- •1. Предмет, об’єкт та завдання курсу регіональної економіки:
- •2. Методи, які використовує регіональна економіка:
- •3. Методи, які використовує регіональна економіка:
- •4. Сучасні теоретичні проблеми економічного районування:
- •6. Економічні райони та територіальна організація господарства:
- •8. Основні закономірності регіонального розвитку:
- •9. Закони регіональної економіки:
- •10. Принципи регіонального розвитку:
- •11. Принципи регіонального розвитку:
- •12. Чинники регіонального розвитку:
- •13. Природно-ресурсні чинники:
- •14. Демографічний чинник регіонального розвитку:
- •15. Соціально-економічні чинники:
- •16. Науково-технічний прогрес (нтп):
- •17. Чинники розвитку регіональної економіки:
- •18. Чинники регіонального розвитку:
- •19. Регіональна економічна ситуація:
- •20. Регіональна соціальна ситуація:
- •21. Регіональна екологічна ситуація:
- •22. Характеристика природно-ресурсного потенціалу України:
- •23. Працересурсний потенціал України:
- •24. Роль людського капіталу у регіональному розвитку:
- •25. Регіональна економічна політика:
- •26. Регіональна економічна політика:
- •28. Роль паливно-енергетичного комплексу в економіці України:
- •29. Принципи та чинники розміщення транспортного комплексу України:
- •30. Особливості розміщення і розвитку нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості:
- •31. Особливості розміщення газовидобувної промисловості України:
- •32. Електроенергетика – провідна галузь економіки комплексу України:
- •33. Сучасний стан розвитку і регіональні особливості розміщення металургійного комплексу:
- •34. Міжгалузевий машинобудівний комплекс України:
- •35. Структурний аналіз агропромислового комплексу України в нових економічних умовах:
- •36. Сільське господарство України:
- •37. Сільське господарство України:
- •38. Харчова промисловість:
- •39. Будівельний комплекс:
- •40. Характеристика хіміко-лісового міжгалузевого комплексу:
- •41. Господарський комплекс України: його структура сфери і трансформація в ринкових умовах:
- •42. Характеристика міжгалузевих господарських комплексів, соціальний комплекс:
- •43. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в міжнародні структури:
- •44. Міжнародна економічна інтеграція, перспективи вступу України до єс:
- •45. Взаємодія природи і суспільства: еколого-економічні протиріччя
- •46. Процес, основні види і напрямки природокористування:
- •47. Забруднення природного середовища:
- •48. Основні правила і принципи раціонального природокористування:
- •49. Характеристика основних екологічних понять:
- •50. Моніторинг навколишнього середовища та його основні завдання:
32. Електроенергетика – провідна галузь економіки комплексу України:
Структура виробництва електроенергетики. Застаріла технологія спалювання вугілля, мазуту і навіть газу разом із високим рівнем спрацювання обладнання призводить до великих викидів шкідливих речовин у повітря. Гідроелектростанції являються найефективнішим джерелом електроенергії. Перевага їх у тому, що собівартість вироблення на них енергії у 5-6 разів дешевша, ніж на теплових станціях, а затрати праці у 15-20 разів менші. Разом з тим розміщення їх залежить від природних умов та й виробництво електроенергії має сезонний характер. Будівництво ГЕС на рівнинних річках завдає значних матеріальних збитків, по¬требує затоплення великих територій. Основні гідроелектростанції розташовані на Дніпрі. Це Київська, Канівська. Атомні електростанції у вигляді палива використовують збагачений уран. За характером використання палива вони не пов'язані з родовищами його видобування. Такі електростанції доцільно розміщувати у регіонах без достатньої наявності інших видів паливних ресурсів. Щодо вітроенергетики, то цей напрям отримання електроенергії порівняно молодий. Нині в Україні ведеться будівництво 9 вітроелектростанцій, 5 із них в Криму, де особливо гостро стоїть проблема з електропостачанням.
Сировинна база теплових електростанцій та принципи їх розміщення. Електроенергетика — базова галузь економіки України. Вона одна з найстарших у країні. Виробництво електроенергії ґрунтується на спалюванні вугілля, мазуту, природного газу, використанні атомної енергії, енергії води. В останні роки на теплових електростанціях вироблялося 57% електроенергії. З-поміж ТЕС переважають електростанції, що виробляють тільки електричну енергію. Найбільші з них за потужністю — державні районні електростанції (ДРЕС). Вони постачають електричну енергію промисловим, комунальним, транспортним та іншим об'єктам, розмішеним на значній території певних регіонів. Найбільші ТЕС розташовані в Донбасі (Вуглегірська, Старобешівська, Миронівська, Курахівська й ін.), на Придніпров'ї (Придніпровська, Криворізька), у Харківській (Зміївська), Київській (Трипільська), Івано-Франківській (Бурштинська), Львівській (Добротвірська) областях, у Запоріжжі, Мелітополі, Одесі й ін. Більшість цих електростанцій виробляє й тепло (ТЕЦ).
Екологічні проблеми енергетики. Одним з провідних чинників, що обмежує розвиток енергетики в Україні, є екологічний. Викиди від роботи цієї галузі становлять близько 30% всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Крім того, електроенергетика дає до 63 % сірчаного ангідриду, понад 53 % оксидів азоту, що надходять у повітря від стаціонарних джерел забруднення. Вони є основними джерелами кислотних дощів в Україні. Оксиди вуглецю, що їх викидають електростанції в атмосферу, - головне джерело парникового ефекту на нашій планеті.
Якщо не зменшити вміст оксиду вуглецю в атмосфері, на землю чекає глобальне потепління клімату. Це призведе до підвищення рівня Світового Океану і затоплення значних площ землі.