вихідні засади традиційного християнства, про понують своє прочитання Біблії. Мун проголосив себе та свою дружину Хак Джа Мун «Істинними Батьками», третіми Адамом і Євою, які за до рученням Бога створили «досконалу сім’ю» — джерело спасіння всіх сімей. Людство за їх баченням проходить крізь три епохи: Авраама, Хри ста та зараз — довершену епоху Муна. Христос, як стверджує Мун, був невдахою, Ісус не зміг виконати своєї місії і тому це зробить Мун. Ос новні обряди: пиття вина з додаванням крові та шлюб. Члени церкви, які бажають одружитися, мають пройти через відповідний шлюбний обряд. Тільки з благословення самого Муна або його помічників підбираються шлюбні пари (зазвичай із представників різних рас та без їхньої згоди). У церкві Єднання існує сувора регламентація стосунків, чітка ієрархія. Під егідою церкви діють міжнародні організації: Федерація жінок за мир в усьому світі, Академія професорів «За мир в усьому світі», Міжнародний релігійний фонд, тощо. Церква підтримує понад 200 різних наукових, соціальних, навчальних, гуманітарних та інших проектів, її прибічники є у 160 країнах світу, в тому числі в Росії, Балтії, Україні (з 1991 р. — в Києві, Харкові, Донецьку та інших містах).

ІВАНОВЦІ (ЄРЕСЬ ПОРФІРІЯ ІВАНОВА)

Засновник культу «івановців» — Порфирій Корнійович Іванов (1898– 1983) змолоду вів дуже сумнівне з моральної точки зору життя (пиячив, бився і навіть відбував покарання у колонії), але у 1933 р. на Чувілкіном бугрі на нього зійшло «просвітлення», яке за словами його послідовників слід сприймати як сходження Святого Духа (третьої особи Святої Трійці у християнстві). Таким чином Іванов став вважатись фундатором нової світової релігії, релігії другого пришестя Бога на землю (для християн — нового Христа, для мусульман — Магді, для буддистів — аватари). Після цього Порфирій отримав нові властивості (виносив жару, холод), та став ближче до природи. Він критикував християнську церкву, говорячи, що там все хибно. Заперечував безсмертя души та існування потойбічного світу (Ада, Рая). Оскільки послідовники вважали Іванова живим богом, після його смерті вони зібрали книгу заповіт висловлювань вчителя — «Дєтку». В цій книзі записані дванадцять правил життя, які повинен ви конувати кожен віруючий, серед них головне — двократне денне обли вання холодною водою з призиванням вчителя — Іванова: «Вчитель, дай

– 55 –

Я. Л. Романенко$Бурлуцький

нам силу, дай нам енергію! «Вони заперечують церковну християнську ієрархію і стверджують, що для спілкування з Богом Отцем через приро ду така ієрархія не потрібна — «кожний івановець сам собі поп». Хоча сам Порфирій неодноразово натякав на те, що вважає Ісуса Христа своїм братом, послідовники кажуть, що в них є тільки один посередник та за ступник перед Богом Отцем — «Господь животворний Порфирій Кор нійович Іванов»!

4.7. Неоіудейські культи

Іудаїзм — це національна релігія держави Ізраїль, яка виникла у Палестині близько 1500 року до н. е. Це монотеїстична релігія, яка сповідує тільки одного Бога — Елохіма, Творця Всесвіту та Справедливого Суддю, що обрав єврейський на род нести світло істини всьому світу та на власно му прикладі навчити єдинобожжю інші народи.

Сучасний іудаїзмі не є чимось єдиним, зараз в ньому умовно виділя ють чотири основні релігійні течії, які сформувались під впливом пев них історичних обставин:

1. Ортодоксальні (або традиційні) іудеї (це ті іудеї, які найбільш послідовно намагаються виконувати древні постанови Закону Мой сея, що записані в Торі, а роз’яснені в Талмуді); 2. Караїми (ті іудеї, що не визнають Талмуд, тобто єврейський переказ, що сформувався у IІ столітті н. е. вже після падіння Єрусалиму від римлян, і в якому різко критикуються християнські положення віри та, наприклад, є обґрун тування неприйнятного розділення всіх людей на дві групи: право вірних євреїв та не євреїв («гоїв»), яким можна за релігійним законом заподіяти лихо (Мішна, Санхедрін 57)); 3. Хасиди (від евр. «благочес тивий, зразковий», це різновид ортодоксів або традиційних євреїв, яки з’явились у Польщі на початку 18 ст. та зробили наголос не тільки на формальному виконанню положень Закону Мойсея, але і на сердечній слізній голосній молитві); 4. Реформати (або модерністські іудеї) — це ті, що змінили обрядову сторону релігії згідно з сучасними тенден ціями епохи (наприклад, тільки у реформатів модерністів релігійни ми вчителями («равінами») можуть бути жінки; а також встановили за правило визнавати в Священному Писанні та Переказі тільки ті по ложення віри, що відповідають загальнолюдським цінностям, здоро вому глузду. З часом усередині декотрих з чотирьох основних напрямів виникали інші відносно самостійні релігійні течії, які набували свої власні специфічні риси.

– 56 –

Розділ 4. Нові релігійні течії…

ХАБАД (ультра ортодоксальна іудейська течія)

Релігійна течія Хабад або Хабад Любавіч (назва походить від ка балістичної трійці «мудрість — розум — знання») виникла у 1772 році

вневеликому містечку Любавічи на стику кордонів України, Росії та Білорусії (зараз ця територія відноситься до Смоленської області Росії)

восередку євреїв хасидів. Засновником культу вважається Шнеур Зал ман з Ляд, що був першим «Любавічським Ребе» і якому приписуєть ся створення цікавого релігійного трактату — «Танія» або «Лікутей Амарім» (до речі Хабад — це єдина іудейська релігійна течія, яка обо в’язково очолюється одним вождем — Любавічським Ребе, і вже два століття або сім поколінь цей титул передається у спадщину). До сьо годення нараховується сім Любавічських Ребе, останній — Менахем Мендел Шнеєрсон високо цінив книгу засновника культу «Танія» і називав її «письмовою Торою хасидизму». Саме він сприяв активно му розповсюдженню культу в країнах колишнього СРСР, і навіть вва жався декотрими сучасними віруючими Машиахом, тобто самим бо жественним Месією. Згідно з вченням «Таньї» світ був створений Бо гом Саваофом тільки для «чистих» істот — євреїв, і в майбутньому, коли на землю прийде божественний посланець Машиах (нащадок пророка Давида через Шнеура Залмана), всі «нечисті» істоти, в тому числи і люди язичники (тобто не євреї) згинуть, і в світі залишаться лише 600 тисяч єврейських божественних душ (Танія, гл.19; стр.117, 127). Крім Танії релігійними першоджерелами Хабаду є: Танах (Свя щенне Писання), Талмуд (Священний Переказ) та Кабала (містична традиція осмислення Священного Писання та Переказу). Зверніть увагу, що згідно з вченням Кабали, яка виникла у Середньовічній Європі, всі вороги Ізраїлю рано чи пізно повинні підкоритись іудеям, а тому з ними потрібно воювати та боротись за допомогою обману та шахрайства (Зогар І, 160а); і взагалі, оскільки всі не євреї знаходяться поза іудейським законом, їх можна обдурювати, їм неможна допома гати, а їх гроші та майно Бог віддав у руки євреїв (Зогар III, 227).

Сучасні послідовники Хабаду намагаються бути дуже благочес тивими, зберігати зразкову поведінку, проявляти релігійну покору та терпимість, берегти традиції (чоловіки зазвичай носять бороди, чорні лапсердаки та шляпи; жінки голять голови та вдягають перу ки). Зараз штаб квартира Хабаду знаходиться у Сполучених Штатах Америки, в Брукліні (Нью Йорк). Загалом в світі налічується понад 200 тисяч прибічників цієї релігійної організації (релігійні громади Хабад є і в Україні, наприклад, в Києві, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку).

–57 –

Я. Л. Романенко$Бурлуцький

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Арутюнов В. Х., Мішин В. М. Релігієзнавство: навч. метод. по сібник. — К.: КНЕУ. — 2001. — 201 с.

2.Лубський В. І., Бурлак С. М. Релігієзнавство: підручник. — К.: «Академія», 2000 г. — 408 с.

3.Осипов А. И. Путь разума в поисках истины. (Основное бого словие). — М.: 1999 — 384 с.

