6.2. Нормативно-правове регулювання діяльності Пенсійного фонду України

Правовий статус Пенсійного фонду України визначається Положенням про Пенсійний фонд України (постанова КМУ від 24.10.2007 р. № 1261). Відповідно до нього Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами.

Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра праці та соціальної політики.

З прийняттям основного законодавчого акту, який регламентує діяльність Пенсійного фонду України, а саме Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (від 09.07.2003 р. № 1058), були визначені загальні положення діяльності Фонду, суб’єкти та об’єкти, структура пенсійного забезпечення, наведена інформація про страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, про способи їх обчислення та сплати, визначені основні види пенсій та допомоги, які сплачуються згідно цієї системи та інші положення.

Нормативно-правова база, яка регулює діяльність Пенсійного фонду класифікується за двома ознаками (рис 6.1):

• за юридичною силою – Конституція України, закони України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти органів державної влади.

• за предметом правового регулювання – нормативно-правові акти, що регулюють наступні відносини.

6.3. Інформаційна база діяльності недержавних пенсійних фондів

Визначальними умовами розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні є створення належної і цілісної законодавчої бази та побудова дієвої регулятивної системи, державні гарантії захисту внесків і доходів на інвестиції від розкрадання та втрат при банкрутстві.

Рис. 6.1. Нормативно-правова база, яка регулює діяльність Пенсійного фонду

Впровадження недержавного пенсійного забезпечення схвалене Президентом України у квітні 1998 р. указом „Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні” (від 13.04.1998 р. № 291/98). Основою пенсійної реформи було визначено запровадження трирівневої пенсій­ної системи, у якій передбачено збереження частини чинної солідарної системи для забезпечення базових пенсій (перший рівень), а також розвиток приватних пенсійних заощаджень як обов'язкових (другий рівень), так і добровільних (третій рівень). При цьому для кожного етапу пенсійної реформи (впродовж до 2009 р.) чітко окреслені основні завдання, які мають забезпечити Уряд, Націо­нальний банк, інші органи виконавчої влади щодо впровадження пенсійної реформи.

Законодавство про недержавне пенсійне забезпечення складається з Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, законів України „Про страхування”, „Про банки і банківську діяльність”, „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, „Про цінні папери і фондову біржу”, „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та інших нормативно-правових актів.

Основним законодавчим актом, який визначає процедуру заснування недержавних пенсійних фондів, систему управління цими фондами та їхніми активами, є Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” (від 09.07.2003 р. № 1057).

З прийняттям Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” створено правове поле для функціонування інститутів, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення, і можливості формування добровільних пенсійних заощаджень. Закон встановлює:

• хто та на яких умовах має право відкладати собі кошти на старість в системі недержавного пенсійного забезпечення;

• які юридичні особи і на яких умовах надаватимуть населенню послуги з недержавного пенсійного забезпечення;

• види пенсійних фондів, правила їх створення та функціонування;

• використання та захист пенсійних активів, правила їх інвестування;

• види пенсій та умови їх виплат;

• успадкування пенсійних активів;

• звітність в системі недержавного пенсійного забезпечення;

• відповідальність юридичних осіб, які надають послуги в сфері недержавного пенсійного забезпечення;

• державний нагляд за юридичними особами, які надають послуги в сфері недержавного пенсійного забезпечення.

Ще одним законодавчим актом, що регулює правовідносини у сфері недержавного пенсійного забезпечення є Закон України „Про страхування” (від 07.03.1996 р. № 86/96-ВР). Даний Закон визначає пенсійне страхування як добровільний вид страхування, що виконується за договором, укладеним між страхувальником і застрахованою особою. Сьогодні пенсійне страхування, яке надають страхові компанії є очевидно найрозвинутішою системою недержавного пенсійного забезпечення. Втім кількість страхових компаній, що укладають договори пенсійного страхування, поки що надто мала.

Пенсійне страхування розглядається як один з видів страхування життя. Страхові компанії мають відповідати, крім загальних страхових вимог, таким додатковим вимогам, встановленим Законом України «Про страхування»:

1. Страхування життя (і пенсійне страхування) має бути єдиним видом діяль­ності страхової компанії. Страховики, які мають спеціальну ліцензію на здійснення цього типу страхування, не можуть укладати договори інших типів страхування.

2. Страхування життя і пенсійне страхування підпадають під спеціальні класифікаційні правила, встановлені Тимчасовою методикою формування резервів із страхування життя, затвердженою Наказом Укрстрахнагляду №75 від 27 жовтня 1995 р.

3. Застрахована особа може отримати перший платіж за договором страхування не раніше, ніж через три роки після сплати першого внеску.

4. Додаткові вимоги до компаній, що пропонують цей вид страхування, встановлені також Листом Комітету в справах нагляду за страховою діяльністю «Про деякі питання стосовно діяльності страхових організацій». Пенсійне страхування регулюється як правилами страхування, так і договором страхування, укладеним між страхувальником і застрахованою особою.

Окремо слід зазначити норми Закону України „Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств” (вiд 01.07.2004 р. № 1957-IV), що стосуються організації діяльності НПФ. Даний Закон передбачає податкові стимули для компаній, які надають послуги з страхування життя. У Законі відзначається, що підприємства, які створюють свої пенсійні фонди, мають можливість відносити на валові витрати суми, що були внесені на пенсійні рахунки робітників: «якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку сплачує за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди».

Крім цього в Законі встановлюються додаткові умови страхування життя. Так, період дії договору страхування життя або пенсійного страху­вання не може бути меншим від 120 місяців, а для осіб старших 50 років – меншим від 60 місяців. У разі розірвання договору страхування з сум внесків стягується прибутковий податок в розмірі 6%.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає також звільнення від оподаткування пасивних доходів НПФ, що мають статус неприбуткових організацій, і оподаткування інших НПФ за номінальною ставкою 30%. Також забороняється використання доходів і активів таких неприбуткових організацій їхніми засновниками для інших цілей (за винятком заробітної плати і виплат за соціальним забезпеченням).