Радіобіологія фул вершин (передмовалесс, вступлесс етс. едишн)

61

В результаті вибуху термоядерної (водневої) бомби внаслідок злиття легких ядер (реакції ядерного синтезу) виділяється енергія, яка набагато більша (майже у 5 разів) за енергію ядерного вибуху. Термоядерний заряд складається із радіоізотопів гідрогену (дейтерію-2Н або тритію-3Н) і літію (6Li). Найчастіше застосовується дейтерій і літій (6Li2Н). За вибуху ядерної бомби виділяється енергія, яка дорівнює (1 – 20)10ּ 3 тонам тротилового еквіваленту, то енергія термоядерної бомби становить 105 – 106 тон того ж тротилового еквіваленту. У вогнищі вибуху термоядерної бомби температура сягає декількох мільйонів градусів, випромінюються потоки небезпечних для живих організмів швидких нейтронів, інше випромінювання.

Під час вибуху нейтронної бомби іонізуюча радіація є найбільш сильним уражуючим фактором. Зона руйнувань у разі такого вибуху невелика, тоді як зона повного знищення живих організмів може досягати радіусу кількох кілометрів за рахунок дії надшвидких нейтронів, які мають енергію 1014 – 1017еВ. Біологічна дія таких нейтронів значно більша (майже в 7 разів) ніж “теплових” нейтронів (див. підрозділ 1.6), β- і γ-випромінювань. Характерною особливістю нейтронної зброї є утворення наведеної радіоактивності за рахунок взаємодії нейтронів з речовиною.

Нейтронна бомба – це малогабаритний термоядерний заряд потужністю до 110ּ 4тони тротилового еквіваленту. Реакція ініціюється ядерним запалом.

Середня доза опромінення, яка зумовлена проведенням випробування ядерної та термоядерної зброї складає 210ּ -5 Зв/рік, що становить 0,8% від сумарної дози (див табл.2.1).

Небезпеку для людства становлять не тільки прямі наслідки ядерних вибухів – іонізуюча радіація, висока температура і ударна хвиля, але також електромагнітний імпульс при висотних ядерних вибухах, який пошкоджує лінії елетропередач, електричні та електронні системи, в тому числі комп’ютери. Руйнується за таких вибухів озоновий шар Землі, порушується тепловий баланс атмосфери за рахунок надходження в атмосферу аерозолей чисельних вогнищ.

Потенціальним джерелом додаткового опромінення живих організмів, в тому числі певної частки населення, є промислові ядерні вибухи, метою яких є вирішення певних господарських завдань. Такі вибухи проводяться під землею на глибині кількох сотень метрів (створення сховищ для газу, нафти тощо) або на поверхні (переміщення грунтів у потрібному напрямку). В першому випадку радіоактивні речовини залишаються в порожнині під землею, яка створюється внаслідок вибуху, а другому – основна їх кількість одночасно з грунтом викидається в довкілля.

Склад радіоізотопів, які утворюються під час промислових ядерних вибухів, визначається типом ядерного заряду, потужністю вибуху, типом гірських порід, конструкцією підривних пристроїв тощо.

Досі промислові ядерні вибухи проводилися лише з експериментальною метою і нині повністю припинені.

2.3. Застосування іонізуючих випромінювань у медицині.

У діагностиці та терапії різноманітних захворювань внутрішніх органів широко використовуються як найрізноманітніші зовнішні джерела іонізуючих випромінювань, так і радіоактивні фармацевтичні препарати.

Рентгенівське випромінювання широко застосовується в рентгенографії, рентгеноскопії та флюорографії як один із методів діагностики. Перспективним і

62

високоефективним методом діагностики пухлин є рентгенівська комп’ютерна томографія.

Слід пам’ятати, що діагностика з використанням іонізуючих випромінювань є додатковим джерелом опромінення. Так у розвинутих країнах медична діагностика з використанням іонізуючих випромінювань зумовлює дози 0,4 -–1 мЗв/рік. За необхідності проводять спеціальні додаткові обстеження. Найбільшу дозу опромінення зумовлює рентгеноскопія грудної порожнини – 2,0 – 4,0 мЗв за одне обстеження, менше рентгеноскопія шлунку – 0,2 – 0,25 мЗв, рентгенографія грудної порожнини – 0,1 – 1,0 мЗв, флюорографія – 0,1 – 0,5 мЗв, рентгенографія зубів – 0,03

– 0,3 мЗв.

