история Украины

Тема 10. УКРАЇНА В ПІСЛЯВОЄННЕ ДВАДЦЯТИЛІТТЯ

(1945 – 1964 рр.)

Ключові слова та поняття

“Відлига”; тоталітарна держава; авторитаризм; холодна війна; шестидесятники.

10.1. Вхідна інформація для самоконтролю

Успішне засвоєння змістуцієїтеми вимагає відновлення івикористання наступнихзнань:

з курсу історії України у загальноосвітній школі – про соціально-економічні та політичні процеси на Україні, про репресії та тоталітарну систему та помірковану демократизацію.

10.2. Зміст теми:

10.2.1.Структурно-логічна схема змісту теми.

1.Територіальнізміни.

2.Відбудова народного господарства.

3.Подальшісоціально-економічніперетворення на Західній Україні.

4.Ідеологічний диктат тоталітаризму.

5.Хрущовська відлига. Демократизація. Десталінізація.

6.Шестидесятники.

7.Економічні та політичні реформи.

10.2.2. Тематичний зміст

ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ

Підсумки Другої світової війни суттєво позначилися на політичній карті України.

Світова спільнота погодилася з територіальними змінами, які відбулися під час війни:

1.У лютому 1945 р. на Кримській (Ялтинській) конференції було визнано возз’єднання Східної Галичини і Волині з Україною, яке відбулося в 1939 р.

2.У червні 1945 р. СРСР і Чехословаччина підписали договір про передачу Закарпаття до складу України.

3.У 1947 р. СРСР підписав договори із Румунією і Угорщиною, згідно з якими остаточно утверджувалися в складі України Північна Буковина, придунайські райони й Закарпаття.

91

Також, 19 лютого 1954 р. згідно з рішенням Верховних Рад СРСР, РРФСР, УРСР із складу Росії до України було передано Крим.

Так за багато віків розмежування територіально сформувалася соборна, єдина Україна

та справдилося віковічне бажання українського народу жити в одній державі.

Проте територіальна цілісність не вирішувала всі проблеми єдності України.

Соборність передбачає і духовну консолідацію, духовну єдність громадян, коли незалежно від етнічного походження вони відчувають себе часткою одного народу – українського, а цього тоді ще не сталося. Цей процес розтягнувся на десятиріччя.

Територіальні врегулювання потягли за собою депортацію (9.2.). Радянська влада вважала, що поляки, які жили в Західній Україні не благонадійні, а тому вони були виселені у Польщу. Польська влада зробила те саме з українцями. Крім того, багато українців були виселені поляками в північно-західні райони держави, де вони піддавалися асиміляції.

Залишали Закарпаття словаки і угорці. Буковину – румуни.

ВІДБУДОВА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Головна економічна проблема, яка, безумовно, переросла в політичну, для післявоєнної України була проблема відбудови і розвитку народного господарства.

Під час війни Україна зазнала великих матеріальних збитків. Лише прямі збитки,

заподіяні господарству УРСР війною, становили 285 млрд. крб., що у п’ять разів перевищувало асигнування України на будівництво нових підприємств протягом трьох довоєнних п’ятирічок. Було зруйновано 714 міст і селищ міського типу, 28 тис. сіл, понад

16,5 тис. промислових підприємств.

Державне керівництво СРСР вирішило, що не раціонально повертати евакуйовані у

1941 р. з України підприємства назад, і радило відновити промисловість за 5 років. У 1946 р.

Верховна Рада СРСР прийняла закон про п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства СРСР. Тоді ж подібний закон прийняла Верховна Рада України стосовно України. Було поставлено завдання за п’ять років відбудувати народне господарство та перевищити його довоєнний рівень в значних розмірах. Пріоритети надавалися першочерговій відбудові важкої промисловості і залізничного транспорту. Значно менше,

ніж потрібно, виділялося коштів на легку і харчову промисловість. Західні аналітики вважали, що Радянському Союзу буде потрібно 25-40, а то і 100 років, щоб відбудувати господарство, але радянські люди виконали цю задачу значно швидше, – протягом четвертої п’ятирічки.

