2. Семінарські і практичні заняття у внз.

Процес навчання в ВНЗ передбачає практичні заняття (ПЗ). Вони призначені для поглибленого вивчення дисципліни. Їх форми різноманітні. Це родове поняття: уроки іноземної мови, лабораторні роботи, семінарські заняття, практикуми.

Практичні заняття грають важливу роль у виробітку у студентів навиків застосування одержаних знань для вирішення практичних завдань спільно з викладачем. На молодших курсах практичні заняття проводяться через 2-3 лекції і логічно продовжують роботу, почату на лекції.

Мета практичних занять. ПЗ покликані заглиблювати, розширювати, деталізувати знання, одержані на лекції в узагальненій формі, і сприяти виробленню навиків професійної діяльності. Вони розвивають наукове мислення і мову, дозволяють перевірити знання студентів і виступають як засобу оперативного зворотного зв'язку.

План ПЗ відповідає загальним ідеям і спрямованості лекційного курсу і співвіднесений з ним в послідовності тим. Він є загальним для всіх викладачів і обговорюється на засіданні кафедри.

Методика ПЗ може бути різною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача. Важливо, щоб різними методами досягалася загальна дидактична мета.

Доцент, професор повинен сам вести ПЗ, хоча б в одній групі, відвідувати заняття асистентів для координації теоретичної і практичної частин курсу. Між лекцією і ПЗ планується самостійна робота студентів, що припускає вивчення конспекту лекцій і підготовку до практичних занять.

Структура ПЗ в основному однакова:

• вступ викладача;

• відповіді на питання студентів за неясним матеріалом;

• практична частина як планова;

• завершальне слово викладача.

Різноманітність занять витікає з власне практичній частині. Це можуть бути обговорення рефератів, дискусії, рішення задач, доповіді, тренувальні вправи, спостереження, експерименти.

Мета занять повинна бути ясна не тільки викладачу, але і слухачам.

ПЗ не повинне бути топтанням на місці. Якщо студенти зрозуміють, що все його повчальні можливості вичерпані, то різко впаде рівень мотивації. Слід організовувати ПЗ так, щоб студенти постійно відчували наростання складності виконуваних завдань, відчували позитивні емоції від переживання власного успіху в ученні, були зайняті напруженою творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і продуктивне педагогічне спілкування. Навчені повинні одержати можливість розкрити і проявити свої здібності, свій особовий потенціал. Тому при розробці завдань і плану занять викладач повинен враховувати рівень підготовки і інтереси кожного студента групи, виступаючи в ролі консультанта і не пригнічуючи самостійності і ініціативи студентів.

При проведенні ПЗ слід враховувати роль повторення. Але воно повинне бути не нудним, одноманітним. Повторення для закріплення знань слід проводити варіантно, під новою точкою зору, що далеко не завжди враховується в практику вузівського навчання.

2.1. Семінарські заняття

Семінарські заняття як форма навчання мають давню історію, висхідну до античності. Саме слово "семінар" походить від латинського "seminarium" - розсадник і пов'язано з функціями "посіву" знань, передаваємих від вчителя до учнів і "проростаючих" в свідомості учнів, здібних до самостійних думок, до відтворення і поглиблення одержаних знань. Семінари проводилися в старогрецьких і римських школах як поєднання диспутів, повідомлень учнів, коментарів і висновків вчителів. З XVII в. ця форма навчання використовується в Західній Європі, а з XIX в. - в українських університетах.

Семінарські заняття носили практичний характер і були школою того або іншого ученого, під керівництвом якого студенти практично освоювали теоретичний курс дисципліни, методику наукового дослідження. Семінарська форма навчання постійно розвивалася, все більш чітко реагуючи на завдання вищої школи.

У сучасній ВШ семінар є одним з основних видів практичних занять по гуманітарних і технічних науках. Він є засобом розвитку у студентів культури наукового мислення. Семінар призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методологією наукового пізнання. Головна мета семінарських занять - забезпечити студентам можливість оволодіти навиками і уміннями використання теоретичного знання стосовно особливостей галузі, що вивчається.

На семінарах вирішуються наступні педагогічні завдання:

• розвиток творчого професійного мислення;

• пізнавальна мотивація;

• професійне використання знань в учбових умовах:

а) оволодіння мовою відповідної науки;

б) навики операції формулюваннями, поняттями, визначеннями;

в) оволодіння уміннями і навиками постановки і рішення інтелектуальних проблем і завдань, спростування, відстоювання своєї точки зору.

