2.2. Оборотний капітал підприємства

1. Поняття про оборотний капітал підприємства і його види

Оборотний капітал на підприємстві представляє майно, при­значене для поточного (разового) використання в процесі господарської діяльності, або яке знаходиться в обороті підприєм­ства не більше як один рік.

До складу оборотного капіталу підприємства відносяться матеріальні оборотні засоби, кошти у поточних розрахунках, ко­роткострокові фінансові вкладення, грошові кошти. Названі еле­менти оборотного капіталу розташовані в порядку зростаючої ліквідності. Найскладніше перетворити на гроші матеріальні ре­сурси - для цього їх треба продати. Далі йдуть кошти в розра­хунках, які необхідно стягнути з дебіторів, щоб повернути свої гроші або адекватні їм цінності. Короткострокові фінансові вкла­дення раніше від вищенаведених елементів оборотного капіта­лу перетворюються на грошові кошти.

До матеріальних оборотних засобів відносять виробничі запаси, витрати на незавершене виробництво, готову продук­цію, товари, тварини на вирощуванні та відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети.

Кошти у поточних розрахунках - це заборгованість фізич­них і юридичних осіб підприємству.

Короткострокові фінансові вкладення - витрати підприємства на придбання акцій і облігацій на термін до одного року, короткострокові позики, в тому числі під векселі, грошові кошти на строкових депозитних рахунках банків, інші фінансові вклади, інвестовані для одержання доходів у вигляді відсотків, дивідендів.

Грошові кошти - сума грошей у касі, на розрахункових, по­точних та інших рахунках у банках, грошові перекази, інші на­явні грошові кошти, готові для подальшого обороту.

2. Поняття про оборотні фонди, фонди обігу та оборотні засоби

Оборотні фонди на підприємстві представляють собою частину засобів виробництва, які функц­іонують у процесі виробництва як предмети праці. За характе­ром свого обороту (споживання) вони приймають участь у ви­робничому процесі один раз, втрачаючи при цьому свою нату­ральну форму та якість, і переносять повністю свою вартість на новостворену продукцію, стають частиною собівартості цієї продукції.

До них відносяться матеріали, сировина, па­ливо, запасні частини тощо. До оборотних фондів також відносять виробничий інвентар та інструмент вартістю до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян України, або терміном до 1 року.

Оборотні фонди на підприємстві представлені виробничими запасами та коштами (засобами), вкладеними у виробництво для того, щоб процес виробництва здійснювався безперервно.

До виробничих запасів відносяться сировина, матеріали та конструкції, запасні частини, пальне та мастило, тара, інвентар та інструмент, тобто предмети праці, які не вступили у процес виробництва, але необхідні для забез­печення його безперервності. Розмір виробничих запасів виз­начається обсягами виконуваних робіт або виробництва про­дукції, нормами та характером їх споживання і повинен забезпечувати безперервність процесу виробництва.

До засобів, вкладених у виробництво відноситься незавер­шене виробництво, що представляє собою частину оборотних фондів (предметів праці), які уже спожиті, але готова продукція ще не одержана, тобто ці оборотні фонди знаходяться па стадії виробництва, їх розмір залежить від обсягів виробництва, спе­цифіки виконуваних робіт та порядку оплати виконаних робіт (продукції). До засобів, вкладених у виробництво також відно­сяться витрати майбутніх періодів - це витрати, які проводяться в даному періоді, а відшкодовуються за рахунок собівартості продукції в наступні періоди. До них відносяться витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів тощо.

В здійсненні процесу виробництва приймає участь і жива праця, відображенням якої є заробітна плата, що входить до складу витрат виробництва підприємства. Заробітна плата, як і вартість разових елементів оборотних фондів спожитих у сфері виробництва, повністю переноситься на новостворену продукцію в процесі одного виробничого циклу і по мірі її реалізації підлягає повному відшкодуванню, щоб процес виробництва знову відновився.