4.И. А. Козловский. История Религий. — Донецк: «Норд Пресс», 2004. — 182 с.

5.Чернышев В. М. Религиоведение. — К., 2004 — 336 с.

6.Буддизм: Словарь / под ред. Жуковской Н. Л. — М.: «Республи ка», 1992. — 287 с.

7.Мень А. История религии: в поисках пути, истины и жизни. — М.: Мирос, 1994. — 177 с.

8.Православие и Западное Христианство: (Сравнительное бого словие). — М., 1999. — 175 с.

9.Кобзарь С. Почему я не могу оставаться баптистом и вообще протестантом. — Славянск: «Печатный двор», 2001. — 194 с.

10.Мак Дауэлл Д. Обманщики. Во что верят приверженцы культов. Как они заманивают последователей. — М.: «Протестант», 1993. — 223 с.

11.Гуревич П. С. Нетрадиционные религии на Западе и восточ ные религиозные культы. — М., 1985.

12.Чернышев В. М. «Меч обоюдоострый»: уч. пособие по секто ведению. — Киев: «Факел Мария», 1994.

13.Коник В. В. Иллюзии свидетелей Иеговы. — М., 1981.

14.Новые религиозные организации России деструктивного и оккультного характера: справочник. — Белгород, 1997.

15.Мартин У. Царство культов. — СПб.: «Логос», 1996.

16.Булгаков С. В. Православие, ереси, секты, западные вероис поведания, соборы. — М.: «Современник», 1994.

17.Кураев А. Протестантам о Православии. — М., 1997.

18.Ермшев А. А. Религиоведение: учеб. Пособие. — К., 1999.

19.Баранов И. Г. Верования и обычаи китайцев. — М., 1999.

20.Беленький М. С. Иудаизм. — 2 е изд. — М., 1974.

21.Бонгард Левин Г. М. Древнеиндийская цивилизация: история, религия, философия. — 3 е изд. — СПб., 2000.

–58 –

Перелік використаної літератури

22.Зелинский Ф. Ф. Древнегреческая религия. — К., 1993.

23.Светлов Г. Е. Путь богов: (Синто в истории Японии). — М.,

1985.

24.Матье М. Э. Древнеегипетские мифы. — М., 1996.

25.Дорошенко Е. А. Зороастрийцы в Иране: (Историко этногра фический очерк). — М., 1982.

26.Васильев Л. С. История религий Востока. — М., 1999.

27.Климович Л. И. Книга о Коране, его происхождении и мифо логии. — М., 1986.

28.Ковальский Я. В. Папы и папство. — М., 1991.

29.Митрохин Л. Н. Баптизм: история и современность. — СПб.,

1997.

30.Прохоров И. В. Коран. Перевод смыслов и комментарии. — М., 2002.

31.Очерки по истории западного протестантизма. — М., 1995.

32.Библейская энциклопедия. — М., 1990.

33.В странах ЕС стремительно растет число мусульман // http:// www. religare. ru/2_58028. html

34.90 процентов украинцев назвали себя верующими // http:// www. religare. ru/2_63550. html

35.Многие жители Земли против равенства отношения к пред ставителям разных религий // http://www. religare. ru/2_60365. html

36.Обережно Хабад // Персонал Плюс. Всеукраїнський загаль нополітичний освітянський тижневик. — №1 (153), 11–17 січня 2006 р.

37.«Новый Акрополь» как оккультная секта // http://www. pravoslavie. ru/put/35390. htm

38.Секрет успеха церкви «Новое Поколение» // http://www. glaznayamaz. org/sekret uspeha cerkvi novoe pokolenie/

– 59 –

Навчальне видання

Романенко Бурлуцький Ярослав Львович

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО: КОРОТКИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей

Технічний редактор Ю. М. Федюшкіна

Підписано до друку 28.10.2010 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Гарнітура «Newton». Друк — різографія. Ум. друк. арк. 3,49. Обл. вид. арк. 3,26. Наклад 100 прим. Зам. № 134.

Видавництво та друк ТОВ «Юго Восток, Лтд». 83055, Донецьк, вул. Щорса, 17.

Тел./факс: [phone]; е mail: zakaz@yugo vostok.com.ua; [e-mail]; www.yugo vostok.com.ua

Свідоцтво про держреєстрацію: серія ДК №1224 від 10.02.2003 р.