Крім того, в ході семінарського заняття викладач вирішує і такі приватні завдання, як:

• повторення і закріплення знань;

• контроль;

• педагогічне спілкування.

У сучасному ВНЗ найбільш поширені семінарські заняття трьох типів:

1. Просемінар.

2. Власне семінар.

3. Спецсемінар.

Просемінар - заняття, що готує до семінару, проводиться на перших курсах. Мета - ознайомлення студентів із специфікою самостійної роботи, з літературою, першоджерелами, методикою роботи над ними. Досвід показує, що студенти першого курсу не уміють працювати з декількома джерелами і, прочитавши список рекомендованої літератури, не знають, як відібрати необхідний матеріал, максимально його синтезувати і викласти відповідно до теми. Тому особливу увагу слід звернути на розвиток навиків роботи з літературою, на творчу переробку матеріалу, застерегти від компіляції і компілятивного підходу до рішення наукових проблем, які розвиваються саме при неправильній підготовці до семінару. Другий етап роботи в просемінарі - підготовка рефератів на певні теми, читання і обговорення їх з учасниками просемінара з висновком керівника.

Серйозніші учбові і виховні завдання вирішуються на семінарах 2-4-х курсів і особливо на спецсемінарах 4- 5-х курсів, які формують у студентів дослідницький підхід до матеріалу.

У ВНЗ практикується 3 типу семінарів:

1. Семінар, що має на основі мету поглибленого вивчення певного систематичного курсу і тематично міцно пов'язаний з ним.

2. Семінар, призначений для ґрунтовного опрацьовування окремих найбільш важливих і типових в методологічному відношенні тим курсу або навіть однієї теми.

3. Семінар дослідницького з тематикою з окремої приватної проблеми науки для поглибленої їх розробки.

Форма семінарських занять: а) розгорнена бесіда по наперед відомому плану; б) невеликі доповіді студентів з подальшим обговоренням учасниками семінару. Ці форми немає потреби протиставляти, вони перетікають один в одного.

Виступи в бесіді - це короткі доповіді. Метод доповідей припускає обмін думками, тобто момент живої бесіди.

Семінар - це завжди безпосередній контакт із студентами, встановлення довірчих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Семінарські заняття можуть запам'ятатися на все життя за товариську близькість, атмосферу наукової співтворчості, взаєморозуміння. Такий семінар часто переростає в систематичну наукову роботу дружного колективу.

Досвідчені викладачі, формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують студентів на виступи оцінного характеру, дискусії, поєднуючи їх з простим викладом підготовлених тим, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці і обговоренні залежно від тематики і ситуації.

Враховуючи характерологічні якості студентів: комунікативність, упевненість в собі, тривожність), викладач управляє дискусією і розподіляє ролі. Невпевненим в собі, некомунікабельним студентам пропонуються приватні, полегшені питання, що дають можливість виступити і випробувати психологічне відчуття успіху.

У організації семінарських занять реалізується принцип спільної діяльності, співтворчості. Згідно дослідженням спільної учбової діяльності процес мислення і засвоєння знань ефективніший в тому випадку, якщо рішення задачі здійснюється не індивідуально, а припускає колективні зусилля. Тому семінарське заняття ефективно тоді, коли проводиться як наперед підготовлене сумісне обговорення висунутих питань кожним учасником семінару. Реалізуються загальний пошук відповідей учбовою групою, можливість розкриття і обґрунтування різних точок зору у студентів. Таке проведення семінарів забезпечує контроль за засвоєнням знань і розвиток наукового мислення студентів.

Спецсемінар.

Семінар на старших курсах поступово готує студентів до спецсемінару, що є школою спілкування тих, що починають дослідників з певної наукової проблеми. Тут успіх в більшій мірі залежить від досвіду ведучого.

Спецсемінар, керований авторитетним фахівцем, набуває характеру наукової школи, привчає студентів до колективного мислення і творчості. В ході спецсемінару важливу роль грають відповідна орієнтація студентів на групову роботу і її оцінка, використання спеціальних прийомів, наприклад моделювання ситуацій. На підсумковому занятті викладач, як правило, робить повний огляд семінарів і студентських наукових робіт, розкриваючи горизонти подальшого дослідження проблем, що торкнулися, і можливості участі в них студентів.

На семінарських заняттях найкраще обговорювати:

1) вузлові теми курсу, засвоєння яких визначає якість професійної підготовки;

2) питання, найбільш важкі для розуміння і засвоєння. Їх обговорення слід проводити в умовах колективної роботи, що забезпечує активну участь кожного студента.