Серйозної уваги заслуговують питання, які пов’язані з опроміненням плоду при застосуванні радіологічної пульвометрії (визначення розмірів тазу) і акушерського обстеження. Поглинна доза для плоду у першому випадку може досягати 6,2·10-3 Гр, а у другому - 3·10-3 Гр за одне обстеження.

Незважаючи на те, що використання іонізуючого випромінювання для діагностики призводить до певного переопромінення, відмовлення від нього не дозволяє виявлення захворювань на ранніх стадіях розвитку, коли ще можливе ефективне лікування.

Серед методів лікування онкологічних захворювань широко застосовується гамма-терапія (з використанням γ-випромінювання). Для цього найчастіше застосовують так звані кобальтові гармати, в яких як радіоізотоп, що випромінює γ- кванти, використовують 60Со. В сучасній медицині з лікувальною та діагностичною метою також застосовується жорстке гальмівне випромінювання з енергією до декількох десятків МеВ, яке отримується на прискорювачах частинок. Синхротрони і бетатрони є джерелами високоенергетичних електронів (див. підрозділ 2.2).

Одним з методів лікування онкологічних захворювань є використання α- частинок в комбінації з нейтронами. У пухлину вводять хімічні елементи, в ядрах яких під дією нейтронів відбувається ядерна реакція з утворенням α-частинок, наприклад:

10В + 01n 7Li +

або

6Li + 01n 3H +

Уцьому випадку α-частинки та виниклі ядра хімічних елементів (ядра віддачі) утворюються в тому місці органу, яке необхідно піддати опроміненню. Цей ефект складає основу нейтронзахоплюючої радіотерапії. Для цього методу використовують насичення пухлини елементами 10В або 6Li. Тоді основні частна дози локалізується в зоні пухлини.

Одним із методів використання променевої терапії є застосування в курортології та фізіотерапії 222Rn у вигляді прийняття родонових ван, пиття родонової води тощо (див. підрозділ 2.1).

Увстановленні діагнозу, визначенні прогнозу захворювань та оцінці ефективності лікування широко застосовується метод з використанням радіоізотопів, який називають ще методом мічених атомів. За його допомоги можна, наприклад, дослідити розподіл крові та інших біологічних рідин, захворювання щитоподібної

63

залози, серця, легенів, печінки, нирок тощо. Радіоізотопні методи з високим ступенем точності дозволяють виявити функціональні та морфологічні зміни вже на ранніх стадіях розвитку великої кількості захворювань, визначити характер і тактику лікувальних заходів.

Вибір радіоізотопів для діагностики визначається, головним чином, типом та енергією випромінювання, здатністю до вибіркового накопичення у тканині певного органу, періодом напіввиведення з органу, періодом напіврозпаду. Найчастіше

використовують 3Н, 14С, 32Р, 35S, 45Са, 59Fe, 57Co, 72Ga, 89Sr, 95Zr, 95Nb, 110Ag, 131I та ін.

Розподіл радіоізотопів у організмі визначають спеціальними детекторами, зокрема γ- випромінюючих в γ-камерах.

Вимоги до радіоактивних фармацевтичних препаратів (РФП), які використовуються з лікувальною метою, залежать від багатьох причин, основні з яких: радіоактивність препарату; вид сполуки (розчин, колоїд, суспензія); спосіб введення (пероральний, внутрішньовенний, внутрішньоартеріальний, внутрішньочеревний, ендолімфатичний, внутрішньотканинний); механізм лікувального впливу (селективне накопичення в органі чи пухлін, пригнічення посиленого утворення еритроцитів, девіталізація мікрометастаз та ін.); очікуванні ефекти (терапія онкологічних, гематологічних, ендокринологічних та інших захворювань) тощо.

При проведенні радіодіагностичних досліджень та терапевтичному застосуванні радіоізотопів, необхідно вводити в організм таку їх кількість, яка створює променеве навантаження, що не перевищує гранично допустимі дози (ГДД) для даної категорії пацієнтів. Методи променевої терапії злоякісних пухлин базуються на тому, що створюється оптимальна доза опромінення для пригнічення пухлини при мінімальному ураженні оточуючих здорових тканин. Тому при порівнянні різних способів променевого впливу суттєве значення мають питання співвідношення осередкової дози, поглинутої дози оточуючими здоровими тканинами тощо.