Кругооборот і оборот окремих елементів оборотних фондів у процесі виробництва проходить не однаково. Наприклад, основні та допоміжні матеріали повністю переносять свою вартість на новостворену продукцію протягом одного обороту. Інструмент та запасні частини, які не є предметами праці, відносяться до оборотних фондів, хоч їх вартість переноситься на готову продукцію частинами. Проте період їх обороту, як правило, менше року, тому їх використання відноситься до поточних витрат виробництва.

Для підприємств дуже важливим моментом є своєчасне забезпечення руху продукції від виробника до споживача, він здійснюється у процесі обігу, який включає реалізацію і розрахунки за продукцію. Як відомо, реалізація готової продукції вимагає певного часу, протягом якого витрачені кошти перебувають у стадії розрахунків між покупцем та товаровиробником. Вартість готової продукції, а також грошові кошти, пов'язані із реалізацією, прийнято називати фондами обігу. Реалізацією готової продукції умовно закінчується один цикл обороту оборотних коштів.

Сукупність оборотних фондів та фондів обігу представляє собою оборотні кошти (засоби) на підприємстві, які виражаються величиною грошових коштів (засобів), необхідних для ство­рення оборотних фондів та фондів обігу з метою забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції.

3. Кругооборот оборотних засобів

В процесі виробництва вартість оборотних засобів перено­ситься на новостворену продукцію за один кругооборот, який передбачає проходження оборотних засобів через грошову, виробничу і товарну стадії і повернення їх у вихідну фазу, тобто процес кругообороту складається із окремих стадій.

На першій стадії проходить придбання предметів праці (засобів виробництва). Це значить, що оборотні засоби із грошової форми перетворюються у товарну, у форму натуральних виробничих запасів (Г - Т). Для цієї стадії характерно, що оборотні засоби вступають у сферу виробництва, але не прямо у виробничий процес.

Друга стадія кругообороту оборотних засобів представляє собою процес виробничого споживання матеріальних цінностей і створення готової продукції, тобто здійснюється процесу виробництва, коли підприємства використовують виробничі запаси і витрачають робочу силу в результаті чого створюєте готова продукція (Т).

На третій стадії кругообороту здійснюється реалізація готової продукції, що відповідає переходу оборотних засобів із товарної форми (Т) у грошову форму (Г), тобто оборотні засоби знову приймають грошову форму. Величина реалізованої товарної продукції є більшою ніж витрачено коптів у процесі виробництва, бо у процесі виробництва створюється додатковий продукт.

Оборотні засоби підприємства знаходяться одночасно кожній з перечислених стадій, тобто перебувають у безперервному русі. Запас оборотних засобів на кожній стадії повине бути таким, щоб забезпечувати безперебійну роботу підприємства.

Період перебування оборотних засобів у сфері виробництва представляє собою час виробництва, а період перебування в сфері обігу - час обігу, а разом вони становлять час кругообороту оборотних засобів.

4. Склад та структура оборотних засобів

Основними елементами оборотних засобів підприємства є такі:

І. Оборотні фонди включають:

А. Виробничі запаси:

- сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати;

- допоміжні матеріали;

- паливо;

- тара;

- запасні частини для ремонтів;

- малоцінні і швидкозношувані предмети.

Б. Засоби у виробництві:

- незавершене виробництво;

- витрати майбутніх періодів.

ІІ. Фонди обігу:

- готова продукція (на складі і відвантажена);

- грошові кошти (на рахунках і в касі) і дебіторська заборгованість.

Вартість незавершеного виробництва складається із вартості витраченої сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії, води, пари, із перенесеної на готову продукцію частини основних виробничих фондів (амортизаційних відрахування) а також із суми заробітної плати, нарахованої працівни­кам тощо.

Витрати на освоєння нової продукції, підготовчі та інші ро­боти які розраховані на тривалий період, складають витрати майбутніх періодів і списуються на собівартість продукції у май­бутніх періодах.

В результаті завершення виробничого процесу оборотні за­соби у витратах на незакінчену продукцію приймають форму готової продукції, що представляє собою вироби, обробка яких завершена на даному підприємстві. Готові вироби знаходяться деякий час, який необхідно для комплектації й упаковки, на скла­дах, а потім відвантажуються споживачу.

