1901 Своє ставлення до туристських подорожей та екскурсій в.І. Петр висловив у "Ублікації "Про літні екскурсії учнів Києво-Печерської гімназії", надрукованій у

Році. Він вважав, що нони мають не тільки оздоровчий характер, а й сприяють

'-воєнніо знань, стриманих під час навчання, формують світогляд учнів.

"Я не буду торкатися того, як корисно впливають, такі мандрІЕ;ки на здороп'я молодих людей, - писав В.І. Петр, - як час, проведений на свіжому повітрі впродовж місяця або двох при постійному русі та зміні вражень надає людині наснаги, освіжає та зміцнює юнацький організм, і, так би мовити, перероджує людину; як під час подорожі міцніють узи дружби та. товаришування. Одна така подорож розвиває більше, ніж рік навчання по книгах у закритій тісній кімнаті, тоді як юнаку надається можливість перевірити те, чому його вчили у школі, крім того, він накопичує багато знань з тих галузей наук, які не входять у гімназичний курс" [2, с. 13-14].

У цілому В. І. Петр наприкінці XIX - на початку XX ст. організував 15 подорожей.

Учнівські екскурсії та подорожі почалися з першого року відкритії Києво-Печерської гімназії, тобто з 1885/1886 навч. р. і проводились влітку у вільний від занять та іспитів час.

Спочатку це були одноденні екскурсії, головним чином Дніпром на пароплаві. Слід звернути увагу на те, що Дніпровське пароплавство виділяло пароплави для учнівських екскурсій безоплатно. Потім ВЛ. Петр розширив коло учнівських мандрівок Україною: до Умані, Білої Церкви, Житомира, Чернігова. Згодом екскурсії переросли у багатоденні подорожі, що мали широку географію. Тричі юні туристи їздили до Криму, тричі - на Кавказ, двічі - на Урал.

З часом В.І. Петр почав проводити подорожі й за кордон. Відбулися поїздки до Італії, Франції, Бельгії, Голландії. Данії, Швеції. Загалом подорожі тривали місяць, а інколи й більше.

Варто зупинитися на організаційних моментах започаткованих екскурсій. Учням напередодні оголошували про майбутню екскурсію, причому запрошувалися також і батьки, які іноді з задоволенням брали у них участь.

У відповідності до маршруту В.І. Петр починав листування з тими установами та їх керівниками, від яких залежав прийом учнів на маршруті. У керівників навчальних закладів, де були пансіони, він питав дозволу на ночіилю або попередньо домовлявся з готелями. Докладав чимало зусиль, щоб забезпечити у дорозі пристойні побутові умови. Відмов майже не було "або це траплялись рідко. Найчастіше юних туристів зустрічали дуже радо.

Проводилась також теоретично-пізнавальна підготовка до майбутньої подорожі. Школярів просили попередньо зібрати інформацію про природу, історію, етнографію; вивчали звичаї населення, обирали об'єкти, що слід відвідати. Ця робота продовжувалась і в дорозі на пароплаві або у залізничних вагонах. Діти збиралися разом, один робив повідомлення про зібрані матеріали, інші додавали необхідні пояснення.

Дуже важливим підготовчим заходом були переговори про транспортну доставку юних туристів до місць призначення. Південно-Західна залізниця та Дніпровське пароплавство, як правило, надавали у їх розпорядження одні! або два вагони, пільгові квитки, вагони причіплювались до поїздів, шо рухались у

потрібному напрямку. Причому дуже часто діти запишались ка ночівлю у вагонах, що здешевлювало їх подорож.

Для вирішення господарських проблем обирали господарський комітет, на допомогу йому виділялися два гімназичних службовці, які супроводжували екскурсію. Обиралася також редакційна комісія, до обов'язків якої входило ведення щоденним та опис екскурсії".

Заможні особи та батьки фінансово підтримували подорожі. Також з цією метою влаштовувались літературно-музичні вечори, робились приватні пожертвування.

Цікаво розглянути і місцевості, через які проходили шкільні туристські маршрути-

У 1892 poui відбулася перша дальня екскурсія: разом з директором 27 юнаків, які закінчили Києво-Печерську гімназію, відвідали Крим.

УІ894 році В.І. Петр організував подорож на Кавказ. її було здійснено за рахунок заможних батьків учнів. У ній уже брали участь 36 гімназистів.

У 1895 році було організовано подорож 28 учнів; до Фінляндії та Прибалтійського краю.

У 1896 poui В.І. Петр влаштував подорож Волгою до Нижнього Новгорода на Всеросійську виставку. Заслуговує на увагу, що дітям із незаможних родин видавались безоплатні квитки.

Подібних подорожей територією Російської імперії було проведено кілька, в тому числі у 1897 році 32 гімназисти ознайомились з Уралом, його природою, видобутком залізної руди, оглянули металургійні заводи.