Оптимальним з точки зору отримання необхідного лікувального ефекту є вибіркове накопичення РФП безпосередньо в пухлині. Для цього можна використати наступні шляхи:

1.Накопичення РФП у вогнищі ураження після перорального або парентерального введення внаслідок вибіркового поглинання тканиною пухлини (методи 131І-терапії гормонально активних метастаз раку щитоподібної залози, 32Р- терапія злоякісних пухлин та ін.).

2.Безпосереднє введення РФП в пухлину, так звана внутрішньоклітинна терапія (методи обколювання пухлини колоїдними розчинами або суспензіями).

3.Селективне підведення до уражених пухлиною органів розчинних або у вигляді колоїдів чи суспензій РФП з лікувальною і профілактичною метою (методи інтраартеріального, ендолімфатичного і внутрішньочеревного введення РФП при первинних і метастатичних пухлинах печінки, лімфовузлів, випітних плевритах і асцитах тощо).

В методі 32Р-терапії дійсної поліцитемії механізм лікувальної дії РФП зводиться не до прискореного руйнування еритроцитів в циркулюючій крові, а до пригнічення посиленого утворення їх в кровотворній тканині. Оскільки в нормі середня тривалість життя еритроцитів в циркулюючій крові складає біля 120 діб, то за цього виду терапії не слід чекати негайного ефекту.

64

При лікуванні гіпертиреозу основною метою є створення такої дози іонізуючого випромінювання в пухлині щитоподібної залози, яка була б достатньою для зменшення функціональної здатності клітин залози і зниження продукції ними гормону до нормального рівня. Це досягається вибірковою здатністю щитоподібної залози накопичувати 131І, який при розпаді випромінює β-частинки і γ-кванти.

До РФП, які використовуються в колоїдної формі, ставляться наступні вимоги: 1) колоїд повинен складатися з фізіологічно нешкідливих елементів; 2) частинки повинні бути достатньо великими, щоб не потрапляти в кровотік; 3) колоїд повинен бути стійким, щоб не було нерівномірного місцевого осадження; 4) мати високу питому радіоактивність, щоб не вводити великих об’ємів; 5) період напіврозпаду радіоізотопу повинен бути коротким, щоб вся доза була отримана за порівняно невеликий час; 6) радіоізотоп, який вибірково накопичується в пухлині, повинен бути β- випромінювачем по можливості з максимальною довжиною пробігу β-частинок.

Як приклад, можна розглянути використання колоїдного радіоактивного золота (198Аu), яке задовольняє більшості з перерахованих вимог. Період напіврозпаду 198Аu складає 2,7 доби і його випромінювання, в основному, складається з β-частинок з енергією 0,961 МеВ (майже 90%) і γ-квантів енергією 0,412 МеВ (6 – 10%). Розміри колоїдних частинок, як правило, коливаються в межах 30 – 70 нм. Довжина пробігу в тканинах β-частинок складає до 4 мм. В перші 10 діб після введення 198Аu в колоїдній формі у загальному кровотоці знаходиться менше 0,2% від його кількості. Виведення 198Аu максимально в 1-й день з сечею (біля 0,1% від загальної кількості).

До розчинних РФП ставляться також вимоги щодо відсутності побічних ефектів, короткого періоду напіврозпаду, стабільності мітки, високої питомої активності, вибіркового накопичення в пухлинах, здатності до β-випромінювання, а також швидкого кліренсу з організму, зокрема з крові.

Слід відмітити, що є певна невизначеність у питанні присутності у випромінюванні РФП γ-квантів. З одного боку це бажано з точки зору визначення шляхом зовнішнього вимірювання розподілу РФП. З іншого боку променевий ефект обумовлюється, головним чином β-випромінюванням, а наявність додатково ще γ- випромінювання потребує уваги до питань щодо захисту персоналу і умов спостереження за пацієнтами у порівнянні з тими, де має місце застосування тільки β-випромінювачів. З урахуванням цього все ж таки перевага надається використовуванню чисто β-випромінюючих РФП з максимально можливим пробігом β-частинок у тканинах. Саме до таких РФП відносяться препарати, які містять 32Р. Середня довжина пробігу β-частинок, які випромінює цей радіоізотоп, у тканинах складає 8 мм, максимальна енергія β-випромінювання 1,71 МеВ, період напіврозпаду 14,3 доби (див. підрозділ 5.7). Цей радіоізотоп здатний накопичуватися в різних тканинах (в тому числі в пухлинах) в залежності від інтенсивності в них метаболічних процесів. На 15-ту добу розпадається і виводиться із організму до 70% першопочатково введеної кількості 32Р.

