21. Предметні елементи наукового дослідження.

Обґрунтування вибору об'єкта та предметів наукового дослідження є вихідною і вельми важливою процедурою, від результату виконання якої залежать подальші логіка та якість реалізації основних етапів наукової праці: формулювання найменування, обґрунтування об'єкт-предметної структури, постановки мети, завдань і питань дослідження, розробки його теоретичних передумов, гіпотези та програми, обґрунтування методики, аналізу результатів і формулювання висновків та рекомендацій.

Відомо [6; 8], що розгляд та узагальнення результатів теоретичних розробок зазначених вище питань дозволяє членувати процедуру обґрунтування об'єкт-предметної структури дослідження на таку послідовність формально-методологічних операцій: 1) визначення об'єкта дослідження у межах об'єктної сфери певної галузі наукового знання; 2)членування об'єкта дослідження на предмети дослідження (або виділення предмета дослідження з об'єкта дослідження); 3) деталізація аспектів дослідження у межах кожного з його предметів або на стиках двох суміжних предметів дослідження.

Неважко переконатися, що наведена таким чином систематизація операцій аналізованої процедури за своєю суттю є ієрархічною основою загальнометодологічної схеми взаємозв'язку та взаємодії згаданих атрибутів (об'єкт, предмет, аспект), послідовно структурована сукупність яких саме і дає нам уявлення про об'єкт-предметну структуру наукового дослідження як певну методологічну систему (рис. 11).  '

Логіка системного аналізу змістового насичення зазначеної схеми (тобто процедури обґрунтування об'єкт-предметної структури конкретного наукового дослідження), як відомо потребує, щонайменше, висвітлення таких питань:

1. Опис функції об'єкт-предметної системи: а) роль та місце об'єкт-предметної структури конкретного дослідження як окремої системи, що функціонує в оточуючому середовищі - об'єкт-проблемній сфері певної галузі наукових досліджень; б) перерахування та визначення усіх інформаційних входів та виходів цієї системи; в) визначення функціональних співвідношень між інформаційними входами та виходами.

2. Визначення структури об'єкт-предметної системи: а) встановлення кількості та характеристика елементів системи (об'єкт, предмети, аспекти); б) опис взаємозв'язків та ієрархії елементів; в) виявлення функціональних властивостей елементів системи.

Очевидно, орієнтуючись на поставлені таким чином питання та проілюструвавши їх конкретними прикладами процедури обґрунтування об'єкт-предметної структури наукового дослідження, ми отримаємо можливість вичерпного опису її сутності.

Зважаючи на це, зазначимо, насамперед, що методологічною функцією об'єкт-предметної структури є обмеження області дослідження, започаткованого в обсязі його конкретної теми, і забезпечення строго ортодоксальної системно-логічної основи здійснення усіх науково-дослідницьких операцій та експериментальних процедур, а також структурно-змістової побудови опису результатів їх реалізації.

Як бачимо, методологічна функція об'єкт-предметної структури має комплексну природу й ніби складається з двох підфункцій або окремих відповідних функцій: зовнішньої по відношенню до виконуваного дослідження та внутрішньої. Зовнішня функція об'єкт-предметної структури як комплексного методологічного інструментарію полягає у свідомому з боку дослідника обмеженні дослідження, що ним проводиться. На відміну від неї, внутрішня функція спрямована на однозначне регламентування й забезпечення зв'язку всіх теоретичних та експериментальних процедур, структурована сукупність яких і складає в сутності процес наукового дослідження в обсязі виконуваної роботи.

Під предметом дослідження в методології розуміють виділену з об'єкта певну цілісність, яка має найбільш істотні з точки зору мети даного дослідження ознаки або властивості.

Предмет дослідження є більш вузьким поняттям, ніж його об'єкт, оскільки він є лише частиною, елементом або певною стороною об'єкта

За своєю функціонально-методологічною суттю процедура обґрунтування предмета або предметів дослідження спрямована на доказ достатності вивчення тих сторін чи явищ, які відбивають предмети, для розв'язання проблеми, поставленої у науковій праці.