92

Проблеми відбудови:

1.Ресурсна: гостро не вистачало електроенергії, палива, транспортних засобів,

продовольства, предметів першої необхідності.

2.Недостатність інвестицій: великий обсяг роботи, а також розпочата гонка озброєнь,

інвестиції у промисловість інших республік СРСР створили помітний дефіцит коштів.

3.Соціальна: важкі умови, в яких жили й працювали люди, карткова система на продукти та товари, яка була відмінена лише у 1948 р.

4.Кадрова проблема. Під час війни основні втрати населення припадали на працездатну частину населення, особливо чоловіків. Тому, по закінченню війни, широко використовувалася на важких роботах праця жінок і молоді до 19 років. Жінки працювали нарівні з чоловіками, навіть і на шкідливому виробництві. На Україну направлялися тисячі молодих людей, що мобілізувалися або закінчували навчання. За нагальної потреби кваліфіковані кадри готувалися безпосередньо на виробництві методом стажування.

Увідбудові народного господарства певною мірою позитивну роль відіграла адміністративно-командна, централізована система керівництва економікою. Одночасно з відбудовою проводилася реконструкція старих підприємств, а також будувалися нові.

Ускладнився процес відбудови в республіці голодом 1946-1947 рр., причинами якого стали посуха. Всього від голоду померло 800 тис. чол.

Намагаючись підвищити обсяги сільгосппродукції, влада практикувала традиційні командні методи:

–посилення тиску на село;

–депортації до Сибіру “осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві”;

–укрупнення колгоспів.

ПОДАЛЬШІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ НА ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

Після війни на Західній Україні тривали соціально-економічні перетворення:

1.Набуло широкого розмаху капітальне будівництво: будувалися нові заводи та реконструювалися старі. Загалом в роки четвертої п’ятирічки в західних областях було відбудовано та споруджено понад 2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств.

Особливість індустріалізації західних областей полягала в тому, що темпи промислового розвитку тут були значно вищими, ніж у східних областях.

2.Збільшилася ресурсна база: почалося освоєння Львівсько-Волинського вугільного басейну,

збільшився видобуток нафти.

93

Однак ця форсована індустріалізація, як і в Східній Україні, супроводжувалась

негативними чинниками:

–повільний розвиток харчової та легкої промисловості;

–домінування кількісних показників над якісними;

–залежність від союзного центру.

Ще більш негативні наслідки мала примусова, форсована колективізація сільського господарства, що розпочалася у 1944 р. В 1950 р. колгоспи об’єднували понад 93%

селянських господарств. Проводилося вилучення у громадян майна, терор, незаконні арешти,

масове виселення заможних селян та їх сімей тощо.

Швидкий розвиток промисловості в Західній Україні продовжувався в 50-60-ті роки,

внаслідок чого тут сформувався потужний промисловий район зі спеціалізацією машинобудування, вугільної, нафтової і деревообробної промисловості.

Позитивні наслідки відбудови:

–у 1950 р. валовий обсяг промислового виробництва перевищив рівень 1940 р. на 15%,

ау Західній Україні – в 2,5 рази. Україна знову стала однією із провідних індустріальних країн Європи;

–у сільському господарстві довоєнний рівень був досягнутий в 1952 р.

Негативні наслідки відбудови:

–доля республіки у загальносоюзному виробництві суттєво впала: з 18% у довоєнний період до 7% у 1945 р., а нові індустріальні центри, що виникли за Уралом під час війни, розвивалися значно швидше ніж важка промисловість УРСР, а отже, Україна втратила роль лідера у важкій промисловості та військово-промисловому комплексі;

–наслідки голоду, недостатність коштів на реорганізацію господарств призвели до

загального зубожіння колгоспів;

–екстенсивна основа господарства: переважання ручної праці, кількісне збільшення підприємств замість докорінної реконструкції та модернізації, не брались до уваги екологічні аспекти функціонування промислових об’єктів.