Нарешті у 1900 році відбулася перша тривала закордонна подорож на Всесвітню виставку у Парижі.

У 1934 році В.І. Петр разом зі своїми вихованцями побував навіть у Ватикані. У приватній аудієнції їх приймав Папа Пій X, який дуже радо зустрів гімназистів з Києва та сердечно розмовляв по черзі з кожним, а на прощання дав їм та їхнім сім'ям апостольське благословення. Під час прийому В. І. Петр спілкувався з Папою латинською мовою.

Діяльність педагога та вченого В.І. Петра відіпрала значну роль в історії освітянських екскурсій в Україні наприкінці XIX - на початку XX ст. І до нього, як вже зазначалось, екскурсійна робота проводилась у раді гімназій Києва, Маріуполя, Херсона та ін. У своїй екскурсійній діяльності В. І. Петр найближче підійшов до ЧТязму в сучасному розумінні цього слова, особисто виконуючи обов'язки менеджера-організатора подорожей.

Таким чином, навіті> короткий огляд фактичного матеріалу про застосування екскурсій у системі шкільної освіти в Україні свідчить про те, що екскурсії Наприкінці XIX - на початку XX ст. перетворилися на дієвий засіб освіти і виховання шкільної молоді. Саме вони заклали підвалини всієї екскурсійної Діяльності, що розвивалася на той час, бо становили переважну частину всіх екскурсій

На початку XX століття екскурсії набули значного поширення не лише у

сфері освіти, але й науки.

У другій половині XIX ст. наукове і культурне життя в Україні помітно пожвавлюється. У пореформеній Російській імперї починають бурхливо розвиватися капіталістичні форми економіки, активізується суспільно-політичне та культурне життя національних окраїн. Саме в цей час з'являються наукові товариства, що зробили значний внесок у справу просвітництва в Україні. Серед основних завдань, що прагнули вирішувати товариства, були, дослідження природи, сприяння розвиткові природознавства, техніки, історії та культури, поширення знань серед широких верств населення. Членами цих товариств були викладачі університетів, провідні науковці. Не випадково наукові товариства утворюються

саме при університетах.

Одним із основних наукових центрів України був Київський університет св. Володимира, заснований у 1834 році. Тут згуртувалися кращі сили природознавців, краєзнавців, істориків, археологів, мистецтвознавців тощо, Ці видатні діячі науки і культури відігравали не тільки виняткову роль у формуванні наукового світогляду, піднесенні культури в Україні, а й у популяризації наукових знань, однією з форм якої була екскурсія.

Інтерес до екскурсійної діяльності з боку науковців був продиктований їхнім прагненням знайти більш цілеспрямовані та ефективні форми науково-просвітницької діяльності. Тож не випадково, що і сам Київський університет став визначним екскурсійним об'єктом. До його лабораторій, кабінетів, ботанічного саду, зоологічного музею постійно влаштовувались численні науково-освітянські

екскурсії.

Розвитку та популяризації гуманітарних наук в Україні на XIX — на початку XX ст. сприяло Історичне товариство Нестора-Літописця, створене при Київському університеті у 1874 році. У його роботі також брали участь учені

Харкова. Петербурга та інших міст.

Члени Товариства здійснювали археологічні екскурсії, наукові повідомлення про які заслуховувалися на засіданнях Товариства. Так, у 1899 р., коли розглядалася діяльність Товариства за 25 років існування, були заслухані наукові повідомлення В.Б.Антоновича "Звіт про екскурсію 13 жовтня 1877р. у м. Білгород", "Про результати археологічної екскурсії влітку 1883 р. у Подільську губернію"; Ф.І. Кнауера "Про результати археологічної екскурсії в Бессарабїю навесні 1891 p.". За ініціативою товариства у Києві проводились археологічні з'їзди (Ш Всеросійський археологічний з'їзд у 1874 році, у 1899 - XI археологічний з'їзд). Товариство сприяло ознайомленню учасників з'їздів із місцевою старовиною, влаштовуючи для них екскурсії.

Хоча члени Товариства здебільшого називали такі екскурсії археологічними, вони за своїм змістом були також історико-архітектурними та мистецтвознавчими, тобто було докладено початок тематичним екскурсіям, що розглядалися їхніми організаторами як важлива складова наукових досліджень.

Серед наукових товариств особливо виділялися товариства природознавців.

Недарма 60-іі роки XIX ст. називають „золотим віком" вітчизняного

природознавства. Помітну роль у розвитку та популяризації науки в Україні у

другій половині XIX ст. - на початку XX ст. відіграло Київське товариство

дослідників природи (1869-1929 pp.), що виникло при Київському університеті

св. Володимирі.. Воно друкувало свої "Записки", що виходили впродовж 1871-