Таким чином, для опису будь-якого об'єкта необхідно встановити структуру елементів, тобто предметів, що в нього входять, і види або форми існуючих між ними зв’язків, сукупність яких забезпечує наявність певних властивостей і характеристик об'єкта, що пізнається як ціле.

Об'єкт в обсязі конкретного дослідження залежно від його складності може бути розчленований як на один, так і декілька предметів дослідження

Дослідження за кількістю вибраних предметів (рис. 12) поділяють на однопредметні та багатопредметні (комплексні). Однопредметне дослідження характеризується чітко заданим об'єктом і наявністю лише одного предмета дослідження.

 

Рис. 12. Класифікація рівнів та типів наукових досліджень

 

Такі дослідження відносяться, здебільшого, до теоретичних областей наукового знання. їх відрізняє, як правило, наявність одного предмета дослідження, що виступає в ролі конкретної ідеальної моделі для опису найбільш вагомих явищ, сторін чи зв'язків, які сприяють розкриттю сутності або особливостей функціонування обраного об'єкта.

Наприклад, в однопредметних дослідженнях з історії та теорії педагогіки можуть мати місце такі поєднання об'єкта та предмета: об'єкт - процес навчання, предмет - форми організації навчання; об'єкт - процес навчання, предмет - методи контролю та оцінки результатів навчання; об'єкт - процес навчання, предмет - емпіричне та теоретичне в навчанні; об'єкт - процес навчання, предмет - функції методів навчання тощо.

Порівняємо наведені приклади з прикладами відповідних багатопредметих теоретичних досліджень: об'єкт - процес навчання, предмети - форми організації навчання, методи навчання, методи контролю та оцінки результатів навчання; об'єкт - процес навчання, предмети - проблемні ситуації у навчанні, співвідношення теорії та фактів у навчанні, структура навчального пояснення.

Легко помітити, що комплексне (багатопредметне) теоретичне дослідження, різні предмети якого є частинами одного об'єкта, здатне замінити цілий ряд відповідних однопредметних досліджень.

Зауважимо тут, що переважна більшість прикладних (теоретико-експериментальних) та експериментальних досліджень має багатопредметний характер. Це зумовлено, з одного боку, самою їхньою прикладною спрямованістю, що вимагає, як правило, комплексного підходу до вивчення складної дійсності, з іншого - наявністю вже функціонуючого системного наукового знання, для приросту якого однопредметні прикладні дослідження з перебігом певного часу стають малоефективними.

Крім того, прикладні дослідження сучасних наук, що мають декілька основних предметів дослідження, часто спираються на теоретичні передумови різних областей наукового знання та розширюють арсенал своїх засобів і методів шляхом їхнього запозичення з різних наукових дисциплін. Зокрема, у випадку досліджень з педагогіки роль суміжних з нею наук здебільшого виконують логіка, соціологія, фізіологія, психологія, етика, естетика тощо.

Розглянемо приклади поєднання об'єкта з предметами, характерні для багатопредметних прикладних досліджень у педагогіці: об'єкт - процес навчання,предмети - принципи формування систем навчання, моделі структур і змісту навчальних дисциплін, засоби оптимізації процесу навчання; об'єкт - процес виховання, предмети -мета й завдання виховання, форми та засоби виховної роботи, організація виховного процесу; об'єкт - процес трудового навчання, предмети - закономірності функціонування трудового навчання, умови реалізації оптимального процесу трудового навчання, критерії оцінки ефективності результатів трудового навчання.

Ми бачимо тепер, що процедури визначення об'єкта та вибору предметів дослідження не можуть адекватно продукуватись дослідником без знання певних методологічних правил їхньої реалізації. Тому нагадаємо, що згідно з цими правилами об'єкти досліджень закладені в кожній окремо взятій узагальненій проблемі, яка передбачена відповідними планами науково-педагогічних досліджень.

Так, наприклад, у розділі "Професійна освіта" державної національної програми "Освіта" (Україна XXI сторіччя) одна з її узагальнених проблем сформована таким чином: "Вдосконалення навчально-виховного процесу в установах професійної освіти на основі впровадження нових педагогічних технологій, інформатизації, підсилення органічної єдності навчання з продуктивною працею". Складність цього формулювання і свідчить про заплановану необхідність проведення комплексного багатопредметного дослідження.