Слід відмітити, що для лікувальних цілей запропановано велику кількість РФП, які містять різні. Відомості про найефективніші серед них наведені в табл.2.14.

Таблиця 2.14. Характеристика радіоізотопів і РФП, які використовуються з лікувальною метою

65

		Енергія основних					Максим.
Раді	t1/2	випромінювань,			РФП	Спосіб	довжина
оізо			МеВ			введення	пробігу,
топ							мм
35S	87,2	0,167		-	Натрію	Внутришньо	2
					сульфат	-артеріально
32P	14,	1,71		-	1.Розчин	Внутриш-	8
	3				двозаміщен	ньовенно
					ого натрія
					фосфату	Ендолімфати
					2.Кофоцит	ч-но
						Ендолімфати
					3. Розчин	ч-но,
					колоїдного	внутришньо-
					хрома	порожнино,
					фосфату	внутришньо-
						тканино
90Y	2,6	2,27		-	1.Котриси-	Ендолімфати	11
	6				літ	ч-но
						Внутришньо
					2.Розчин	-черевно,
					колоїдного	внутришньо-
					олеата	тканино,
					ітрію	внутришньо
						а-ртеріально
131I	8,0	0,608		0,364	Розчин	Внутришньо	2,6
	4				натрію	-черевно
					йодіту
198A	2,6	0,961		0,412	Розчин	Внутришньо	4
u	5				колоїдного	-тканино,
					золота	внутришньо-
						порожнино,
						внутришньо-
						артеріально,
						ендолімфати
						ч-но

При роботі із зовнішніми джерелами іонізуючої радіації та радіоізотопами необхідно пам’ятати, що крім отримання діагностичної інформації або певного лікувального ефекту, існують негативні явища. В першу чергу це потенційна можливість прояву негативних наслідків опромінення пацієнта, необхідність захисту персоналу від переопромінення, вірогідність забруднення довкілля РФП тощо.

2.4. Застосування іонізуючих випромінювань у сільському господарстві

66

В сільському господарстві (рослинництві, тваринництві та ветеринарії) іонізуючі випромінювання використовуються для вирішення різноманітних завдань, основними з яких є:

1.Метод мічених атомів (радіоактивних індикаторів) використовується в дослідницькій роботі в області біохімії, молекулярної генетики, фізіології рослин і тварин, а також при діагностиці та лікуванні хворих тварин. Це подібно до застосування методик з радіоізотопами та прискорювачами заряджених частинок в біологічних та наукових дослідженнях, медичній практиці (див. підрозділ 2.3.).

2.Селекційно-генетичні дослідження в області рослинництва, тваринництва, мікробіології.

3.Радіаційно-біологічні технології для: а) стимуляції росту та розвитку рослин і тварин з метою підвищення господарськокорисних якостей; б) боротьба з сільськогосподарськими шкідниками; в) стерилізація стоків тваринницьких господарств та ін.; г) стерилізація,

67

ДНК

І

АЗОТИСТІ

ОСНОВИ

ДНК

ІІ

ПЕРВИННІ УРАЖЕННЯ ПРОТЕКТОР ОСНОВ ДНК РЕПАРАЦІЯ

НОРМА		ТОЧКОВІ
		МУТАЦІЇ				ХРОМОСОВНІ
						ПЕРЕБУДОВИ
			ЗМІНА					ЗАГИБЕЛЬ
			ГЕНОТИПУ					КЛІТИНИ

Рис 2.7. Схема радіогенетичних ефектів у клітинах еукаріот консервування та знезараження харчових продуктів, сировини рослинного і

тваринного походження, фармакологічних препаратів, хірургічного матеріалу та інструментарію, які не підлягають температурній і хімічній обробці тощо.

