1. Поняття конституційних прав і свобод людини і громадянина та їх класифікація.

Конституційні права і свободи людини і громадянина – це форма вираження встановлених законом правових можливостей при виборі людиною своєї поведінки.

Варто розрізняти поняття «права людини і громадянина» і «свободи людини і громадянина». Коли вибір пов’язаний з конкретними соціальними благами, закон найчастіше використовує термін право (право на труд, право на освіту, право на житло). Якщо мова йдеться про більш високий ступінь вибору поведінки, законом використовується термін свобода (свобода слова, свобода думки).

Конституційні права і свободи невід'ємні, інакше кажучи, заборонене будь-яке посягання на ці права.

Юридично права людини фіксуються на національному рівні – у конституціях і законодавстві держави, на міжнародному рівні – у міжнародних пактах, конвенціях, які є міжнародно-правовими документами, де визначається перелік прав людини, які визнають і захищають держави, що підписують ці документи. Міжнародні пакти і конвенції також містять визначення системи контролю за дотриманням державами тих зобов'язань, які вони взяли на себе, підписавши відповідні угоди.

Права людини можуть бути обмежені тільки тією мірою, яка необхідна для захисту прав іншої людини. Права людини невідчужувані, іншими словами, людина сама не може від них відмовитися, тому що без цих прав вона вже не є людиною. Права людини належать кожному індивіду незалежно від перебування у громадянстві тієї чи іншої країни, расової чи національної належності. Кожна людина є носієм природних, створених самою природою людини, прав.

Права і свободи громадянина — це права члена державно організованого громадянського суспільства.

Під правами і свободи громадянина розуміють насамперед можливість брати участь в управлінні громадськими і державними справами: право на об'єднання в партії і громадські організації, право обирати і бути обраним в органи державної влади України. Право на соціальний захист також, головним чином, належить громадянам України. Не викликає сумнівів, що Українська держава має в першу чергу дбати про своїх громадян.

Важливо усвідомити, що всі права і свободи людини і громадянина рівноцінні та взаємозалежні й тому однаково мають захищатися державою.

Гарантії конституційних прав і свобод — головний обов'язок держави. Держава ніякою мірою не наділяє індивіда правами, вона лише має визнати їх існування. Прийнявши Конституцію, Українська держава визнала і взяла під свій захист невід'ємні, невідчужувані права і свободи людини і громадянина.

Таким чином, усі права і свободи людини, а також права і свободи громадянина мають захищатися державою. З цією метою в Україні створені певні державні інститути. Гарантом прав і свобод людини і громадянина є Президент України. Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Права й свободи людини і громадянина можуть бути згруповані за сферами життєдіяльності індивіда. Такого роду класифікація уявляється особливо важливою, бо вона показує межі охорони прав людини і громадянина у різних сферах. Критерієм тут є однорідність матеріального змісту прав, свобод і обов’язків та однотипність норм, що її закріплюють. За цією класифікацією у Конституції України виділяють три основні групи прав і свобод та одну групу обов’язків.

1. Особисті (громадські) права і свободи.

2. Політичні права і свободи.

3. Економічні, соціальні та культурні права й свободи.

4. Конституційні обов’язки людини і громадянина.