Проте, незважаючи на складність формулювання, за існуючими правиламиоб'єктом усіх досліджень цієї проблеми є навчально-виховний процес у професійній освіті, який за змістом проблеми членується на відповідні укрупнені предмети дослідження: процес упровадження нових педагогічних технологій у професійну освіту, процес інформатизації професійної освіти, навчально-виробничий процес. Ці предмети під час виконання досліджень науковець змушений членувати на відповідні аспекти, які, подібно відношенню предмета до об'єкта, також за суттю (рис. 11) відносяться як часткове до цілого.

Предмети дослідження є лише певними частинами або елементами теоретичного та експериментального знання відповідних наук: педагогіки, ергономіки, фізіології, психології та соціології. Проте стан функціонування всіх цих предметів може бути керованим дослідником під час проведення педагогічного експерименту. Нагадаємо також, що дослідження такого ступеня складності проводяться, як правило, за комплексними програмами, у реалізації яких беруть участь творчі колективи науковців відповідних галузей знання.

При такому членуванні дослідник під час вивчення об'єкта має змогу керувати зміною станів лише предмета дослідження (1.1) та його основного аспекту (1.2), а, отже, використовувати відомості про фіксовані ним аспекти (1.3,1.4, 1.5) виключно для опису умов реалізації зазначених змінних станів.

Зрозуміло, що складні педагогічні явища, обрані дослідником як об'єкт наукового пізнання, неминуче змушують його вдаватися до побудови об'єкт-предметної структури багатопредметного міждисциплінарного дослідження і за іншими варіантами. Розглянемо, наприклад, структуру та зміст елементів схеми можливого членування об'єкта міждисциплінарного дослідження, наведеної на рис. 14.

Методологічні функції основних і додаткових предметів дослідження також різні.Основні предмети виступають у ролі методологічного інструменту обмеження глибини дослідження (для нашого випадку: від змісту навчально-виробничої програми — до ергономічних умов їі реалізації) Додаткові предмети дослідження обмежують аспекти розгляду проблеми і встановлюють широту самого дослідження, окресливши и певним колом чинників, що вивчаються. Тому основні предмети визначають переважно результати дослідження, а додаткові - окреслюють область або умови використання одержаних результатів.

Якщо в разі пізнання складного об'єкта з'ясовується, що одного предмета недостатньо для досягнення мети, поставленої в науковій праці, дослідник також змушений вдаватися до інших варіантів побудови об'єкт-предметної структури. Так, за варіантом (рис. 15) він може обгрунтувати об'єкт-предметну структуру однопредметного міждисциплінарного дослідження шляхом надання певному аспекту статусу основного (у нашому прикладі це - основний аспект 1.2). Але зазначене підвищення методологічного статусу може здійснюватися лише за умов забезпечення керованості даного основного аспекту.

Таким чином, ми бачимо, що у кожному науковому дослідженні існує конкретна багаторівнева складна структура, яка включає строго ієрархічні супідрядні і взаємопов'язані об'єкт-проблемну сферу, об'єкт, предмети та аспекти дослідження. У даній структурі об'єкт-проблемна сфера виступає у формі певної гіперсистеми (надсистеми) - методологічного засобу, що забезпечує цілісність приросту наукового знання.

Об'єкт-предметна структура наукової праці, у свою чергу, постає у вигляді системного методологічного засобу організації єдності та обмеження області проведення конкретного дослідження.

Предмети дослідження виконують роль методологічних засобів виділення з об'єкта організованих певним чином його сторін, елементів, відношень або зв'язків.

Зазначимо також, що з методологічної точки зору процес реалізації процедури вибору об'єкта та предметів дослідження базується на діалектичних принципах системності та сходження від абстрактного до конкретного.