ІДЕОЛОГІЧНИЙ ДИКТАТ ТОТАЛІТАРИЗМУ

Під час війни репресій на ідеологічному ґрунті спостерігалося мало. Надзвичайне становище в країні було фактично ідеальним для тотального панування однієї ідеології, але після війни ідеологічний пресинг відновився.

94

Наступ ідеології сталінізму розгорнувся перш за все у самій комуністичній партії. У

пропаганді переважали культ особи Сталіна, зневага до інакомислення.

ЦК ВКП(б) розгорнув кампанію ідеологічного наступу в галузі літератури, мистецтва,

науки. Багатьох митців та літераторів звинувачували у схилянні перед Заходом,

занепадництві, космополітизмі.

Агресивність сталінізму в ідеології проявилася і в Україні. В 1947 р. розгорнулася кампанія критики української інтелігенції.

Причинами ідеологічного диктату були:

існування тоталітаризму, зокрема – однієї політичної партії, яка силоміць насаджувала свою ідеологію за допомогою репресивно-каральних органів;

відсутність громадянського суспільства та демократії в духовному житі.

Кінець свавіллю настав раптово, коли у березні 1953 р. помер Сталін.

ХРУЩОВСЬКА ВІДЛИГА. ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ. ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ

Внаслідок короткочасної боротьби за владу першим секретарем ЦК КПРС став Хрущов.

Почалася доба хрущовської відлиги (10.1.), тобто демократизація та десталінізація:

1.Почалася реабілітація засуджених у 1937-38 рр., вийшли на волю політичні в’язні.

2.На XX з’їзді КПРС М.С. Хрущов виступив з доповіддю про культ особи Сталіна і його наслідки.

10.1. “Відлига” (термін запроваджено відомим радянським письменником і громадським діячем І. Еренбургом) – характеризує час керівництва КПРС та СРСР М.С. Хрущовим, коли відбувалось “потепління” політичного і суспільного життя в СРСР та УРСР та зроблено перші в СРСР спроби реформувати радянське суспільство.

Внаслідок цих процесів тоталітарна держава (10.2.) змінилася державою із системою

авторитаризму (10.3.).

10.2. Тоталітарна держава – держава, в якій склалася система тотального контролю усіх сфер життя суспільства, за якої одна особа (вождь, диктатор), або політична еліта

(бюрократія) здійснює протиправну діяльність, проводить жорсткий терор і мілітаристичну політику.

10.3. Авторитаризм – антидемократична та антиправова концепція та практика здійснення влади, стверджує політичний режим, якому притаманні зосередження в руках однієї людини

95

або групи осіб необмеженої влади за умови поверхового дотримання законності, повна відсутність або фіктивність представницьких інститутів.

Однак, демократизація не зачепила самої основи радянської системи – командно-

адміністративної (чи радше партійно-бюрократичної) системи управління країною.

Тоталітарна система поступилася місцем авторитарній. Репресивно-каральні органи (КДБ) не тільки не втратили позицій, а навпаки їх зміцнили. Навіть культ особи Сталіна був замінений на дещо людяніший, але все ж таки культ – культ особи М.С.Хрущова.

Неповна демократизація пояснювалася ще й тим, що країна знаходилася у станіхолодної війни (10.4.) з США та країнами НАТО.

10.4. “Холодна війна” – термін, що характеризував політичний курс США, СРСР та їх союзників і який проводився ними з часу закінчення Другої світовоївійни до початку 90-х рр.