В сільському господарстві використовують, як і в інших галузях, відкриті та закриті джерела іонізуючої радіації. Найрозповсюдженіши установки містять 137Сs або 60Со, оскільки ці радіоізотопи мають відносно великий період напіврозпаду, високу проникну здатність -випромінювання, яке не дає наведену радіоактивність в

68

об’єкті опромінення. Створено ряд пересувних і стаціонарних -установок. Так, завдяки пересувним установкам типу “Колос”, “Стебло”, “Стерилізатор” та ін., які змонтовані на причепах, в господарствах можна провести передпосівне опромінення насіння зернових, бобових, технічних та інших культур. Стаціонарна установка, наприклад “Гамма-поле” призначена для гострого та хронічного опромінення сільськогосподарських рослин в селекційній роботі, установка “Гамма-панорама” – для опромінення сільськогосподарських рослин і тварин з метою стимуляції росту та розвитку в селекційній роботі, установка “Стерилізатор” – для стерилізації в промислових масштабах хірургічного матеріалу та інструментарію, виробів з пластмаси (шприців, катетерів, систем збору та переливання крові тощо), лікарських препаратів та ін., установка типу “МРХ” – для мікробіологічних та радіаційнохімічних досліджень. Існує ще велика кількість інших установок.

За використання явища радіаційного мутагенезу в рослинництві отримують високоврожайні, стійкі до несприятливих умов довкілля та дії шкідників нові сорти сільськогосподарських рослин зі скороченим терміном дозрівання. Мутагенний ефект (рис 2.7) іонізуючого випромінювання дозволяє скоротити виведення нових сортів.

Широко радіаційний мутагенез застосовується для отримання нових культур дріжджів, штамів високоактивних мікроорганізмів-продуцентів антибіотиків і авірулентних мутантів для розробки вакцин тощо.

Іонізуючій радіації в малих дозах притаманна стимулююча дія (див. підрозділ 5.6) – стимуляція росту та розвитку організмів, починаючи з одноклітинних і закінчуючи високоорганізованими рослинами та тваринами. Найширше стимулюючий ефект іонізуючої радіації використовується в рослинництві для підвищення вегетації насіння, прискорення розвитку рослин і підвищення їх врожайності, покращення прищеплення і подальшого розвитку живців у виноградарстві та садівництві.

Радіостимуляції використовують також в скотарстві, свинарстві і птахівництві. Так, наприклад, радіаційне опромінення курячих яєць в дозі 0,014 Гр до інкубації збільшує до10 % вивід курчат за рахунок зниження кількості ембріонів, які гинуть. Опромінення курчат у перші дні життя в дозі 0,25 Гр стимулює їх ріст і розвиток, а статево зрілих курей – викликає збільшення яйценесучості. Спостерігаються також зміни загального стану курей за дії малих доз іонізуючої радіації – активний прояв індивідуальних і групових рефлексів, поїдання корму тощо.

Опромінення поросят у перші 3 місяці їх життя дозами 0,10 – 0,25 Гр викликає підвищення маси їх тіла на 10 – 15 % до 6-ти місячного віку. Збільшення виживання та якості хутра спостерігається при опроміненні у ранньому віці норок в дозах 0,10 – 0,30 Гр.

Іонізуючі випромінювання, як вже відмічалося, широко застосовуються для стерилізації матеріалів і препаратів, які не витримують температурної та хімічної обробки або втрачають свої властивості за такої обробки. Розроблені режими знезараження іонізуючим випромінюванням сировини тваринного походження – вовни, хутра, шкір та ін., в тому числі, за таких інфекційних хвороб тварин як сибірська виразка, лістеріоз, трихофітії і мікроспорії, чума, ящур тощо.

Радіаційна стерилізація харчових продуктів (м’яса, напівфабрикатів і кулінарних виробів з них, риби та продуктів з неї, овочів, ягід, фруктів, соків тощо) продовжує терміни їх зберігання.

69

Для знезаражування в тваринництві гною і гнійних стоків використовують - випромінювання в комбінації з дією фізичних (температура, тиск) або хімічних чинників.

Іонізуючі випромінювання для боротьби з комахами-шкідниками сільськогосподарських рослин використовують для: 1) статевої стерилізації самців, яких випускають у природні умови і де вони спарюються з самками, які відкладають незапліднені яйця; 2) селекції хвороботворних для комах-шкідників мікроорганізмів, які викликають їх загибель; 3) дезинсекції, тобто знищення комах-шкідників сільськогосподарської продукції.