Продовжуючи наші міркування, систематизуємо, передусім, уявлення про функціонально-методологічне призначення об'єкт-предметної структури, а також про співвіднесеність її елементів і зв'язків з іншими елементами, інструментарієм та атрибутами наукового дослідження. Відомо, що основна трудність будь-якого дослідження полягає в практичній неможливості прямого пізнання його об'єкта, який звичайно має складну структуру й характеризується суперечливістю розвитку. Крім того, у переважній більшості випадків об'єкти сучасних досліджень, як зазначалося вище, неспостережувані й некеровані. У таких випадках дослідник вимушений вдатися до використання предметів дослідження, які, як згадувалося вище, виступають у ролі методологічного засобу пізнання об'єкта, що вивчається. При цьому предмет дослідження вибирається таким чином, щоб він включав певні характерні для об'єкта в цілому властивості, зв'язки або відношення, що цікавлять дослідника.

Аспекти дослідження, що віддзеркалюють точки зору, з яких розглядаються предмети чи їхні окремі сторони, виступають як елементи предметних підсистем - методологічного інструментарію, що фіксує коло чинників, які впливають на функціонування або властивості об'єкта дослідження.

Зайве, мабуть, тут доводити, наскільки непроста й відповідальна процедура вибору об'єкта та предметів дослідження — формування його об'єкт-предметної структури. Важливо також з'ясувати той факт, що об'єкт і предмети виступають у формі особливої методологічної структури і є строго ортодоксальними (що не підлягають змінам) елементами наукового дослідження.

Об'єкт дослідження як складне ціле, що не піддається прямому вивченню, завжди є некерованим з волі дослідника. На відміну від нього предметам дослідження притаманний певний ступінь керованості, що дає досліднику можливість цілеспрямованої зміни їхніх властивостей або станів. Завдяки цій можливості (керованості предмета дослідження) і здійснюється процес наукового пізнання об'єкта.

Існують також конкретні взаємозв'язок і співвіднесеність елементів об'єкт-предметної структури зі структурою цілей і завдань дослідження: об'єкт у поєднанні з проблемою визначає мету дослідження, а також у загальних рисах його гіпотезу та теоретичні засоби дослідження; предмет чи предмети дослідження у співвіднесенні з аналізом вивченості закономірностей їхнього функціонування обумовлюють завдання дослідження, а також припущення гіпотези та Методичне підґрунтя проведення експериментів; аспекти дослідження визначають постановку його окремих питань.

Саме завдяки своїй ортодоксальності об'єкт-предметна структура і покликана забезпечити цілісність самого дослідження, а також виступати у складі його мети в ролі критерію необхідності та достатності будь-якої наукової дії, започаткованої в обсязі даного дослідження.

Як бачимо, усі зазначені елементи об'єкт-предметної, цільової та гіпотетичної структур виступають у дослідженні в ролі однозначно взаємопов'язаних комплексних засобів приросту наукового знання про об'єкт, що вивчається.

Нагадаємо також, що в науковій праці об'єкт актуалізується (з'являється вперше) у темі та меті дослідження. Предмети дослідження обов'язково актуалізуються в його завданнях. Основний або основні предмети дослідження обов'язково відбиваються в його найменуванні. У формулюванні мети шлях досягнення кінцевого результату обов'язково відносять до основного або основних предметів дослідження. Гіпотеза дослідження є за своєю суттю припущенням про те, як через знання про його предмети розширити уявлення про сам об'єкт або через зміну станів предметів ефективніше досягти необхідного стану об'єкта.

Тому об'єкт-предметна структура, що формується на початковій стадії дослідження, потенційно визначає не лише основні його структурні елементи, про які сказано вище, але й зумовлює весь його операційно-методологічний інструментарій: вироблення стратегії дослідження, обґрунтування його етапів, розробку понятійно-категоріального апарату наукової праці, вибір тактичних засобів методологічного аналізу процедур, що складають дослідження. При цьому важливо розуміти, що існуючий взаємозв'язок і співвіднесеність елементів об'єкт-предметної структури з основними елементами і методологічним інструментарієм започаткованого дослідження гносеологічно обумовлена, а їхні конкретні форми в кожному окремому випадку визначаються як природою самого об'єкта, так і специфікою властивостей або сторін предметів дослідження, що виділяються з нього.