Демократизація на Україні:

1.Зміни відбувалися перш за все угуманітарній сфері:

–історична наука та наука взагалі, література, журналістика позбавилася жорсткої цензури,

–почали з’являтися видання на українській мові,

–з’явилася плеяда української інтелігенції, яка вимагала сказати всю правду про минуле, щоб не допустити повторення цього у майбутньому;

2.Великімасштаби набула реабілітація жертв сталінських репресій.

Але демократизація в гуманітарній галузі проводилася не послідовно, адже Хрущов втручався в творчість письменників, художників, що викликало невдоволення інтелігенції.

ШЕСТИДЕСЯТНИКИ

“Відлига” на Україні викликала піднесення творчості молодих літераторів,

пробудження в них національної самосвідомості. Серед них були Л.Костенко,

В.Симоненко, І.Драч, Б.Олійник, І.Дзюба, В.Чорновіл, І.Світличний та інші. Вони виступили проти так званого соціалістичного реалізму в літературі та мистецтві, відстоювали національно-культурне відродження України, зокрема розвиток рідної української мови. Цих людей, що чинили опір системі, стали називати загальним терміном “шестидесятники”

(10.5.).

96

10.5. Шестидесятники – національно-культурна течія опозиційного руху в Україні другої половини 50 – 80-х рр., нова генерація борців за розвиток нації, її духовності, культури та мови, названих за часом розквіту їх мистецького таланту “шестидесятниками”, а за рішуче неприйняття панівної ідеології – “дисидентами”.

Шестидесятники сповідували нові думки, відмінні від офіційних і стали духовною опозицією радянській владі. Влада почала переслідувати всіх тих, хто приділяв “надмірну увагу” негативним явищам соціалістичного життя. Отже, почалося згортання процесів демократизації та з’явилися перші ознаки “десталінізації” суспільства.

Не дивлячись на непослідовність і суперечливість демократичних перетворень цього періоду, вони давали позитивні наслідки. Більш вільно стали відчувати себе люди. Але у

1964 р. Хрущов був усунений від влади. Період демократизації скінчився.

ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ

Найслабшими ланками економіки періоду “відлиги” були:

сільське господарство;

виробництво предметів споживання;

забезпечення населення житлом.

Найбільшими перешкодами економічного поступу були:

матеріальна незацікавленість виробників, особливо на селі;

диктат планів, що спускалися “згори”;

жорстка централізація управління.

Керівництво країною вирішило вжити заходів щодо поліпшення соціально-

економічного становища:

1.Змінено закон про сільськогосподарський податок, що діяв з 1939 р.

2.Підвищено заготівельні ціни на продукцію тваринництва, картоплю та овочі.

3.Введено показники виробництва продукції тваринництва (м’яса, молока, яєць) в

розрахунку на 100 га землі.

4.1962 р. селянам надано паспорти та дозволено виїжджати із зубожілих сіл до міст, де була можливість знайти роботу.

5.Проведено децентралізацію управління промисловістю: міністерства і відомства скасовувалися, а натомість запроваджувалися ради народного господарства (раднаргоспи),

97

тобто своєрідні місцеві уряди в різних галузях промисловості. Внаслідок цього з’явилася можливість проводити незалежну економічну політику як окремим районам, так і власне у межах республіки.

Але все ж можливості задоволення зростаючих потреб населення залишалися досить обмеженими, оскільки виробництво товарів народного споживання було другорядною сферою економічної політики.

Аспекти суспільно-політичного та соціально-економічного життя країни:

	позитивні	негативні
оптимізм, віра у світле майбутнє		формалізм, обмеженість в демократизації життя
		суспільства у другій половині 40-х рр., черговий
		наступ ідеології сталінізму в кінці 40-х і на початку
		50-х рр., терор кінця 40-х – поч. 50-х рр.
відбудова народного господарства		важкість для українського народу форсованої
		відбудови, голод 1946-1947 рр.
великі економічні, соціальні та		військове і політичне протистояння в Західній
культурні перетворення в Західній		Україні між націоналістичними силами та
Україні		радянською владою
об’єднання українців в одній		депортації українців та інших народів
державі, соборність України
викриття культу особи і певна		непослідовність і обмеженість реформ
демократизація	радянського
суспільства

Таким чином, можна стверджувати, що післявоєнне двадцятиріччя було насичене складними і суперечливими процесами – у суспільно-політичній та соціально-економічній сферах життя суспільства мали місце позитивні та негативні явища.