Грошові кошти. Після реалізації готової продукції оборотні засоби приймають нову форму - грошову. Виручені грошові кош­ти поступають на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку, певна сума коштів (нормована) може знаходитися у касі підприємства.

Структура оборотних засобів представляє собою співвідно­шення між окремими елементами оборотних засобів. Вона за­лежить від номенклатури продукції, технології виробництва, особ­ливостей реалізації продукції тощо.

5. Основи нормування оборотних засобів

Щоб правильно організувати оборотні засоби на підприємстві та їх кругооборот, необхідно заздалегідь визначити їх величину та структуру. Це здійснюється на основі нормування, головним завданням якого є встановлення науково обґрунтованого нормативу (розміру) власних оборотних засобів.

Норматив - це та частина оборотних засобів, мінімальні розміри якої необхідні підприємству для забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції. Таким чином, при визначені нормативу оборотних засобів покладено принцип мінімальні потреби.

Визначення нормативу оборотних засобів проводиться на основі відповідної інструкції (методики). На основі нормативів що розраховуються по окремих елементах оборотних засобів визначається зведений норматив оборотних засобів.

Нормуванню підлягають виробничі запаси та незавершене виробництво

Правильне нормування оборотних засобів відіграє важли­ву роль у раціональному використанні цих засобів на підприємстві. Наявність оборотних засобів на підприємстві на­самперед повинна відповідати плановій потребі, яка визначається виходячи із планових обсягів робіт (продукції) та розрахованих нормативів оборотних засобів по окремих їх елементах. Неста­ча оборотних засобів на підприємстві створює напруженість) виконанні запланованих обсягів робіт та погіршує фінансовий стан підприємств. Нагромадження понаднормативних запасів матеріалів конструкцій, палива тощо вимагає додаткових коштів і призводить до їх заморожування. Це все впливає на результа­ти господарської діяльності підприємств в умовах повного гос­подарського розрахунку і ринкових відносин.

Базою для нормування оборотних засобів є планові обсяги виконуваних робіт або виготовленої продукції. При нормуванні оборотних засобів необхідно враховува­ння факторів, що впливають на їх величину й структуру. До них відносяться:

• обсяги виробництва продукції, від їх величини залежить потреба у матеріальних ресурсах;

• умови матеріально-технічного забезпечення, які залежать від місця знаходження постачальників, періодичності поставок, форм постачання тощо;

• порядок реалізації робіт (продукції) та система розрахунків за них, а також форма розрахунків за матеріальні цінності тощо;

• сезонність виробництва, що впливає на величину вироб­ничих запасів.

За допомогою нормування визначаються мінімальні розм­іри оборотних засобів, які необхідні для здійснення робіт, виго­товлення продукції.

6. Джерела утворення оборотних засобів

Вся потреба підприємств в оборотних засобах як нормативна так і додаткова, повинна мати грошові джерела утворен­ня які би стимулювали ефективне використання оборотних засобів.

Джерелами утворення оборотних засобів є такі: а) власні кошти, б) прирівняні до власних коштів (стійкі пасиви), в) позич­кові кошти.

Первісне формування оборотних засобів на підприємстві відбувається за рахунок власних коштів і залежить від форми його власності. Державним підприємствам виділяються оборотні засоби у певному обсязі, які обліковуються у статутному фонді підприємства. Ці кошти дозволяють підприємствам створити запаси матеріалів, сировини тощо, які необхідні для забезпечення без­перебійної роботи і реалізації продукції. Заново створювані то­вариства формують власні оборотні засоби за рахунок пайових внесків засновників.

Прирівняні до власних коштів представляють собою кош­ти, які в процесі господарської діяльності підприємства знахо­дяться у його розпорядженні, але не належать підприємству, проте підприємство ними постійно користується. До них відно­сяться: постійна мінімальна заборгованість робітникам і служ­бовцям у формі заробітної плати (в розмірі 6-7 днів), заборго­ваність робітникам і службовцям з наступних платежів (резерв на відпустки), заборгованість постачальникам за матеріальні ресурси тощо.

