2. Поняття історичного типу держави

Поняття історичного типу держави пов'язане з уявленням про еволюцію (розвиток) цього найважливішого соціального інституту.

Існує кілька основних підходів до визначення типології держави: формаційний, технократичний і цивілізаційний.

З погляду формаційного підходу головною ознакою, що визначає історичний тип держави, є тип соціально-економічних відносин, які склалися у суспільстві. Засіб виробництва (соціально-економічні відносини) є базисом, а держава, право, релігія, мораль, мистецтво — похідні від базису явища. Наприклад, якщо в суспіль­стві панують рабовласницькі соціально-економічні відносини, то й держава є рабовласницькою й захищає, передусім, інтереси рабо­власників.

Карл Маркс виокремлював такі історично існуючі типи держави: рабовласницька, феодальна та буржуазна. У майбутньому, на думку Маркса, внаслідок соціалістичної революції повинна виникнути держава диктатури пролетаріату, що призведе до відмирання дер­жави й права як непотрібних у комуністичному суспільстві явищ.

Технократичний підхід (Герберт Спенсер, Деніел Белл) до іс­торичної типології держави ґрунтується на пріоритеті рівня розвит­ку технології, який визначає тип держави. Автори цієї точки зору на еволюцію держави розрізняють три рівні розвитку технології: аграрний, промисловий (індустріальний) та постіндустріальний (інформаційний). Аграрний тип технології побудований на позаеко­номічному примусі до праці, наприклад, на рабстві, кріпосному праві. Цьому технологічному рівню відповідає деспотична держава. Такою, наприклад, державою був Стародавній Єгипет. Індустріаль­ний тип технології вимагає свободи та ініціативи особистості. Йому відповідає ліберальна держава, що визнає свободу та юридичну рівність людей. До цього типу належали, наприклад, більшість держав Західної Європи у XIX — на початку XX ст. Нині людство переживає етап постіндустріального суспільства. Сучасним інфор­маційним технологіям, що втягують до виробництва та управління переважну більшість населення, відповідає демократична держава.

З позицій цивілізаційного підходу (Микола Данилевський, Арнольд Тойнбі, Освальд Шпенглер) історія людства — це історія народження, розвитку та згасання замкнутих, локальних цивілі­зацій. Кожна з цивілізацій своєю основою має, насамперед, духовну підвалину («велику ідею», за висловом Тойнбі): своєрідну релігію і культуру, національну психологію. Кожна з цивілізацій має влас­тивий для неї тип держави.

Якщо з погляду Маркса всі народи Землі та всі держави пройшли (чи пройдуть) ті ж самі стадії розвитку, то з погляду Тойнбі цивілі­зації ніяк не пов'язані між собою і практично не впливають одна на одну. Тойнбі включав до числа локальних цивілізацій єгипетську, китайську, еллінську, західну, православну, мексиканську та інші цивілізації, що зумовили історичний тип держави, який відповідає тільки їм.

Кожен з підходів до типології держави має свої сильні й слабкі сторони, по-своєму висвітлюючи різні аспекти складного шляху розвитку суспільства, держави та права.