2.5. Застосування іонізуючих випромінювань в деяких прикладних галузях науки

Розробка високочутливих детекторів радіоактивності дозволила їх широке застосування не тільки в медицині та сільському господарстві, але і в промисловості. Так, наприклад, велика прониклива здатність -випромінювання використовується в промисловій спектроскопії різноманітних матеріалів, зварних конструкцій тощо. Застосовуються -випромінювання для вимірювання рівнів рідин в непрозорих посудинах, для вивчення процесів старіння матеріалів.

Для вимірювання товщини тонких плівок використовують, як правило 14С. Джерело -випромінювання 14С розміщують під плівкою, а над нею – детектор, показник якого відкалібровують в одиницях товщини плівки.

Широко застосовують високоенергетичне -випромінювання в геології. Так, наприклад, якщо відносно невелику кількість радіоактивного йоду ввести в нафтову свердловину, то можна навіть шари грунту за допомогою певної дозиметричної апаратури виявити поширення нафти в нафтоносних пластах.

Безумовно, перелік галузей застосування іонізуючих випромінювань в промисловості та хронології не вичерпується наведеними вище. Швидкий прогрес в дозиметрії суттєво їх розширює.

Метод ізотопної хронології базується на тому, що в процесі радіоактивного розпаду кількість радіоактивних атомів зменшується з постійною швидкістю. Наслідком цього є поступове накопичення в об’єкті дослідження кінцевих продуктів розпаду (радіогенних), які є стабільними. Їх вміст зв’язаний з віком об’єкту дослідження наступним чином:

Nt=N0( λt 1),

де Nt – кількість кінцевого продукту розпаду радіоізотопу, N0- початкова кількість атомів радіоізотопу, λ – стала розпаду, t – вік об’єкту дослідження.

З наведеної формули отримуємо:

t= 1 ln(1 N 0 )N t

В ізотопній хронології застосовують свинцевий, аргоновий, стронцієвий, вуглецевий та інші методи. В свинцевому методі визначають накопичення

70

радіогенного свинцю внаслідок розпаду 238U → 236Pb. Прикладом цього методу може бути визначення віку гірських порід і мінералів в геології.

В аргоновому методі визначають в об’єктах дослідження 40Аr, який утворюється внаслідок розпаду 235U, а в стронцієвому методі – 87Sr, який є продуктом розпаду

87Rb.

Для визначення віку об’єктів, вік яких менше 5700 років використовують радіовуглецевий метод. В атмосфері Землі під дією нейтронів космічних променів відбувається реакція:

147 N 01n 157 N 146 C 11H

Радіоізотоп 14С потрапляє в атмосферне повітря, а з нього в рослини та тварини. У порівнянні з стабільним ізотопом 12С, радіоізотоп 14С в живих організмах міститься в строго визначеній кількості. З моменту загибелі рослини чи тварини газообмін з атмосферним повітрям припиняється, що викликає припинення накопичення 14С в організмі і його вміст поступово зменшується. За його концентрацією на момент аналізу можна встановити вік об’єкту дослідження.

Сумуючи викладені дані можна звести в одну таблицю відомості про дію на біологічні системи різних видів випромінювань (таблиця 2.15).

Таблиця 2.15. Основні види випромінювань, що можуть викликати або можуть не викликати негативні біологічні ефекти.

Види	Джерела		Дія	на
випромінювань			біоматеріали
Гамма-	Ядерні аварії та вибухи		іонізуюча
випромінення:	Штучні та природні гамма-		іонізуюча
	випромінюючи радіонукліди
	Космічні промені		іонізуюча
	Прискорювачи частинок		іонізуюча
	Прилади та випромінювачи с		іонізуюча
	джерелами	гамма-
	випромінення
Бета-випромінення:	Ядерні аварії та вибухи		іонізуюча
	Штучні та природні бета-		іонізуюча
	випромінювюи радіонукліди
	Космічні промені		іонізуюча
	Прискорювачи електронів та		іонізуюча
	позитронів
	Прилади та випромінювачи с		іонізуюча
	джерелами	бета-
	випромінення
Опромінення	Ядерні аварії та вибухи		іонізуюча
нейтронами	Штучні та природні нейтрон-		іонізуюча
	випромінюючи радіонукліди
	Прискорювачи нейтронів та		іонізуюча
	нейтронні генератори