Власні кошти та прирівняні до власних коштів визначають розмір власних оборотних засобів, які повинні відповідати мінімальним потребам підприємств для виконання річної про­грами робіт. Ці потреби підприємства визначаються зведеним нормативом оборотних засобів. Володіючи власними оборот­ними засобами, підприємство одержує господарську неза­лежність, самостійно вирішує всі питання виробничої діяльності Особливістю власних джерел оборотних засобів є те, що підприє­мство може у будь-який момент завантажити їх у ті статті, які необхідні підприємству для виконання господарських завдань.

Позичкові кошти. Якби процес виробництва відбувався рівномірно, то мінімального розміру оборотних засобів (норма­тиву) було би достатньо для організації виробництва та реалізації продукції. Однак за різних причин неможливо здійснити процес виробництва рівномірно часто навіть протягом місяця, а тим більше року (сезонність виконання окремих видів робіт, зрив у постачанні, затримка розрахункових операцій тощо). За допо­могою нормативу оборотних засобів всі ці зміни дуже важко враховувати. Крім того, збільшення нормативу призвело би до того, що підприємство користувалося би завищеною сумою обо­ротних засобів, а це, як відомо, призводить до заморожування коштів. Тому вся додаткова потреба в оборотних засобах по­кривається за рахунок позичкових коштів, які залучаються зі сторони понад норматив власних оборотних засобів. Позичкові кошти підприємства можуть одержувати в установах банків у вигляді позик (кредитів). Ці кошти можуть вступати в процес виробництва (кругообороту) у потрібний момент в необхідних розмірах і вибувати із нього, коли відпаде потреба у них.

7. Показники використання оборотних засобів

Для вимірювання рівня ефективності використання оборот­них засобів використовується відповідна система техніко-економічних показників.

На окремих підприємствах важливим показником викори­стання оборотних фондів є витрати сировини на одиницю гото­вої продукції в натуральних показниках, коефіцієнт використан­ня матеріалів, який визначається як відношення чистої, перед­баченої проектом маси виробу до норми витрати на нього ма­теріалів; коефіцієнт використання площі матеріалів (шкіра, тка­нина тощо); коефіцієнт використання об'єму матеріалу (пило­матеріали); коефіцієнт корисної дії використання палива тощо.

Економічне значення оборотності оборотних засобів полягає в тому, що від неї залежить розмір коштів, що їх потре­бує підприємство при даних обсягах виробництва і реалізації про­дукції.

Для характеристики оборотності оборотних засобів на підприємстві використовують такі показники:

- коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період. Він визначаєть­ся як відношення обсягу реалізованої продукції до середньоріч­ного залишку оборотних засобів.

- тривалість одного обороту оборотних засобів характери­зує час одного обороту, який необхідний для повернення обо­ротних засобів в результаті реалізації продукції. Вона визначаєть­ся як відношення тривалості періоду, за який визначується обо­ротність оборотних засобів, до коефіцієнта їх оборотності.

- коефіцієнт завантаження оборотних засобів характеризує потребу в оборотних засобах на 1 грн. виконуваних робіт.

- коефіцієнт ефективності оборотних засобів показує вели­чину економічного ефекту (прибутку), що припадає на 1 гривню оборотних засобів, визначається як відношення прибутку до се­редньорічного залишку оборотних засобів

- коефіцієнт використання спожитих оборотних фондів характеризує окупність матеріальних витрат, визначається відношенням вартості валової продукції (виконаних робіт) до ма­теріальних витрат (крім амортизації основних фондів).

8. Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів

Основними шляхами прискорення оборотності оборотних засобів підприємства є: збільшення виробництва продукції; зни­ження матеріаломісткості продукції на основі застосування про­гресивних технологічних процесів; матеріальна зацікавленість працівників підприємства в економному витрачанні матеріаль­них ресурсів на базі впровадження внутрігосподарського роз­рахунку, скорочення обсягу незавершеного виробництва, удос­коналення матеріально-технічного забезпечення; прискорення реалізації продукції; прискорення розрахунків із споживачами про­дукції; зменшення дебіторської заборгованості; зміцнення пла­тіжної дисципліни тощо.