В цілому цей період можна оцінювати як поступове просування суспільства шляхом суспільно-політичного, технічного та соціально-економічного поступу.

10.3. Критерії засвоєння знань

За результатами вивчення даної теми Ви повинні РОЗУМІТИ, що являло собою післявоєнне двадцятиріччя у соціально-економічному та суспільно-політичному плані.

За результатами засвоєння даної теми Ви повинніЗНАТИ:

98

сутність, перебіг, а також позитивні та негативні наслідки соціально-економічних та політичних процесів в українському суспільстві сер. 40-х – сер.60-х рр. ХХ ст.;

обсяги територіальних змін, які відбулися після війни.

Повне засвоєння даної теми вимагає від Вас УМІННЯ:

охарактеризувати політичне, соціальне та економічне життя УРСР;

визначати і порівнювати масштаби соціально-економічних перетворень на Західній та Східній Україні;

виявляти слабкі та сильні риси політичних та соціально-економічних перетворень періоду “хрущовської відлиги”.

10.4. Вихід теми в інші дисципліни

Дана тема використовується у курсі культурології як характеристика суспільно-

політичного положення у державі, на фоні якого розвивався культурний феномен 60-х років ХХ ст. – шестидесятники.

Дана тема використовується у курсі політології:

як характеристика впливу діяльності політичного лідера на функціонування політичної системи;

як ілюстрація політичних і національних конфліктів;

для розуміння відмінностей демократичних, тоталітарних та авторитарних

політичних режимів.

Дана тема використовується у 11 і 12 темах курсу історії України для розуміння:

сутності демократичних ідеалів, які намагалися реалізувати за доби перебудови та доби незалежності;

сутності тоталітарного режиму, який намагалася реанімувати бюрократична партноменклатура доби застою.

99

Тема 11. ЕКОНОМІЧНЕ, СОЦІАЛЬНЕ ТА ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ В 60-ТІ - 80-ТІ РР. ХХ СТ.

Ключові слова та поняття

Застій; дисидентський рух 60-80-х років XX ст. в Україні; перебудова;

багатопартійність; гласність.

11.1. Вхідна інформація для самоконтролю

Успішне засвоєння змістуцієїтеми вимагає відновлення івикористання наступнихзнань:

з курсу історії України у загальноосвітній школі – про соціально-економічні та політичніпроцеси на Україні60-80 рр. ХХ ст.

11.2.Зміст теми:

11.2.1.Структурно-логічна схема

1.Консерватизм.

2.Економічна реформа 1965 р.

3.Застій.

4.Суспільно-політичне життя. Дисидентство.

5.Перебудова.

6.Прискорення. Гласність. Демократизація.

7.Багатопартійність.

11.2.2. Тематичний зміст

КОНСЕРВАТИЗМ

Після усунення М.С. Хрущова у жовтні 1964 р. від влади, першим секретарем ЦК КПРС

(згодом ця посада мала назву - генеральний секретар) став Л.І.Брежнєв, який очолив

консервативні сили, що прагнули повернути часи сталінського тоталітаризму. Л.І.Брежнєв зосередив у своїх руках всю політичну і державну владу. Подовжився процес злиття партійної верхівки та державницького апарату, який невдовзі завершився побудовою ієрархічної, кастово-замкнутої, відірваної від народу та його потреб партноменклатурної

структури.

В Україні політику центризму та авторитаризму проводили перші секретарі ЦК КПУ П.Ю. Шелест (1963-1972 рр.) і, особливо послідовно, В.В. Щербицький.

100